Тих днів у пам'яті не стерти і сьогодні

«Тих днів у пам’яті не стерти і сьогодні»

Визволення Києва6 листопада 1943р.

6 листопада цьогоріч відзначають річницю вигнання з Києва нацистських окупантів. Називають ці події Київською наступальною операцією. Загалом битва за Київ тривала 10 днів. Ці десять днів коштували – лише за офіційними даними – більше 30 тисяч життів…

Наступальні операції військові Червоної армії розпочали ще влітку 1943 року. Тоді командування вважало за потрібне виснажити німецьку армію за рахунок операції під Курськом. Прорив на цьому напрямку зумовив подальше просування війська та відкривав можливості для деокупації Лівобережжя.

Після перемоги у масштабній та виснажливій Курській операції, втрати якої оцінюють у півмільйона армійців, командування  вибудувало нову військову кампанію, яка отримала назву "Битва за Дніпро". Трохи більше 4 місяців, близько 4 мільйонів людей з обох сторін, майже 1,5 тисячі кілометрів лінії фронту – ця операція увійшла в історію як одна з наймасштабніших і найкривавіших. Історики і досі не можуть бодай приблизно оцінити кількість втрат з обох боків. Лік йде не на тисячі й сотні тисяч, а й на мільйони – від 1,7 до 2,7 млн загиблих.

Передумови для вигнання нацистських окупантів з Києва виникли унаслідок успішного форсування Дніпра у вересні 1943 року. Радянські війська вийшли до Дніпра й захопили на його правому березі понад 20 плацдармів. Запланувало вище командування форсування Дніпра й на київському напрямку. Однак тут військових спіткала прикра поразка.

Армії поставили завдання – остаточно зруйнувати плани німецьких окупантів щодо "сталої оборони на Дніпрі". Для цього потребувались неймовірні за масштабами ресурси. У першу чергу – людські. У запеклих боях на фронті від Ржищева до Києва обидві сторони зазнали величезних втрат. Німецьке командування ввело в бій всі свої сили та почало перекидати на цей напрям танкові дивізії з інших ділянок фронту. Втратити Київ було для нацистської армії неприпустимо.

Було вирішено розпочати другий етап Битви за Дніпро, який передбачав прорив оборони ворога на правому березі. Надзвичайно криваві бої принесли очікувані командуванням Червоної армії результати – наприкінці жовтня 1943 року було звільнено потужні промислові центри України — Дніпропетровськ й Дніпродзержинськ.

Основні операції тоді (середина жовтня 1943 року) проходили на двох плацдармах – Букринському та Лютізькому. Перший став "білою сторінкою" для радянської влади (прорахунків у СРСР було заведено не помічати), другий – предметом для гордості. Лише на одному з цих двох напрямів армійцям вдалося виконати завдання керманичів. Про інших влада у традиційній для себе манері воліла забути. А саме на Букринському плацдармі сконцентровано найбільшу кількість загиблих радянських воїнів під час Битви за Дніпро. І знову точних цифр дослідники не називають. Ймовірно, йдеться про 200-250 тисяч полеглих військових.

 Київську наступальну операцію згодом називатимуть однією з ключових подій, що призвела до корінного переламу у війні. Тоді радянська влада надто поспішала – операцію готували поспіхом. Київ було вирішено звільнити під особливу для СРСР дату – 7 листопада.

1 листопада 1943 року розпочався штурм Києва. Командував операцією генерал Микола Ватутін. У визволенні міста також брала участь перша Чехословацька окрема бригада полковника Л. Свободи із закарпатськими українцями. 

Розрахунок командувачів Червоної армії виправдався – окупанти не очікували раптового удару, тож атака з Лютізького плацдарму зрештою змогла прорвати оборону ворога. Не останню роль у цьому відіграв і так званий "другий фронт" – разом із солдатами ворогу протистояли підпільники та партизани. Битва за Київ увійшла в історію України як прояв масового героїзму.

Розуміючи власну поразку, ворог вирішив залишити місто спаленим.

На 4 годину ранку 6 листопада 1943 р. Київ було повністю визволено від нацистських військ. Визволителі входили в обезлюднілу столицю, не знаючи, що населення було вигнано за межі міста ще понад місяць тому. Вони дивувались руїнам, на яких подекуди вже повиростали й деревця. Палали великі будинки на Володимирській, 19, Великій Житомирській, 9, Львівській, 10, на Костельній, на Великій Васильківській, Саксаганського, друкарні на Львівській площі та Бульварно-Кудрявській, старий університет та інші гарні будівлі, підпалені перед втечею нацистськими окупантами.

Київська наступальна операція відіграла надзвичайно важливу роль у боях за Правобережну Україну, що дозволило вигнати нацистських окупантів зі столиці України.

Тисячі втрачених життів, спалені будинки та руїни посеред міста – такою була ціна за стратегічну перемогу. 7 листопада 1943 року Київ зустрічав уже під радянською, а не нацистською окупацією. Попри це, історики одностайні: битва за Київ – один з переломних етапів у Другій світовій війні.