Відокремлені додатки, прикладки, обставини

Що нами зроблено то буде звіковічено як правда і святиня і закон.

Як справжній митець Галина Кальченко вміла захоплюватись природною була її глибока схвильованість перед виявами людської мужності.

Життя як ріка.

Школа як неспокійний гомінкий вулик гуде шумить сповнений дитячим галасом.

Сухомлинський як справжній дипломат тримається невимушено хоч в нього кипить.

Все як ти кажеш так буде навіки.

Він так ніколи не чекав вечірньої години як того душного дня.

Це вона говорила так ніби виправдовувалась.

Але часом одна здібна щира незалежна людина може зробити більше ніж можуть зробити сотні залежних бюрократів.

А вітер грає мов орган.

Люд без мови то глина безлика без'язика отара овець.

І йшла вона врочиста і проста його старенька вісімдесятирічна мати.

Остап хлібороб справжній.

Учителю стою перед тобою малий вчарований до німоти.

Тут мені як птиці все знайоме у ріднім краю.

Кузька обнишпорив усі кущі, шукаючи Однокрила і, не знайшовши, побрався в своє кубло.

Подивись кругом себе і, перехрестившись, пішов собі тихо в Київ святим помолитись.

Карпо помаленьку, не хапаючись, переліз через перелаз у двір.

Коло нього крутиться собака, то забігає наперед, то повернувшись, кидається назустріч.

А ось видніє стежок сіна залишений, лісником для диких тварин.

На той час одним із найпомітніших культурних центрів в україні стало місто Острог на Волині резиденція князя Костянтина Острозького.

З Острогом пов'язані імена Герасима та Мелетія Смотрицьких визначних учених добре знаних у європейських країнах.

Ось північ вдарила найкращий праці час.

Сукняна бекеша, підбита лисячим хутром, туго обтягувала його ставну постать.

А ми, сільські самоуки, даємо радість коли не мужицькій душі то мужицьким закаблукам і не спимо в заметіль.

Ви знаєте, що Свічка, брат наш славний, здобув для нас князівський привілей?

Саньми правив Марко, старий довірений слуга Хмельницьких.

Підвівся Іскра, полковий обозний, син Остряниці Якова, Іван.

Що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій, Ярославні, перед людяністю, скромністю і мудрістю якої я й досі схиляю свою вже посивілу голову.

Голова колгоспу, колишній батьків товариш висловив щире здивування.

Незважаючи на повних п'ятдесят, у його вдачі було щось безтурботне, навіть хлоп'яче.

Попри всі злигодні й турботи переднього краю, Хома навіть погладшав.

Микола, незважаючи на хворобу горла, не втратив своєї божевільної пристрасті до пісні.

Кривдунський, всупереч усім приписам і законам, уважав за нормальні відносини судді до мужички, щоб сварити, накричати.

Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, знімавшись з шумом ріки.

І йдуть по долині і, йдучи, співають.

Підеш собі, зажурившись, гаєм по долині.

А Григорій, зніяковівши, зв'язав вірьовку посередині, прив'язав до хлівця і, не оглядаючись, пішов собі.

Він збирав квітки і косичив ними свою кресаню, а, утомившись, лягав десь під сіном.

Вони робили собі курбало у потоці і, роздягшись, бовтались в нім.

Відокремленим додатком

Відокремленим означенням

Відокремленою прикладкою

Відокремленою обставиною

Відокремленою уточнюючою обставиною

Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.

Не одна доріжка в чистім полі нашому Миколі хлопцю молодому.

Особливо вирізнявся між хлопцями Павлуша Якович чистенько зодягнене випещене ледаче й капосне хлоп’я.

І щастя квіти запізнілі сумують айстри у саду.

Мелашка була потрібна в господі як робітниця.

Микола замість панського лану вийшов на своє поле.

Старша донька Катерина Данилівна Виговська мала батькові палкі очі чорні кучері...

Олена Богданівна як любляча вірна дружина не кидала свого чоловіка.

Він син корсунського посадника знатний вельможа і посол приїхав у Київ до князя Святослава.

Може таким і був колись Київ столиця варварського народу що досі загрожує Цар-городу з північного побережжя Чорного моря.

У гущавині що заплела круті дніпровські схили співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.

Заходить блакитна ніч ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах пливуть над ними звуки пісень.

Наді мною тихо шумлять акації стоять мовби загорнувшись у білі ніжні прозорі тканини.

Одягнені в зелені шати чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами дібровами та гаями гори набувають особливої привабливості.

Переляканий запорошений снігом без хати мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.