Звертання. Відокремлені члени речення. Пряма і непряма мова. Діалог

Моя думка, краще закріпитися і чекати допомоги.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю

Нелегка епоха, оцей двадцятий невгамовний вік.

емоції мовця                 

впевненість 

джерело повідомлення        

порядок викладу думок та зв’язок їх між собою

головні члени речення              

другорядні члени речення 

головні і другорядні члени речення   

однорідні члени речення 

уточнювальним членом речення      

відокремленою обставиною

відокремленим означенням          

відокремленим додатком

Ні, війна – не жарти, це пекельний вогонь.

Ходімо в райдугу, кохана, якщо зуміємо пройти.

Вже ніч зліта крилом імлявим, осяйна безліччю лампад…

Дівчина-бранка Маруся Богуславка, безперечно, є легендарною постаттю.

Десь там за наметом гомонів багатотисячний люд.

Вони зійшлись сюди ще вчора ввечері.

А знизу берегом підходили нові групи людей.

Сьогодні а саме опівдні розпочнуться збори.

розширюють зміст речення      

звужують зміст речення  

уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення

ускладнюють зміст сказаного

Багато нітратів може бути в ранніх овочах наприклад у зеленій цибулі.

Він усе бачив наскрізь крім свого примітивізму.

У живопису особливо в тематичних картинах характери героїв та ситуації дещо загострюються.

Замість сіней Пилип зробив сяку-таку примостку.

Бабуся оповідала що діється в селі.

Чи можна у вас напитися спитав я у жінки.

Михайлик казав що татар хто його зна і скільки.

Критики називали І.Франка прихильником європейського декадансу.

Укажіть речення з непрямою мовою 

Синоптики попереджали про вірогідність нічних приморозків.

Лікар повідомив про небезпеку споживання грибів.

Батько наказував синові жити по совісті.

через кілька рядків     

з нового рядка

відразу ж після попередньої, у тому самому рядку

з нового абзацу

Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачем пішли

 в гайдамаки». 

Потім філософ здивував його такими словами – скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

З болем пише Т.Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люди».

«Слово – найтонше доторкання до серця», - був переконаний В.Сухомлинський, - «воно може стати і запашною квіткою, і живою водою, і розжареним залізом».

Старий вітряк живе між селами, за перехрестям двох доріг.

Туди, до райдуг, до просторів заміських, тягнуло студентську душу.

Я колись мріяв стати льотчиком, ще в п’ятому класі.

Наступного дня, 10 листопада поет до вітальні не вийшов.  

На возі сидів старий мірошник і, задерши голову, дивився в небо.

Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок.

І після цього перед ним хитнулися, розходячись у різні сторони дві дороги.

Між зелено-синіми полями, звиваючись, висвічує водами на сонці мирний Дніпро.

«Татку, поведи мене вище, на перевал», - не раз уже просила Натела.

     Натела не раз просила татка, щоб той повів її вище, на перева.

«Ти звідки?» - запитав Черниш Козакова.

    Черниш запитав Казакова, звідки ти.

Часто кажуть: «Ясні зорі – то найкраще в цілому світі».

    Часто кажуть, що зорі – то найкраще в цілому світі.

«У нас, професоре, саме жнива», - натякнув Деркачов.

     Деркачов натякнув професорові, що в них саме жнива

Повернувшись зі школи, я пообідав і побіг грати у футбол.

Збираючись у похід, туристи обов’язково перевіряють аптечку.

Прокинувшись, діти побігли до озера на краю села.

Зрозумівши свою помилку, мене мучило відчуття провини.

Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні?

Японський письменник Акутагава Рюноске сказав: «Щоб зробити життя щасливим, треба любити повсякденні дрібниці».

Римський філософ Сенека говорив, що найщасливіший той, хто не думає про щастя.

Заревли корови по дворах, закричали гуси на плавах.

Невимовно зрадівши, дядько Сидір бадьоро вигукнув: «О, нарешті знайшов!»

«Я знаю тільки те, що нічого не знаю», - любив повторювати Сократ.

«Дуб здавна користується у людей великою шаною – згадував Береговець – з-поміж усіх наших дерев – наймогутніший пагін землі».

«А ось уже, хвалити Бога, й на світ благословиться!» - чую голос матері.