THE HISTORY OF AMERICAN LITERATURE

THE HISTORY OF AMERICAN LITERATURE

It took Americans many years to develop a national literature. The settlers who arrived in the 1600's had little time to write books. They were too busy clearing the wilderness and conquering the land. Gradually, as the nation grew, a rich and imaginative literature began to appear.

The period from 1608 till 1765 was the time of colonial writing. The American colonists wrote histories to record their activities, sermons to teach moral lessons, and pamphlets to argue political points. Even their poems discussed religious and moral subjects. In all their writing, the colonists imitated popular European style.

During the 1700's religious interests gradually gave way to political concerns. New literary forms appeared after Revolutionary War. Political independence brought a strong desire for literary independence. For the first time, American writers broke with their European past.

During the late 1700's and early 1800's New York City became a busy literary centre. Writers who lived in and near the city took the first steps toward creating a national literature.

During the 1830's, slavery became a burning issue in the United States. Abolitionists, who wanted to end slavery, published stirring essays, novels, pamphlets, and poems.

Toward the mid-1800's, a new generation of American writers appeared. These writers did not turn to England for inspiration. They wrote about their own country and its people. They experimented with literary forms and introduced new themes and ideas. They created a national literature that won admiration and respect throughout the world.

Longfellow was one of the most influential poets of his day. People still love his ballads.

Edgar Allan Poe became famous as a poet, short story writer, and literary critic. He wrote sad, haunting poems that show his careful attention to meter and rhyme.

Walt Whitman published the first edition of his poems «Leaves of Grass» in 1855. To many critics his verse was like a breath of fresh air.

Three stages of development influenced American literature from 1900 to 1941, when the nation entered World War II. First the Industrial Revolution had reached its height in the United States during the late 1900's. Writers of the 1900's began to look realistically at the pressing social problems it brought. Second, World War I and the economic depression of the 1930's caused many authors to become critical of American life. And the third, the psychoanalytic studies of Sigmund Freud in Austria pointed to new areas of the personality for writers to explore.

World War II (1939—1945) marked a wide dividing line between the old and the new in American society and the nation's literature.

Many authors angrily criticized what they regarded as social injustice in the United States. Other authors wrote out of feelings of despair. They questioned whether humanity could survive the destruction and violence that seemed a natural part of the modern world. Some writers believed that new methods of literary expression were needed to deal adequately with modern life. These authors started or joined new movements in fiction, drama and poetry.

QUESTIONS

When was the period of colonial writing?

What literary form appeared after the Revolutionary war?

What were the three developments of American literature from 1900 to 1941?

How did World War II influence American life?

VOCABULARY

achievements — досягнення

sermon — проповідь

burning issue — нагальне питання (проблема)

inspiration — натхнення

congested — зібрання, скупчення

conformity — відповідність, згідність

despair — розпач

ІСТОРІЯ АМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Американцям знадобилося багато років, щоб розвинути національну літературу. Поселенці, які приїхали в 1600-х рр., не мали досить часу на написання книг. Вони були занадто зайняті розчищанням землі від дикої природи і її підкоренням. Поступово, з ростом нації, почала з'являтися багата художня література.

Час із 1608 по 1765 р. був періодом колоніальної літератури. Американські колоністи робили записи своєї діяльності, проповідей і памфлетів, де виражали свої політичні переконання. Навіть їхні вірші були на релігійні і моральні теми. В усіх спробах письма вони наслідували популярний європейський стиль.

У 1700-х рр. релігійні інтереси поступово поступилися місцем політичним переконанням. Після революційної війни з'явилися нові літературні форми. Політична незалежність розбудила сильне бажання літературної незалежності. Уперше американські письменники порвали зі своїм європейським минулим.

Наприкінці 1700-х і на початку 1800-х рр. Нью-Йорк став центром літературної діяльності. Письменники, які жили в місті та за його межами, робили перші кроки до створення національної літератури.

У 1830-х рр. рабство стало нагальною проблемою Сполучених Штатів. Люди, які хотіли покінчити з рабством, друкували хвилюючі твори, романи, памфлети і поеми.

До середини 1800-х рр. з'явилося нове покоління американських письменників. Вони вже не зверталися за натхненням до Англії. Вони писали про свою країну і свій народ. Вони експериментували з новими літературними формами і вводили нові теми й ідеї. Вони створили національну літературу, що завоювала захоплення і повагу всього світу.

Лонгфелло був одним із найбільш впливових поетів свого часу. Люди дотепер люблять його балади.

Едгар Алан По став відомий як поет, письменник коротких оповідань і літературний критик. Він писав сумні вірші, що запам'ятовувалися і показували його акуратне ставлення до розміру і рими.

Уолт Уїтмен опублікував перше видання своїх віршів «Листя трави» у 1855 р. Для багатьох критиків його вірші були подувом свіжого вітру.

Три стадії розвитку вплинули на американську літературу з 1900 по 1941 р., коли нація вступила в Другу світову війну. Перша стадія — коли промислова революція Сполучених Штатів досягла своєї вершини наприкінці 1900-х рр. Письменники 1900-х рр. почали реалістично дивитися на соціальні проблеми, що прийшли з революцією. Друга стадія — коли Перша світова війна й економічна депресія 1930-х рр. змусили багатьох письменників бути критичними до життя Америки. І третя — психоаналітичні вчення Зиґмунда Фрейда в Австрії вказували на нові сфери дослідження особистості для письменника.

Друга світова війна (1939—1945 рр.) чітко розділила старе і нове в американському суспільстві й літературі нації.

Багато авторів зло критикували те, що вони називали соціальною несправедливістю в Сполучених Штатах. Інші писали з почуття розпачу. Вони запитували, чи зможе людство вижити в руйнації і жорстокості, що, схоже, є частиною сучасного світу. Деякі письменники вірили, що нові методи літературного вираження необхідні, щоб адекватно реагувати на сучасне життя. Ці автори давали початок новим літературним (драматичним і поетичним) рухам або приєднувалися до них.