Тестовий контроль знань з теми "Популяції та екосистеми"

ПОПУЛЯЦІЇ ТА ЕКОСИСТЕМИ

Із запропонованих відповідей виберіть одну правильну:

1. Екологія – це наука про:

1. закономірності формування, розвиток і стійке функціонування біологічних систем різного рангу і взаємовідносин з умовами середовища;
2. закономірності спадковості і мінливості організмів;
3. організацію, структуру і функціонування клітин тканин, органів і організмів і їх зміни в часі;
4. взаємодія живих організмів між собою і навколишнім середовищем.

2. Найвищий рівень організації живої матерії, який досліджує екологія:

1. популяція;
2. біосфера;
3. біогеоценоз;
4. вид.

3. Метод постійного спостереження за станом екосистем:

1. екологічна експертиза;
2. регулярна охорона природи;
3. контроль за використанням природних ресурсів;
4. екологічний моніторинг.

4. Екологічний фактор – це:

1. усі умови живої і неживої природи, у яких існують організми;
2. окремі властивості або елементи природного середовища, які впливають на стан і властивості організму;
3. пристосування організмів до навколишнього середовища;
4. фактор, який безпосередньо впливає на живий організм.

5. Абіотичний фактор навколишнього середовища:

1. взаємозв'язки між особинами в популяції;
2. знищення шкідників птахами;
3. вологість ґрунту;
4. обробка ґрунтів людиною.

6. Біотичний фактор навколишнього середовища:

1. вологість;
2. температура води;
3. конкуренція між організмами;
4. світло.

7. Фотоперіодизм  -  це реакція організмів на зміну:

1. температури повітря;
2. вологості повітря;
3. тривалості світлового дня;
4. атмосферного тиску.

8. Чинник, який є сигналом для листопаду, міграції птахів:

1. зниження середньої температури повітря;
2. зміна тривалості світлового дня;
3. зміни в магнітному полі Землі;
4. зменшення кількості їжі.

9. Гідробіонти, які живуть на межі водного та наземно-повітряного середовищ:

1. планктон;
2. бентос;
3. перифітон;
4. нейстон.

10. Сприятлива для організму певного виду інтенсивність впливу екологічного фактора:

1. зона песимуму;
2. межі витривалості;
3. зона оптимуму;
4. екологічна валентність.

11. Абіотичний чинник, який визначає глибину поширення водоростей в океані:

1. температура води;
2. кількість мінеральних речовин;
3. кількість світла;
4. кількість кисню.

12. Закон оптимуму формулюється так:

1. кожен фактор позитивно впливає на організм лише в певних межах;
2. добра пристосованість організмів до певного фактору довкілля не означає такої самої адаптивності до інших;
3. зона оптимуму та межі витривалості стосовно дії певного фактору можуть зсуватись в певний бік залежно від того з якою силою і в якому поєднанні діють інші чинники;
4. можливість існування виду в певних умовах може обмежувати будь-який фактор.

13. Фактор, інтенсивність дії якого виходить за межі витривалості, називається:

1. точка максимуму;
2. точка мінімуму;
3. оптимальний;
4. обмежувальний.

14. Недостатня кількість одного фактора може бути замінена дією іншого фактора – це закон:

1. оптимуму;
2. обмежуючого фактора;
3. взаємодії факторів;
4. компенсації факторів.

15. Інфрачервоні промені забезпечують:

1. синтез вітаміну D;
2. утворення пігменту меланіну в шкірі людини;
3. фотосинтез;
4. підвищення температури тіла.

16. Видиме світло забезпечує:

1. синтез вітаміну D;
2. утворення пігменту меланіну в шкірі людини;
3. фотосинтез;
4. підвищення температури тіла.

17. Організми, які використовують готові органічні речовини:

1. автотрофи;
2. гетеротрофи;
3. фототрофи;
4. хемотрофи.

18. Екологічна ніша – це:

1. територія, яку займає вид у природі;
2. ділянка біосфери з однорідними умовами існування, населена популяціями різних видів;
3. частина простору в біогеоценозах, населена популяціями даного виду і яка забезпечує їх необхідними ресурсами життя;
4. просторове і трофічне місце виду в біогеоценозі, комплекс його зв’язків з іншими видами і вимог до фізичного середовища існування.

19. «Біологічний годинник» - це:

1. здатність організмів відчувати час;
2. здатність організмів реагувати на чергування протягом доби періоду світла і темноти певної тривалості;
3. здатність організму реагувати на сонячну активність;
4. властивість, що визначає ритм клітинних поділів, живлення організмів.

20. Верхній родючий шар літосфери, утворений унаслідок діяльності живих організмів:

1. ґрунт;
2. підстилка;
3. детрит;
4. гумус.

21. Життєва форма рослин, зображена на рисунку:

1. дерево;
2. кущ;
3. чагарник;
4. трава.

22. Мешканцями ґрунту є:

1. нематода, личинка хруща, дощовий черв’як;
2. кріт, хрущ, личинка колорадського жука;
3. мокриця, дощовий черв’як, ціп’як бичачий;
4. панцирний кліщ; трипаносома, сліпак.

23. Етологічна структура популяції визначається:

1. співвідношенням особин різних статей;
2. розподілом особин за віковими групами;
3. розподілом особин по території;
4. взаємозв’язками між особинами, що проявляються у поведінці.

24. Табуни характерні для:

1. термітів, мавп, китів;
2. горобці, гуси, зебри;
3. бабки, леви, дельфіни;
4. кити, мавпи, коні.

25. Хвилі життя – це варіювання чисельності особин у:

1. популяції;
2. біоценозі;
3. біосфері;
4. екосистемі.

26. Життєва форма ссавців, зображена на рисунку:

1. наземна;
2. підземна;
3. деревна;
4. повітряна.

27. Певна територія з більш-менш однорідними умовами існування, населена взаємопов’язаними популяціями різних видів, об’єднаними між собою та з фізичним середовищем існування коло обігом речовин і потоком енергії:

1. екосистема;
2. біогеоценоз;
3. біоценоз;
4. ареал.

28. Заєць у ланцюгу живлення є:

1. продуцентом;
2. консументом І порядку;
3. консументом ІІ порядку;
4. консументом ІІІ порядку.

29. До продуцентів належать:

1. організми, здатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних;
2. організми, які живляться іншими організмами;
3. організми, які живляться продуктами життєдіяльності організмів;
4. організми, які живляться мертвою органічною речовиною.

30. Саморегуляція біогеоценозів полягає у:

1. протистоянні несприятливим зовнішнім впливам;
2. відтворенні чисельності і умов середовища існування;
3. коливанні кількісних та якісних показників біопродуктивності;
4. взаємодії живих організмів між собою та фізичним середовищем.

31. Сукупність популяцій різних видів, які населяють певну однорідну ділянку земної поверхні:

1. біоценоз;
2. біогеоценоз;
3. екосистема;
4. біосфера.

32. Бактерій гниття в екосистемах виконують роль:

1. продуцентів;
2. консументів І порядку;
3. консументів ІІ порядку;
4. редуцентів.

33. Організми, які утворюють органічні речовини з неорганічних:

1. гетеротрофи;
2. консументи;
3. редуценти;
4. фототрофи.

34. До редуцентів належать:

1. рослини;
2. м'ясоїдні тварини;
3. паразитичні форми бактерій;
4. рослиноїдні тварини.

35. Рослини, які перебувають у мутуалістичних зв'язках з азотфіксуючи­ми бактеріями, забезпечують їх:

1. N₂
2. О₂;
3. цукрами;
4. нітратами.

36. Усі типи співіснування організмів різних видів:

1. мутуалізм;
2. коменсалізм;
3. паразитизм;
4. симбіоз.

37. Тип взаємозв'язку лямблій з людиною:

1. мутуалізм;
2. коменсалізм;
3. квартирантство;
4. паразитизм.

38. Тип екологічних взаємодій, який властивий комахоїдним рослинам і комахам:

1. квартирантство;
2. коменсалізм; 
3. нахлібництво;
4. хижацтво.

39. Організм, який належить до автотрофів:

1. крокодили;
2. гриб мукор;
3. хлорела;
4. губка.

40. Штучні екосистеми відрізняються від природних екосистем:

1. меншою продуктивністю;
2. нездатністю до саморегуляції;
3. незавершеною віковою структурою;
4. переважанням редуцентів.

41. Пристосування до денного і нічного способу життя виникли у тварин у зв’язку зі зміною:

1. освітлення;
2. температури повітря;
3. вологості;
4. атмосферного тиску.

42. Для існування в біогеоценозі консумента II порядку масою 20 кг необхідно рослинної продукції (т):

1. 2000;
2. 200;
3. 2;
4. 0,2.

43. Автотрофні організми на відміну від гетеротрофних:

1. використовують енергію хімічних сполук, що містяться у спожитій їжі;
2. синтезують органічні речовини з неорганічних під час фотосинтезу;
3. живляться тваринами;
4. ведуть паразитичний спосіб життя.

44. Залежно від способу життя тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов навколишнього середовища називають:

1. екологічною нішею;
2. популяцією;
3. життєвою формою;
4. видом.

45. Просторове і трофічне місце виду в біогеоценозі, комплекс його зв’язків з іншими видами:

1. ареал;
2. екологічна ніша;
3. місце існування;
4. популяція.

46. Загальний склад генів популяції:

1. генотип;
2. фенотип;
3. каріотип;
4. генофонд.

47. Характеристика, яка входить до визначення поняття «популяція»:

1. група самок, самців і малят, що мешкають на певній території;
2. група особин близьких видів, що мешкають на певній території;
3. група особин одного виду, що мешкають на певній території, у якій відбувається вільне схрещування;
4. сукупність особин, які виникли від спільного предка внаслідок нестатевого розмноження.

48. Система взаємозв’язків між особинами, що проявляється у поведінці:

1. етологічна структура;
2. просторова структура;
3. статева структура;
4. вікова структура.

49. До характеристик популяції не належить:

1. густота;
2. біомаса;
3. чисельність;
4. видове різноманіття.

50. Тимчасові рухові угруповання тварин, які виникають для спільних міграцій, пошуків їжі:

1. табуни;
2. зграї;
3. колонії;
4. родини.

51. Коливання чисельності популяцій називають:

1. народжуваністю;
2. смертністю;
3. щільністю;
4. популяційними хвилями.

52. Детритний ланцюг живлення:

1. морква – заєць - лисиця;
2. зелені водорості – дафнії – плотва – щука.
3. трав’янисті рослини – коник зелений – жаба – вуж;
4. опале листя – дощовий черв’як – кріт.

53. На кожному попередньому трофічному рівні кількість енергії більша, ніж на наступному в:

1. 2 рази;
2. 10 разів;
3. 15 разів;
4. 20 разів.

54. Тип сукцесії і послідовність заселення рослинами ділянок лісу після пожежі:

1. первинна; трави - кущі - сосновий ліс - клімаксний ліс;
2. первинна; клімаксний ліс - сосновий ліс - кущі - трави;
3. вторинна; трави - кущі - сосновий ліс - клімаксний ліс;
4. вторинна; клімаксний ліс - сосновий ліс - кущі - трави.

55. На основі правила екологічної піраміди визначте, скільки потрібно планктону, щоб у Чорному морі виріс ї зміг існувати один дельфін масою 300 кг у ланцюзі живлення: планктон - нехижа риба - хижа риба -дельфін:

1. 30 000 кг;
2. 300 000 кг;
3. 60 000 кг;
4. 12 000 кг.

56. Площа акваторії моря, яка потрібна для прогодування чайки масою 1 кг (40% її маси становить суха речовина) в ланцюзі живлення планктон – риба – чайка (продуктивність планктону – 500 г/м² ), становить:

1. 40 м²;
2. 60 м²;
3. 80 м²;
4. 120 м².

57. Встановіть відповідність між екологічними групами тварин та їх представниками, зображеними на рисунку:

58. Встановіть відповідність між екологічними групами рослин та їх представниками, зображеними на рисунку:

59. Встановити відповідність між екологічними групами гідробіонтів та їх характеристикою:

60. Встановіть відповідність між типом симбіозу та його характеристикою:

61. Встановіть відповідність між видом групового способу  життя та організмами, для яких він характерний: