тиждень географії у школі

                                   Тиждень географії

• 1. КВК 6-7 клас “ Географія світу: Материки і океани .“
• 2. Лекція, 8 клас “ Україна на карті світу."
• 3. КВК 9-10 клас “ Україна"
• 4. Лекція, 10 клас “ Типи країн світу."

                              Методичні рекомендації

         КВК 6-7 клас “ Географія світу: Материки і океани .“

Проводиться в 6 і 7 класах з метою перевірки і закріплення знань з географії ; узагальнення знань з природи материків та океанів.

Мета: узагальнити й систематизувати знання із шкільного курсу «Географія материків і океанів».

Обладнання: фізична карта півкуль, політична карта світу, заготовки озер, річок  і морів.

Хід заходу

І. Організаційний етап

ІІ. Проведення гри

 1  Конкурс «Привітання».

 2 Конкурс «знавців»

Завдання. За текстом визначити, про кого йде мова.

1. «Сухарі, якими ми живились, перетворились на порох, який був змішаний з черв’яками, забруднений щурами, тому від нього йшов нестерпний сморід. Ми пили гнилу воду, яка також відгонила смородом. Ми їли шкіру, якою вкривали реї. Ці шкіри так затверділи, що їх доводилось розмочувати в морській воді 4–5 діб, потім пекли на вугіллі і їли. Часто ми харчувалися тирсою і навіть щури, такі огидні людині, стали такою витонченою стравою, що за них платили по пів дуката золотом за штуку.» (Про експедицію Ф. Маґеллана).

2. Третього серпня 1492 року в море вийшло три невеликих кораблі — каравели «Нінья», «Пінта» і «Санта-Марія». Екіпаж кораблів складався із засуджених злочинців. Разом на трьох суднах було 90 матросів. У експедиції була невдача — сів на мілину корабель «Санта-Марія». 39 матросів залишилось на острові, а решта на кораблях «Нінья» і «Пінта» повернулись в Іспанію, привізши з собою зразки рослин, пір’я птахів і навіть корінного жителя островів. Після цього плавання ще тричі експедиція поверталася до берегів відкритих островів у 1493, 1498, 1502 роках. До останніх днів життя керівник даної експедиції був переконаний у тому, що відкрив західний шлях до країни прянощів. (Про експедицію X. Колумба)

 3 Конкурс «капітанів»

Капітани команд один одному ставлять по 5 запитань. Наприклад:

1) Назвіть річку — «батька» країни. (Ніл)

2) Річка України, назва якої є назвою птаха. (Тетерів)

3) Якщо в назві країни Європи замінити букву «Е» на букву «А», вийде характеристика фігури жінки. (Греція — грація)

4) Столиця європейської держави, яка носить ім’я жінки. (Софія)

5) Місто Росії, яке складається з назви річки і опадів. (Волґоград)

6) Як називається річка, перед якою вагався, за легендою, Юлій Цезарь.йдучи на Рим? (Рубікон)

7) Якщо в назві озера замінити букву «Л» на букву «Р», вийде людина, що пише байки. (Байкал — байкар).

8) Держава Америки, що носить назву головного убору. (Панама)

9) Де на земній кулі знаходиться «мішок з льодом»? (Гудзонова затока)

10) Де на земній кулі знаходиться «Вікторія»? (Озеро, водоспад — Африка, пустеля — Австралія)

 4 Конкурс «гідрологів»

Використовуючи рисунки озер, річок і морів скласти короткий опис даних гідронімів

Виграє та команда, яка швидше й вірніше виконає завдання.

 5 Конкурс «мандрівників»

Завдання.

1.  Здійснити уявну подорож з Антарктиди до Південного полюса по 40 зх.д.

2.  Здійснити уявну подорож з Антарктиди до моря Лаптєвих по 160° сх. д.

Після здійснення уявної подорожі, на яку дається 10 хвилин, команди складають звіт про подорож.

 6 Конкурс «міжнародників»

Правила гри

1) Учасник робить крок і називає країну.

2) З кожним кроком учасник називає назву іншої країни.

3) Називаються країни тільки з одного мате­рика.

4) Перемагає той, хто пройде 10 кроків, назве 10 країн і не зіб’ється.

Завдання команді 1. Назвати країни Азії.

Завдання команді 2. Назвати країни Європи.

 7. Конкурс «Математичний»

Завдання команді 1.

1. Визначити, яка відстань в км між м.Київ і м.Вінніпег.

2.Як зміниться атмосферний тиск в Андах на висоті 5974 м, якщо біля підніжжя він дорівнює 760 мм ртутного стовпчика?

Завдання команді 2.

1. Визначити, яка відстань в км між м.Київ і м.Каїр.

2. Якою буде температура повітря в Карпатах на висоті 2061 м, якщо відомо, що біля підніжжя вона становить +4°?

 8 Конкурс «Розминка»

Команди протягом однієї хвилини повинні подумати над запитанням і дати відповідь.

1.  Скільки є частин світу і материків.

2.  Назвіть материки.

3.  Хто автор слів українського гімну?

4.  Чи скрізь на земній кулі буває так: чим далі на південь, тим тепліше?

5.  Назвіть частини світу.

6.  Назвіть єдиний иатерик , який лежить на півдні.

7.  Тихий океан найбурхливіший, чому ж за ним закріпилась така назва?

8. На конкретному прикладі доведіть, що сьогодні не лише людина залежить від природи, а й природа від людини.

ІІІ. Підсумок гри

Кожен конкурс оцінює незалежне журі, у складі якого учителі та учні старших класів. Журі підбиває загальну кількість набраних балів і

оголошує результат КВК.

Лекція, 8 клас “ Україна на карті світу."

Кожна країна має свою адресу на карті світу.

Географічне положення - положення будь-якого географічного об’єкта відносно поверхні Землі, а також щодо інших об’єктів.

Фізико-географічне (природно-географічне) положення характеризує місце країни відносно природних об'єктів (материків, океанів, морів, великих гірських систем тощо). Україна знаходиться на материку Євразія, на території Східної Європи. Омивається Чорним і Азовським морями на півдні.

В основі - Східноєвропейська рівнина

Економіко-географічне положення (ЕГП) дає можливість оцінити по­ложення певної країни щодо інших країн, які мають вплив па її економічний розвиток. Західні сусіди - Польща, Угорщина, Словаччина та Румунія — країни- члсни найбільшої міждержавної економічної організації — Європейського Союзу (ЄС). Зовнішньоекономічними партнерами України є високорозвинуті країни Європи — Німеччина, Австрія та Італія.

Україна має також морських сусідів. Довга порізана берегова лінія сприяє розвитку морського транспорту, рибальства, рекреаційного господарства, морського судноплавства тощо. Чорне морс забезпечує Україні доступ до країн Балканського півострова, Туреччини й Грузії, далі — до великих регіо­нів Близького Сходу й Прикаспію. Вихід через моря до Атлантичного океану відкриває шлях до світових центрів економіки - Західної Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону, а також до багатьох країн, що розвиваються.

Україна розташована в помірному кліматичному поясі й трохи витягну­та в широтному напрямку. Країна знаходиться на перетині міжнародних шляхів сполучення. Її перетинають залізниці, автомагістралі, нафто- й газопроводи, повітряні шляхи та судноплавні річки, лінії електропередач і зв'язку. Особливо інтенсивний транспортний потік зі сходу па захід.

Україна має унікальне геополітичне положення. Вона розташована при­близно на однаковій відстані від центрів світової політики й економіки - Вашингтона й Токіо, відносно близько до столиць найбільших європейських держав - Берліна, Лондона, Парижа, Рима, а також до Брюссе­ля й Страсбурга, неофіційних столиці» Європейського Союзу, і досить близь­ко до столиць сусідніх із нею держав. Україна належить одночасно до двох регіонів — Центральної та Східної Європи.

Межує з країнами: Російська Федерація, Молдова, Польща, Словаччина, Білорусь, Угорщина і Румунія.

Кордони із західними сусідами на суходолі повністю узгоджені й упорядковані. Ці країни є членами військово-політичної Орга­нізації Північноатлантичного договору (НАТО). Україна, як і всі її сусіди, є членом Організації з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), а також Ради євроатлантичного партнерства, до якої входять майже всі країни Європи, колишнього СРСР, а також США й Канада. Учасники Ради співпрацюють з широкого кола політичних питань і проблем безпеки. Заходи здійснюються в рамках програми «Партнерство заради миру».Найменше впорядковані кордони з Росією й Білоруссю. Вони потребу­ють демаркації, а з Росією — і делімітації (узгодження й позначення на то­пографічних картах) морського кордону в Азовському морі та Керченській протоці.

Підсумовуючи все вище сказане, можна сказати:

1.Україна є державою регіону Східна Європа, що знаходиться в Європі,

( частина світу) , на материку Євразія.

2.Має вихід до Чорного і Азовського морів;  через протоки Босфор і Дарданелли – вихід до Середземного моря. А далі – до всіх країн, що мають вихід до моря.

3. Україна лежить в помірному географічному поясі.

4. Межує з країнами  ЄС.

КВК 8-9 клас “ Україна"

Проводиться в 8 і 9 класах з метою перевірки і закріплення знань з географії України.

Мета: узагальнити й систематизувати знання із шкільного курсу «Географія України».

Обладнання: фізична карта України, політична карта України.

Хід заходу

І. Організаційний етап

ІІ. Проведення гри

 1  Конкурс «Привітання».

 2 Конкурс «Україна і світ»

Завдання. Визначити про які об’єкти йде мова.

1. «одна з найбільших рівнин земної кулі, розташована в більшій, східній частині Європи. На півночі омивається водами Білого і Баренцового, а на півдні — Чорного, Азовського і Каспійськогоморів. На північному заході обмежена Скандинавськими горами, на заході і південному заході — горами Центральної Європи (Судети тощо) і Карпатами, на південному сході — Кавказом, на сході — Уралом і Мугоджарами. У межах Кримського півострова межа рівнини проходить по північному підніжжю Кримських гір. .» (Про Східноєвропейську рівнину).

2. Стародавні греки називали його Понтом, а згодом, після успішної колонізації його узбережжя, — Понтом. Ним проходили важливі торгові шляхи. Деякі античні письменники (Феокріт, Сенека, Лукіан) називали це море Скіфським. (Про Чорне море)

 3 Конкурс «капітанів»

Капітани команд один одному ставлять по 5 запитань.

1) Назвіть річку — «основу» країни.

2) Річка України, яка протікає на заході. (Дністр)

3) Яка природна зона лежить на однойменній низовині. . (Поліська)

4) Область, яка має назву фізико-географічної одиниці. (Закарпаття)

5) . Лиман і мінеральна вода.(Куяльник)

6) Каньон в Карпатах. (Дністро́вський каньйо́н)

7) Пустеля України – піщаний масив. (Оле́шківські піски́).

8) Щит-основа України. (Український щит)

9) Де на території України найжаркіше? (Пд.Степ)

10) Де знаходиться  альпійські луки? (Карпати)

 5 Конкурс «мандрівників»

Завдання.

1.  Здійснити уявну подорож по 50 паралелі.

2.  Здійснити уявну подорож по 30 мередіану.

Після здійснення уявної подорожі, на яку дається 10 хвилин, команди складають звіт про подорож.

6. На конкретному прикладі доведіть, що сьогодні природа  у країни потребує особливої охорони.

ІІІ. Підсумок гри

Кожен конкурс оцінює незалежне журі, у складі якого учителі та учні старших класів. Журі підбиває загальну кількість набраних балів і

оголошує результат КВК.

Лекція, 10 клас “ Типи країн світу."

Типи країн світу – групування країн за певними критеріями.

В основі типології країн світу є критерія: (мал. 1).

1.Валовий внутрішній продукт (ВВП) - сукупна ринкова вартість усього обся­гу кінцевого виробництва, тобто всіх товарів і послуг, вироблених і реалізованих за один рік у країні (враховуючи надходження від екс­порту та імпорту товарів і послуг).

2.Валовий національний продукт (ВНП) відрізняється від ВВП на суму над­ходжень від використання ресурсів даної країни за кордоном, тобто величину надходжень від зарубіжних капіталовкладень, заробітків населення за кордоном, руху капіталу, туристів тощо.

Перша 20-тка країн світу за ВВП:

3.Структуру господарства країни визначають або за галузевою структурою зайня­тості, або за галузевою структурою ВВП. Користуючись таким порівняно простим методом, виділяють аграрні, аграрно-індустріальні (чи індустріально-аграрні), індустріальні та постіндустріальні країни.

В аграрній країні провідною галуззю є сільське господарство. У ньо­му зайнято більшість населення, і воно дає найбільший національний доход. У такій країні переважає сільське населення, промисловість і невиробнича сфера відіграють підрядну роль і не визначають спеціалізації у міжнародному поділі праці .В індустріальній країні основою економіки є потужна обробна або гірничодобувна промисловість, яка не тільки задовольняє потреби країни, а е також основою її експортної спеціалізації. В такій країні багато промислових міст, індустріальні ландшафти визначають вигляд багатьох територій. Разом з тим, в індустріальних країнах розвинуте інтенсивне сільське господарство і до­сить активно діють обслуговуючі ланки сервісу. Ознаками постіндустріаль-ної країни є високотехнологічні галузі промисловості, розвинута наука та вища освіта, високе технічне оснащення сільського господарства, сервісу, торгівлі, туристсько-рекреаційної діяльності тощо. Ці країни є головними поста­чальниками на світовий ринок наукової продукції, складних видів обладнання, капіталу, хоча доволі активно діють і на ринках сільськогосподарської продукції, легкої промисловості, масових видів машинобудування. Міста таких країн вже не є індустріальними монстрами, а набувають більш комфортних умов життя. Індустріально-аграрні та аграрно-індустріальні країни - проміжні типи на шляху тієї чи іншої країни від відсталості до прогресу.

Для визначення типу країн крім рівня економічного розвитку, особливостей структури господарства враховуються також рівень сформованості організаційно-управлінських структур, функціонально-галузевих структур. Виходячи з цих критеріїв, виділяють п'ять типів країн: 1. Економічно розвинуті країни. 2. Середньорозвинуті країни перехідної економіки. 3. Постсоціалістичні країни пе­рехідної економіки. 4. Країни, що розвиваються. 5. Країни централізовано ке­рованої економіки (мал. 2).

1. Економічно розвинуті країни. Група країн цього типу налічує близько двох десятків держав, у них проживає 15 % населення планети, але вони дають майже 3/5 промислової продукції світового господарства, в тому числі 2/3 про­дукції машинобудування. Ці країни володіють величезними фінансовими ресур­сами і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій, тобто довгострокових вкладень капіталу безпосередньо у підприємства промисловості, сільського гос­подарства, торгівлі та інших галузей господарства зарубіжних країн. Саме еко­номічно розвинуті країни є членами Організації економічного співтовариства і розвитку (ОЕСР) і так званого Паризького клубу, що контролює світовий фінан­совий ринок. Основна закономірність цих країн - наявність високорозвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань національного та транснаціонального капіталу. Особливо помітне місце серед них

222

посідають головні країни, або так звана «велика сімка». Це - США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія та Канада. На них припадає майже полови­на ВВП та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світо­вої зовнішньої торгівлі. Для цих країн характерні такі риси: усі вони постіндустріальні або індустріальні; їх великі корпорації контролюють прямо або опосередко­вано основну частку продуктивних сил світового господарства; правлячі кола та капітал цих країн тримають у своїх руках реальні засоби контролю над світовими політичними та економічними процесами.

До решти країн цього типу належать малі промислово розвинуті країни Європи: Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія та інші, а також промислово розвинуті країни південної півкулі: Австралія, Нова Зеландія, Південно-Афри­канська Республіка.

2. Середньорозвинуті країни перехідної економіки. Йдеться про групу країн, в яких сформувався сучасний механізм ринкової економіки, але їх госпо­дарство має економічні показники поки що скромніші, порівняно з економічно розвинутими країнами, і не до кінця сформовані господарські структури. Серед них розрізняють дві підгрупи країн. Перша - країни , що із запізнен­ням стали на шлях капіталістичного розвитку. Це Іспанія, Португалія, Туреччина, Греція тощо. Всі вони віддавна відігравали важливу роль у світовій історії, перші три навіть мали в свій час могутні колоніальні імперії. Однак, їх розвиток деякий час стримувався пережитками суспільних відносин попередніх формацій. Втім, незважаючи на скромніші економічні по­казники, протягом останніх десятиліть саме тут відбуваються найбільш ди­намічні процеси економічної перебудови. Ці країни все більше інтегруються до загальноєвропейських економічних структур.

Друга підгрупа - країни нової індустріалізації. На сході Азії це - Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур та ін.; в Латинській Америці - Мек­сика, Аргентина, Уругвай, Бразилія, Чилі. В цих країнах ідуть особливо ди­намічні процеси перебудови господарства. В азіатських країнах, так званих да­лекосхідних тиграх (або «драконах»), поштовх прискоренню економічного роз­витку дали значні інвестиції американського та японського капіталу, залучен­ня передових технологій промислово розвинутих країн. Дальші успіхи пов'язані із вдало проведеними економічними реформами, в процесі яких створені сучасні організаційно-управлінська та функціонально-галузева структури господарства.

3. Постсоціалістичні країни перехідної економіки. Наприкінці 80-х років XX ст. частка країн соціалістичної системи в усьому світі становила за площею 26 %, за населенням - 33 %, за обсягом промислового і сільськогосподарсько­го виробництва - трохи менше 30 %. У 90-ті роки більшість цих країн стала на шлях побудови ринкового господарства. Зросла їх кількість. На території колишнього Радянського Союзу виникло 15 незалежних держав, на території колиш­ньої Югославії - 5, роз'єднались Чехія і Словаччина, а територія колишньої НДР ввійшла до складу ФРН.

Враховуючи особливості становлення суверенітету молодих незалежних дер­жав, своєрідність динаміки і рівня завершеності економічних реформ, а також економіко-географічного положення, виділяють постсоціалістичні країни Євразії і незалежні країни - колишні республіки СРСР.

До постсоціалістичних країн Євразії у Центральній Європі належать Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія (у складі республік Сербія і Чорногорія), Словенія, Хорватія, Боснія та Герцего­вина, Македонія, Албанія; в Азії - Монголія.

Молодими незалежними державами на терені колишнього Ра­дянського Союзу стали Росія, Україна, Білорусь, Литва, Латвія, Естонія, Молдо­ва, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Киргизька Респуб­ліка, Таджикистан, Туркменістан.

Головні особливості господарства цих двох підгруп країн такі: високий рівень суспільного і територіального (географічного) поділу праці, розгалужені і цілком сформовані функціонально і територіальне господарські системи, які за своїми ознаками мало відрізняються від відповідних структур економічно розвинутих країн. Але на сучасному етапі країнам бракує капіталу, і більшість галузей (особ­ливо сільське господарство, легка промисловість, торгівля) використовує застарілі техніку і технологію. В країнах тільки формуються сучасні організаційно-управлінські структури ринкового господарства. У всіх у них розпочалася еко­номічна перебудова на ринкових засадах, і деякі держави вже досягли певних успіхів. Більш вдало зарекомендували себе польська, чеська та угорська моделі економічних реформ.

4. Країни, що розвиваються. Такими є понад 120 держав Азії, Африки, Ла­тинської Америки та Океанії, в яких проживає більша частина населення Землі. Багато з   них стало незалежними тільки з середини XX ст. (або з 60-70 років XX ст.), частина має досить тривалий досвід самостійного розвитку, зокрема, країни Латинської Америки, де в основному незалежність здобуто протягом XIX ст. У другій половиш XX ст. у країнах, що розвиваються, відбулися значні зміни: помітно зріс національний доход, формується сучасне господарство, стабілізується їх місце в міжнародному поділі праці. Ці країни - важливий постачальник сиро­вини на світовий ринок. Проте, на шляху самостійного розвитку молоді держави зазнають значних труднощів. В багатьох з них все ще не розв'язана продовольча проблема. Гостро стоять проблеми зайнятості. Водночас спосіб життя елітної верхівки населення подібний до способу життя буржуазії розвинутих країн. Все це відбувається в умовах існування багатоукладності господарства, залежного еко­номічного розвитку, хронічного відставання від світового рівня технологій та про­дуктивності праці.

Країни, що розвиваються, відрізняються одна від одної не тільки розмірами територій, кількістю населення, природними умовами, історичними особливостя­ми розвитку, а й структурою господарства, можливостями наукового й технічно­го потенціалу. Можна виділити досить багато підтипів цих країн. Зосередимо увагу лише на основних із них.

Насамперед звертають на себе увагу підтипи країн з порівняно зрілою структурою господарства. Це, наприклад, Індія, Пакистан, Таїланд, Філіппіни, Індонезія - в Азії; Венесуела, Перу, Колумбія, Еквадор, Ямай­ка та ін. - в Латинській Америці; Марокко, Туніс, Єгипет та ін. - в Африці. В цих країнах відбуваються процеси, що супроводжували в свій час економічне зростан­ня в сучасних країнах нової індустріалізації, тут активно взаємодіють місцевий та іноземний капітал, набирає потужностей молода промисловість, де крім гірничодо­бувної розвивається й обробна, енергетика, покращуються транспортні комунікації, сфера обслуговування, активно ведеться підготовка національних кадрів.

Своєрідний підтип утворюють так звані нафтодобувні країни, що розвиваються. Це Саудівська Аравія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, а та­кож Ірак, Іран та ін. Завдяки величезним надходженням від торгівлі нафтою во­ни мають сприятливі можливості для розвитку сучасного господарства, фінан­сової сфери, містобудування та соціальної сфери.

Численним є підтип найменш розвинутих країн. Вони мають ви­нятково слабкий розвиток продуктивних сил. їм майже нічого запропонувати на світовий ринок. У країнах цього підтипу переважає традиційна система госпо­дарства, докапіталістичні (здебільшого - феодальні) відносини. В сільському гос­подарстві працює понад 85-90 % населення, промисловість перебуває в зарод­ковому стані. До найбідніших належать 2-3 десятки країн світу, серед яких Ан­гола, Ефіопія, Сомалі, Танзанія, Чад, Мозамбік, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Ма­лаві та ін. - в Африці; Камбоджа, Бангладеш, Ємен, Афганістан тощо - в Азії.

З-поміж великої кількості країн, що розвиваються, можна визначити ще кілька підтипів. Це країни з переважанням монокультури в сільському госпо­дарстві («бананові республіки»), які виходять на світовий ринок з одним-двома експортними продуктами, невеликі острівні країни і країни, що експортують продукцію гірничодобувної промисловості.

5. Країнами централізовано керованої економіки залишаються Китайська На­родна Республіка, Корейська Народне-Демократична Республіка, В'єтнам, Лаос, Ку­ба. Незважаючи на те, що ринкові відносини все більш проникають в економіку цих країн (особливо активно розвиваються ринкові відносини в Китаї та В'єтнамі), в них зберігаються командно-адміністративні методи організації та управління госпо­дарством. Країни централізовано керованої економіки вдало розв'язують окремі про­блеми розвитку господарства, зокрема техніко-економічні питання індустріалізації (особливо розбудови військової могутності, прискорення темпів розвитку слаборозви­нутої економіки), для них характерні високий рівень усуспільнення виробництва, широке застосування систем планування. Однак, в економіці цих країн відсутні ме­ханізми саморегулювання господарства, об'єктивного розподілу та регулювання ре­сурсів, зусилля держави в управлінні економікою перетворюється на стримуючий чинник розвитку.