Тиждень Біології. "Охорона оточуючого середовиша"

Тиждень біології

«Охорона оточуючого середовища»

 5-11 класи

Програма тижня біології включає різні види пізнавальної, пошукової і дослідницької роботи, суспільно-корисної і пропагандистської праці.

Перший день розпочинається загально шкільною лінійко, на якій я розповідаю про мету і завдання тижня, знайомлю учнів з програмо.

У цей день на виховних годинах пройшли тематичні бесіди з проблем охорони природи; у 4-6 класах — «Як поводитися в природі», «Як ходити до природи в гості», «Чому потрібно охороняти природу». Тематичні бесіди для школярів 7-9 класів були складніші: «Повітря та його охорона», «Роль зелених насаджень в охороні чистоти повітря в нашому місті», «Вода на Землі та її використання», «Охорона лісів». До проведення цих бесід залучаю старшокласників, лекторів-екологів.

На другий день учням пропоную відповісти на запитання вікторини.

5-6 класи

1. Які заходи зі збереження чистоти повітря застосовують:

а) у вашій класній кімнаті;

б) удома;

в) у селі;

г) на тваринницькій фермі

2. Що таке ґрунт та яку роль він виконує? Чому необхідно охороняти ґрунт від забруднень, руйнування?

3. Які об’єкти природи знаходяться під особливою охороною держави?

7-9 класи

1. Які ви знаєте джерела забруднення атмосферного повітря? Назвіть їх.

2. Як здійснюють очищення води на водоочисних станціях? Які способи очищення тут застосовують?

3. Які заходи захисту водойм від забруднення вам відомі? Які з них використовуються у вашому господарстві?

4. Яка ваша особиста участь в охороні навколишнього середовища?

10-11 класи

1. Назвіть умови транспортування і зберігання мінеральних добрив, способи внесення їх у ґрунт. Чи мають місце втрати мінеральних добрив?

2. Які пестициди використовують у господарствах? Які правила техніки безпеки під час роботи з ними ви знаєте? Чи є втрати під час їх зберігання й використання?

3. Назвіть найважливіші забруднювачі ґрунту в господарствах району. Які заходи боротьби з цими забруднювачами? Чи достатньо цих заходів?

4. Які види меліорації ви знаєте? Чому меліорацію називають могутнім засобом відновлення родючості ґрунтів?

Учні відповідають на запитання вікторини письмово і роботи здають учителю.

Третій день. Конкурс плакатів. Девіз: «Мій рідний край». Підготовку до нього оголошую за два тижні до заходу. Учасники — учні 5-11-х класів. Вони малюють плакати, в яких відображають природу краю і вплив на діяльність людини.

Четвертий день — учні займаються суспільно корисною працею. Цього дня школярі беруть участь у благоустрої території міста, вони приводять  до ладу пам’ятники природи, цінні породи дерев і кущів. Старшокласники проводять пошукову роботу: збирають матеріали для доповідей та рефератів про стан ґрунтів , способах їх меліорації, збирають дані про конкретні заходи на охорону оточуючого середовища.

П’ятий день — учні виступають в ролі пропагандистів ідей охорони природи на фермі, на місцевих підприємствах, серед жителів міста. У цей день старшокласники виступають з повідомленнями на теми «Сільське господарство й охорона природного середовища», «Ліс — наше природне багатство», «Ліс — наше природне багатство», «Природа і ми».

Так, у повідомленні «Ліс — наше природне багатство» учні розповідають про те, що ліс не тільки джерело деревини (паливо, картон, папір та ін.), але й постачальник кисню, необхідного для дихання всіх живих істот на Землі. Ліс — регулятор ґрунтової вологи й клімату. Він захищає наше здоров’я. Лісозахисні смуги — запорука високих і стійких врожаїв. Ось чому так важливо проводити роботу з його відновлення.

Для учні в 5-9-х класів у цей день проводиться конкурс на кращу легенду, героями якої були рослини й тварини.

Легенда про чорниці «Жителька світлих борів».

Чорниця була колись найпоширенішою ягодою в Країні гномів. До речі, володіли ці маленькі чоловічки незліченними багатствами. Жадібні до чужого люди нападали на Країну гномів, прагнучи вивідати, де ж її жителі  ховають свої скарби. Господарі гинули, таємницю не видавали. Вороги насідали. А коли відступали чоловіки до чорничних хащ, ягоди запропонували гномам свою допомогу. І сховали скарби так, що ніхто їх не знайшов. А таємниця багатства, мабуть, у самих ягодах. Адже в домі, де їх споживають,лікареві робити нічого.

Легенда про едельвейси. Ці квіти здавна є символом відваги, мужності, кохання. Покохав легінь красуню, а вона — горда, недоступна. Зрозумівши, що не жити йому без коханої, вирішив юнак кинутись з високої скелі. Став над безоднею, щоб востаннє глянути на світ білий. Побачив під ногами диво-квітку. Білою зорею сяяла вона. Зачарований, став на коліна перед нею. Вирішив віднести квітку милій. Та раптом злетів над безоднею, навіть об камінь не вдарився. А як подав дівчині квітку, покохала вона його на все життя.

Легенда про нарциси. Жив колись дуже красивий юнак на ім’я Нарцис. Увесь свій час він проводив у лісах та в горах. Якось нахилився він над струмком, щоб напитися води, і закохався у власне відображення. Відтоді Нарцис забув про все на світі і невдовзі помер від нерозділеного кохання. Поховали його німфи, а вранці на могилі виросла ніжна квітка з білими пелюстками й золотим осердячком, яку назвали нарцисом.

Легенда про первоцвіт. Жила колись дівчинка. Тато її лісником був, а мама йому допомагала. Та ось розпочалася жорстока війна, і лісник пішов батьківщину від ворога боронити. Стала мати більше в лісі бувати, разом із собою і доньку брала. Одного разу потрапили вони під холодний березневий дощ. Застудилась дівчинка і занемогла. Яких тільки ліків не давала їй мати — не помагали.

Мати вискочила до лісу, щоб дерево сухе на паливо спиляти. Далеко йти не довелося: біля хати стара яблуня майже всохла. Хотіла лісничиха зрубати її під корінь, аж глядь: З нори джміль вилазить. «Не рубай під корінь дерево, — став просити. — Під  ним одвічна схованка наша. Ти ж знаєш — на зиму всі джмелі гинуть, залишаються лише молоді самочки. Так продовжується рід. Що буде, як вивернеш яблуньку з коренем? Замерзнемо, бо вночі ще морози сильні. Не рубай, ми тобі колись у пригоді станемо». І хоч не було в лісничихи часу інше дерево шукати, пожаліла вона джмеликів.

…Минув час. Надворі вже все зазеленіло, а дівчинці не покращало. Як і раніше, вона заходилася кашлем. Плакала мати, донька чахла на очах.

Якось залетів у хату джміль. Згорьована лісничиха вже й забула про зустріч біля старої яблуні, тому здивувалась, коли джміль сів їй на руку і мовив: «Піди, добра жінко, на лісову галявину, нарви жовтих квітів первоцвіту, зроби з них відвар і дай попити доньці, нараз видужає». І полетів джміль до лісу.

Мати зробила так, як він їй порадив, і дівчинка невдовзі перестала кашляти, щоки її налилися рум’янцем, стала мамі по господарству допомагати. Ось так дізнались люди про первоцвіт лікарський.

Легенда про меч-траву болотну. Колись давно напали поганці на землю Руську. І вийшов їм на зустріч невеликий загін піших воїнів. Зійшлися поблизу річки. І вийшов їм на зустріч невеликий загін піших воїнів. Зійшлися поблизу річки. Билися нещадно із загарбниками, потупили-зазубрили мечі свої об шаблі поганські. І тільки як ніч прийшла, попадали на землю зранені ворогами смертельно. Попадали, а мечі з рук не випустили. Одступили й поганці, щоб із силами зібратись. А як вдосвіта виткнулися ворожі дозорці з хащ, щоб роздивитися, хто з руських живим залишився, побачили силу силенну мечів, які стриміли вздовж берега. Злякалися поганці й відступили, а меч-трава, що з крові захисників вітчизни проросла, так і залишилася на сторожі краю незборимого… Справді, сіро-зелене широколінійне листя меч-трави, пильчасто-шершаве від загнутих шипиків, схоже на зброю давньоруських воїнів.