Той квітень не забути нам повік...

До 33 річниці аварії на Чорнобильській станції

Той  квітень не забути нам повік

 

(Діти шикуються у первинне положення за голосами)

 За мелодією «Трава у дома»

       Земля  зійшла  з  екватора ! (2р.)

       Летить  в незнану  синю  вись  вона.

       Як  ми  живемо  з  матір’ю,(2р.)

       Любові – потребує  і  вона.

                   А  зірка  в  небі  синьому ( 2р.) -

                   Чиясь  це новороджена  душа.

                  А  квітка, що  не  розцвіла (2р.) -

                  І  та чиєюсь  мрією  була.

                         Приспів:

     І  б’є  в  набат   Землі  тривожне  серце,

     І  сняться  нам  страшні  жахливі  сни,

     Що  ми  одного  дня   можем  проснутись

     В  страшнім  краю  без  сонця  і  весни!

(мелодія – мінор; діти перешиковуються у журавлиний ключ, стають, похиливши голови, рука у попередньої дитини - на плечі)

*********************************************************************

Блок 1.

Учень 1:  Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Ці вірші, роздуми і факти —

Це все було, було, було!

1. 1.1.1986 рік. 33 роки тому.
2. 1.2.Стояла тепла українська весна.
3. 1.3.Відроджувалась і оновлювалась природа.
4. 1.4.Країна збиралася відзначати травневі свята.
5. 1.5.У місті атомників на Прип'яті спали безтурботним сном.
6. 1.6.Невеличке містечко Чорнобиль купалося у зелені вишень та яблунь.
    

Учень 2: Ніч. 26 квітня 1986 року. 1 година 23 хвилини 40 секунд.

(Запис вибуху і звуків сирени. Діти хапаються за голови і вуха,  імітують страх.)

ВСІ:   Це аварія! Це аварія! Це аварія!

1.9. Ця аварія стала найбільшою екологічною катастрофою XX століття

1.10. В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю,                       суму….

1.11. ….і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

(Звучить набат, діти в положенні  «чайки», кружляючи, перешиковуються у колону по одному)

*********************************************************************

Блок 2.

Учень 3: Подій могло не буть тієї ночі,

А скільки сили віддано й життів

За те, що хтось у чомусь поспішив.

Чорнобиль – тільки лиш маленька віха

Загрозливої для людей біди,

Він є відлунням ядерного віку,

Й, можливо, в нім майбутнього сліди...

(На фоні «Реквієма» дитина стає позаду колони. Після репліки кожен ступає крок у бік – перешикування у вивернутий ключ )

2.1.Біда, що не мала ні кольору, ні запаху, зігнала з рідних місць тисячі людей.

2.2.Вони залишили свої домівки, рятуючи себе і своїх дітей, покинули надбане майно, лишили батьківські могили.

2.5.Відважними і героями, як відомо, не народжуються. Ними стають.

2.6.Незважаючи на смертельну небезпеку, деякі пожежники виходили і вдруге, і втретє.

2.7.На п'яту ранку пожежу було ліквідовано…

2.8…..ціною життя відважних.

2.9. Нехай пам'ять про загиблих буде вічною.

*********************************************************************

Блок 3

(Запалюється свічка для «учня 4». Інші діти під «мінор» запалюють свічки від нього і розходяться з ними до кожного класу.)

Учень 5: На   Чорнобиль журавлі летіли –

З вірою вертались навесні.

Мов сніжниця, попелище біле

Розвівалося в рідній стороні.

Учень6 :Не було ні стогону, ні крику –

Тільки шелест виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

Учень 7: Чорнобиль був і є, і завжди буде

В серцях дитячих, мов набатний дзвін.

Ані душа, ні розум не забуде,

Що долю багатьом скалічив він.

Учень 8:. Та Бог нам дав життя і треба жити,

Щоб не музейним експонатом стать,

А вирости людьми і так творити,

Щоби нічим нікого не лякать.

(Діти беруться за руки і утворюють коло. Під ліричну музику виконують «Танок життя». Після третьої фрази шикуються по двоє по всьому залу.)

Блок 4.

4.1.Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року,

4.2. …коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.

                    4.3.Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув учорнобильському пеклі.

4.4.Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії,

4.5….перед живими,

4.6….перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

                    4.7. Подай у душі доброго вогню —

Хай воскресає світ животворящий,

4.8.Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.

4.9.Очисть від скверни воду нам і кров,

Хай доля нас завчасно не займає...

Всі: Пошли нам, Боже, згоду і любов

І той вогонь, що в світі нас тримає.

(Продовжується лірична мелодія - діти шикуються у первинне положення за голосами)

За мелодією «Расскажите птицы»

         І. Розкажіть нам птахи, любі розкажіть:

Чом до неба ви всі прагнете умить?

Може, це тому вам легко так летіть, 
що  до успіху не прагнете ви всі, 
що  не мучать  вас невдачі минулих літ, 
крилатих літ, прекрасних літ? 
Приспів:
В  радість, летить ви, летить ви! 
Через північ і сонце в зеніті. 
  По рядочку світу всьому
   Ви роздайте пісню нову,
І дощів грибних нитки сріблясто-сині. 

ІІ. Розкажіть нам птахи - час  такий настав,
що планета в нас - ніжніша за кришталь! 
Ріки і джерела, м’ята і верба  - 
з висоти польоту все хрупкіш від скла!  
Невже раптом ми почуєм з усіх сторін

Хрустальний дзвін, прощальний дзвін? 
Приспів:
В  радість, летить ви, летить ви! 
Через північ і сонце в зеніті. 
  По рядочку світу всьому
   Ви роздайте пісню нову,
І дощів грибних нитки сріблясто-сині.