Звертання

А Привіт тобі зеленокудра Сквиро поет сивоголовий посила (М. Рильський).

Б Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля вготовила доля?

(Б. Олійник ).

В Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку

(Д. Луценко).

Г Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату (А. Малишко).

А Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок (П. Пе-ребийніс).

Б Понеси мене на крилах радосте моя (В. Симоненко).

В Старі луби спасибі вам за осінь (.]. Костенко).

Г Не сумуй вербо моя похила шо багряним листям одшуміла осені

пора (Д. Луценко).

Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом  

  Ластівочко звідкіля ти прилетіла?

О слово рідне орле скутий

  Мамо зваріть супу!

Ой місяченьку не світи нікому.

 Купало Купало даруй мову рослинам.

Запалай мені вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим.

Ой не шуми луже.

 іменником у кличному відмінку однини

 іменником у називному відмінку однини

іменником у знахідному відмінку однини

 іменником у родовому відмінку однини

не виступає членом речення

 виступає додатком

 виступає підметом

 виступає означенням

 Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

 Ой, не крийся ,природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Не забувайте незабутнє воно вже інеєм взялось.

Миколка Прокопів хлопчик такий школярки гарнесенький був сумирненький соромливенький млявенький як дівчинка.

Ой у полі три криниченьки любив козак три дівчиноньки…

Почекай-но дівчино ще й для тебе троянди розцвітуть.

Проситься в серце матусина пісня.

Червонобоким яблуком округлим скотився день доспілий і тяжкий.

Хлопець замріяно слухав розглядаючи високі стожари палаючого заходу.

Виростеш ти сину вирушиш в договору виростуть з тобою приспані тривоги.

Прийми ж цей спів хоч тугою повитий та повний хоч гіркий та вільний…

Де ти взяла звичку читати лежачи?

Синиці голос голосок один не збляк один не змок голками сиплеться сухими.

Чи чули ви як в дзвоні молотка співає сталь вітаючи людину?

Дивіться на мене я виплакав очі мені їх не шкода, мені їх не жаль.

Якщо прийде журба то не думай її рознести у веселощах буйних.

Мій давній друже мушу я с тобою розстатися надовго.

Гордістю кожної оселі був рушник вишитий мамою бабусею.

Тихі ніжні зорі спадали з неба.

Учися пробачати юний друже якою б кривда не була.

За все тобі спасибі!

Мамо, хочеш, я намалюю тобі сад?

Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе мила васильки з-під вій

Ніночко, у тебе ж глибокий по­тяг до літератури!

Дорогий діду, а які у сонця клю­чі?

О слово рідне! Орле скутий!

О панно Інно, панно Інно!

Ти знаєш, що ти - людина

Ой ти , дівчино, з горіха зерня

Верни до мене пам’яте моя... 

Знаю, знаю дівчинонько чим я тебе розгнівив: що я вчора ізвечора із другою говорив 

У Вербний тиждень за народним віруванням не можна сіяти городини... 

О сарнонько приходь вечірньою добою на скло прозорих вод... 

Але серед цієї суєти не загублю тебе я рідна, мово!

Ми чуємо, тебе, Кобзарю, крізь століття..

А ти, моє трудне й пекельне слово, чи заговориш, як мене не стане, чи разом з голосом моїм умреш?

Чудна, ти дочко! Я про тебе дбаю

це слово або сполучення слів, що називає особу (рідше предмет), до якої звертаються.

слова (словосполучення, речення), які граматично не пов*язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого.

слова, що виконують одну синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Звертання— це слово або сполучення слів, яке називає особу чи предмет, до яких звертається мовець.

Звертання можуть бути непоширеними й поширеними.

Звертання у реченні виступає підметом

Під хатою заночуєм, сину мій Іване!

Плачте, діти козацькії, така ваша доля!

Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, що будем робити?

Зв,...

..., Зв.

..., Зв, ...

Вельмишановно Світлано Павлівне!

Друже Богдане!

Глибокоповажний пане президенте!

Добродію Максименко!

Благословенний будь мій, краю рідний.

 Не стелись, тумане, не шуміть, тополі.

Україно! Ти для мене диво!

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.