Звертання + повторення

кава по-варшавськи, змушений сидіти, сів відпочити, пишу вночі;

співають ідучи, добрий серцем, спинитися враз, відскочити з переляку;

укладений договір, світ душі, світлий душею, кімната на двох;

окинути оком, приїхати увечері, привітати зі святом, звіряючи час

4

2

3

5

Прометеє, орле, голубе, Петре

козаче, крає, слухачу, любове

соколе, товаришу, земле, вербо

режисере, вчителе, місяцю, молодче

І так їй весело, старій, так легко, неначе вона помолодшала

Гаї, садки, урочища, хати, дерева - усе нашіптувало йому казки дитинства

Наумиха, напнута чорною хусткою, стояла, спершись на паркан, і грілась на сонці.

Як хороше жити, мій брате, коли тобі йде вісімнадцятий рік!

Синиці голос-голосок один не стих, голками сиплеться сухими.

Чи чули ви, як в дзвоні молотка співає сталь, вітаючи людину?

Дивіться на мене: я виплакав очі, мені їх не жаль.

Мій краю рідний! Мушу я з тобою розстатися надовго...

Щезай в пожежах самоспалень, в гірких руїнах власних попелищ!

Почекай-но , дівчино, ще й для тебе троянди весни розцвітуть.

Проситься в серце матусина пісня

Оля прохала батька привезти їй гостинця - хоч перстень, хоч сережки.

Щось ти Павлушо сьогодні наче рано зайшов.

Та ми діду тільки покуштувати абрикоси хотіли.

Рано ще хлопці ще тільки пів другої.

Встає знехотя Василь бо Павло прийшов.

Єдиная, коханая дівчино моя скажи мені вірну правду!

Чолом тобі, зелений саду... Чолом тобі блакить ясна.

Завтра! Ой, як же далеко ти, завтра!

О, краю мій, найкращий між краями ти переміг!

Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.

О, весно, йди! Всі ждуть тебе, кохана!

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.

Ти, зозуленько сива, ти нас розвеселила.

Привіт тобі зеленокудрий Дніпре поет сивоголовий посила.

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі вготовила доля?

Спасибі Вам мамо за вічну любов!

Ви не журіться тату не треба.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Дайте мені вітер море сонце хай відчую волю!

Червоне сонце повільно ховалося за обрій...

Я звертаюсь до тебе сонце як до живої істоти.

Намалюю тобі сонце траву річку щоб не забував дитинства