Звертання. Вставні слова

А вечорами будеш уголос книжки читати

Уяви як мій батько бігає

Щасливий я що народився на твоєму березі

Добродію прошу зажити з нами хліба - солі

Розкажи як гарно сонечко сідає

Чому стоїш без руху ти, коли весь світ співає?

Сонце, ти тільки гість в житті моїм

Вгамуйся, думко, не літай так буйно

Чи не покинуть нам, небого, моя сусідонька убога, вірші нікчемні віршувать?

Друзі, друзі, вас лишилось небагато

Коли б ти, нічко, чарівнице, швидше минала

Се буде ваша заслуга, зелені ниви з березовим шумом, й твоя, зозуле

І все - таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю

Дядьку, батьку, допоможи небозі

Спасибі, сонце, ти прийшло з України на чужину

Ще б краще було, пане Лесю, слухати уважніше казку

А ти, голубонько, ти кралечко моя, поки співаєш на калині, то й весело мені

Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб бути разом

А ви, молдавани, тепер не пани

Не покидай мене, моя дитино, і я тебе не залишу

завжди виступають тільки головними членами речення

завжди виступають тільки другорядними членами речення

не є членами речення

привертають увагу слухача до повідомлення

можуть бути на початку речення, та у кінці

У реченні Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу звертання виражено займенником

У реченні Перший, починай! звертання виражено прикметником у значенні іменника

У реченні Ох, як же далеко ти, завтра! звертання виражено прислівником

У реченні Спи ж ти, малесенький, пізній - бо час звертання виражено прикметником у значенні іменника

У реченні Сонце! Я тобі вдячеий звертання виражено прикметником.

тополенька - тополеньку

земляк - земляче

нива - десятина - нива - десятино

хлопець - хлопцю

край мій - крає мій

як водиться, як завжди, було, бувало - впевненість

пробачте, зверніть увагу, вірите, буль ласка - спосіб оформлення думки

на радість, на щастя, нівроку, шкода - почуття

по - перше, зокрема, до речі, навпаки - припущення

словом, правду кажучи, правди ніде діти - послідовність викладу думок

Скоро це стало всім відомо. Відомо, кого огнем пече, тому скрізь вода мріється

Тут нема, виходить, чого чекати. З хати виходить дівчина

Ягня, здається, веселилось. Мені осіння ніч короткою здається.

Здається, ти й позаторік тут був. Гори, здавалося, стояли тут поруч

Павло усім одвітував звичайно, розмовляв до ладу, добре. Так, звичайно, крім таланту, потрібно ще й уміння

І може, ти, відбігши на хвилинку від клопотів, розгорнеш книжку і почнеш читати

Чи може, вітер розносив по полю від уст відірвані, украдені слова?

Чи, може, це ввижається мені той камертон природи?

Дядько не казали, а, може, ще й не напитали дівки.

Може ж, трапиться так, що Батий зламає собі карк?

Може, вернеться надія з тією водою (емоційні відчуття)

Але ж, на лихо, я не прагнув трону, свободи прагнув, честі і ума (невпевненість)

За народним переказом, Маруся сама розповіла людям, що вона вбивця (привернення уваги читача)

Отже, елементи орнаменту слугували оберегами (зв'язок думки з попереднім повідомленням)

Побужжя йде, а там, диви, обізветься й Дніпро (спосіб оформлення думки)

Збери себе докупи, тоді і військо, гетьмане збереш

Ори, співай, ти велетню, закутий в недолі й тьми ярмо!

Мій брат, Богдане, сповістив про небезпеку

Сину, мій Тимоше, то ж був не наказ

О, земле, рідна знаєш ти свій шлях у бурі, у негоді!