Тощо Лірична поезія яку можна використовувати на уроках української літератури

Манченко Ілля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маріуполь

2015

 

 

УДК 82-1/477.62

ББК 84.4 .(4Укр – 4 Дон)

М23

Манченко Ілля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІSBN 966-8739-31-0                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Манченко Ілля Анатолійович народився 30 травня 1986 року в

м. Маріуполі Донецької обл. З самого дитинства виховувався  в сім’ї, де  панували українські звичаї та традиції.

        Після закінчення школи вступив на філологічний факультет Маріупольського державного гуманітарного університету на спеціальність «Українська мова та література», після закінчення якого працює за фахом у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №30.

      Відомо, що однією з так званих “вічних” тем у літературі є тема кохання. В різні часи цей феномен трактувався багатьма відомими поетами, адже природа цього почуття завжди цікавила людину, бо була нічим іншим, як її духовною потребою.

      У шостій збірці Манченка Іллі  «Якщо кохаєш, то на все життя…» автор виступає інтимним ліриком. Кожен вірш сповнений особистими переживаннями, спогадами, філософськими роздумами над поняттям любові. Він показує, що кохання треба доводити кожен день, як теорему.

 

                                                          Учитель вищої категорії,

                                                          викладач української мови

                                                          та літератури ЗОШ№30

                                                          Гур’єв С.Р.

 

В  Т В О Ї Х  О Ч А Х

В твоїх очах я бачу море,

В твоїх очах я бачу світ

І не лякає мене горе,

Коли зі мною поруч ти.

 

В твоїх очах я бачу світло,

Блакитне небо і зірки.

І час минає непомітно,

Бо ти єдина на землі.

П/р-2р

 

Любити вмію ніжно, щиро,

Любити буду лиш тебе,

Ти посміхаєшся привітно,

Вуста приваблюють мене.

 

В твоїх очах я бачу поле,

Жита колосяться у них,

З тобою не зазнаю горя,

Маленький янгол неземний.

 

В твоїх очах живе кохання,

В моїх очах живе любов,

Не роз'єднають нас страждання,

Бо поєднав навік Господь.

П/р-2р                                                                                                                                               

НЕ  НАДИВЛЮСЯ НА ТЕБЕ НІКОЛИ

(пісня)

Не надивлюся на тебе ніколи,

Ти щомиті для мене нова,

Я тобі подарую, кохана,

Про красу твої ніжні слова.

 

Ти вродлива , мов янгол небесний,

Твої очі,  мов зорі ясні,

В твоїй усмішці промені сонця,

Що дарують натхнення мені.

 

П/Р-2р

 

Не надивлюся на тебе ніколи,

Ти щомиті для мене нова,

Я тобі подарую, кохана,

Про любов свою щирі слова.

 

Я нестримно закоханий в тебе,

В голові тільки мрії п'янкі

І щодня я звертаюсь до неба,

Щоб зі мною була завжди ти.

 

П/Р-2р

 

 

***

Ми кохаємо тих, хто нас не кохає,

Ми втрачаємо тих, хто закоханий в нас,

Від розлуки і болю серце страждає,

Не заліковують рани ні вина, ні час.

 

Ми говорим слова, потім їх забуваєм,

Ми обманюєм рідних, коханих своїх,

Від слів і помилок  ми власних страждаєм

І страждати примушуєм невинних дітей...

 

 

***

Липнева ніч тягнулася так довго,

Ми цілувалися до ранку на піску

Й прохолодою віяло від моря,

Гойдались хвилі в дивному танку.

 

А вітер ніжно бавився волоссям,

Зірки стелили шлях нам до небес,

Від тіла пахло зірваним колоссям,

Вуста були солодкі, наче мед.

 

Я гладив твої перси, гладив тіло,

П'янів від поцілунків, як з вина,

Одну тебе кохаю, моя мила,

Для мене ти як зіронька ясна.

 

Я знімаю капелюха перед Вами,

Ви, наче янгол, спустилися з небес,

Моя кохана і тендітна панно,

Мені Господь послав красиву Вас з небес.

 

Він заповів одну лиш Вас любити

І заповів щодня носить Вас на руках,

З одною Вами все життя прожити,

Без Вас життя моє було б суцільний жах.

 

Мені Ви чимось нагадали каву,

Яку ніяк, на жаль, не випити до дна,

А також недописану октаву,

Яку я Вам, на жаль,  іще недописав!

 

 

З И М О В А   Л І Р И К А

 

Висять на небі зорі,як намисто,

Сніг під ногами лагідно рипить,

Пливе по хмарах місяць як "Каліпсо",

І вже ялинка райдугой горить.

 

Немає вітру, тихо і чарівно,

Мороз на вікнах залишив сліди,

Вдивляюся в обличчя  усі пильно,

Її шукаю серед цієй зими.

 

Знайду її, знайду обов'язково,

Впізнаю серед тисячі людей,

І буде з нею все у нас чудово,

Від неї буду мати я дітей!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТАК БУЛО!

 

Тебе пригортаю до своїх грудей

І ніжно цілую в лобик і щічки,

Загорілось у небі багато свічей,

Нам посміхнулись привітно смерічки.

 

Ти дивилася ніжно в очі мої,

В них я бачив спокій, кохання і мрії,

Міцно стискав тендітні долоні твої,

Билися в серці розбурхані хвилі.

 

Цілунки гарячі, солодкі, п'янкі,

Не звертаєм уваги на перехожих.

І ось ми нарешті лишились самі,

Тільки каштани стоять насторожі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Н Е З Р І В Н Я Н Н А

Вуста п'янкі, як ягоди у червні,

Палають очі сонячним вогнем,

Мені її із пам'яті не стерти,

З душі ніяк не вирубать мечем.

 

Тендітні руки - лози винограду,

Гладке волосся – ніжне, наче шовк,

Під вікнами співаю серенаду,

До її серця перший роблю крок.

 

Вона прекрасна, ніби та троянда,

Яка росте під вікнами в садку,

Красива, ніжна, добра, незрівнянна,

Її одну я, ластівку, люблю!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Т О Б І   О Д Н І Й

 

Я все одно тебе знайду,

Я все одно тебе почую,

Хоча і стомлений прийду,

Тебе я ніжно поцілую.

 

Візьму в обійми я свої

Твій стан тендітно березковий,

Погляну в очі я твої,

Такі красиві, волошкові.

 

До вуст торкнуся медових,

Погладжу вітряне волосся,

На все життя я став твоїм,

Без тебе важко так жилося.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТИ  РЕВНУЄШ  МЕНЕ

 

Ти ревнуєш мене неймовірно,

Ти ревнуєш мене до всього,

Поводиш себе божевільно,

З цим вдіяти не можеш нічого.

Ти ревнуєш мене до футболу,

До роботи цікавой моєї,

До книжок, до газет, баскетболу,

Хочеш бути лише однією.

Ти ревнуєш до дня і до ночі,

До сотні отих кілометрів,

Лише хочеш дивитися в очі

І знати, що твій я, напевно.

Не ревнуй, кохана, благаю,

Бо ти знаєш, що ти єдина,

Я тебе одну лиш кохаю,

Моє сонечко ніжне і миле.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НАС  ПОЗНАЙОМИВ ІНТЕРНЕТ

 

Нарешті дзвінок і справжнє "Привіт",

А до цього лише в Інтернеті,

Розбили на шмаття комп'ютерний світ,

Так добре, що ти є на планеті.

Нас познайомив обох Інтернет,

Ми про щастя давно вже забули,

Тобі  і мені змалював він портрет,

Не такими, як нас бачили люди.

Ми зустрілись з тобою після дзвінка,

Після довгих розмов в Інтернеті,

На вулиці була морозна зима

І Новий рік вже гуляв по планеті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РАПТОВО

 

Так раптово з'явилась в житті,

Залетіла у нього, як вітер,

Я спочатку подумав,  що в сні

Ми з тобою зустрілись навіки.

 

А тепер розумію, що ні!

Зустріч та не була випадкова,

Мої очі давно не сумні,

Ти пісня моя колискова.

 

Ти радість моя, повітря моє,

Ти  ніжна, казкова, чарівна,

Впало із серця каміння важке,

Кохання в нас ніжне і сильне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОХАЄШ, ПЛАЧЕШ І СТРАЖДАЄШ

 

Кохаєш, плачеш і страждаєш,

За ним готова всюди йти,

Його обіймів все чекаєш,

Такого більше не знайти...

А він тебе вже не кохає,

Дівчат міняє кожен день,

Від них одного лиш жадає,

Шукає знов нову мішень.

Ти плачеш знову серед ночі,

Цілуєш фото, а не рвеш,

Були у тебе сни пророчі,

Без нього місяць, як живеш.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДАВАЙ   ПОГОВОРИМ

 

Давай з тобою поговорим,

На тім містку, де стрілися тоді,

Один до одного промовим,

А пам'ятаєш день ти той, чи ні?

 

І знов візьмемося за руки,

Я в очі волошкові задивлюсь,

Відчую серця твого стуки

І тобі ніжно, ніжно посміхнусь.

 

Давай з тобою поговорим,

Забудем чвари й зради наші всі.

І щиро кожен з нас промовить:

Пробач мене, пробач мене, прости.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ч Е К А Ю

 

Чекаю знову той момент,

Коли зустрінуся із Вами,

Скажу банальний комплімент

І посміхнусь чарівній панні.

 

Чекаю, як пройдете Ви

Повз мене плавною ходою,

А я дивитимусь услід,

Із неприкритою журбою.

 

Можливо, звернете колись,

На мене очі свої ясні,

Багато в світі чарівниць,

Та серед них лиш Ви прекрасні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

К О Х А Н Н Я   П А Ц І Є Н Т

Твоє волосся пахне літом,

Вуста солодкі, наче мед,

Багато я тинявся світом,

Тепер кохання - пацієнт.

Тебе зустрів і закохався

В чарівну посмішку твою,

В коханні зразу я зізнався,

Тепер тобою лиш живу.

Мене творити надихаєш,

Ти в моїм серці і думках,

Чарівно, лагідно кохаєш

Ти у картинах і віршах.

 

 

 

 

 

 

М О Ї Й   Д Р У Ж И Н І

 

Не вистачає слів мені сказати,

Як я її одну лише люблю,

Мені так довго випало шукати,

Оту, яку я на руках ношу.

 

Я їй одній співаю серенади,

Свої вірші присвячую лиш їй,

Вона моя в житті цьому відрада,

Вона - мій янгол із казкових мрій!

 

Одна мене творити надихає,

Моя дружина - ніжна і струнка,

Від неї натхнення я вдихаю,

Вона для мене радість і весна.

***

Висить картина у вітальні,

На ній зображено пейзаж,

Стоять троянди в нашій спальні,

Красивий творять антураж.

Дивлюсь закохано на тебе,

Цілую плечі та вуста

І промовляю знов до себе:

«Нарешті! Ти тепер моя.»

 

Л Ю Б І Т Ь   Д Р У Ж И Н

 

Любіть дружин, вони у вас єдині,

Любіть дружин, вони самі святі,

Вони кохані, ніжні, добрі, милі,

Вони найкращі на усій землі.

 

Тепло і радість створюють у домі,

Добро і ласку сіють лише в нім,

Такі в дружин коханих їхні долі,

Вони лиш варті золотих перлин.

 

Ви їх кохайте, бо вони єдині,

Кохайте зранку, вдень та у ночі,

Вони завжди тендітні і красиві,

Дружини ваші справді золоті.

ТИ   ЛЮБИШ

 

Ти любиш троянди і море,

Літній вечір, червоне вино,

Підійматися любиш у гори,

Й про кохання дивитись кіно.

 

Любиш ніжні, палкі поцілунки,

Теплий светер й обійми мої,

Мої щирі, прості подарунки

І вечірнього міста вогні.

 

Довгі любиш прогулянки парком,

Запах квітів і співи пташок,

Біля моря стрічати світанки,

Й тонкий запах лляних пелюшок.

 

ОСІННЯ   ЛЮБОВ

 

Повітря пахло сонячним промінням,

Хоча ледь-ледь вже віяло теплом,

Прогулювались парком ми повільно,

Птахи махали літечку крилом.

Я задивлявсь в очі твої пильно,

Тебе до себе ніжно пригортав,

У тебе закохався дуже сильно,

Тебе одну так довго я шукав.

Мені казала: «Я тебе кохаю,-

Сміялася над жартами завжди, - 

 З тобою, любий, бути я бажаю,

Ти – мій один коханий на землі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІД   КОХАННЯ...

 

Від кохання злітаю у небо,

Ти моя ніжна, чарівна, струнка,

Ідеш, наче та королева,

Від тебе божеволію я!

 

Засинати без тебе не можу,

Завжди в серці моєму й думках,

На літню троянду так схожа,

Навіки в мої ти руках!

 

На моєму плечі засинаєш,

Я дивлюся на тебе й мовчу,

Знаю, мила, мене лиш кохаєш,

Тобі щирим коханням плачу!

 

Ми з тобою об'єднані в ціле,

Стріли Амура у серця ввійшли,

У січні один одного стріли

І разом по життю ми пішли!

 

 

 

 

 

 

ЧИСТИЙ  ЛІТНІЙ  РАНОК

 

Ранок  умитий чистими росами,

Щедро сонце всміхається людям,

Берези хизуються косами,

Радісно серце стрибає у грудях.

 

Посміхаюся всім перехожим,

Сонцю, квітам, коханій дружині,

Благословенням наділений Божим,

Захисником бути своєї родини.

 

Тримаю за руку, щиро цілую,

Пригортаю до себе ніжно її,

За доньку подарунок дарую,

Легко від щастя у мене в душі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛИПНЕВИЙ  ВЕЧІР

Липневий вечір, небо, зорі,

Фонтан, алея - ми удвох,

Колись з'єднались наші долі,

Нас обвінчав назавжди Бог.

 

Йдемо, тримаючись за руки,

Цілую пристрасно тебе,

Всі подолаєм чорні смуги,

Любов нас по життю веде.

 

Липневий вечір, тихе море,

Співають чайки нам пісні,

Тобі я вдячний, моя доле,

За те, що нас з'єднала ти!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прошу, пробач мені усі слова,

Пробач мені до тебе холод,

Що я пішов, то не твоя вина,

Я відчував в коханні голод.

 

Прошу, забудь назавжди ти мене,

Не плач, не треба - буде інший

І не картай постійно ти себе,

Чому не став тобі рідніший.

 

На жаль, не склалось, вибач, я пішов,

Шкодую, що стрілися весною,

Тепер нарешті я любов знайшов,

Не поросте вона травою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Іду по парку, слухаю дерева,

Ялинки між собою гомонять,

Керує балом осінь-королева,

Закохані на лавочках сидять.

 

Скінчилось літо, спека не минула,

Земля давно не бачила дощу,

Мої обійми мила не забула,

Її одну я на землі люблю.

 

І ДИЛІЯ

 

Осінь гуляє по місту,

Біля каміну ми сидимо,

Дарую їй я намисто,

Червоне мовчки п’ємо вино.

Ніжно її пригортаю,

За руку тримаю її,

Дружину свою кохаю,

У вікно заглядають вогні.

Вуста цілую солодкі,

На вушко слова шепочу,

Ночі осінні глибокі,

Та хочеться скоріше весну.

 

 

СПАСИБІ ТОБІ

 

Спасибі тобі, мила, за любов,

За те, що ти з'явилася у мене,

По - іншому заграла в жилах кров,

Кохана, люба моя королева.

Колись нас поєднав зимовий день,

Серця злилися у єдине ціле,

З дахів краплини тихо дзень-дзелень,

Нам наспівали в той момент весілля.

Тепер ідемо разом по життю,

Бурхливі ріки швидко переходим,

Нам янгол з неба запалив свічу,

Ми ,дійсно, один одному підходим!

 

 

ОСІНЬ - ПОРА ПОЦІЛУНКІВ

 

Осінь – найкраща пора,

Пора поцілунків солодких,

Ти навіки, кохана моя,

Зустрічей мало коротких...

 

Обіймаю за плечі тебе,

Пригортаю ніжно до себе,

Дощ за вікнами тихо іде,

Ти – кохана, моя королева.

 

Догорає в каміні вогонь,

Твої руки ніжно цілую,

Каву п'ю із коханих долонь,

За літом чарівним сумую.

 

Зізнаюся в коханні тобі,

Каблучку і квіти дарую,

Заглядаю в очі твої,

В уяві весілля малюю.

 

 

 

 

 

 

КОХАННЯ

 

Лагідно сонце торкалось землі,

Диск червоний ховався за хмари,

Коники ніжно сюрчали в траві,

Били поважно джмелі у цимбали.

 

Не зводив очей із квітів і трав,

Милувався красою природи,

У краях цих народився, зростав,

Тут минули життя епізоди.

 

Бігав босим до річки щодня,

Посміхався небу, деревам,

Мої ноги обмивала роса,

Я всміхався блакитному небу.

 

Щоранку холодне пив молоко,

Прокидався від голосу півнів,

Швидко відразу біг у кіно,

Там чекала кохана царівна.

 

Ми дивилися фільми старі,

Цілувалися ніжно в перервах,

Нам всміхалися з неба зірки,

Тонули у посмішці серпня.

 

МОЯ КОХАНА

 

Даруєш свою посмішку мені,

Чаруєш зеленими очима,

Шепочу тихесенько тобі:

"Моя кохана, ти - богиня!"

 

Твоє волосся пахне чебрецем,

Вуста солодкі, наче вишня.

Грайливо прикривалась комірцем,

Моя кохана, дивовижна.

 

Моя кохана, сонечко моє,

Люблю тебе я до нестями

І не розіб'ю серденько твоє,

Не принесу на душу рани!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОХАНІЙ НА 8 БЕРЕЗНЯ

 

Цілую її пристрасно в плече,

До себе ніжно в ліжку пригортаю,

Любов нас з нею по життю веде,

Свою лебідку я лише кохаю.

 

Її одну ношу лиш на руках,

В бою за неї вмерти я готовий,

Її в холодних не загублю снігах,

У неї очі ніжно-волошкові.

 

Вона одна зі мною всюди йде,

Підтримує, цілує, обіймає,

Як янгол, завжди скрізь мене веде,

Від всіх негод завжди захищає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Вона мені посміхнулася в трамваї,

Її посмішку я в серці зберіг,

"Бітелз" у плеєрі грає,

Лапатий падав за вікнами сніг.

 

На кінцевій вийшла зупинці,

Швидко зникла у зимовій пітьмі,

Лишила мене наодинці,

Посміхалися лиш ліхтарі.

 

Я не встиг її запитати,

Яке ім'я і який телефон,

Мовчки мусив лише проводжати,

Слава Богу, це був тільки сон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВЕСНА - ПОРА КОХАННЯ

 

Тримаєш за руку ніжно мене,

Дивишся в очі мої загадково,

Липа чарівно так пахне й цвіте,

Буде з тобою у нас все чудово.

 

Голову хилиш до мого плеча,

Тебе пригортаю міцно до себе,

Містом гуляє красуня весна,

Поруч зі мною - моя королева.

 

Шепочеш ледь чутно: "Тебе я люблю",

Вітер розносить слова ці довкола,

Я про кохання тобі говорю,

Пані моя чарівна й гонорова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МИ РОЗІЙШЛИСЬ

(Історія друга)

 

Ми розійшлись, як в морі кораблі,

Без зайвих чвар, без крику і без суду,

Мені сказала: "Більше не дзвони,

Тепер любити  іншого я буду!"

 

Ми розійшлись - забрала речі всі,

Мені лишила фото лиш на згадку,

Розбила вмить усі щасливі дні,

Чарівну зруйнувала нашу казку.

 

Холодне ліжко, кава на столі,

Усі думки розбіглись по кімнаті,

Без тебе стали сірими всі дні,

Та я не можу іншу покохати...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗУСТРІЧ НА СТЕЖЦІ

 

Зустрів її стежиною додому,

Відвести погляд в сторону не зміг,

Красива, ніжна, трохи загадкова,

Причарував її чарівний сміх.

 

Заговорив до неї несміливо,

Не знав, як вона себе поведе,

За руку взяв її сором'язливо,

Відчув: кохання в моє серце йде.

 

З її волоссям грався тихо вітер,

Зелені очі вабили мене,

Дерева нам свої тягнули віти,

Моя любов до неї не пройде!

 

Я зрозумів, що це уже навіки,

З'єднала доля на стежині нас,

Бурхливі  не роз'єднають ріки,

І не розділить нас ніколи час!

 

 

 

 

 

 

ЗІЗНАННЯ У СНІ

 

Наснився сон, що ми удвох з тобою

Стрічаємо схід сонця у ріки,

Вмиваємось холодною водою,

Селом женуть отару дітлахи.

Горнулася до мене дуже ніжно,

Дивилась в очі лагідно мені,

Удвох нам було дуже дивовижно,

Коли сиділи біля річки ми.

У сні зізнався раптом у коханні,

Каблучку з діамантом дарував,

Сказала: "Так", -  мені аж на світанні,

І я від щастя птахою порхав.

МОЯ ЛЮБА АФРОДІТА

Вуста солодкі, очі сині,

Волосся ніжне, наче шовк,

Твої цілунки мені милі,

Із мого серця зняла блок.

Тендітна талія чарівна,

Грайлива посмішка легка,

Ти моя люба Афродіта,

Ти моя осінь і весна.

Тебе кохаю до нестями,

Моє маленьке янголя,

Не буде сумно нам ночами,

Бо разом ми на все життя!

МІСЯЦЬ РОЗЛУКИ

 

Холодно прокидатись без тебе,

Пити каву в кімнаті пустій,

Лише дзвінком нагадаєш про себе:

"Не журися, коханий ти мій".

 

Я на тебе чекаю вже місяць,

Кожен день для мене наче, як рік,

Я ніби монах - літописець,

Любов записую в віршах своїх:

 

"Повертайся скоріше, кохана!

Я місяць втомився бути один!

Чарівна моя, ніжна, жадана,

Коханий, єдиний тільки лиш твій!"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПРАВЖНЄ КОХАННЯ

 

Ти його самим не лишила,

Без ноги повернувсь зі Слов'янська,

Ні на секунду не розлюбила,

Із ним полетіла до Гданська.

 

Чекала його без поранень,

Молилася, щоб повернувся,

Він друзів у пеклі не кинув,

Зі смертю в бою розминувся.

 

Кохаєш його до нестями,

І з ним бути завжди готова,

Про війну нагадують рани

І коротка пекуча розмова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Твої очі нагадають зорі,

Посмішка чарівна і п'янка,

Поєднались навік наші долі,

Ти у мене єдина така.

 

Вуста -  солодкі полуниці,

Твоє волосся гарне, наче шовк,

З твоїх долонь я п'ю водицю,

До свого щастя роблю крок.

 

Твої обійми зігрівають,

Слова лікують від тяжких негод,

Над нами янголи кружляють,

Не награний ніким цей епізод.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щ А С Л И В И Й

 

Була холодна пізня осінь,

Коли зустрів я погляд твій,

Мене привабило волосся,

Вуста казали: "Ти вже мій!"

 

Пробило серце вмить кохання,

Амур стрілою влучив в ціль,

Здійснилося моє бажання,

Бо я знайшов, що не губив.

 

І я щасливий в цілім світі,

Що поруч ти зі мною йдеш,

Найкращі всі життєві миті,

Лише зі мною пронесеш!

 

 

НЕ МОЖУ ВІДІРВАТИ ПОГЛЯД

 

Ти засинаєш в мене на руках,

А я не можу відірвати погляд,

Твоє «люблю» читаю на вустах,

Моя кохана, ти зі мною поряд.

Твої вуста шепочуть щось у сні,

Я їх цілую ніжно й дуже тихо,

Мороз картину пише знов на склі,

Кохання наше обминає лихо.

Ти спиш - тобі хороші сняться сни,

А я сиджу, тобою і милуюсь,

Нема коханню нашому ціни,

Про це думками кожен день лікуюсь...

Прокинулась ти в мене на руках,

Спитала:

• Ти що, нікуди не уходив?
• Я сон, кохана, твій оберігав,

Аби ніхто до тебе не підходив.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОБРАЗА НА НЬОГО

 

Ти образу тримаєш на нього,

Почуття він усі розтоптав,

В його серці немає святого,

Іншу він при тобі цілував.

 

Та спочатку було кохання,

Кожне слово, як правда свята.

Ну а потім тижні страждання,

Без короткого його дзвінка.

 

Ти образу тримаєш на нього,

Плачеш в подушку тихо сама

І щоночі молишся Богу,

Щоб дитина не була така!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НІЖНА, ЧАРІВНА, КОХАНА

 

Задумлива, ніжна, чарівна,

Єдина, кохана моя,

Божественна, гарна, невпинна,

В цілім світі одна лиш така.

 

Слухати й радити вміє

І створює в домі тепло,

Цілунками й затишком гріє,

П'янить, як солодке вино.

 

Завжди чека у віконця,

Мене виглядає з доріг,

Вона - моя радість і сонце,

Спокуса моя і мій гріх.

 

 

 

ВЕСНЯНА НЕЗНАЙОМКА

Розтуляв повіки світанок,

Подвір'я... Вулиця... Вона...

"Добрий день, як справи?"

Буяла довкола весна.

 

Волосся розгойдував вітер,

На щічках рум'янець горів,

В серці любов закипіла,

Нарешті її я зустрів.

 

Тепер ми з нею навіки,

Через все пліч-о-пліч пройдем,

Не спинять бурхливі нас ріки,

Щасливо життя проживем!..

З Н О В У

Знову ти закохалась не в того,

Знову сльози біжать по щоках,

Не було кохання палкого,

Біль і розпач у твоїх очах.

 

Знову серце розірване в шмаття,

Знову обертом йде голова,

Над тобою нависло прокляття,

Ти для нього тепер вже чужа…

 

 

П О М И Л К А

 

Ти сидиш, обійнявши коліна,

Сльози знову біжать по щоках,

Поруч плаче маленька дитина,

Видно розпач у твоїх очах.

 

Ти не знаєш, куди податись,

Де прихистку шукати собі,

Бідна світом будеш скитатись,

Із дитиною в холодній руці.

 

Принца думала свого зустріла,

Закохалася у нього відраз,

Але пізно, на жаль, зрозуміла,

Що не твій це. Не твій це типаж.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗМОВА ПІД ДОЩЕМ

 

Осінній дощ пронизує наскрізь,

Холодні краплі пробивають тіло,

Бешкетник вітер знову засмутивсь

І сіре небо голосно гриміло.

 

Пожовкле листя падало з дерев,

Вкривало землю килимом багряним,

Між нами знову відбувався блеф,

Хоч намагався бути я слухняним.

 

Мені казала: "Все вже відпусти,

Набридли твої зради і гулянки",

Благав, просив, молив її: "Прости!"

Не вірила в порожні обіцянки!

 

На нас дивились тисячі облич,

Ми під дощем стояли і сварились,

Азовське місто огорнула ніч,

В стосунках наших швидко все змінилось.

 

 

 

 

 

 

Н Е З Н А Й О М К А

 

Я лежав на холодній землі

І у небо дивився вечірнє,

Коник тихо сюрчав у траві,

Сумну пісню виводив осінню.

 

Не хотілось вставати та йти,

В невідомість пірнать з головою,

Але мусив тебе віднайти,

Моє серце навіки з тобою.

 

Я не знав, де шукати тебе,

Адреси не мав й телефону,

Закохала у себе мене,

Й на підніжці зникла вагону.

 

Може, це все наснилось мені

І ніякої тебе не було,

Я говорю постійно собі:

«Я знайду тебе, моя люба!»

 

 

 

 

 

ХОЧА І БУДЕ...

 

М'якою ковдрою спускаються на місто

Вечірні сутінки в липневу тиху ніч,

Прикрасить небо місяць в золоте намисто,

Спаде утома з чарівних твоїх зіниць.

Ми стиснем руки і спинимось під кленом,

Подивимося в очі мовчки без питань,

З'єднає нас навік любові теорема,

Зізнаюсь я тобі в коханні без вагань.

Я поцілую руки твої ніжно-ніжні,

І доторкнусь щокою вуст твоїх м'яких,

Не роз'єднають нас проблеми усі різні,

Хоча і буде безліч перепон важких.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОХАНІЙ ДРУЖИНІ

 

Вуста мускатні знов мене цілують,

А посмішка лікує старий біль

І очі сині мене не ревнують,

На старі рани не сипле мені сіль.

 

Вона одна така на цілім світі,

Ласкава, ніжна, лагідна, струнка,

З'єднали нас навік кохання ниті,

Вона чарівна, наче та весна.

 

В її обіймах тепло і прекрасно,

Її волосся - дорогоцінний шовк,

Без неї було у житті не ясно,

Я дуже радий, що її знайшов.

НАШІЙ РІЧНИЦІ

 

Холодні руки грію поцілунком,

В очах її безмежний бачу світ,

Вона для мене стала подарунком,

Дорогоцінний, ніжний мій софіт.

 

Прекрасне тіло кутаю в обійми,

Кажу на вушко:"Я тебе люблю!"

Життєві нас не роз'єднають війни,

Для щастя нашого я все зроблю.

 

Чарівне серце зігріваю чаєм,

Жену думки погані усі геть,

З тобою ювілей ми зустрічаєм,

Нас не роз'єдна навіки навіть смерть.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Наче фігуру із воску та скла,

Я ліпив тебе літньої ночі,

Думав про себе, що будеш крихка,

Боявся, що, дійсно, наврочу.

Завершив роботу, мовчки сиджу,

Не можу очей відірвати,

Плавно знімаю тонку паранджу,

У пишні одягнута шати.

 

Проводжу очима зверху униз,

Роздивляюся кожну дрібничку,

Мене доводиш красою до сліз,

Кохання розпалюєш свічку.

 

Наче фігуру із воску та скла,

Я виліпив тебе, кохана,

У келихи наливаю  вина,

Моя ти єдина й жадана.

 

 

 

 

 

 

 

***

 

Знову ледве розплющуєш очі,

Відчуваєш: болить голова,

Знову плакала майже півночі,

Залишилася в домі сама.

 

Підіймаєш тіло безсиле,

Щоби каву налити собі,

На фото зображення миле,

Як з коханим гуляли вночі.

 

Розбігаються краплі обличчям,

"Прокидайся!" - говорять тобі,

Душу травлять знов протиріччя,

Не довіряєш вже навіть собі...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З М І С Т

В твоїх очах………………………………………………………….…………....4

Не надивлюся на тебе ніколи……………………….…………………………....5

Ми кохаємо тих, хто нас не кохає……………………. ………………………....6

Панно ……….……………………………………………………………………..7

Зимова лірика ……………..……………………………………………………...8

Так було!...............................……………………………………………………...9

Незрівнянна ………………………………………………………...…………...10

Тобі одній ...……………………………………………………………………...11

Ти ревнуєш мене..…………………………………………...…………………...12

Нас познайомив Інтернет ………...………………………..…………………....13

Раптово …...………………………………………………………….…………..14

Кохаєш, плачеш і страждаєш……….…………………………………………..15

Давай поговорим……...........................................................................................16

Чекаю…………. ………………………………………………………………....17

Кохання пацієнт.………………………..……………………………………….18

Моїй дружині………………………………….………………………………....19

Висить картина у вітальні ………………………………………………………19

Любіть дружин…….. ……………………………..…………………………….20

Ти любиш…...  …………………………………………………………………..21

Осіння любов…….. ……………………………………………………………..22

Від кохання.. …………………………………………………………………….23

Чистий літній ранок……..  ……………………………………………………..24

Липневий вечір…..  ……………………………….…………………………….25

Прошу …….……….……………………………………………………………..26

Іду по парку……. ……………………………………….……………………….27

Ідилія……………………………………………………………………………...27

Спасибі тобі. ………………………………………...…………………………...28

Осінь – пора поцілунків …………….…………………..………………………29

Кохання………………………………………………………………….………..30

Моя кохана………………………………………………………….……………31

Коханій на 8 Березня……………  ……………………………………………...32

Вона мені посміхнулася.……………………………………..………………….33

Весна – пора кохання….…………………………………...…………………....34

Ми розійшлися (історія друга)...………………………………………………..35

Зустріч на стежці……………………………………………………………….. 36

Зізнання у сні ……………………………………………………………………37

Моя люба Афродіта………..…………………………………………………….37

Місяць розлуки…………..……………………………………………………... 38

Справжнє кохання  ……………..……………………………………………… 39

Твої очі нагадують зорі........................................................................................ 40

Щасливий …………………...…………………..……………………………… 41

Не можу відірвати погляд………………………………………………………42

Образа на нього…….…………………………………………………………….43
Ніжна, чарівна, кохана…………………………………………………………. 44

Весняна незнайомка…...………………………………………………………...45

Знову …………..…………………………………………………………………45

Помилка ….………………………………………………………………………46

Розмова під дощем…….………………………………………………………...47

Незнайомка ...…………………………………………………………………….48

Хоча і буде… ……………………………………………………………………49

Коханій дружині…………………………………………………………………50

Нашій річниці……………………………………………………………………51

Наче фігуру із воску та скла…………………………………………………….52

Знову ледве розплющуєш очі…………………………………………………...53