Ти маєш право... , година-роздум

Із циклу: Ти маєш мати право

Тема: «Діти вулиці – розплата за байдужість»

В залі темно. На екрані написана назва заходу: Година-роздум «Ти маєш право мати право…»

Мета: Ця година-роздум спрямована на те, щоб нинішні вихованці, ставши дорослими, змогли не тільки знайти себе, своє місце в житті, але й максимально реалізувати себе, стати повноцінним членом суспільства. Виховання загальнолюдських цінностей і поваги до Закону та Права як основи основ демократичного суспільства, яке прагнемо побудувати.

Усі ми маємо право на мрію,

Право на віру і на надію.

Мрію свою я озвучую нині:

В демократичній жить хочу країні.

В державі, де верховенствує  Право,

Де люди живуть і працюють на славу,

Де пан – Закон; і для всіх він один:

Чиї не були би ви дочка чи син…

Де є повага й довіра до влади,

Будь то райони, міста чи громади,

Люди свідомі, чесні суди..

Як би потрапити, друзі, туди?

Кожен із себе повинен почати:

Добро захищати, закон поважати.

Сказати брехні і байдужості – ні!

Те що державі болить, те й мені.

То ж в ідеалі було би чудово,

Якби Україна рідна моя

Стала на шлях правової держави

Найщасливішою була би я!

Знаю, не зразу і навіть не завтра,

Але настане світла зоря:

Час в Україні Закону і Права

Вірить народ мій, вірю і я…

Автор: Галина Левченко

Звучить мелодія колискової, крик немовляти, а потім лірична мелодія.

Ведуча: Людина приходить в цей світ з волі Творця і своїх батьків. І саме з миті появи на світ, вона одержує чи не найважливіше право: це право на життя. А в її батьків одразу з’являється обов’язок: піклуватися про цю маленьку людину, що має  право жити. Щаслива та дитина, що з’являється на світ бажаною, і світ цей, тобто держава, в якій ця людина житиме, підпорядковується верховенству його величності Закону.

Дитина: А що таке закон і верховенство права?

Перегляд відео «Закон і право» (інтернет-ресурси)

Виходить читець: і читає вірш В.Симоненка

«Ти знаєш, що ти – людина»

Учень 11-го класу: В школі ми вчимо предмет, який гласить про наші права і обов’язки. Все начебто правильно і зрозуміло. Якщо кожна людина, що живе в соціумі, дотримуватиметься норм та правил співжиття, не порушуватиме закон, то й буде правова держава.

Учениця 11-го класу: Ти гадаєш усе так просто? Ми часто чуємо слова: правова держава, верховенство права. А хто виступає гарантом цих прав?

Звучить мелодія «верховино, світку» (вступ) на її фоні хлопець в українському національному костюмі (на екрані спроектовано монумент на честь нової Конституції)

Українець: На вершині Говерли, в сонячних Карпатах гордо піднісся монумент на честь Нової Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року. Глибоко символічно, що на найвищій географічній точці країни споруджено пам’ятний знак про величне досягнення її народу, нагадування нащадкам про довгий і тернистий шлях української нації до створення власної незалежної демократичної держави.

Звучать позивні. (На екрані: Конституція - основний закон)

Хлопець в мантії: Термін «Конституція» вживали ще в період рабовласництва і феодалізму. У Стародавньому Римі саме так називали постанови імператорів Римської імперії, конституціями називали правові акти, що приймав польський сейм. Першими конституціями в сучасному розумінні цього слова, прийнятими і введеними у дію, були конституції  США (1787 р.), Польщі та Франції (1791р.). Пізніше з’явились конституції в інших країнах. Більшість із тих, перших, вже не діє. Серед найдавніших нині чинних конституцій - конституції США (1787р.), Норвегії (1814 р.), Люксембурга (1868 р.), Швейцарії (1874р.).

Пилипа Орлика вважають засновником першої української конституції відносно «Прав і вольностей війська Запорозького». У сучасному світі конституції є майже у всіх державах, що претендують на право називатися демократичними. За юридичною формою конституції поділені на писані і не писані.

Учениця 11-го класу: Все це цікаво. Та це теорія. Я б хотіла дізнатися, чи знаємо ми ази права. Давайте за сигналом гонга постараємось активізувати наш інтелект, заставимо себе попрацювати.

(Робота з залом)

Звучить гонг. Інтелектуальний штурм.

1. Які основні міжнародні документи закріплюють права дитини? (Конвенція про права дитини1989 р., Декларація прав дитини 1959р.)
2. Місто, де були прийняті міжнародні правила здійснення правосуддя щодо неповноліття? (Пекін)
3. З якого віку людина може самостійно вибирати своє громадянство? (з 18 років)
4. Які обов’язки та права учнів ви знаєте? (За статутом школи)
5. З якого віку настає кримінальна відповідальність? (з 18 років, а в особливих випадках з 14 років)
6. До якого віку людина вважається дитиною? (до 18 років)
7. Назвіть одну із форм захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування. (Опіка)

Учень 10-го класу: Знання тих, чи інших законів та прав і обов’язків формує в нашій  свідомості паростки правової культури, забезпечує розуміння функціонування політичної та правової системи в країні, сприяє розвитку критичного мислення, розвиває позитивне ставлення до принципів верховенства права, посилює нашу громадянську активність і прагнення брати участь у суспільному житті.

Учень 11-го класу: Так, ти правий. Говорити про права та обов’язки, про закони, де все це описано, можна годинами. А життя наше - цінний скарб. І воно минає. Давай побудуємо нашу роботу в одному із русел. Наприклад, мене найбільше хвилює питання нас, молодих людей.

Учень 10-го класу: Що ж, у нашому розпорядженні година-роздум. Четверту частину її ми потратили на прелюдію, а далі давай до конкретики.

Звучить оптимістична.

Педагог-організатор: Відомо, що молодь живе майбутнім: завжди мріє, забігає наперед, будує грандіозні плани та проекти. Саме в лавах теперішньої молоді перебувають ті, хто завтра стане біля керма держави: депутати, державні мужі,  президенти, науковці, великі педагоги, лікарі, космонавти та інші провідні кадри. На нашій молоді лежить значно більша відповідальність за долю українства, ніж на молоді інших країн світу. Адже  їм свободу, добробут і безпеку виплекали в минулому їхні діди і батьки. Наша молодь мусить робити це сама, починаючи все спочатку.

3 учні 9-го класу:

1 уч. (хлопець): Якою потрібно бути людині, щоб вона могла тримати руку на пульсі життя, вирішувати долі людей, вести за собою народ?

2 уч. (дівчина): На мою думку, це має бути людина з високим рівнем загальної культури, політично грамотна, обізнана з правовою освітою, людина успішна, ефективна, здатна швидко орієнтуватись і приймати оптимальні рішення в складних життєвих обставинах, в критичних ситуаціях, людина, що вміє долати власний егоїзм, поступається, в разі потреби, своїм «я», вміє розуміти, поважати думку інших, спілкуватися. Перелік вимог сучасності до людини можна продовжувати і продовжувати…

3 уч. (хлопець): А що робити їм, тим, чий дім – це вулиці міста, їхня їжа – кусень чорного хліба, їх життя – це запах клею «момент», брудні одноразові  шприци багаторазового використання, наркота, травка, таблетки… Хто вони? Чому держава не б’є на сполох? Адже вони теж майбутні її громадяни? На більшість із них навішано ярлик «Діти вулиці».

Перегляд відеоролика: «Діти вулиці – розплата за байдужість» (інтернет-ресурси).

Учень 10-го класу: Вже нікого не дивує поява на вулиці маленьких брудних бродяг. Вони по одному блукають лабіринтами вулиць, стоять у переходах «Метро», намагаючись якось заробити собі на життя, співаючи жалібні пісні, стоячи мовчки з протягнутою рукою, або чого гірше, нишком  залазячи в чужі сумки та кишені. Вони сьогодні проходять жорстоку школу життя, і атестат про зрілість їм  видасть специфічний навчальний заклад, так звана «Вулиця».

Звучить мелодія з кінофільму «Генерали піщаних кар’єрів», на її фоні маленький хлопчик в брудному, подертому одязі стоїть на колінах. На екрані образ Божої Матері. Дитина говорить до образа.

Хлопчик-жебрак: «Мамо моя Всевишня,

Не гнівайсь на нас, маленьких,

Що хочемо всього надміру,

Без щастя ж ми – жебраки.

Не погордуй, та скинь нам

Небесної жменьку манни,

Дай нам поцілувати

Мізинчик своєї руки.

А те, що ми недостойні,

Не плач по ночах самотньо,

Пройдемо крізь віру і терни

Як справжні діти землі,

Бо ми ж із синівського роду

А не із пітьми підворотні

І віруєм у справедливість,

Що зіркою світить в імлі.

Я нині за хліба окраєць,

За лашок цей, що на тілі,

За теплий куток під сходами

Дякую, нене, тобі!

Врятуй мене, Богородице,

Від вчинків, думок поганих,

Спаси мене, Мамо Світу,

Не дай пропасти в журбі!

Пісня із кінофільму: «Генерали піщаних кар’єрів»

Педагог-організатор: За часів затяжної економічної кризи та моральної апатії суспільства ці діти страждають найбільше. Їхні нинішні поневіряння, їхній біль – то неоплатний рахунок дорослим, наша відкрита невигойна рана, наш сором і ганьба, ганьба державі, що в ній є ще безпритульні діти. Йдеться про надто тривожне явище. Ось лише декілька цифр сумної статистики: торік із 11,8 млн. неповнолітніх громадян держави 1 млн. 279 тис. перебували на спеціальному обліку: це сироти, умовно засуджені, чи в колоніях, а також  наркомани, токсикомани та ін.

Конкретніше ви почуєте про це від працівника дитячої кримінальної поліції.

Виступ працівника дитячої кримінальної поліції.

Педагог-організатор: Біда наша не лише в подальшій криміналізації суспільства, тут наші успіхи незаперечні. А впродовж 5-10 років держава ризикує втратити рештки своїх не чисельних продуктивних сил, кількість яких тане на очах. Молоді люди шукають роботу і місце для проживання в інших державах світу.

Пісня: «Ясно зоря світила»

Учні 10 класу (5 чол.)

1. Хто сьогодні тікає на вулицю? Хто ночує на залізничних вокзалах, теплотрасах, чи будь-яких місцях мегаполісів, де можна сховатись від холоду та пронизливого вітру і дощу, хто жебракує в метрополітенах та на речових ринках. Вдумайтесь в цифру. У цьому списку лише 3 відсотки становлять діти-сироти, а решта при здорових мамах і татах.
2. Багато хто з безпритульних, живучи ще вдома, вже велику частку часу проводили на вулиці, у підвалах та переходах. Більшість із них – це діти алкоголіків, наркоманів, просто зневірених від бідності та безробіття людей.
3. За свідченнями психологів перший крок на вулицю починається з прогуляного уроку, дрібної сварки з батьками, зв’язуючись у тупий вузол, котрий ні розв’язати, ні розрубати.
4. Ці діти часто перетворюються на маленьких артистів, випрошуючи милостиню у перехожих, вигадуючи сумні історії. Назбиравши грошей у щиросердних громадян, діти не в змозі розпоряджатись ними раціонально.
5. Середній жебрак «напрошує»  в день в приблизно 200 грн. Це 6000 грн. на місяць, при цьому діти не шикують. Причина досить банальна. Про неї добре знають правоохоронці – чиясь територія, за неї слід сплачувати «податок».

Перегляд відеофільму

(коротка бесіда-діалог за фільмом)

Нема ілюзій – і нема гризот:

Бог день дає і їжу, наче птаху.

Взамін гризот – цілий вагон мерзот:

Моління – шлунку, поклоніння – лаху.

Епоха заджинсованих циган,

Кавказько-азіатських барахолок,

Де є товар від «Жигулів» до голок.

Ціна йому кусюча як кажан.

Учениця 11-го класу: Ще одна біда держави, а отже кожного з нас: наші люди в пошуках заробітків часто залишають своїх дітей на старих батьків, а то й на зовсім чужих людей.

Учень 10 класу: На мою думку, вирішення питань бездоглядності та безпритульності серед неповнолітніх є першочерговим завданням.

Педагог-організатор: Проблема нещасного дитинства в Україні вже набрала такої гостроти, що на неї почала звертати увагу європейська спільнота.

У нашій країні не повинно бути нічиїх дітей – це наші з вами діти, Україно. І малолітні жебраки на вокзалах і неповнолітні наркомани в під’їздах, так чи інакше – це наше майбутнє. І те яким воно буде, залежить від нас дорослих.

Учениця 11-го класу: Кожен хоче чогось у житті досягти, щоб мати можливість пишатись собою. Чому ж одному це вдається, а іншому ні? Чи існує якась таємна формула успіху для переможців? Чи все лише справа випадку, іронія долі? Яку роль грає тут правове поле держави?

Педагог-організатор: А це вже тема іншої години-спілкування. Маєте час для роздумів. Готуйтесь, подискутуємо!