Тема. Типи уроків української мови, їх структура та методика проведення

Зміст теми

1. Урок як основна форма організації навчання і виховання у школі. Вимоги до сучасного уроку.
2. Сучасні підходи до класифікації і структури уроків української мови.
3. Технологія уроку в педагогічній літературі і практиці. Особливості технології уроків української мови.

Основні  поняття: урок, тип уроку, аспектні уроки, урок розвитку зв'язного мовлення, структура уроку, мета уроку, мотиви і цілі уроку, нестандартний урок, інтегрований урок, технологія, технологія уроку, розвивальний потенціал уроку, оптимізація навчання, оптимальний варіант уроку, міжпредметні зв'язки.

                                             Література (основна)

1.Методика викладання української мови в середній школі / За ред. І.С. Олійника.–К., 1989.

2.Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / Колектив авторів   за редакцією М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2005.

3.Практикум з методики навчання української мови / Колектив авторів  за редакцією М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003.

Мета уроку - передбачення результату роботи на уроці, на здобуття якого спрямована діяльність учителя й учнів; праг­нення вчителя до зразкової діяльності на уроці.  Мета уроку має велике значення для організації уроку, постановки конкретних завдань.

Моделювання уроку - проектування навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці, що забезпечує високу стабіль­ність мовних знань, мовленнєвих умінь і навичок.  Моделювання уроку є ефектив­ною формою технологічного підходу до уроку, що забезпечує системний спосіб його організації, спрямований на оптимальну побудову та реалізацію навчально-виховних цілей. Моделювання уроку ґрунту­ється на діяльнісному підході, що спрямований на інтенсифікацію навчання мови. Моделювання уроку вимагає від учителя умінь діагностувати, моделювати загально лінгвістичну теорію, розроб­ляти опорні конспекти, схеми, організовувати роботу з комп'ю­тером, створювати нові види наочності.

Мотивація - система мотивів, або стимулів, що спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. Мотивами можуть бути потреби, інтереси, захоплення, емоції, установки, ідеали та ін. В одних випадках виникає інтерес до отримання високої оцінки, в інших - інтерес до змісту навчання.

Значення мотивів для поведінки, діяльності, формування особистості учнів надзвичайно велике. Одне із завдань учителя полягає у вихованні правильної мотивації школярів. Особливим видом мотивації є навчальна, що характеризується складною структурою. Однією з форм цієї структури є структура внутрішньої (орієнтованої на процес і результат) і зовнішньої мотивації.

Особистісний підхід - послідовне ставлення педагога до учня як до особистості, самосвідомого відповідального суб'єкта власного розвитку та суб'єкта виховальної взаємодії. З цього випливає, що в центрі навчання знаходиться учень як особистість. Виходячи з його інтересів, рівня знань і сформованості вмінь словесник визначає мету і спрямовує навчальний процес на розвиток особистості кожного. Отже, способи репрезен­тації навчальної теорії, добір ілюстративного матеріалу, вибір методів, прийомів відбувається крізь призму особистості учня  - його потреб, мотивів, інтелекту, здібностей тощо.

Сучасний урок - форма навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвиваль­ною, виховальною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.

Технологія - система дій, яка підвищує ефективність навчання.

Технологічний підхід до уроку дає можливість сконструювати такий навчальний процес, який би відповідав змісту і навчальній меті, що ставить перед собою й учнями учитель.              

Технологія навчання – сукупність адекватних цілям, завданням, принципам і умовам навчання, форм, методів, прийомів, які забезпечують ефективне поєднання теорії і практики на заняттях з української мови.

Урок нестандартний - урок, що має довільну структуру, не відповідає стандартним типам. Такому уроку притаманні оригінальність, підвищена емоційність.

Інтегрований урок - урок, на якому вивчають складні питання, що є предметом розгляду різних навчальних дисциплін, наприклад, мови й літератури; мови й історії; мови, літератури й образотворчого мистецтва, меншою мірою - мови й математики, мови й географії. Часто інтегрованими бувають уроки розвитку зв'язного мовлення, зокрема твір-опис за картиною, під час якого з'ясову­ються відомості про художника, малярська технологія (образо­творче мистецтво) і реалізуються вимоги чинної програми з мови.

1. Урок як основна форма організації навчання і виховання у школі. Вимоги до сучасного уроку

Основним підходом до впровадження системи навчання і виховання у сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчально-виховної роботи є урок. У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками, планом роботи та складом учнів (класом). Стосовно процесу навчання урок виконує інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти: мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів.

Методисти сучасним уроком вважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвиваль­ною, виховальною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.

Сьогодні згiдно з вимогами Державних стандартів базової і повної середньої освіти учнiв необхiдно змiнювати традицiйнi рамки уроку, посилювати його місткість, пiдвищувати piвень iндивiдуалiзaцiї навчання i самостiйної роботи учнiв, розвивати їх творчу активнiсть.

Основними завданнями сучасного уроку є:

• відповідність навчального матеріалу з української мови вимогам науковості, оптимальності, єдності навчання і виховання, зв’язку з життям;
• реалізація комплексної мети уроку: навчальної, виховної та розвивальної;
• урахування вікових особливостей учнів та їх пізнавальних можливостей, інтересів і запитів;
• реалізація інноваційних технологій сучасного уроку;
• інтегральність уроку (використання міжпредметних зв’язків);
• цілеспрямованість і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями, що виникають у результаті створення проблемних ситуацій;
• практична спрямованість уроку - всебічний мовленнєвий розвиток учнів.

У працях сучасних методистiв сформульованi основні вимоги до уроків мови, якi орiєнтують учителя на те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пiзнавальних iнтересів учнiв, формуванню навичок самостiйного здобуття знань, прищеплюванню любові до праці.

Вимоги до сучасного уроку:

• відповідне теоретичне підґрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку;
• за умови належного наукового рівня забезпечувати оптимальність змісту уроку;
• урок має бути містким, але не перевантаженим, бо порушення цієї умови призводить до механічного запам’ятовування матеріалу, послаблення інтересу, затримки загального розвитку;
• слід урiзноманiтнювати органiзацiйнi форми уроків мови, вдосконалювати їхню структуру, рацiонально використовувати час;
• урізноманітнювати види робіт, методи та прийоми навчання і викладання, організаційні форми уроку, широко поєднувати індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи;
• добирати суб’єктивно значущу для учнів інформацію, тексти і різноманітні мовленнєві зразки для наслідування;
• забезпечувати інтенсивну мовленнєву практику учнів, цілеспрямовану і систематичну роботу над розвитком зв’язного мовлення;
• постiйно активiзувати учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвивати їхню самостiйність та  ініціативність;
• ураховувати навчально-виховні можливості уроку, передбачати, щоб зміст сприяв вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня;
• виховувати в учнiв стiйкий iнтеpec до мови;
• постiйно збуджувати позитивне емоцiйне ставлення до навчання, стимулювати iнтелект та естетичнi потреби школяра;
• дбати про високу педагогiчну культуру вчителя-словесника, його постiйне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.

Аналіз результатів анкетувань, експериментальних даних і безпосередніх спостережень за педагогічним процесом вказують на типові недоліки в організації уроків мови:

• одноманітність навчального матеріалу, надмірний академізм чи примітивізм в аналізі мовних явищ;
• повідомлення інформації, що не має суб’єктивної значущості для учнів;
• неувага до її новизни, теоретичної й практичної цінності;
• одноманітність методів навчання на уроках;
• низький рівень залучення школярів до співпраці у навчальному процесі;
• відсутність орієнтації на певні форми виявлення творчих сил і можливостей учнів;
• відсутність динамізму у процесі спілкування з класом, щирості.

2. Сучасні підходи до класифікації і структури уроків української мови

На уроках української мови на перший план можуть ставитися рiзні завдання: засвоєння нової iнформaцiї, систематизація й узагальнення набутих знань, самостiйне виконання учнями завдань з метою контролю тощо.

Відповідно до дидактичної мети уроку визначається його тип. Проблема типології ypoків недостатньо вивчена в педагогiчнiй науці. Cьoгoднi немає загальновизнаної єдиної класифікації ypoкiв мови, хоч методистами зроблено безліч спроб.

Типи уроків різноманітні, i їх дуже важко пiдпорядкувати певному чиннику та звести в якійсь одній класифікації.

Уроки класифікуються за дидактичною метою, змiстом і способами проведення уроку, основними етапами навчального процесу, дидактичними завданнями, методами навчання, способами проведення уроків тощо.

Найпоширенішою в сучасній педагогічній теорії і шкільній практиці є класифікація уроків за основною дидактичною метою.

Типи уроків з української мови

Уроки української мови методисти орієнтовно поділяють на дві основні групи.

Перша група - аспектні уроки української мови - уроки пов'язані з вивченням окремих аспектів мови. Головна мета їх - на основі засвоєння теоретичних відомостей з мови формувати і розвивати в учнів частково-мовленнєві, або первинні уміння і навички, а саме: орфоепічні, лексичні, словотвірні, правописні - орфографічні та пунктуаційні. На таких уроках переважають вправи, підпорядковані вивченню окремих одиниць мови: звуків, морфем, слів, словосполучень, речень.

Друга група - уроки розвитку зв'язного мовлення – уроки, які проводяться з метою формування і розвитку в учнів комунікативних (вторинних) умінь і навичок.

Існує багато класифікацій аспектних уроків. Найбільш прийнятою для сучасної практики навчання української мови у 5-9 класах вважаємо класифікацію, запропоновану О.Біляєвим, що виходить з основної дидактичної (навчальної) мети. У відповідності з цим виділяються:

• уроки вивчення нового матеріалу, або засвоєння нових знань;
• уроки формування умінь і навичок;
• уроки перевірки й обліку якості знань, умінь і навичок;
• уроки аналізу контрольних робіт;
• уроки узагальнення і систематизації вивченого;
• уроки повторення окремої теми, розділу.

Ця класифікація найбільшою мірою відбиває практику, що склалася у сучасних школах.

К.Плиско виділяє типи уроків за етапами пізнання інформації:

• урок вивчення інформації;
• урок закріплення інформації (у тому числі повторення);
• урок застосування інформації.

У класифікації Г.Приступи виділено як окремий тип урок розвитку мовлення з його „різновидами”: урок вільного диктанту, урок творчого диктанту, урок навчального твору за картиною тощо. Ураховуючи надзвичайну різноманітність завдань з розвитку зв’язного мовлення, буде, очевидно, виправданим для уроку, на якому проводяться перелічені вище роботи, вживати узагальнюючу назву „Урок розвитку умінь і навичок зв’язного мовлення” (або коротше – „урок розвитку зв’язного мовлення”), визначаючи, залежно від завдання, його конкретну навчальну мету: навчити школярів зв’язно викладати матеріал підручника, писати нарис, творчий диктант, замітку до стінгазети, складати розгорнутий протокол тощо.

В основу пропонованої класифікації уроків розвитку зв’язного мовлення покладено вид творчої роботи і мету її проведення. Відповідно до цього виділяються два їх різновиди:

• уроки, на яких учні виконують, „малі жанри” творчих робіт (усний переказ, складання автобіографії або розгорнутого протоколу, написання нарису, вільного або творчого диктанту);
• уроки проведення великих за обсягом переказів і творів (навчальних і контрольних) та їх аналізу.

Структура уроку складається із його етапів і передбачає їх послідовність та логічні зв’язки між ними. Структура уроку зумовлюється його типом, а тому є явищем відносно змінним. Розглянемо структури і структурні варіанти уроків української мови.

Зразки типів і структур уроків української мови

Урок вивчення нового матеріалу

• Перевірка домашнього завдання.
• Актуалізація опорних знань.
• Повідомлення теми й мети уроку.
• Пояснення вчителем нового матеріалу.
• Вправи на закріплення одержаних знань.
• Підсумки уроку.
• Завдання додому та інструктаж про його виконання.

Урок формування умінь і навичок

Повідомлення мети роботи, усвідомлення її учнями.

Відтворення теоретичних відомостей, необхідних на уроці.

Виконання учнями вправ.

Перевірка якості самостійної роботи учнів.

Завдання додому та інструктаж про його виконання.

Підведення підсумків уроку.

Урок контрольної роботи

Повідомлення мети перевірки та способів її проведення.

Усна перевірка знань учнів (фронтально).

Самостійне виконання учнями контрольної роботи.

Відповіді вчителя на запитання учнів.

Підведення підсумків уроку.

Завдання додому та інструктаж про його виконання.

Урок аналізу контрольної роботи

Вступне слово вчителя.

Бесіда про характер недоліків і помилок.

Робота над помилками.

Підведення підсумків роботи.

Завдання додому та інструктаж про його виконання.

Урок узагальнення вивченого

Перевірка домашнього завдання.

Повідомлення мети уроку.

Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

Робота над висновками.

Вправи на застосування узагальнюючих правил.

Оголошення оцінок.

Завдання додому та інструктаж про його виконання.

Підсумки уроку.

Урок повторення

Ознайомлення учнів із завданням уроку.

Повторення вузлових питань розділу.

Усні та письмові вправи на матеріалі повторення.

Підсумки проведеної роботи.

Виставлення оцінок.

Завдання додому та інструктаж про його виконання.

Урок навчального переказу

• Вступна бесіда.
• Читання тексту.
• Бесіда над змістом прочитаного.
• Складання плану.
• Мовний аналіз тексту.
• Повторне читання тексту.
• Підготовка чорнового варіанта переказу.
• Редагування роботи і переписування її начисто.
• Перевірка й аналіз робіт.
• Доопрацювання переказів.

Урок контрольного переказу

• Вступне слово вчителя.
• Читання тексту.
• Пояснення нових слів і запис їх на дошці.
• Самостійне складання учнями плану.
• Повторне читання тексту.
• Написання переказу в чорновому варіанті.
• Переписування робіт начисто.
• Самостійна перевірка написаного.

Урок аналізу контрольного переказу

• Вступне слово вчителя.
• Загальна оцінка якості виконання переказу.
• Розгляд кращих робіт.
• Аналіз допущених у переказах недоліків і помилок.
• Виконання вправ на подолання помилок.
• Завдання додому та інструктаж про його виконання.

Урок навчального твору

• Вступна бесіда (тема, мета, особливості жанру).
• Ознайомлення із зразком.
• Робота над усвідомленням теми та основної думки твору.
• Колективне складання плану письмової роботи.
• Складання усного твору.
• Написання твору на чернетці.
• Удосконалення написаного.
• Перевірка й аналіз творів. 
• Доопрацювання робіт і переписування їх начисто.

Урок контрольного твору

• Вступне слово вчителя.
• Самостійне складання плану твору.
• Написання роботи на чернетці.
• Редагування твору і переписування начисто.
• Самостійна перевірка написаного.

Урок аналізу контрольного твору

• Вступне слово вчителя.
• Загальна характеристика виконання твору.
• Розгляд кращих робіт або фрагментів з них.
• Колективний аналіз допущених помилок.
• Проведення вправ на подолання помилок.
• Індивідуальна робота учнів над помилками.
• Завдання додому та інструктаж про його виконання.

Нетрадиційні уроки з української мови

Нетрадиційні форми – це оригінальні форми, які допомагають вчителеві уникнути одноманітності і шаблонності в навчанні, застосовувати ефективні методи та прийоми у процесі засвоєння, закріплення учнями мовних знань, умінь і навичок, розвитку їхніх творчих здібностей.

Нетрадиційні форми навчання відзначаються:

• оригінальною організацією навчально-пізнавального процесу,
• значним виховним впливом на його суб’єктів,
• забезпечують ефективність і результативність виконання особистісно-зорієнтованих завдань,
• дають можливість відійти від шаблонів у методиці,
• дають можливість краще врахувати специфіку навчального матеріалу й індивідуальні особливості учнів,
• сприяють вихованню творчої особистості, розширенню функцій учителя.

Нетрадиційні форми проведення уроків

з української мови:

уроки-ділові (рольові),інтелектуальні ігри,                                    

уроки-змагання,    уроки творчості,

уроки взаємонавчання учнів,  уроки типу КВК,

уроки - заочні мандрівки,    уроки-творчі звіти,

уроки-аукціони знань,    уроки-дослідження,

уроки семінарські заняття                          уроки-лекції,

уроки-вистави,

уроки – судові засідання                             уроки-концерти

Обираючи певну структуру чи форму уроку, вчитель повинен враховувати насамперед її доцільність. Завдання словесника – вибрати таку форму функціонування уроку, яка в умовах даного класу забезпечить найвищу педагогічну результативність.

Вибір технологій навчання української мови залежить від багатьох факторів, зокрема:

• вікових особливостей учнів;
• рівня знань;
• специфіки конкретного предмета;
• мети навчальної діяльності;
• рівня підг отовки і педагогічної майстерності самого вчителя.

3. Технологія уроку в педагогічній літературі і практиці. Особливості технології уроків української мови

Пошуки засобів ефективного навчання спонукають до нововведень у навчально-виховній роботі, зумовлюють створення і застосування педагогічних технологій, які забезпечують цілеспрямоване вироблення в учнів певних якостей. Шкільна практика, як ніколи, виявилася тепер наближеною до науково-педагогічних надбань.

Урок – елемент педагогічної системи, його технологія – це система дій, яка підвищує ефективність навчання. Технологічний підхід до уроку дає можливість сконструювати такий навчальний процес, який відповідав би змісту і навчальній меті, що ставить перед собою й учнями вчитель. Технологія навчання – сукупність адекватних до мети, завдань, принципів і умов навчання форм, методів, прийомів, які забезпечують ефективне поєднання теорії і практики на заняттях з української мови. 

Розглянемо найбільш перспективні педагогічні концепції, що діють у галузі мовної освіти.

Модульне навчання – це пакет науково адаптованих програм для індивідуального навчання, що оптимізує на практиці академічні та особистісні досягнення учня з певним рівнем підготовки. Воно здійснюється за окремими функціонально автономними вузлами, відображеними у змісті, організаційних формах і методах, тобто за модулями, призначення яких – розв’язання конкретного кола психолого-педагогічних завдань.

Модульно-розвивальна технологія навчання

(за А.Фурманом)

Мета: забезпечення оптимізації соціального зростання вчителя й учня.

Завдання: самореалізація особистості вчителя й учня завдяки творчому прилученню їх до культурних цінностей, оптимальний розвиток кожного.

Принципи: духовність, інтелектуальний розвиток, модульність динамічність, гнучкість, усвідомлення навчальних перспектив, паритетність.

Зміст: знання (гуманітарні, наукові) як інструмент свідомості; норма – соціальної взаємодії, пізнавальної, програмно-регуляційної; цінності – духовні, світоглядні, моральні.  Форма організації: модуль.

Міні-модулі (20 або 30 хв.):

Методи (для кожного міні-модуля окремо):

Структура уроку (навчального модуля) за технологією

модульного навчання (за С.Сковіним):

Мотиваційна бесіда і формулювання мети уроку (учні усвідомлюють: що, як і навіщо вони мають вивчати саме цей матеріал і саме в такий спосіб).

Вихідний контроль (вчитель за допомогою завдань різного рівня складності перевіряє ступінь засвоєння учнями знань, необхідних для вивчення нового матеріалу).

Вивчення нового матеріалу методом самостійної роботи учнів із джерелами.

Узагальнення вивченого на уроці.

Завершальний контроль (за допомогою тестів або системи запитань, контрольної роботи тощо) рівня засвоєння учнями навчального матеріалу.

Оцінювання учнями за 12-бальною шкалою своєї роботи та роботи групи на уроці.

Увага! Модульно-розвивальна технологія навчання є версією модульного навчання, розробленою українським психологом А.Фурманом як альтернативна нинішній класно-урочній. Основне завдання: самореалізація особистості вчителя й учня, оптимальний для кожного з них розвиток здатності до безпосереднього, продуктивного спілкування з навколишнім світом, людьми, власним «Я».

Структура уроку  за технологією проблемного

навчання (за Н.Дайрі):

УЧНІ  

 відтворюють                                                                     сприймають

розв’язують        пропонують        здійснюють      уточнюють

                                                                           створює                               аналізує                                                             

                                                                                               УЧИТЕЛЬ

мотивує                                                                                             визначає

обирає

Увага! Суть проблемного навчання полягає у створенні для учнів проблемних ситуацій, в усвідомленні, сприйнятті, розв’язанні їх у процесі спільної роботи учнів і вчителя за умов максимальної самостійності перших і під загальним керівництвом останнього. Таке навчання відбувається за типовою схемою:

учитель створює проблемну ситуацію, для розв’язання якої учень має знайти й використати нові для себе засоби діяльності;

учні аналізують ситуацію, усвідомлюють, що для них невідоме, шукають способи розв’язання проблеми, а вчитель допомагає їм, надаючи необхідну інформацію.

Результатом проблемного навчання є нові знання, уміння, способи їх реалізації, розумова діяльність учнів.

Технологія інтегрованого уроку

Інтегрований урок - урок, в якому органічно поєднано відомості з інших навчальних предметів, поєднаних однією темою. Таке поєднання сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

Типологія інтегрованих уроків української мови і мовлення

(за Л.Варзацькою)

вступні уроки (уроки до певної навчальної теми з використанням міжпредметних зв’язків та інтегрованих видів діяльності);

базові уроки (уроки, спрямовані на вироблення, корекцію і контроль навичок, умінь узагальнювати і систематизувати виучуваний мовний матеріал. На цих уроках не використовуються інтегровані засоби навчання, ефективними є міжпредметні зв’язки);

заключні уроки (уроки з вивчення певної теми та широким використанням інтегрованих видів діяльності, що активізують словесну творчість, розкривають виражальні можливості мовних засобів (слова, граматичні форми, інтонації)).

Технологія особистісно-зорієнтованого уроку

Увібравши в себе елементи різних методик (розвивального, модульно-рейтингового навчання, педагогіки співробітництва), особистісно-зорієнтоване навчання ставить за мету зробити учня суб’єктом навчальної діяльності, забезпечити можливість навчання за індивідуальною програмою, створити умови для його самовизначення й самореалізації, спиратися на інтереси, цінності, схильності, психолого-фізіологічні особливості (пам’ять, увагу, уяву, мислення) особистості.

Учитель, обираючи особистісно-зорієнтоване навчання,

має пам’ятати:

• стиль спілкування на уроці повинен ґрунтуватися на педагогіці співробітництва;
• урок слід будувати на діяльнісній основі: учень активно працює – одноосібно, у парі, групі, кооперативно;
• оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов’язковим;
• учитель має спиратися на суб’єктивний досвід, психофізіологічні особливості школяра, його інтереси, ціннісні орієнтації, індивідуальний
• стиль навчальної діяльності, створювати атмосферу успіху;
• учень постійно має знаходитися в ситуації вибору;
• використовувати активні й інтерактивні методи навчання.

Структура особистісно-зорієнтованого уроку

 (за А.Фасолею)

Мотивація (мета: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми).

Цілевизначення (мета: чітке визначення цілей, забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони мають досягти на уроці й чого від них чекає вчитель).

Рефлексія (мета: обговорення роботи на уроці, а саме участі кожного в спільній діяльності, аналіз здобутих результатів, труднощів, обговорення шляхів подолання недоліків у роботі, осмислення своїх відчуттів, порівняння їх з відчуттями й міркуваннями однокласників, планування досягнення намічених цілей). Послідовність формування рефлексивних умінь має такий вигляд: аналіз і оцінка → взаємоаналіз і взаємооцінка → самоаналіз і самооцінка.  

Оцінювання (на уроці оцінюються: рівень навченості учнів – традиційне виставлення оцінок за знання); рівень научуваності – оцінка навчальних можливостей, зона найближчого розвитку (за Л.Виготським); рівень особистісного зростання.

Технологія інтерактивного уроку

 Інтерактивний урок - спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

 Враховуючи відсутність у науковій літературі будь-якої класифікації інтерактивних технологій навчання, О.Пометун, Л.Пироженко визначають умовну робочу класифікацію за формами навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології. Вчені розділяють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

•       інтерактивні технології кооперативного навчання;
•       інтерактивні технології колективно-групового навчання;
•       інтерактивні технології ситуативного моделювання;
•       інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань.

Інтерактивні технології кооперативного навчання

Кооперативна (колективна) форма навчальної діяльності - форма організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. Кооперативне навчання здійснюється як в групах, так і в парах.

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку. 

Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп: робота в парах; ротаційні (змінювані) трійки; два-чотири-всі разом; карусель; робота в малих групах; діалог; синтез думок; спільний проект; пошук інформації; коло ідей; акваріум.

Інтерактивні технології колективно-групового навчання

До цієї категорії відносяться інтерактивні технології, які передбачають одночасну групову (фронтальну) роботу всього класу. Групова (фронтальна) форма організації навчання – передбачає навчання однією людиною групи учнів чи цілого класу. Усі учні працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів: обговорення проблеми в загальному колі; мікрофон; незакінчені речення; мозковий штурм; навчаючи - вчусь; ажурна пилка; аналіз ситуації (Case-метод); вирішення проблем; дерево рішень.

Інтерактивні технології ситуативного моделювання

 Модель навчання у грі - побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самостійно обирають собі роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її  проведення), тренер (підказка учням для прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення). Види інтерактивних ігор: імітаційні ігри; симуляційні ігри; судове слухання (суд prose); громадські слухання; рольова гра. 

Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань

Дискусія – широке публічне обговорення спірного питання. Вона може виступати як метод засвоєння знань, закріплення їх, вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як метод стимулювання і мотивації учіння.

Згідно з логікою застосування дискусії як методу закріплення навчального матеріалу і стимулювання пізнавальної діяльності учнів  О.Пометун, Л.Пироженко визначають кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:

побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за всім матеріалом, яка відбувається на останньому уроці;

включення дискусійного компонента в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу;

побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговоренням її результатів.

Найбільш поширеними у вітчизняній методиці навчання є: метод прес; займи позицію; зміни позицію; неперервна шкала думок; дискусія; дебати.

Найголовніші ознаки  технології уроку:

• сучасність - постійне прагнення до новизни і вдосконалення змісту уроку;
• оптимальність - спроба досягти навчально-виховних цілей при економ­ному використанні часу;
• інтегральність - синтез знань з мови, літератури, історії, краєзнавства тощо;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                
• науковість - опора на досягнення сучасної лінгвістики, лінгводидактики,  лінгвопсихології;
• відтворення процесу навчання і його результатів;
• програмування діяльності вчителя й учнів;
• використання різноманітних засобів навчання, ТЗН;
• якісна і кількісна оцінка результатів уроку.

Вимоги до вчителя:

• діагностувати цілі навчання;
• забезпечувати раціональне змістове наповнення уроку (дії і слова, які говорять учасники навчального процесу);
• актуалізувати навчальний матеріал;
• досконало володіти мовою;
• забезпечувати наступність і перспективність у вивченні навчального матеріалу;
• розробляти опорні конспекти, моделювати навчальний матеріал;
• створювати нові види наочності;
• вільно володіти різними технологіями навчання;
• організовувати групову та індивідуальну роботу учнів у класі;
• використовувати комп'ютери та інші технічні засоби навчання.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Чому урок української мови вважається основою навчально-виховного
   процесу? Які інші форми організації навчання ви знаєте?
2. Як визначали урок учені-дидакти і методисти?
3. Яка з типологій уроків мови вам найбільше імпонує? Як ви думаєте, чи може бути створена ідеальна типологія уроків? Яку з типологій уроків ви виберете для себе?
4. У чому полягає триєдиність мети кожного уроку?
5. Як впливає зміст уроку на його цілі?
6. Від чого залежить науковість уроку?
7. У чому полягає оптимальність уроку?
8. Як відбивається суб'єктивація навчального процесу на уроці мови?
9. Які ще вимоги до змісту уроку ви можете назвати?
10. Структурні елементи уроку – догма чи творчість учителя?

Практичне заняття 1-2

Тема.  Типи уроків української мови

Теоретичний блок

1. Проблема класифікації уроків у працях українських та російських учених. Нові підходи до класифікації уроків мови.
2. Зміст уроку мови (За Біляєвим О.М.)
3. Класифікація уроків О.М. Біляєва. Аспектні уроки та уроки розвитку зв'язного мовлення.
4. Особливості структури та методики проведення кожного типу уроку.
5. Нестандартні уроки мови. Особливості методики проведення нестандартних уроків.
6. Інтегровані уроки. Уроки словесності.

Основні методичні поняття: форми організації навчання, урок, тип уроку, зміст уроку, наукові основи змісту уроку, зовнішня організація змісту уроку, внутрішня організація змісту уроку, структура уроку, мета уроку, мотиви і цілі уроку; нестандартний урок, інтегрований урок, бінарний урок, урок словесності, інтерактивний урок, особистісно орієнтований урок, структура нетрадиційного уроку, технологія уроку, розвивальний потенціал уроку, оптимізація навчання, текстова основа уроку, міжпредметні зв'язки.

Література до практичного заняття (основна)

1. Методика викладання української мови в середній школі / За ред. І.С. Олійника.–К., 1989.
2. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / За редакцією  М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2000.
3. 4. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / Колектив авторів   за редакцією М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2005.
4. Практикум з методики навчання української мови / Колектив авторів  за редакцією М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003.

1. Бєляєв О.М. Сучасний урок української мови. – К., 1981.
2. Біляєв О. Інтегровані уроки рідної мови // Дивослово. – 2003. - №5. – С.36-40.
3. Біляєв О.М. Зміст уроку мови // Українська мова і література в школі.–2003.–№4.
4. Грибан Г. В. Взаємозв'язок у вивченні мови та літератури //Дивослово. - 1998. - №2 - с. 19-22.
5. Донченко Т. К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови. -К., 1995.–С. 65–152.
6. Донченко Т. К. Структура уроку української мови // Українська мова і література в школі.-2004.–№3.
7. Донченко Т. К. Уроки мови мають стати уроками словесності // Дивослово.– 1995. - №4.–С. 36–38.
8. Дорошенко О.А. Нестандартність при вивченні української мови в середній школі.-УМЛШ.-1990.-№2;3.
9. Забашта Л.І. Узагальнення і систематизація знань з української мови. 10 клас: Посібник для вчителя.-К., 1991.
10. Нетрадиційні уроки з рідної мови. 5–11 кл. – Х., 2004.
11. Пентилюк М.І. Особливості технології уроку мови // УМЛШ.–1998.–№4.
12. Плиско К.М. Принципи, методи і форми навчання української мови. -X., 1995.
13. Симоненкова Т. Нові форми проведення уроків з мови // Урок української. – 1999. - № 9-10. – С. 27-33.
14. Фасоля А. Мета, зміст, технологія уроку // Дивослово 2004.–№8.
15. Якименко Н., Рибалко К. Урок мови з використанням комп’ютерних програм // Дивослово.–2001.–№11.

Методичні поради

Готуючись до практичного заняття, актуалізуйте свої знання з дидактики: пригадайте, хто з визначних педагогів запропонував класно-урочну систему навчання, як вона розвивалася упродовж усієї історії, хто з вітчизняних дидактів і методистів ґрунтовно досліджував проблему уроку, як вони визначали його зміст, цілі, структурні компоненти. Особливу увагу зверніть на мотиви і цілі сучасного уроку, реалізацію основних аспектів навчання – українознавчого, комунікативного та інших.

Опрацьовуючи рекомендовану літературу, ви переконаєтеся, що класифікація уроків досить строката. Це пояснюється різними підходами до уроку, критеріями його визначення. Однак найбільш прийнятною є класифікація уроків української мови, пропонована О.М. Біляєвим. Спробуйте розібратися в ній і визначити для себе мету і структуру кожного з типів уроків. Творче сприйняття інших класифікацій допоможе вам оригінально будувати у майбутньому свою практичну діяльність.

Розглядаючи структурні елементи уроку, усвідомте творчий потенціал учителя в підготовці й проведенні уроку, визначте для себе основні завдання навчання мови та шляхи їх реалізації на уроках. Опрацьовуючи науково-методичну літературу, зверніть увагу на те, яку роль відіграє особистість учителя в навчальному процесі.

Готуючись до заняття,  опрацюйте теоретичний матеріал підручників та рекомендовану літературу. У монографії І.П. Підласого «Практична педагогіка, або три технології. – К., 2004. - С. 287, 322-323) наголошується, що існує три кон­цептуальні моделі сучасного уроку – урок предметно зорієнтований (головне – міцне засвоєння матеріалу учнями); особистісно зорієнто­ваний (головна мета – розвивати особистість, а не опановувати на­вчальний матеріал); урок співробітництва (співпраці). На його думку, «поєднання продуктивної технології з технологією співробітництва може забезпечити найвищі результати».

Учений у розділі «Урок, якого чекають» називає такі критерії су­часного ефективного уроку:

• скерованість на всебічний гармонійний розвиток у поєднан­ні з наданням можливостей самореалізації кожному учневі з урахуванням його можливостей, інтересів та життєвих пла­
  нів;
• наукове обґрунтування стратегії і тактики керування пізна­вальною діяльністю учнів на основі закономірностей і прин­ципів навчання;
• напружена, посильна, добре організована і результативна пізнавальна робота усіх учнів;
• ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування ходу і результатів навчально-виховного процесу, вибір на цій основі раціональної технології досягнення
  запроектованого продукту;
• помірковано творчий підхід до вирішення конкретних за­вдань відповідно до наявних умов і можливостей;
• обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів;
• співробітництво вчителів з учнями, індивідуальний і дифе­ренційований підхід з урахуванням реальних можливостей кожного учня, проектування на кожен урок конкретних зру­
  шень для кожного учня, ретельна діагностика, контролювання і коригування досягнень;
• ефективне використання кожної робочої хвилини навчаль­ного заняття;
• атмосфера демократизму, діловитості, стимулювання, відповідальності всіх учасників навчально-виховного процесу за результати загальної роботи.

Готуючись до 5 і 6 питань, не розгубіться у справжньому калейдоскопі нестандартних уроків. Наприклад, академік А.В. Хуторськой називає 60 (!?) варіантів. Ось лише деякі з них:

Уроки комунікативного типу:

•          бінарний (проводять два вчителі)
•          урок рецензування
•          урок взаємоконтролю
•          урок-вернісаж
•          урок-аукціон
•          урок-конференція
•          урок-змагання
•          урок-КВК
•          урок-«круглий стіл»
•          творчий звіт.

Окрім того, автор називає ще й такі види:

•          урок-діалог
•          урок-парадокс
•          урок-рефлексія
•          урок-ділова гра
•          урок у школі майбутнього
•          урок-моделювання
•          урок-фантазія
•          урок інтегрований
•          урок метапредметний та ін.

 І все ж більшість методистів схиляється до думки, що в ЗОШ нині мають домінувати традиційні ефективні (а не лише ефектні) продуктивні уроки, а в їх основі  – напружена розумова праця дітей.

Проблемні питання до плану практичного заняття

1. Чому урок української мови вважається основою навчально-виховного процесу? Як визначали урок учені-дидакти і методисти?
2. Доведіть органічну єдність змісту і форми проведення уроку.
3. Чому підготовка вчителя до уроку починається з визначення його навчально-виховної мети? У чому полягає триєдиність мети кожного уроку?
4. Як впливає зміст уроку на його цілі? Від чого залежить науковість уроку. У чому полягає оптимальність уроку? Які ще вимоги до змісту уроку ви можете назвати?
5. Чим зумовлюється структура уроку? Структурні елементи уроку – догма чи творчість учителя?
6. Ознайомтеся з відомими класифікаціями уроків мови. Що спільного й відмінного у класифікаціях уроків різних учених?  Які типи уроків виділяє О.М.Біляєв? Назвіть структурні елементи уроків української мови (відповідно до типології О.М.Біляєва). Від чого залежать особливості структури кожного типу уроку?
7. Яка з типологій уроків мови вам найбільше імпонує? Яку з типологій уроків ви виберете для себе? Тип уроку – це замкнена структура чи творчий процес? Як ви думаєте, чи може бути створена ідеальна типологія уроків? Якщо ні, то чому?
8. Що Ви розумієте під поняттям "комбінований урок"? Чи доцільно визначати його як окремий тип уроку української мови?
9. Як ви розумієте «нестандартність» у навчанні мови? Які уроки називають «нестандартними» (нетрадиційними)? Чи можна вважати нестандартний урок окремим типом уроку? Якщо ні, то чому?
10. Чим відрізняються міжпредметні зв’язки від внутрішньопредметних? У чому ефективність використання між предметних зв’язків на уроках української мови?
11. Дайте    визначення    інтегрованим    урокам.    Чи    можна    їх    вважати нетрадиційними?
12. Що ви знаєте про власне нестандартні уроки? Назвіть їх різновиди.

Практичний блок

Завдання для самопідготовки

1. Опрацюйте теоретичний матеріал за рекомендованими джерелами.

2. У книзі І.П. Підласого «Практична педагогіка, або три технології» (К., 2004. - С. 321) сказано: «Спостерігаю за конкурсами «Учи­тель року», де кращі з кращих демонструють свою майстерність. Увага мимоволі звертається на домінуюче використання нестандартних уроків. Тут усе зрозуміло: саме на таких уроках учитель може блиснути своїм оригінальним підходом, може «розбудити» учнів, продемонструвати суперактивність. Красиво, яскраво, привабливо. Не сірі ж, буденні уроки показувати. На ярмарку розваг саме таким урокам мо­гло б відводитись почесне місце. Але не в класі. Бо продукт не гаран­тований... Грамотність учнів у таких класах, де вчителі захоплюються нестандартними уроками, низька».

Вчений пропонує таке співвідношення типів: 20% - нестандартні, а 80% - уроки встановлених типів.

– З чим ви не згодні? Ваша думка про ефектні та ефективні уроки.

Індивідуальна робота

Ознайомтеся з конспектом уроку для 5 класу студентки-практикантки. Розробіть (на А-4) власний конспект уроку вивчення нового матеріалу для 8-го класу на тему «Відокремлені означення», врахуйте вимоги до сучасного уроку, зверніть увагу на соціокультурну змістову лінію програми (в конспекті уроку студентки-практикантки це тема дружби, товаришування).  

Урок української мови (5 клас)

Тема: Діалог. Тире при діалозі.

Соціокультурна тема. Дружба дорожче багатства.

Мета: поглибити знання про діалог, з’ясувати відмінність між діалогом і прямою мовою, формувати навички вживання розділових знаків при діалозі; розвивати вміння правильно інтонувати репліки діалогу, розвивати логічне мислення; виховувати почуття дружби, щедрості.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: плакат з віршем, роздавальний матеріал (картки з текстом і гумористичними віршиками), схеми з малюнками.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

   1. Робота з віршем

Подивіться на дошку. Прочитайте вірш. Виправте у ньому помилки.

Писав із табору Василько:

«Нових у мене друзів стілки!

Я, мамо, добре відпочився!

І опилсинів тут наївся.

І накупався, як ніколи…

Пеши. Вітаєм.

Я й Мекола».

А мама так йому писала:

«Без тебе дома нудно стало…

але тобі на користь море.

І ми зустрінемося скоро…

Ти молодець, що «відпочився», -

коли б ще й грамоти навчився!»

2. Бесіда з учнями.

-     Де тут пряма мова? Де слова автора? Поясніть розділові слова.

•           Що називається прямою мовою?
•           На що вказують слова автора?
•           Скільки людей бере участь у спілкуванні? 
•           Як ще можна записати пряму мову? У вигляді чого? (діалогу).

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Щойно ми повторили відомості про пряму мову. Сьогодні ми продовжимо вивчати новий матеріал і удосконалювати вашу грамотність.

  Тема нашого уроку «Діалог. Тире при діалозі».

       Робота в зошитах

Запишіть тему у робочі зошити.

Оголошення завдань уроку

Сьогодні ми повинні вивчити: що таке діалог, що таке репліка, які розділові знаки ставляться при діалозі, як правильно інтонувати діалог та визначимо місце міміки та жестів у спілкуванні.

Ми повинні знати: що називається діалогом, реплікою, які розділові знаки ставимо при діалозі. Знання з даної теми вам будуть потрібні при створенні власних діалогів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Робота з текстом (текст на роздатковому матеріалі)

Сьогодні роботу розпочнемо з тексту, який ви бачите перед собою. Прочитайте. Зверніть увагу на виділені слова, це найважливіші слова, які треба виділити голосом.

1. Читання тексту вголос (учні)

СКУПИЙ

Усі вважали мене добрим, та я був скупий. Мені, наприклад, було шкода віддавати свої речі, навіть не потрібні. Я казав: «Бери, будь ласка», а самому було жаль. Або приходив із гостей додому і починав шкодувати, що з’їв мало цукерок. Мені було дуже соромно, що я такий жадібний і скупий. Скоро мені стало зовсім важко віддавати свої речі.

Якось до мене підійшов Володя:

•           Дай мені книжку почитати…
•           Не можу. Сам читаю, - кажу.
•           А потім даси? – питає Володя.
•           Потім дам.

Петя попросив у мене олівці – помалювати, а Гена – шахи – пограти.

•           Не можу дати. Сьогодні сам малюватиму, - сказав від Петі. А Гені сказав:
•           Увечері сам гратиму в шахи.

Через два дні Володя зустрічає мене і каже:

•           Прочитав?
•           Що? – запитую.
•           Книжку.
•           А-а-а! ще ні. Я повільно читаю. Кожну сторінку.
•           Ну добре. А коли закінчиш, даси?
•           Дам.

Того ж дня до мене підійшов Петя.

•           Сьогодні даси? – питає.
•           Ні, не можу. Сам читаю.
•           Що читаєш? – усміхнувся Петя.
•           Книжку.
•           Та я в тебе олівці просив, - нагадав він.
•           А-а! Малюю, ще малюю!

Потім зустрів Гену.

•           Ну як? Зараз даси? – питає.
•           Ні, ні! Сам читаю! Тобто малюю! Тобто граю!

Після цього хлопці в мене нічого більше не просили.  

2. Словникова робота

Яку людину, на вашу думку, вважають скупою? А жадібною? Як ви розумієте значення слів «скупий» і «жадібний»?

          Скупий                                                      Жадібний   

1. Який уникає витрат.                     1. Який прагне до збагачення.     
2. Який неохоче дає щось.               2. Прагне до чогось (жадібний
3. Стриманий у вияві чогось.               до знань).

Отже, яке значення більше підходить для характеристики героя оповідання? ( скупий – неохоче дає щось).

•           Який вид мовлення – діалог чи монолог – становить основу тексту? Скільки осіб бере участь у діалозі?

Тепер давайте скажемо, що називається діалогом? ( Діалог – це різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб.)

•           Хто знає, як називаються слова кожного із учасника діалогу? (Репліка)

4. Робота з підручником

Тепер прочитаємо визначення діалогу та репліки в підручнику на с. 123 (опрацювання матеріалу підручника).

   5. Робота з текстом

Знову подивіться на текст. Скажіть, як виділяються на письмі слова кожного співрозмовника? (Кожна репліка пишеться з нового рядка з великої літери. Перед нею ставиться тире.)

•           Чи є в діалозі слова автора? Де вони стоять? Які розділові знаки їх виокремлюють?  

(Якщо є слова автора, ставляться ті самі розділові знаки, що й при прямій мові (але без лапок)).

6.       Робота зі схемами

Подивіться на схеми, які вміщенні в таблиці. Слід сказати, що Са – слова автора; Рд – репліка діалогу. До кожної схеми підберіть приклади з тексту. Зачитайте. Які це речення – прості чи складні? Встановіть види речення за метою висловлювання. (Основу діалогу складають прості речення, різні за метою висловлювання.)

7.       Робота з підручником

На с. 124 прочитайте, яка роль належить інтонації в діалогічному мовленні.

8.       Слово вчителя

Велике значення у спілкуванні має міміка– рухи м’язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини.

Міміка передає різноманітні відтінки почуттів, ставлення мовця до подій. Вона є додатковим засобом спілкування.

Допоміжним засобом спілкування є також жести – рухи людського тіла чи рук, що супроводжують мовлення або замінюють його.

9.       Завдання учням

Спробуйте передати свої почуття та емоції лише виразом обличчя або жестами, але без слів. Покажіть, що здивовані, радієте, сумуєте, застерігаєте когось, застерігаєте, сварите. Отже, ви показали і виразили внутрішній стан.

Тепер подивіться на малюнки, які емоційні стани вони відображають? (учні розглядають малюнки)

Прочитайте цю інформацію на с. 124 в підручнику.

10.         Бесіда на перевірку вивченого

•           Що називається діалогом? (розмова двох або кількох осіб)
•           Дайте визначення репліки. (слова кожного із співрозмовників)
•           Які розділові знаки ставлять при діалозі?

IV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Робота з оповіданням

А ви знаєте, що оповідання, до якого ми звертаємось цілий урок, не закінчилось і має продовження. Уважно його прослухайте і подумайте, чи є тут діалог?

…Нічого, - усміхнувся я. – Скоро тато купить мені футбольний м’яч, і всі відразу почнуть зі мною розмовляти!

Мені купили м’яч, і я вийшов з ним у двір. Хлопці грали в настільний теніс. Я прибіг до них, показав м’яча і запитав:

•           Подобається?
•           Хороший м’яч! – сказали хлопці, продовжуючи грати в теніс.

Від здивування я не знав, що робити. «Може, вони думають, що він волейбольний», - подумав я і почав набивати м’яч ногою.

Хлопці подивилися на мене. Я бачив, що їм дуже хочеться пограти, та вони не просили м’яча. Я пограв трохи сам, і мені стало не цікаво. Я пішов додому. На столі лежали мої речі: книжки, олівці, шахи. І раптом я зрозумів, що зараз, цієї миті я можу втратити усіх моїх друзів назавжди…

•           Усі були уважні? Тож чи є тут діалог? Де саме?
•           А тепер придумайте закінчення оповідання (2 хв.) (Заслуховуються 1-2 учні)
•           Порівняйте придумані вами варіанти закінчення з авторським.

Тоді я схопив книжку для Володі, олівці для Петі, шахи для Гени, м’яч для всіх і вибіг у двір. І тепер я знаю: є речі, які не купиш ні за які гроші!

•           Яка головна думка цього оповідання?
•           Якими б речами ви б поділилися з своїми друзями? Чи не траплялося з вами схожа ситуація?
•           Який висновок можна зробити? (Дружба – дорожче грошей і речей, а скупість – губить людину)

2. Виконання вправи 229 на с. 125.

Виконаємо вправу 229 письмово. Перепишіть, розставте пропущені розділові знаки. Записаний діалог прочитайте. Визначте репліки діалогу і слова автора.

3.  «Хвилинка - веселинка» (Робота в парах)

У кожного  на парті є роздавальний матеріал. Розставте в запропонованих діалогах розділові знаки (розділові знаки у діалогах відсутні), поясніть їх та прочитайте діалоги за особами.

1) – Як, на твою думку, Івасю, іменник штани в однині чи в множині?

   - Верхня частина в них – однина, нижня – множина.

2) – Людмило, що ти робиш?

     - Задачу розв’язую.

     - То зав’яжи її знову та трохи погуляй зі мною.

3) – Позич мені, будь ласка, п’ятдесят копійок.

     - На жаль, у мене тільки десять.

     - Ну, то позич десять, а сорок будеш винен.

4) – Івасю, Юрчику. Що ви робите на дереві?

     - Івась хотів нарвати яблук!

     - А ти?

     - А я хотів йому сказати, щоб того не робив.

5) – Діду, а ви були колись малим, - питає онук

     - Був, дитинко, був.

     - То ви, мабуть, були дуже смішні зі своєю лисиною і бородою.

6) – Маринко, що ти робиш?

     - Пишу Наталочці листа.

     - Але ж ти не вмієш писати!

     - Це нічого – Наталочка не вміє читати.

7) – Тату, я сьогодні  велосипед перегнав!

     - І хто ж це на ньому так повільно їхав?

     - Ні, велосипед припертий до дерева стояв.

V. Підсумок уроку. Оцінювання з мотивацією

1. Доповніть речення

1) Діалог – це … (розмова двох або кількох осіб)

2) Репліка – це … (слова кожного учасника)

3) Слова автора … (можуть супроводжувати репліки)

4) Кожна репліка пишеться … (з нового рядка і великої літери)

5) Важливу роль у діалогічному мовленні належить … (інтонації)

6) Міміка – це … (рухи м’язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини)

7) Жести – рухи людського тіла чи рук, що супроводжують мовлення або заміняють його.

VI. Домашнє завдання

1.      Вивч. правила §14 на с. 123 -124.
2.      Впр. 230.
3.      Випишіть з підр. укр. літ. діалог.
4.      Складіть діалог, використовуючи нар. прислів’я та приказки (за бажанням).

Контрольні питання для самоперевірки

1. Форми організації навчально-виховної роботи.
2. Методичні вимоги до сучасного уроку української мови.
3. Методика визначення мети, цілей, мотивів уроку та його структурних елементів.
4. Якою є структура уроку вивчення нового матеріалу?
5. Чи є методичною проблемою початок уроку мови? Якщо є, то як цю проблему розв’язати?
6. Як правильно побудувати бесіду на етапі перевірки домашнього завдання?
7. Як часто практикують уроки формування умінь і навичок?
8. Коли і з якою метою проводяться уроки повторення?
9. Нетрадиційні уроки мови у школі та їх значення.