Тестовий контроль знань з теми "Популяції та екосистеми"

Про матеріал
Тестові завдання можуть використовуватись вчителями біології загальноосвітніх шкіл та викладачами ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації для проведення комп'ютерного і письмового тестування з метою поточного, тематичного, підсумкового контролю контролю знань, а також учнями шкіл та студентами ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації для самоперевірки знань.
Перегляд файлу

ПОПУЛЯЦІЇ ТА ЕКОСИСТЕМИ

 

Із запропонованих відповідей виберіть одну правильну:

 

1. Екологія – це наука про:

  1. закономірності формування, розвиток і стійке функціонування біологічних систем різного рангу і взаємовідносин з умовами середовища;
  2. закономірності спадковості і мінливості організмів;
  3. організацію, структуру і функціонування клітин тканин, органів і організмів і їх зміни в часі;
  4. взаємодія живих організмів між собою і навколишнім середовищем.

2. Найвищий рівень організації живої матерії, який досліджує екологія:

  1. популяція;
  2. біосфера;
  3. біогеоценоз;
  4. вид.

3. Метод постійного спостереження за станом екосистем:

  1. екологічна експертиза;
  2. регулярна охорона природи;
  3. контроль за використанням природних ресурсів;
  4. екологічний моніторинг.

4. Екологічний фактор – це:

  1. усі умови живої і неживої природи, у яких існують організми;
  2. окремі властивості або елементи природного середовища, які впливають на стан і властивості організму;
  3. пристосування організмів до навколишнього середовища;
  4. фактор, який безпосередньо впливає на живий організм.

5. Абіотичний фактор навколишнього середовища:

  1. взаємозв'язки між особинами в популяції;
  2. знищення шкідників птахами;
  3. вологість ґрунту;
  4. обробка ґрунтів людиною.

6. Біотичний фактор навколишнього середовища:

  1. вологість;
  2. температура води;
  3. конкуренція між організмами;
  4. світло.

7. Фотоперіодизм  -  це реакція організмів на зміну:

  1. температури повітря;
  2. вологості повітря;
  3. тривалості світлового дня;
  4. атмосферного тиску.

8. Чинник, який є сигналом для листопаду, міграції птахів:

  1. зниження середньої температури повітря;
  2. зміна тривалості світлового дня;
  3. зміни в магнітному полі Землі;
  4. зменшення кількості їжі.

9. Гідробіонти, які живуть на межі водного та наземно-повітряного середовищ:

  1. планктон;
  2. бентос;
  3. перифітон;
  4. нейстон.

10. Сприятлива для організму певного виду інтенсивність впливу екологічного фактора:

  1. зона песимуму;
  2. межі витривалості;
  3. зона оптимуму;
  4. екологічна валентність.

11. Абіотичний чинник, який визначає глибину поширення водоростей в океані:

  1. температура води;
  2. кількість мінеральних речовин;
  3. кількість світла;
  4. кількість кисню.

12. Закон оптимуму формулюється так:

  1. кожен фактор позитивно впливає на організм лише в певних межах;
  2. добра пристосованість організмів до певного фактору довкілля не означає такої самої адаптивності до інших;
  3. зона оптимуму та межі витривалості стосовно дії певного фактору можуть зсуватись в певний бік залежно від того з якою силою і в якому поєднанні діють інші чинники;
  4. можливість існування виду в певних умовах може обмежувати будь-який фактор.

13. Фактор, інтенсивність дії якого виходить за межі витривалості, називається:

  1. точка максимуму;
  2. точка мінімуму;
  3. оптимальний;
  4. обмежувальний.

14. Недостатня кількість одного фактора може бути замінена дією іншого фактора – це закон:

  1. оптимуму;
  2. обмежуючого фактора;
  3. взаємодії факторів;
  4. компенсації факторів.

15. Інфрачервоні промені забезпечують:

  1. синтез вітаміну D;
  2. утворення пігменту меланіну в шкірі людини;
  3. фотосинтез;
  4. підвищення температури тіла.

16. Видиме світло забезпечує:

  1. синтез вітаміну D;
  2. утворення пігменту меланіну в шкірі людини;
  3. фотосинтез;
  4. підвищення температури тіла.

17. Організми, які використовують готові органічні речовини:

  1. автотрофи;
  2. гетеротрофи;
  3. фототрофи;
  4. хемотрофи.

18. Екологічна ніша – це:

  1. територія, яку займає вид у природі;
  2. ділянка біосфери з однорідними умовами існування, населена популяціями різних видів;
  3. частина простору в біогеоценозах, населена популяціями даного виду і яка забезпечує їх необхідними ресурсами життя;
  4. просторове і трофічне місце виду в біогеоценозі, комплекс його зв’язків з іншими видами і вимог до фізичного середовища існування.

19. «Біологічний годинник» - це:

  1. здатність організмів відчувати час;
  2. здатність організмів реагувати на чергування протягом доби періоду світла і темноти певної тривалості;
  3. здатність організму реагувати на сонячну активність;
  4. властивість, що визначає ритм клітинних поділів, живлення організмів.

20. Верхній родючий шар літосфери, утворений унаслідок діяльності живих організмів:

  1. ґрунт;
  2. підстилка;
  3. детрит;
  4. гумус.

21. Життєва форма рослин, зображена на рисунку:

  1. дерево;
  2. кущ;
  3. чагарник;
  4. трава.

22. Мешканцями ґрунту є:

  1. нематода, личинка хруща, дощовий черв’як;
  2. кріт, хрущ, личинка колорадського жука;
  3. мокриця, дощовий черв’як, ціп’як бичачий;
  4. панцирний кліщ; трипаносома, сліпак.

23. Етологічна структура популяції визначається:

  1. співвідношенням особин різних статей;
  2. розподілом особин за віковими групами;
  3. розподілом особин по території;
  4. взаємозв’язками між особинами, що проявляються у поведінці.

24. Табуни характерні для:

  1. термітів, мавп, китів;
  2. горобці, гуси, зебри;
  3. бабки, леви, дельфіни;
  4. кити, мавпи, коні.

25. Хвилі життя – це варіювання чисельності особин у:

  1. популяції;
  2. біоценозі;
  3. біосфері;
  4. екосистемі.

26. Життєва форма ссавців, зображена на рисунку:

  1. наземна;
  2. підземна;
  3. деревна;
  4. повітряна.

27. Певна територія з більш-менш однорідними умовами існування, населена взаємопов’язаними популяціями різних видів, об’єднаними між собою та з фізичним середовищем існування коло обігом речовин і потоком енергії:

  1. екосистема;
  2. біогеоценоз;
  3. біоценоз;
  4. ареал.

28. Заєць у ланцюгу живлення є:

  1. продуцентом;
  2. консументом І порядку;
  3. консументом ІІ порядку;
  4. консументом ІІІ порядку.

29. До продуцентів належать:

  1. організми, здатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних;
  2. організми, які живляться іншими організмами;
  3. організми, які живляться продуктами життєдіяльності організмів;
  4. організми, які живляться мертвою органічною речовиною.

30. Саморегуляція біогеоценозів полягає у:

  1. протистоянні несприятливим зовнішнім впливам;
  2. відтворенні чисельності і умов середовища існування;
  3. коливанні кількісних та якісних показників біопродуктивності;
  4. взаємодії живих організмів між собою та фізичним середовищем.

31. Сукупність популяцій різних видів, які населяють певну однорідну ділянку земної поверхні:

  1. біоценоз;
  2. біогеоценоз;
  3. екосистема;
  4. біосфера.

32. Бактерій гниття в екосистемах виконують роль:

  1. продуцентів;
  2. консументів І порядку;
  3. консументів ІІ порядку;
  4. редуцентів.

33. Організми, які утворюють органічні речовини з неорганічних:

  1. гетеротрофи;
  2. консументи;
  3. редуценти;
  4. фототрофи.

34. До редуцентів належать:

  1. рослини;
  2. м'ясоїдні тварини;
  3. паразитичні форми бактерій;
  4. рослиноїдні тварини.

35. Рослини, які перебувають у мутуалістичних зв'язках з азотфіксуючи­ми бактеріями, забезпечують їх:

  1. N2
  2. О2;
  3. цукрами;
  4. нітратами.

36. Усі типи співіснування організмів різних видів:

  1. мутуалізм;
  2. коменсалізм;
  3. паразитизм;
  4. симбіоз.

37. Тип взаємозв'язку лямблій з людиною:

  1. мутуалізм;
  2. коменсалізм;
  3. квартирантство;
  4. паразитизм.

38. Тип екологічних взаємодій, який властивий комахоїдним рослинам і комахам:

  1. квартирантство;
  2. коменсалізм; 
  3. нахлібництво;
  4. хижацтво.

39. Організм, який належить до автотрофів:

  1. крокодили;
  2. гриб мукор;
  3. хлорела;
  4. губка.

40. Штучні екосистеми відрізняються від природних екосистем:

  1. меншою продуктивністю;
  2. нездатністю до саморегуляції;
  3. незавершеною віковою структурою;
  4. переважанням редуцентів.

41. Пристосування до денного і нічного способу життя виникли у тварин у зв’язку зі зміною:

  1. освітлення;
  2. температури повітря;
  3. вологості;
  4. атмосферного тиску.

42. Для існування в біогеоценозі консумента II порядку масою 20 кг необхідно рослинної продукції (т):

  1. 2000;
  2. 200;
  3. 2;
  4. 0,2.

43. Автотрофні організми на відміну від гетеротрофних:

  1. використовують енергію хімічних сполук, що містяться у спожитій їжі;
  2. синтезують органічні речовини з неорганічних під час фотосинтезу;
  3. живляться тваринами;
  4. ведуть паразитичний спосіб життя.

44. Залежно від способу життя тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов навколишнього середовища називають:

  1. екологічною нішею;
  2. популяцією;
  3. життєвою формою;
  4. видом.

45. Просторове і трофічне місце виду в біогеоценозі, комплекс його зв’язків з іншими видами:

  1. ареал;
  2. екологічна ніша;
  3. місце існування;
  4. популяція.

46. Загальний склад генів популяції:

  1. генотип;
  2. фенотип;
  3. каріотип;
  4. генофонд.

47. Характеристика, яка входить до визначення поняття «популяція»:

  1. група самок, самців і малят, що мешкають на певній території;
  2. група особин близьких видів, що мешкають на певній території;
  3. група особин одного виду, що мешкають на певній території, у якій відбувається вільне схрещування;
  4. сукупність особин, які виникли від спільного предка внаслідок нестатевого розмноження.

48. Система взаємозв’язків між особинами, що проявляється у поведінці:

  1. етологічна структура;
  2. просторова структура;
  3. статева структура;
  4. вікова структура.

49. До характеристик популяції не належить:

  1. густота;
  2. біомаса;
  3. чисельність;
  4. видове різноманіття.

50. Тимчасові рухові угруповання тварин, які виникають для спільних міграцій, пошуків їжі:

  1. табуни;
  2. зграї;
  3. колонії;
  4. родини.

51. Коливання чисельності популяцій називають:

  1. народжуваністю;
  2. смертністю;
  3. щільністю;
  4. популяційними хвилями.

52. Детритний ланцюг живлення:

  1. морква – заєць - лисиця;
  2. зелені водорості – дафнії – плотва – щука.
  3. трав’янисті рослини – коник зелений – жаба – вуж;
  4. опале листя – дощовий черв’як – кріт.

53. На кожному попередньому трофічному рівні кількість енергії більша, ніж на наступному в:

  1. 2 рази;
  2. 10 разів;
  3. 15 разів;
  4. 20 разів.

54. Тип сукцесії і послідовність заселення рослинами ділянок лісу після пожежі:

  1. первинна; трави - кущі - сосновий ліс - клімаксний ліс;
  2. первинна; клімаксний ліс - сосновий ліс - кущі - трави;
  3. вторинна; трави - кущі - сосновий ліс - клімаксний ліс;
  4. вторинна; клімаксний ліс - сосновий ліс - кущі - трави.

55. На основі правила екологічної піраміди визначте, скільки потрібно планктону, щоб у Чорному морі виріс ї зміг існувати один дельфін масою 300 кг у ланцюзі живлення: планктон - нехижа риба - хижа риба -дельфін:

  1. 30 000 кг;
  2. 300 000 кг;
  3. 60 000 кг;
  4. 12 000 кг.

56. Площа акваторії моря, яка потрібна для прогодування чайки масою 1 кг (40% її маси становить суха речовина) в ланцюзі живлення планктон – риба – чайка (продуктивність планктону – 500 г/м2 ), становить:

  1. 40 м2;
  2. 60 м2;
  3. 80 м2;
  4. 120 м2.

 

 

 

 

57. Встановіть відповідність між екологічними групами тварин та їх представниками, зображеними на рисунку:

Екологічні групи тварин

Представники екологічних груп тварин

І. Теплолюбні (термофіли)

 

 

 

 

А.

ІІ. Вологолюбні (гігрофіли)

 

 

 

 

 

Б.  

ІІІ. Сухолюбні (ксерофіли)

 

 

 

 

 

 

В.  

ІV. Холодолюбні (кріофіли)

 

 

 

 

 

 

 

Г.  

 

Д.

 

 

 

 

 

 

58. Встановіть відповідність між екологічними групами рослин та їх представниками, зображеними на рисунку:

Екологічні групи рослин

Представники екологічних груп рослин

І. Світлолюбні

 

 

 

 

 

 

 

А.

ІІ. Тіньолюбні

 

 

 

 

 

Б.  

ІІІ. Тіньовитривалі

 

 

 

 

 

 

 

В.  

ІV. Посухостійкі (мезофіли)

 

 

 

 

 

 

Г.

 

 

Д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

59. Встановити відповідність між екологічними групами гідробіонтів та їх характеристикою:

 

Екологічні групи гідробіонтів

Представники гідробіонтів

І. Нектон

А. Організми, які мешкають на межі водного та наземно-повітряного середовища, населяючи поверхневу плівку води.

ІІ. Бентос

Б. Здатні до активного пересування у товщі води незалежно від напрямків течій.

ІІІ. Перифітон

В. Організми, які мешкають на поверхні та в товщі ґрунту водойм.

ІV. Нейстон

Г.  Організми, які селяться на різних субстратах у товщі води.

 

Д. Нездатні до протидій течіям.

 

 

60. Встановіть відповідність між типом симбіозу та його характеристикою:

 

Форма симбіозу

Характеристика

І. Паразитизм

А. Тип взаємозв’язків між різними видами, за якого один із них використовує іншого як джерело живлення та середовище існування.

ІІ. Мутуалізм

Б. Тип взаємозв’язків різних видів, за якого один із них використовує житло іншого, не завдаючи йому помітної шкоди.

ІІІ. Квартиранство

В. Тип співіснування різних видів, від якого вони взаємно дістають користь.

ІV. Нахлібництво

Г. Тип взаємозв’язків різних видів, за якого один із них використовую залишки їжі іншого, не завдаючи йому шкоди.

 

 

 

 

61. Встановіть відповідність між видом групового способу  життя та організмами, для яких він характерний:

Вид групового способу життя

Організми

І. Родина

 

 

 

 

 

 

А.

ІІ. Колонія

 

 

 

 

Б.

ІІІ. Зграя

 

 

 

 

 

 

В.

Картинки по запросу стадо баранів

ІV. Табун

 

 

 

 

 

 

Г.  

 

Д.

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Бурдаш Юрій
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
6 червня 2019
Переглядів
7370
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку