Звертання та вокативні речення

А Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі. (П. Тичина)

Б Тебе я земле всю сходив до краю.

В Нікому солодкі мої не дано пізнати до кінця істину.

Г Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись.

А. Як підмет?

Б. Як додаток?

В. Ніяк не підкреслюються

Г. Як обставина.

радосте моя

на крилах

понеси мене

А) Ви знаєте як липа шелестить?

Б) Кленусь тобі веселий світе кленусь тобі моє дитя…

В) А тут молюсь убогий митар шукаю Твій вогненний слід…

Г) Де постать мила в білому убранні?

Там найдете щире серце і слово ласкаве.

А тим часом твої сестри-зорі безвічнії попід небом попливуть засяють.

Боярине прошу зажити з нами хліба-солі.

Ідіть же ви та молітесь я доспіваю.

Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сну, не дивися в той бік, моя пташко!

Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину.

Розкажи ж тепер, Степане, про свою недолю.

Коли б ти нічко швидше минала!

А ви молдавани тепер ви не пани.

Ой ти дівчино з горіха зерня, чом твоє серденько - колюче терня?

Та йди вже додому мороко ти моя гостроноса.

Спасибі сонце ти прийшло крізь грати!

Колего Ігорю Євгеновиче, Анастасіє, Сергіє

Сестро Надіє, Ольго Іванівно, батьку, добродію

Синку, Даріє Семенівно, радосте, капітане Сороко

Бійцю Багалію, ректоре, Києве, перемого, доле

Колего Петре Кузьмичу, Маріє Василівно, тату

Перекладачу Юріє, лікарю, товаришу лейтенанте

Вчителю, Галино Іллівно, соколе Степане, академіку

Бабусю, Соломіє, Іване Петровичу, Віталію

Діти, оберігайте, будь ласка, природу свого краю.

Природу свого краю, дітям, треба оберігати.

Оберігайте, діти, природу свого краю.

Прислухайтесь як океан співає народ говорить.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Доброго кажуть дожидати треба.

Старі дуби спасибі вам за осінь за відлітання радості і птиць.

 вставним словом

узагальнювальним словом

звертанням

граматичною основою