Тип плоскі та круглі черви

Плоскі черви.

Особливості будови плоских червів. Форма тіла сплющена у спинно-черевному напрямку, має вигляд листка, пластинки, стрічки тощо. Двобічна (білатеральна) симетрія. Тіло тришарове. Порожнина тіла відсутня. Наявні травна і видільна системи. Дихальна і кровоносна системи відсутні

Шари тілакільцеві м’язипоздовжні м‘язикосі м’язипаренхімаепітелій

Внутрішня будова протонефридіїглотка

Розмноження. Здатні до розмноження фрагментацією - нестатево. Плоскі черви- гермафродити. Жіноча статева система представлена яєчниками. Чоловіча статева система представлена сім’яниками

Тип Плоскі черви нараховує майже 12000 видів(з них в Україні – близько 1300)

Тип Плоскі черви. Війчасті черви –вільноживучі черви, тіло яких вкрите одношаровимвійчастим епітелієм. Сисуни – виключно паразитичні черви, що мають вкорочене тіло і два присоски. Стьожкові черви –виключно паразитичні черви,що мають сегментованестрічкоподібне тіло

розміри тіла 2,5-15 см і більше. зустрічаються в морях, прісних водоймах, вологому ґрунті.мають аеробний тип диханнячисленні війки забезпечують пересування.відрізняються високою регенераційною здатністю. Війчасті черви (турбелярії)

Морські війчасті черви мають яскраве забарвлення та лопатеподібні вирости на тілі. Багато видів турбелярій схожі на морських голозяберних молюсків, що є отруйними. Це хижаки і часто нападаюь на досить велику здобич, наприклад, молюсків. Розмножуються вони як статево так і нестатево (поділом тіла внаслідок самокаліцтва).

тіло сплющене у вигляді листкарот розташований на черевному боці переднього кінця тіла і у більшості випадків озброє­ний сильним мускулистим присоском, крім цього присоска існує на черевному боціпаразити, життєвий цикл відбувається зі зміною декількох хазяїв та чергуванням поколінь (до 6). Хвороби, які спричинюють сисуни, називають трематодозами, зокрема опісторхоз, шистосомози, фасцильоз тощо). Клас Сисуни

Добре розвинена травна система. Дихання в безкисневому середовищі – анаеробне. Нервова система вузлова драбинчаста. Органи чуття майже не розвиненіСисуни – переважно гермафродити. Характерні життєві цикли зі зміною хазяївротовий присосоккишечникчеревний присосокматкаcім’яникияєчникжовточники. Особливості сисунівкитайський сисун

Печінковий сисун. Яйця паразита потрапляють у воду з фекаліями худоби, з них виходить війчаста личинка – мірацидій. Він потрапляє в тіло малого ставковика, де і розвивається до стадії хвостатої личинки (церкарія) і розповсюджуються водоймою та вологими луками, формуючи  на поверхні рослин або у воді ІІІ стадію - адолескарій. Ці сплячі личинки часто споживаються худобою та іншими тваринами, інколи людиною, що вживає зелені частини рослин без термічної обробки. У кишечнику паразит повністю вивільняється з оболонки та прогризає через стінку шлях до черевної порожнини у печінку. Паразит рухається печінкою протягом 5-6 тижнів, поки не знайде жовчу, де він досягає зрілості та починає утворення яєць. Один черв відкладає до 25 тис. яєць на день.

Ріберойя – паразит чапель. Перед тим я потрапити в організм остаточного хазяїна, її личинка живе у тілі молюска котушки, а потім потрапляє до пуголовка жаби. При цьому паразит спричиняє ріст зайвих кінцівок або інші аномалії у молодої жаби. Такі жаби частіше стають здобиччю чапель, що збільшує ймовірність потрапляння паразиту у тіло птаха.

Шистосоми. Життєвий цикл шистосом. Черви роздільностатеві. Самка заховалась у черевній складці покривів самцяличинка з війкамизапліднене яйце у екскрементахмолюск – проміжний хазяїнличинка з хвостому водузараження через шкіру, слизові оболонкилюдина – остаточний хазяїн

Особливості стьожкових червів. Повністю відсутні органи травлення і дихання. Слабкий розвиток нервової системи та органів чуттів. Органи виділення – протонефридіїНайкращого розвитку досягла статева система, що повторюється в кожному членику. Стьожкові черви (цестоди)

Типовий цикл розвитку: Яйця, що виділяються в навколишнє середовище, мають вже сформовану личинку – онкосферу, яка далі розвивається в організмі проміжного живителя. Зараження його здійснюється при ковтанні яєць із брудними їжею чи водою. За допомогою гачків онкосфери здатні укоріняються в стінці тонкої кишки, звідки потрапляють до кровоносних або лімфатичних судин, розносяться по організму та осідають в різних органах проміжного живителя, в першу чергу, в печінці, легенях, м’язах, головному і спинному мозку. Тут онкосфери ростуть і перетворюються у фіни, що представляють собою пухирцеву форму розвитку паразита. Фіни мають головки, за допомогою яких вони прикріплюються до стінкикишечнику остаточного живителя, після чого починається утворення члеників і ріст гельмінта.

Свинячий або озброєний ціп’як паразитує у кишечнику людини і досягає довжини 2-3 м. Захворіти на теніоз можна, якщо вживати не просмажене м’ясо свині в якому є фіни цього черва. Розмножуються ціп’яки відірваними сегментами тіла, які наповнені яйцями і разом з екскрементам виходять назовні і заражують свиней.

Ехінокок – паразит хижих тварин, частіше собак та вовків, а також і людини. Фіни цього стьожкового черва містяться у внутрішніх органах худоби (легені, печінка) і при поїданні хижаками заражають їх (ехінококоз).

Бичачий або неозброєний ціп’як викликає теніаринхоз і, на відміну від свинячого, його проміжним хазяїном є велика рогата худоба.людина – остаточний хазяїн. ВРХ – проміжний хазяїн

Круглі черви(або первиннороті)

Ознаки круглих червів

1. Наявність первинної порожнини тіла – схізоцеля між стінкою тіла і внутрішніми органами. Порожнина позбавлена спеціальної епітеліальної вистилки і у багатьох частково зайнята паренхімними клітинами.2. Форма тіла кругла в поперечнику, що відбилося у назві типу.3. Покрови, як правило, кутікулізіровані. Залишки війкового епітелію зустрічаються тільки у нижчих груп первинопорожнинних черв'яків.4. Мускулатура представлена найчастіше лише шаром поздовжніх м'язів або окремими м'язовими пучками у дрібних форм. Рідше є кільцеві м'язи.

5. Кишечник наскрізний і складається з трьох відділів: переднього, середнього і заднього. Ротовий отвір розташований на черевній поверхні переднього кінця тіла. Глотка має характерний тригранний просвіт.6. Більшість видів роздільностатеві, рідко зустрічаються гермафродити. Розмноження тільки статеве.7. Видільна система представлена протонефридіями або особливими шкірними - гіподермальними залозами8. Розвиток прямий, рідше з метаморфозом.9. Для круглих червів характерно сталість клітинного складу тіла і менша здатність до регенерації.

Класифікація типу недостатньо усталена. В даний час до круглих червів відносять 6-7 класів, які групують у кілька підтипів або навіть типів. Можливо, що тип політіпічний і його окремі класи походять від різних предкової груп. Нижчі представники типу виявляють подібність у будові з турбелляріями, що вказує на їх спорідненість з плоскими черв'яками. Класи круглих черв'яків мають ряд загальних рис організації, на основі чого поки їх відносять до одного типу.

До складу типу входять: клас Брюхоресничні (Gastrotricha), клас Нематоди (Nematoda), клас Коловертки (Rotatoria), клас Кінорінхі (Kinorhyncha), кклас Волосатікові (Nematomorpha), клас Пріапуліди (Priapulida), клас Скребні (Acanthocephala).

Круглі черви (нематоди) – збудники аскаридозу, трихоцефальозу, ентеробіозу, анкілостомідозу, стронгілоїдозу, трихінельозу, ангіостронгільозу, анізакіозу, гонгілонеміозу, диоктофімозу, дракункульозу (ришти), філяріатозів, трихостронгілідозу, тощо.

Анізакіоз. Захворювання людини спричиняється личинковими стадіями аскарид морських ссавців паразитів харчового тракту ссавців. Розміри яєць сягають від 2 до 4см. Місцем специфічної локалізації личинкової стадії паразита у людини є шлунок, тонка кишка. Личинки анізакід в рибіАнизакіди. Самці і самки.

Аскаридоз. Аскаридоз зустрічаються в усіх ландшафтно – кліматичних зонах. Найчастіше зустрічається в жителів тропічного і субтропічного поясів. В Україні аскаридоз поширений переважно у північно – західних областях, де є більш сприятливі природні умови для гельмінта.

Аскарида (Ascaris lumbricoides) має веретеноподібну форму, біло-рожевого кольору тіло. Довжина самки становить 25-40 см, ширина 4-6 мм, самці – 15-25 см і 2-4 мм відповідно. Задній кінець самки – конічно загострений, хвостовий кінець тіла в самців зігнутий вертикально. Запліднена самка відкладає понад 200000 запліднених і незапліднених яєць за добу. Вони мають овальну або грушовидну форму. У районах із помірним кліматом яйця аскарид зберігаються у ґрунті до 7-10 років.

Дракункульоз. Хвороба поширена в тропічних і субтропічних регіонах Африки, Азії. Спорадичні випадки реєструються в Південній Америці. Dracunculus medinensis(ришта) – круглий, тонкий, білий гельмінт, довжиною 12-30см і шириною 0,2-0,4мм (самець), і 32-120 см на 0,5-1,7 мм відповідно – самка. На головному кінці містяться кутикулярні щитки і 8 сосочків, що оточують ротовий отвір. Матка заплідненої самки містить до 10 млн. личинок, які потрапляють назовні при розриві кутикули головного кінця гельмінта.

Ентеробіоз – інфекційне паразитарне захворювання, збудником якого є гострики. Найчастіше ними заражаються діти дошкільного та шкільного віку. Гостриками хворіє приблизно 40% дітей віком 7–14 років і приблизно 17% дорослих. Високий ризик зараження пов'язаний з недотриманням правил особистої гігієни. Паразити «живуть» у кінцевому відділі тонкої кишки та у товстій кишці. Запліднені самки переміщуються у ділянку заднього проходу носія, де відкладають близько 10–12 тисяч яєць. Яйця гостриків дозрівають до інвазійної форми протягом 4–6 годин і можуть стати причиною повторного зараження конкретної людини або оточуючих. Від моменту зараження до виходу яєць минає 2–8 тижнів. Яйця гостриків поза організмом людини зберігають життєздатність протягом 2–3 тижнів.самки і самціГострики

Філяріатоз. Філярії – роздільностатеві, живородні нематоди. Мають подовжене ниткоподібне тіло, витончене до кінця. Розвиток філярій відбувається зі зміною хазяїна. Для більшості з них остаточним хазяїном є людина, а проміжним – членистоногі: мошки, мокриці, комарі, ґедзі. Кожин вид філярій має свого специфічного вектора, який забезпечує реалізацію механізму передачі.

Покликання на відео:https://youtu.be/nws. Ej5k. ISi. Y