Звертання. Встав.ні конструкції. 11-А

Тобі, земле моя рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання.

Тобі , кажуть, з гір усю країну видно.

Дорогий друже, довго ти чекав мого листа.

Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Щоправда, хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали.

Далеко-далеко( те знають хіба що лелеки) розкидала доля кептарики і сіряки.

Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе - само прийде.

На щастя,літак ішов по курсу на схід.

Літаки, здавалось, ідуть зовсім беззвучно.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває.

Певно руїну ту буря зробила.

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Дещо правда піднялось із тії неслави.

Це була, так би мовити наша фамільна ворона.

Ось, наприклад, назви нових сортів квітів: тюльпан "Мідний вершник", "Синій птах", флокс "Декабристи".

Пан здавалося був ладен з'їсти Миколу.

От бувало слухаю на відстані.

Не раз бувало гірко нене.

Усі із названих слів: отже, мабуть, по-перше, навіть, принаймні- завжди є вставними.

Усі із названих слів: отже, мабуть, по-перше, по-друге, а втім, щоправда - завжди є вставними.

Ніколи не бувають вставними такі слова: адже, навіть, принаймні, усе-таки, неначебто, нібито.

Вставні конструкції означають лише впевненість чи невпевненість мовця.

Борисфене, батьку наш і друг.

Борисфен, батько наш і друг.

Борисфене, батько наш і друже.

Борисфене, батьку наш і друже.

1

2

3

4

5

6

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Вже почалось мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Хлопець я молодий і, на думку дівчат, навіть, симпатичний.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Звикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

Чужа душа, то кажуть, темний ліс.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Кожен має посадити, принаймні, одне дерево.

Панове, судді, важко розібрати, що і до чого, як воно було.

Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота!

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Мама - найкращий друг дитини

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

А) кома між однорідними членами речення;

Б) кома при відокремлених членах речення;

В) кома при уточнюючих, пояснювальних та приєднувальних членах речення;

Г) кома при звертаннях;

А) На щo ви проміняли королево троянду i живого солов’я? (І.Жиленко);

Б) Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє, дзвонить пісеньку жайворонок, затонувши десь в бездні-глубіні кришталевого oкeaнy (І.Франко);

В) Чіпка перестав хліба робити, став по ярмарках їздити, полотна скуповувати та перепродувати (Панас Мирний).

Гаральде звідки ти у Києві з’явився полудневим?.

О мій народе Прометея ти маєш душу молоду.

Заграй мені коханий у сопілку, нехай вона все лихо зачарує.

О Борисфене батьку наш і друже біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх заворушень, своїм вином мандрівців напоїв.

У ліс здається сьогодні завітала осінь.

Чомусь явір здається сумним?

Осінній день здається дуже прозорим

Мені здається що осінь до мене приходить  уві сні.

Вишнева гілочко, чому так рано ти почервоніла?

Не плач, берізонько, ще прийде день чудовий.

Квіточки осінні, ви такі привабливі та чарівні.

Збери, дощик, усі свої малесенькі краплинки. 

Діти, будьте обережні на дорозі!

Будь ласка, будьте обережні!

Діти, будьте обережні на дорозі, будь ласка!

Він, здається, все знав, все пережив, передумав.

На жаль, чудес на світі не буває.

Може, ви чули, як пахне земля?

Мабуть, ще змалечку чули…

Чого зажурився мій любий козаче.

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення.

присудком

додатком

не є членом речення

обставиною

А -5 Б-1 В - 3 Г-2

А -2 Б-4 В - 3 Г-5

А -5 Б- 2 В - 3 Г-1

А -2 Б-1 В - 3 Г-5

Дорога Ксеніє Петрівно сувора і вимоглива вчителько я бачу велику турботу у ваших очах (Д. Ткач).

В село із лісу Вовк забіг. Не думайте що в гості братця! (Л. Глібов).

.

Слухай старче ти шугаєш ясним соколом у хмарах (М . Вороний).

Надійко скільки тобі років?