Звертання.Вставні слова.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

Не осверни цю мить і не поруш цинічним словом ...

Ти мій друже в небі на морі і суші живи і процвітай.

О жовтий квіт мелодії ростань над строгими квадратами перонів.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

Бідна волошко чому ти у житі,а не на клумбі волієш рости?

Давай-но серце ми печаль облишемо?

Ні світе мій ніколи не розлюбить мені святі поля твої, і небеса,і води.

Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні.

Панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз..

Борисфене батьку наш, біля твоїх родючих берегів ти нас з'єднав в часи прадавніх зрушень.

Ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Братику ріднесенький снився мені сон дивнесенький.

Горе, кажуть за горе чіпляється.

Товариш, видно: не зрозумів жарту.

І от, до речі, засиніли Дніпропетровщини лани.

Кожен має посадити в житті, начебто, одне дерево.

Зійди дощику, дрібнесенький, скропи травицю-муравицю.

Пусти мене, мати погуляти, бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки,та й полетите?

Зеленая, дібровонько чого так рано спустошена, трава на сіно покращена?