Контрольна робота за темою "Однорідні члени речення. Звертання, Вставні слова"

Князь Святослав був мудрим і хоробрим полководцем.

Козаки були озброєні пістолями й мушкетами.

Авторами стрілецьких пісень часто є невідомі поети й композитори.

У полон узяли двох генералів й один документ.

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме шука, лин, лящ, сом.

На все осінь щедра: на кавуни, і на дощі, і на холодні роси.

Звичністю, буденністю позначено тут життя. (Речення ускладнено однорідними підметами)

Пливуть переді мною сині води, білі піски. (Речення ускладнено однорідними додатками)

Світ здається чарівною казкою, нерозгаданим плетивом мрій. (Речення ускладнено однорідними означеннями)

Тихо опадає цвіт яблунь і груш.(Речення ускладнено однорідними означеннями)

1

2

3

4

5

А тим часом місяць пливе оглядать небо й зорі та землю й море.

У моїй душі бриніли людські голоси і ні вдень ні вночі не давали спокою.

Підемо до лісу або в гай погуляти чи на річку порибалити.

Жовтороте ластів’ятко силилося вилетіти з гнізда та ще не змогло.

… але не терплю холодних листопадових.

… зі щебетанням птахів у нашому саду.

… тоді так мріється про щось небуденне.

… напоєні пахощами яблуневого цвіту.

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!».

Зійди дощику, дрібнесенький,

Скропи травицю-муравицю,

Нехай я вийду на вулицю.

Пусти мене, мати погуляти,

Бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите,

Куди моє дівування та й занесете?

Прочини господарю, ворота,

Занесем тобі віночка з золота

Ой ти дівчино з горіха зерня...

Не стелись тумане не шуміть тополі не печальте очі ви берізки голі.

Будь здорова чорноброва!

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь – звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Широкі промені вдарялись об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Буває часом перебіжить дорогу лисиця.

Завтра поїдемо мабуть твоїм човном.

Кажуть легше повалити ніж збудувати.

Уже доїхали майже до Києва.

Наш тренер може перепливти Дніпро.

Час для роботи вже може й настав?

Мріяти про велике може кожен.

Чи може орел здійнятись над хмари?