Звертання. Вставні слова.

Щоб вам, мої рідні, щасливо вік звікувати...

Гей, ви грізні чорні хмари! Я на вас збираю чари...

Який, ти світе, теплий і широкий!

Вона вас любила рожевії квіти, і про вашу долю любила співати.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть майбутнє, оце, либонь, вже, почалось.

Ой, Лисичко-Сестричко, у нас хата маленька, ніде буде тобі лягти.

Але мама сказала: «Не журіться, мої серденятка! Пам’ятаєте татів дарунок на минуле Різдво?» 

. Піди, Вовчику до коваля, нехай він тобі голос новий скує! 

Професорка Макґонеґел підійшла до Гаррі. «Ходімо Поттере», — прошепотіла вона 

Здається гори перевертав би й не чув би втоми.

Вересень уже запалив осінні вогнища в лісах і дібровах.

Не знайти на земній кулі людей яких би не чарувала світла музика квітів.

Ми полюбили і гомін вулиці і тишу Дніпра і хащі лісу.