Ток-шоу «Стосується кожного» з теми: «Лихословлячи творимо, чи руйнуємо?»

АНОТАЦІЯ

На ток-шоу дібрано інформацію з різних джерел стосовно вживання нецензурної лексики у різних сферах життя суспільства. Матеріал проілюстровано уривками фільмів «Джентльмени удачі», «Вода»; відео зі статистичними даними щодо лихослів’я серед  пересічного населення; мотиваційним відео «Сила слова». З метою попередження лихослів’я серед студентства та налагодження  толерантного спілкування між педагогами і студентами учасникам ток-шоу презентовано інформаційно-іміджеві буклети: «Лікуймо душі кволі та недужі від суржику – отруйної калюжі» та «В арсенал досвідченому педагогу».

Ток-шоу «Стосується кожного»

 з теми:

«Лихословлячи творимо, чи руйнуємо?»

(На вході в аудиторію роздаються

«Короткі словники української мови сучасного студента»)

Ведучий: Доброго вечора шановні гості. Вже декілька років поспіль саме в День рідної мови ми традиційно зустрічаємося у прес-центрі училища. Сьогодні ми поговоримо про те, що стосується кожного, і, що, можливо, змінить ваше життя.

Ми поговоримо про лихослів’я. Лихослів'я є серйозним викликом для нашого суспільства. Лайка  це спосіб вивільнення емоцій, засіб прояву сили, допомагає викликати в оточення більше симпатії та довіри, чи це шлях в нікуди?

Отож спробуємо,  так би мовити, розставити всі крапки над «і».

До нашої розмови сьогодні я запрошую експертів:

Психолога училища….

Представника літературної Херсонщини…

Юриста…

Представника духівництва…

Представника батьківської кагорти нашого студентства…

Допомагати нам буде експертно - творча група дослідників з порушеної проблеми.

Ведучий: Свого часу турецькому мандрівникові Евлії Челебі, який у XVІІІ столітті подорожував Україною, вдалося почути серед українців і записати лайливі слова: «дідько», «чорт», «щезни, собако». Без сумніву, якби той турецький мандрівник потрапив у наші краї зараз, то був би вражений кількістю і «якістю» нецензурної лайки, яку вживають українці (особливо молодь). Останнім часом лихослів'я охоплює дедалі більшу кількість населення. Тож запитання до залу:

Що ж таке лихослів'я? Як ви розумієте це поняття?

Як ви ставитеся до лихослів'я?

Чи подобається вам короткий словник української мови сучасного студента , який ви отримали на вході в аудиторію?

Але інколи такий словник дуже стає у пригоді. Можна навіть спробувати за допомогою нього позбутися лихослів’я. (демонстрація відеокадрів з фільму «Джентльмени удачі»)

Давайте прослідкуємо, чи є ця проблема актуальною для нашого училища. Психологічна служба нашого навчального закладу провела анонімне анкетування для дослідження характерних проявів лихослів'я серед студентів першого  курсу . Тому саме час запросити до розмови нашого першого експерта. (виступ психолога з презентацією результатів)

Ведучий: Цікаво, така ситуація лише у нашому навчальному закладі? Давайте з’ясуємо, як ставляться пересічні українці до лихослів’я . (перегляд відеозі статистичними даними) Звичайно , коли піднімається проблема сімейного виховання, я не можу не залучити до розмови нашого експерта… (виступ експерта – представника батьків)

Ведучий : До слова є така притча: Жив один чоловік. У дитинстві він прагнув переробити світ, замолоду - країну, у зрілості - родину, у старості - себе. На смертному одрі родичі почули від нього дивне визнання: «Якби я в дитинстві почав із себе, то зараз змінив би світ». Отже, якщо ви хочете щось змінити на краще, потрібно починати з себе.

А тепер давайте спробуємо з’ясувати  звідки взялося у нашому мовленні лихослів’я?

Дослідник 1. Почнемо з того, що мат не є таким уже й рідним нам, як дехто каже. В одному з найперших словників давньоруської мови слово, яке починається з другої літери алфавіту і позначає жінку відомої поведінки, є присутнім нарівні з цензурними, а пояснюється як похідне від слова «блуд». У цьому ж самому вигляді слово це перекочувало звідси в усі словники російського мату. Насправді ж тут сталося деяке непорозуміння. До цього словника були ще так звані берестяні грамоти. І згадане вище, нині матірне, слово там теж є. Тільки слово це, виявляється, є не чим іншим, як ім’ям демона, з яким із незапам’ятних часів з різних приводів спілкувалися наші язичницькі пращури. Зазначений демон мав свою «спеціалізацію». Б... був первісно чоловічого роду, а до його обов’язків входило покарання жінок, які завинили тим, що в медицині називається «сказ матки» і всі інші слова російського мату мають те саме демонічне походження. Тобто перед нами — реальні імена демонів — утіленого особистісного зла! А наші найдавніші пращури вимовляли їхні імена для того, щоб або догодити їм (приносячи при цьому криваві жертви), або налякати. В останньому випадку до імені демона долучалися інші лайки, оскільки метою людини, яка прагнула відлякнути нечисту силу, було довести демонові, що за рівнем розпусти вона, ця людина, здатна дати йому сто очок наперед і знається з поганню, сильнішою й гіршою від нього.

Ведучий:  А що ж робимо ми? Ми матюкаємося разом із ближніми, часом з найближчими людьми, тобто кличемо стародавніх демонів просто так, для красного слівця. і, між іншим, з тим же результатом, що й пращури, які зверталися до зла, аби покарати когось за провину, — прикликаємо це зло собі на голову день у день, рік у рік.

Дослідник 2 Цікаво, що у минулому на означення вульгарної лайки в українській мові активно використовувалося слово "батькування", тобто – навіть такого слова «матюки» не існувало. Адже жінка-мати в ментальності українського народу завжди була символом порядності, доброти, жертовності і говорити про неї у брутальному контексті (навіть у моменти підвищеної емоційної збудженості) вважалося святотатством. Усі знали, що лаяти дітей не можна матом, оскільки їх будуть мучити біси. Матюкатися в будинку заборонено: у ньому оселяться злі сили. Також не можна було цього робити в лісі — лісовик може образитися, на березі ріки або озера — образиться водяний. Де ж людині можна було вилаятися, виплеснути із себе всю злість? Залишалося одне місце — поле. Звідси й вислів «поле брані». Не знаючи походження цієї фрази, багато хто думає, що це поле буквальної битви. Проте значення фрази інше — це «поле матірної лайки». На жаль сьогодні ми забуваємо, що лихослів'я — елемент духовного насилля, механізм примусу і його постійно засуджують культура, релігія, мораль. Світові релігії, зокрема християнство й іслам, вважають лихослів'я тяжким гріхом, який потребує відпущення й покаяння. У численних старослов'янських джерелах зазначається, що «матірщина» є образливою одночасно для трьох матерів: для Матері Господа, для всіх матерів людських (зокрема і матері лихослова) і для матері-Землі. Богословські підручники зауважують, що той, хто вживає брудну лайку, перш за все, ганьбить честь матерів: «Він уподібнюється до тієї потвори, яка слово «матір» пов'язує лише з блудом і брудом і знущається з неї, хоч і сама нею народжена». (виступ представника духівництва)

Ведучий: Про духовність людини говорять її вчинки.

А ступінь моральної чистоти миттєво можна визначити за мовленням.

Давньогрецький філософ Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Слова — то «одяг» наших думок, вони визначають якість умов, у яких ми живемо.

Словами можна підбадьорювати, очищати чи облагороджувати людей, прищеплювати їм віру, радість і надію; відроджувати в них любов і милосердя, повідомляти душі мир і спокій. І навпаки — поганими словами можна вбивати й отруювати душу, заражати усіма видами пристрастей (гнівом, агресією), гріха та пороку, можна розбивати невинні, чисті серця, отруювати існування оточення.

Недарма говорять: «Словом можна підняти, словом можна вилікувати, словом можна принизити, словом можна — вбити...»

Словом можна допомогти людині. Як підтвердження цьому перегляньте відео.

(Перегляд відео «Сила слова».)

Дослідник3. У XX столітті японський учений Масару Емото науково довів, що під впливом слова й навіть думки вода не лише сприймає інформацію, а й може змінюватися. За допомогою новітнього устаткування він зміг заморозити й сфотографувати воду під мікроскопом. Те, що він розгледів на молекулярному рівні, його вразило. На фото були кристали різної форми й чіткості, на вигляд дуже схожі на сніжинки. З метою експерименту зерна рису помістили у 3 склянки з  водою: одна вода «чула» лише лайливі слова, друга — тільки хороші, а на третю зовсім не звертали уваги.  Результат, як самі розумієте був у 2-ій склянці. Якщо над склянкою води вилаятися, а потім випити, то ефект від неї буде прямо пропорційний, а саме — негативний. З'ясувалося, що форма кристалів відбиває дивовижні властивості води. Учений зробив висновок, що похвала, гарна музика впливає на воду краще, ніж прохання або вимога, а лихослів'я не здатне породити гармонійну красу. Слова з негативним значенням навіть не утворюють форму, а позитивно «заряджена» вода має красиві, чіткі кристали. Ви тільки уявіть, якщо думки й слова можуть робити таке з водою, що ж вони здатні скоїти з людиною! (Перегляд відеокадрів з фільму «Вода»)

Ведучий : Запам’ятайте це сполучення слів :любов і подяка»

Дослідник 4.  А ще вчені  дійшли  приголомшливого висновку: за допомогою словесних думок, образів людина творить або руйнує свій спадковий апарат. Виявляється, ДНК здатна сприймати людську мову за електромагнітними каналами. Одні повідомлення оздоровлюють гени, інші травмують, подібно до радіації. Наприклад, добрі слова молитви будять резервні можливості генетичного апарату, а прокльони, матірщина викликають мутації, що призводять до виродження. Будь-яке вимовлене слово — це хвильова генетична програма, що впливає на наше життя й життя наших нащадків. Дослідження психологів показали, що лайка призводить до серцевих хвороб, інфаркту й навіть самогубства. Уже на початку 90-х учені видали книжку з безліччю прикладів багаторічних спостережень за людьми. Усі вони були одного віку. Половина з них — лихослови зі стажем, друга половина - противники міцних виразів. Дослідження показали, що в тих, хто вживає матюки, дуже швидко проявляються вікові зміни на клітинному рівні, які призводять до хвороб. У другій же групі результати були протилежними.

Ведучий: «Та невже», - скажете ви!!! Якби так було то з сучасним рівнем культури людство б уже впевнено вимирало!!! Відповім: « Можливо»!,- бо завжди є інша сторона медалі. І наші дослідники попрацювали  в цьому напрямку.

Дослідник 5. Міжнародна група вчених з'ясувала, що вживання нецензурних слів говорять про щирість людини. І чим більше вона лається, тим чеснішою є.

 Також вони пояснюють, що люди частіше використовують лихі слова не через бідність словникового запасу чи спробу образити співрозмовника, а щоб показати свої почуття і справжні емоції з найбільшою щирістю. Також дослідження психологів показало, що багатий набір табуйованої лексики є більше індикатором розвиненої мови, а не прикриття її недоліків.

За словами професора когнітивної лінгвістики Каліфорнійського університету в Сан-Дієго Бенджаміна Бергена, схильність до лихослів'я може бути пов'язана з більш високим рівнем інтелекту і великим словниковим запасом. Дослідження, проведені 2014 року, показали, що ті, хто впевнено використовують заборонені слова, можуть краще виразити себе і в інших сферах. 50 добровольців попросили розповісти, скільки матюків вони можуть згадати протягом 60 секунд. Потім їх просили назвати відомі їм види тварин за такий же проміжок часу. У підсумку ті, хто знав багато лайливих слів, називали більше видів тварин.

Інша група дослідників стверджує, що лайка є способом вивільнення емоцій. Завдяки табуйованим словам люди відчувають себе сильнішими.

Вчені з Великої Британії встановили, що лихослів'я допомагає менше відчувати біль і довше витримати її. Дослід показав, що, висловлюючись нецензурно, людина може витерпіти біль у середньому на 40 секунд довше, ніж ті, хто не лихословить. Крім того, після лайки біль відчувається не так сильно.

Ведучий: Здавалося б, гаразд, лаємося ми - як утриматися від матюка за такого-то життя? Але, виявляється, жодного зв'язку між рівнем життя, добробутом і вживанням нецензурних виразів немає. Лається Європа, лаються обидві Америки і навіть Японія. Так, знавці стверджують, що японці не використовують матюків лише тому, що мають можливість образити співрозмовника самою побудовою фрази. У Німеччині поняття матюк фактично відсутнє, але хто сказав, що німці не лихословлять? Ще й як, витіювато, з вигадкою, згадуючи продукти життєдіяльності людей і тварин і місце, на якому сидять. У Італії лаються в пресі, на радіо і телебаченні, політики теж не особливо стежать за чистотою мови, при цьому найгірша образа - лайка зі згадкою Богородиці. До речі, виявляється, в середні віки з образ навіть зробили зброю. У епоху лицарства в Італії та Франції з'явилися рибальди - війська, зброєю яких були не мечі або шпаги, а лайка. Перед початком бою умільці обсипали супротивників образами, насмішками і демонстрували ті частини тіл, які зазвичай заведено було прикривати. Ось так виведеш ворога з рівноваги, забуде він про тактики зі стратегіями і перемога практично в кишені. Цікаво, що на слов'янських просторах статус непристойних відомі всім слівця отримали з часом. Колись слова «дурень», «зараза», «ідіот» не вважалися образливими.

Але повернімося до наших реалій і до наших людей. Українці вже зіткнулися з депутатськими ініціативами з приводу заборони на куріння і розпивання алкогольних напоїв в громадських місцях. Дивно, що поза увагою залишилося вживання матюків. Можливо, тому що така боротьба не принесе ні грошей, ні політичних дивідендів. А може, тому, що лихослів'я у нас і без того начебто під забороною. Думаю час надати слово знавцю цих заборон, нашому експерту… (виступ юриста)

Дослідник 6. Не можна сказати, що лихослів'я однозначно засуджується всіма розсудливими людьми. Оскільки є  думка, згідно з якою, лайка допомагає знизити емоційне напруження, спустити пар. Таку точку зору блискуче сформулював Герберт Уеллс в оповіданні «Звід проклять». У творі змальована людина, яка займається збором і систематизацією всілякої лайки. Ентузіаст своєї справи, професор Гнилсток, з ризиком для власного здоров'я і життя навіть найняв слугу в Калькутті і вигнав його, не заплативши платні. І все це виключно заради того, щоб, мліючи від щастя, записувати лайку, якою розлючений бенгалець поливав свого підлого роботодавця кілька годин поспіль. Уеллс назвав лайку «емоційним блювотинням», тобто засобом, який допомагає викинути назовні отруту і вижити. Експресивні емоційні лайки - це всього лише струс повітря. Чоловік, який від душі вилаявся, з меншою ймовірністю вдарить співрозмовника, а той, хто змушений терпіти і стримуватися, цілком може і вбити. Звичайно, геніальний письменник посміявся над ситуацією з лихослів'ям у своєму оповіданні, але думаючі читачі напевно знайдуть в ньому їжу для роздумів.

Ведучий: А чи можемо ми знайти їжу для роздумів у сьогодні вже великій кількості зразках сучасної української літератури??? Ось для прикладу. (зачитування уривків художніх творів Іздрика чи Андруховича (за вибором)). (Виступ експерта – письменника з коментарями)

Ведучий:  А закінчити  нашу розмову хочу також притчею. (показ відео « Притча про цвяхи!)

Не залишайте на своєму шляху таких дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, непорозуміння, жорстокості в душі людей! Будьте толерантними!

Аби допомогти вам скоріше забути негарні слова, які ви вживали або чули, пропоную порвати ваші словники і, виходячи з аудиторії, викинути їх у це сміттєве відро, залишити тут і більше ніколи не вживати! А з собою, якщо вважаєте за потрібне візьміть наш орієнтир на шляху до змін. (роздати буклети)

Словник.

Абзац – невдача.

Атас – сигнал небезпеки.

Бабло – гроші.

База – місце знаходження.

Базар – розмова.

Башня – голова.

Блін – вияв невдоволення.

Буксувати – не розуміти.

Бикувати – виступати проти.

Валянок – дурний, новачок.

Валити – іти.

Видон – вигляд.

Врубатися – розуміти.

Втирати – пояснювати.

Гайки – труднощі.

Геморой – неприємності.

Груз – завдання.

Двіж – вечірка.

Догнати – зрозуміти.

Достати – втомити.

Желєзно – точно.

Забити – не сприймати.

Забацати – зіграти.

Завал – крах, нестача часу.

Заподло – ліньки.

Хавати – їсти.

Кайф – задоволення.

Колбасити – створювати незручності.

Коматоз - нічого не розуміти.

Косарь – ледар.

Круто – дуже добре.

Лаве – гроші.

Ломитися – поспішати.

Лох – дурень.

Лузер – невдаха.

Мутний – незрозумілий.

Накосячити – зробити недобре.

Ніфіга – зовсім інакше.

Ніштяг – дуже добре.

Облом – невдача.

Овца – дурна.

Отпадний – неймовірної краси.

Отстой- нецікаве.

Палєво – викриття.

Повестися – погодитися.

Понт – нещирість.

Потрясний – дуже красивий.

Пресонути – принизити.

Прикид – одяг.

Прикол – жарт.

Розвід – брехня.

Слабо – не під силу.

Стрьом – неприємність.

Ульотний – дуже гарний.

Умат – задоволення.

Фігня – дрібниця.

Фуфло – дуже погане.

Хавло – рот.

Харе – досить.

Хомячити – їсти.

Хрень – непотріб.

Центровий - впливовий.

Чмирити – глумитися.

Чмошник – неохайна людина.

Шизіти – сходити з розуму.

Шлангонути – при творитися.

Шняга – щось гидке, або навпаки.

Д. 1. Почнемо з того, що мат не є таким уже й рідним нам, як дехто каже. В одному з найперших словників давньоруської мови слово, яке починається з другої літери алфавіту і позначає жінку відомої поведінки, є присутнім нарівні з цензурними, а пояснюється як похідне від слова «блуд». У цьому ж самому вигляді слово це перекочувало звідси в усі словники російського мату. Насправді ж тут сталося деяке непорозуміння. До цього словника були ще так звані берестяні грамоти. І згадане вище, нині матірне, слово там теж є. Тільки слово це, виявляється, є не чим іншим, як ім’ям демона, з яким із незапам’ятних часів з різних приводів спілкувалися наші язичницькі пращури. Зазначений демон мав свою «спеціалізацію». Б... був первісно чоловічого роду, а до його обов’язків входило покарання жінок, які завинили тим, що в медицині називається «сказ матки»...і всі інші слова російського мату мають те саме демонічне походження. Тобто перед нами — реальні імена демонів — утіленого особистісного зла! А наші найдавніші пращури вимовляли їхні імена для того, щоб або догодити їм (приносячи при цьому криваві жертви), або налякати. В останньому випадку до імені демона долучалися інші лайки, оскільки метою людини, яка прагнула відлякнути нечисту силу, було довести демонові, що за рівнем розпусти вона, ця людина, здатна дати йому сто очок наперед і знається з поганню, сильнішою й гіршою від нього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Д.2. Цікаво, що у минулому на означення вульгарної лайки в українській мові активно використовувалося слово "батькування", тобто – навіть такого слова «матюки» не існувало. Адже жінка-мати в ментальності українського народу завжди була символом порядності, доброти, жертовності і говорити про неї у брутальному контексті (навіть у моменти підвищеної емоційної збудженості) вважалося святотатством. Усі знали, що лаяти дітей не можна матом, оскільки їх будуть мучити біси. Матюкатися в будинку заборонено: у ньому оселяться злі сили. Також не можна було цього робити в лісі — лісовик може образитися, на березі ріки або озера — образиться водяний. Де ж людині можна було вилаятися, виплеснути із себе всю злість? Залишалося одне місце — поле. Звідси й вислів «поле брані». Не знаючи походження цієї фрази, багато хто думає, що це поле буквальної битви. Проте значення фрази інше — це «поле матірної лайки». На жаль сьогодні ми забуваємо, що лихослів'я — елемент духовного насилля, механізм примусу і його постійно засуджують культура, релігія, мораль. Світові релігії, зокрема християнство й іслам, вважають лихослів'я тяжким гріхом, який потребує відпущення й покаяння. У численних старослов'янських джерелах зазначається, що «матерщина» є образливою одночасно для трьох матерів: для Матері Господа, для всіх матерів людських (зокрема і матері лихослова) і для матері-Землі. Богословські підручники зауважують, що той, хто вживає брудну лайку, перш за все, ганьбить честь матерів: «Він уподібнюється до тієї потвори, яка слово «матір» пов'язує лише з блудом і брудом і знущається з неї, хоч і сама нею народжена».

Д.3. У XX столітті японський учений Масару Емото науково довів, що вода не лише сприймає інформацію, а й може змінюватися під впливом слова й навіть думки. За допомогою новітнього устаткування він зміг заморозити й сфотографувати воду під мікроскопом. Те, що він розгледів на молекулярному рівні, його вразило. На фото були кристали різної форми й чіткості, на вигляд дуже схожі на сніжинки. З метою експерименту зерна рису поливали різною водою: одна вода «чула» лише лайливі слова, а інша — тільки молитви. У результаті насіння, яке поливали першою водою, сходило лише в 49 випадках зі 100. Ті ж, які поливали водою, «заговореною» молитвами, проростали в 96 випадках. Якщо над склянкою води вилаятися, а потім випити, то ефект від неї буде прямо пропорційний, а саме — негативний. З'ясувалося, що форма кристалів відбиває дивовижні властивості води. Учений зробив висновок, що похвала, гарна музика впливає на воду краще, ніж прохання або вимога, а лихослів'я не здатне породити гармонійну красу. Слова з негативним значенням навіть не утворюють форму, а позитивно «заряджена» вода має красиві, чіткі кристали. Ви тільки уявіть, якщо думки й слова можуть робити таке з водою, що ж вони здатні скоїти з людиною!

 

 

 

 

 

 

Д. 4.  А ще вчені  дійшли  приголомшливого висновку: за допомогою словесних думок, образів людина творить або руйнує свій спадковий апарат. Виявляється, ДНК здатна сприймати людську мову за електромагнітними каналами. Одні повідомлення оздоровлюють гени, інші травмують, подібно до радіації. Наприклад, добрі слова молитви будять резервні можливості генетичного апарату, а прокльони, матірщина викликають мутації, що призводять до виродження. Будь-яке вимовлене слово — це хвильова генетична програма, що впливає на наше життя й життя наших нащадків. Дослідження психологів показали, що лайка призводить до серцевих хвороб, інфаркту й навіть самогубства. Уже на початку 90-х учені видали книжку з безліччю прикладів багаторічних спостережень за людьми. Усі вони були одного віку. Половина з них — лихослови зі стажем, друга половина - противники міцних виразів. Дослідження показали, що в тих, хто вживає матюки, дуже швидко проявляються вікові зміни на клітинному рівні, які призводять до хвороб. У другій же групі результати були протилежними.

 

 

Д.5. Міжнародна група вчених з'ясувала, що вживання нецензурних слів говорять про щирість людини. І чим більше вона лається, тим чеснішою є.

 Також вони пояснюють, що люди частіше використовують лихі слова не через бідність словникового запасу чи спробу образити співрозмовника, а щоб показати свої почуття і справжні емоції з найбільшою щирістю. Також лихослів'я у людини свідчить про її підвищений нервозність. Зазвичай вважається, що люди, які зловживають лайливою лексикою, ліниві, неосвічені, у них бідний словниковий запас і вони не здатні себе стримувати. Проте  дослідження психологів показало, що багатий набір табуйованої лексики є більше індикатором розвиненої мови, а не прикриття її недоліків.

За словами професора когнітивної лінгвістики Каліфорнійського університету в Сан-Дієго Бенджаміна Бергена, схильність до лихослів'я може бути пов'язана з більш високим рівнем інтелекту і великим словниковим запасом. Дослідження, проведені 2014 року, показали, що ті, хто впевнено використовують заборонені слова, можуть краще виразити себе і в інших сферах. 50 добровольців попросили розповісти, скільки матюків вони можуть згадати протягом 60 секунд. Потім їх просили назвати відомі їм види тварин за такий же проміжок часу. У підсумку ті, хто знав багато лайливих слів, називали більше видів тварин.

Інша група дослідників стверджує, що лайка є способом вивільнення емоцій. Завдяки табуйованим словам люди відчувають себе сильнішими. Більше того, вчені з'ясували, що нецензурна лайка підсилює ефективність і переконливість інформації.

А людина, яка лихословить, викликає в оточення більше симпатії та довіри.

Вчені з Великої Британії встановили, що лихослів'я допомагає менше відчувати біль і довше витримати її. Дослід показав, що, висловлюючись нецензурно, людина може витерпіти біль у середньому на 40 секунд довше, ніж ті, хто не лихословить. Крім того, після лайки біль відчувається не так сильно.

 

 

 

 

 

 

Д.6. Не можна сказати, що лихослів'я однозначно засуджується всіма розсудливими людьми. Є думка, згідно з якою, лайка допомагає знизити емоційне напруження, спустити пар. Таку точку зору блискуче сформулював Герберт Уеллс в оповіданні «Звід проклять». Там описується людина, яка займається збором і систематизацією всілякої лайки. Ентузіаст своєї справи, професор Гнилсток, з ризиком для власного здоров'я і життя навіть найняв слугу в Калькутті і вигнав його, не заплативши платні. І все це виключно заради того, щоб, мліючи від щастя, записувати лайку, якою розлючений бенгалець поливав свого підлого роботодавця кілька годин поспіль. Уеллс назвав лайку «емоційним блювотинням», тобто засобом, який допомагає викинути назовні отруту і вижити. Експресивні емоційні лайки - це всього лише струс повітря. Чоловік, який від душі вилаявся, з меншою ймовірністю вдарить співрозмовника, а той, хто змушений терпіти і стримуватися, цілком може і вбити. Звичайно, геніальний письменник посміявся над ситуацією з лихослів'ям у своєму оповіданні, але думаючі читачі напевно знайдуть в ньому їжу для роздумів.