Трагічна доля українського гумориста Остапа Вишні. Письменник і його час. «Моя автобіографія». ТЛ: усмішка

                                                       Урок №

 Тема уроку. Трагічна доля українського гумориста Остапа Вишні. Письменник і його час. «Моя автобіографія». ТЛ: усмішка

 

Мета уроку: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, зацікавити його творами; розвивати навички роботи з додатковими джерелами, уміння виділяти головне, висловлювати власну думку з приводу порушених проблем ; формувати оптимістичне світобачення , виховувати почуття гумору.

 

Тип уроку : урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет Остапа Вишні, збірки творів  гумориста, мультимедійна презентація.

 

 

Епіграф уроку

 

Треба любити людину більше, ніж самого себе.

Тоді  тільки ти маєш право сміятися.                                                                         

                                                                                                                           Остап Вишня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ.  Мотивація навчальної діяльності учнів. Психологічна настанова

Вона нічого не коштує та багато дає. Вона збагачує тих,хто її отримує, і не робить біднішими тих, хто її дарує… Вона триває мить, а в пам’ яті залишається надовго. Її неможливо купити, позичити або вкрасти, бо вона сама по собі нічого не варта, поки її не віддали».

-Чи зрозуміли ви, про яку емоційну приємну реакцію йдеться в цитаті, яка виражає радість, задоволення, вітання, доброзичливість? Я бачу, що ви посміхнулись і ,звісно, зрозуміли, що йдеться про усмішку. А щоб урок  пройшов вдало, подаруйте один одному щиру усмішку й позитивний настрій.

Отримавши усмішку , кожен відчув,що йому стало приємно на душі.

     -А чи знаєте ви, що усмішка може бути зброєю ?

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

 Однією із провідних рис української ментальності  завжди була здатність із гумором сприймати життєві негаразди, сатирично викривати суспільні вади. І навіть в ту страшну добу масового терору  20-30-х років ХХ століття народ сміявся.

• Що це був за період в історії української літератури? (Українську літературу 20-х років ХХ століття  називають «розстріляним відродженням»)

          Доба «розстріляного відродження» — особлива сторінка в історії української літератури. Цей короткий період (1920-ті – початок 1930-х років) умістив таку кількість талановитих митців, зухвалих новаторських експериментів та безкомпромісних шедеврів, якої вистачило б на ціле сторіччя.

          Кожен із визначних діячів «розстріляного відродження» відчув на собі репресивну машину тоталітарної системи. Біографія майже всіх митців цього покоління завершується словами "розстріляний", "загинув на засланні", "наклав на себе руки". А ті, кому вдалося вціліти, уже ніколи не змогли творити так само сміливо й самобутньо, як під час цих буремних років.

Пригадаємо постаті талановитих митців різних стильових уподобань і смаків 20-х років ХХ століття, їхні твори, які вже вивчили, розгадавши кроссенс.

Звичайно, це далеко не повний колективний портрет українських письменників ХХ століття

 

1. Сміливий експериментатор Михайль Семенко. Є представником авангардного напряму – футуризму.
2. Віртуоз гри на «сонячних кларнетах» Павло Тичина. Збірка «Сонячні кларнети». Термін на позначення ранньої лірики Павла Тичини - кларнетизм
3. Культоролог Микола Зеров – лідер «київських неокласиків»
4. Євген Плужник . Провідний мотив його віршів – гармонія людини й природи. Поезія «Ніч… а  човен – як срібний птах!..»
5. Шляхетний неокласик Максим Рильський. «Київський неокласик». Звертається до жанру сонета «У теплі дні збирання винограду»
6. Романтик і лірик у прозі Микола Хвильовий (Фітільов) «Я(Романтика)(присвячена «Цвітові яблуні» М.Коцюбинського . Яка манера письма притаманна? (імпресіонізм)
7.  Юрій Яновський – кінематографія «Майстер корабля»
8. Інтелектуал і психолог Валер’ян Підмогильний- урбаністичний психологічний  роман «Місто»
9. Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) – гуморист, усмішки.

          Колективний портрет українських письменників 1920-х років був би неповним без талановитого сміхотворця  Павла Михайловича Губенка, що творив під псевдонімом Остап Вишня, який обрав своєю зброєю в боротьбі за людину сміх,майстер слова, великий громадянин,що понад усе любив людей.

 

-Коли ми поглянемо на портрет письменника , що найперше привертає увагу в зовнішності ? (лагідна усмішка, добрі очі)

-Що можна сказати про таку людину? ( Добра весела душа, життєлюб, гуманіст)

 

 У народі Остапа Вишню любили. За його характер – добрий і чуйний. Він умів завжди вислухати людей , переживав усі людські біди як власні.

 

 Щоб зрозуміти феномен Остапа Вишні , треба з’ясувати, хто він, де зріс і в кого навчався, чим жив і з ким дружив, з чого радів і від чого страждав…

ІV. Повідомлення теми та мети уроку

Тема. Трагічна доля українського гумориста Остапа Вишні. Письменник і його час. «Моя автобіографія». ТЛ: усмішка

 

 Домашнім завданням було опрацювати життя і творчість  Остапа Вишні ,прочитати гумористичне оповідання «Моя автобіографія».

• Яке завдання ми поставимо на уроці?

Сьогодні на  уроці ми  познайомимося з життям і творчістю письменника-гумориста, із невідомими фактами його життя, з історичною епохою, у якій жив письменник, основними причинами розвитку його таланту, спробуємо зрозуміти неповторність творчої спадщини Остапа Вишні, попрацюємо над автобіографічним оповіданням «Моя автобіографія».

 Сам Остап Вишня замислювався : «Оце я собі думаю: що треба , щоб з людини посміятися, покепкувати ?..» І сам відповідав   : «Треба любити людину більше, ніж самого себе…» Таким був девіз письменника.

Епіграфом уроку будуть слова Остапа Вишні:

Треба любити людину більше, ніж самого себе.

Тоді  тільки ти маєш право сміятися.                                                                         

                                                                                                                           Остап Вишня

 

 

 

 V.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Проблемне питання

           Остап Вишня . Хто він для нас?

Відповідь на це питання ви спробуєте дати в кінці уроку. Запишіть його в зошити.

Учитель. Якою ж була доля цього великого сміхотворця?

Тож перегорнемо сторінки життєпису письменника.

 

 Про своє дитинство , юність і початок літературної діяльності письменник розповідає в гумористичному оповіданні «Моя автобіографія».  Твір написаний 15-16 березня 1927 року.

-Що таке автобіографія? (Автобіографія — один з видів ділових паперів, у якому особа власноруч у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності)

- У якому стилі використовується цей документ? (Офіційно- діловому стилі)

 

Здавалось би , про що можна повідомити в автобіографії, крім цифр і голих фактів?

Із своєї біографії Остап Вишня «вихоплює найяскравіші , найхарактерніші епізоди, події. Те, що найбільше врізалося в пам’ять»

- Чому ж він  узявся писати автобіографію?

( Чому я так поспішав із своєю автобіографією…)

Остап Вишня –гуморист добродушно кепкує сам з собою.

-Чи можна вважати твір «Моя автобіографія» автобіографією? (Це дійсно автобіографія, бо у творі присутні всі дані, влас­тиві цьому документу: місце і дата народження, відомості про батьків, про освіту, захоплення, початок трудової діяльності та літературної творчості).

-Тоді чим цей твір відмінний від документа? (Усе створене та­кими коментарями, поясненнями та своєрідними «ліричними відступами», що до ділового паперу його ніяк не віднесеш)

-Мабуть, ви звернули увагу на назву твору?  У назві лексична помилка. (Комічне почина­ється вже із заголовка. Автобіографія, як засвідчують слов­ники,— це написаний будь-ким самим опис власного життя. Тому слово «моя» зайве. Натякає на несерйозність оповіді, недостатню освіченість оповідача, його простакуватість)

 

-Від якої особи ведеться оповідь в гумористичному оповіданні? (Від 1-шої_

Тому   я пропоную кожному з вас відчути себе Вишнею й дати таке собі імпровізоване інтерв’ю, відповідаючи на мої запитання словами з тексту  оповідання «Моя автобіографія»,  і тим самим розповідаючи про Павла Губенка

 

- Добре, перейдемо до справи. Розкажіть про своє народження.

 (У мене немає жодного сумніву, що я народився…)

Отже, ми бачимо, що щедра Охтирська земля подарувала нам Остапа Вишню.Сьогодні День народження нашого земляка. Тому вшануємо його пам’ять.

-Розкажіть нам про батьків .(А взагалі  батьки були нічого собі люди...)

- З чого ваш батько зробив висновок, що ви писатимете? (Писатиме,- сказав якось бать …)

- Які події раннього дитинства вплинули на ваше літературне майбутнє?(Письменника супроводять явища надзвичайні…   Із подій мого раннього дитинства…  )

- Скільки вам було років , коли пішли до школи? (Оддали мене в школу рано…)

- Хто був вашим першим учителем ? Що він використовував для засвоєння учнями навчального матеріалу?( Школа була непроста..)

- У яких навчальних закладах ще доводилося навчатися? (Повіз батько мене в Зіньків…  ),

Після закінчення двокласної школи в місті Зінькові  у 1903 р. ви отримали   свідоцтво поштово-телеграфного чиновника, дуже просилися вивчитися «на вчителя», та грошей не було

(Та й повезла мене мати аж у Київ…)

- А як життя пішло далі? (А потім пішло нецікаве життя…)

У 1917 році вступив до Київського університету, але залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.

-  Що ви робили в роки революції?(Як ударила революція…)

- Коли ви почали друкуватися?  (Писати в газетах я почав у Кам’янці…)

- З чого починали трудову діяльність ? (Жив я в Києві…)

Відео (перекладач)

Ось так Павло Михайлович Губенко, він же Павло Грунський, став чудовим гумористом     - Остапом Вишнею.

• Як сам письменник пояснює вибір псевдоніма?

Перший надрукований твір називався «Демократичні реформи Денікіна»,який був надрукований 2 листопада 1919 року за підписом Павло Грунський , а вже 22 липня 1921 року свій фейлетон «Чудака їй-богу» гуморист підписав псевдонімом Остап Вишня.

На запитання, чому змінив псевдонім , письменник пояснив : «Псевдонім повинен бути простим і красномовним» . На хуторі Чечва , де народився  Павло Губенко, було багато вишень.  Тому  письменник  пояснював , що « плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий , саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі  кісточкою з вишні , затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути».

 Учитель

І Остап Вишня «стріляв» так влучно, що в 20-ті роки був надзвичайно популярним. Загальний наклад його творів сягнув семизначного числа. Протягом неповних десяти років вийшло близько 25 збірок «Вишневих усмішок» - сільські , кримські, закордонні, кооперативні… Він був «королем українського тиражу». За життя побачили світ понад 100 збірок. Своїм дотепним художнім словом долучив мільйони людей до читання української літератури.

Відео (усмішка)

У  творчому доробку письменника – гуморески, фейлетони, памфлети, нариси, а також оригінальний авторський жанр – усмішка.

• Що ж таке усмішка?
• Робота з підручником

Звернемося до літературознавчого словничка в підручнику с. 101

Остап Вишня писав: «Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя ,та, на мою думку,слово «усмішка» нашіше від «фейлетону»

Новому жанру Остап Вишня дав таке жартівливе означення :«Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка!»

• Чи можна «Мою автобіографію « назвати усмішкою ? Обгрунтуйте.

 

Пригадаймо засоби комічного

1. Гумор
2. Сатира
3. Іронія

4.  Сарказм

A. прихована насмішка над явищем чи особою

            Б.        критика недоліків, суперечностей

B. зле, в'їдливе висміювання серйозних вад у характері персонажів, подіях та явищах громадського або побутового життя

Г. відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах.

(1-Г, 2-Б,3 – А,4-В)

 

-Які засоби комічного використав автор у творі « Моя автобіографія»?

(іронія – оповідь про самого себе, іронічно розмірковує автор  над важливими в житті кожного митця моментами : що впливало на його світогляд, які були перші вчителі , як виховували батьки, як формувалася його класова свідомість, як вдалося здобути освіту; гумор – з любов’ю пише про своїх батьків,про кількісит дітей,різні комічні ситуації)

 У  30-х  роках  Остап Вишня був на хвилі успіху . Письменник став живою легендою, читачі сміялися, ледь почувши його прізвище, коли Остап Вишня десь виступав. «Його знали всі, - розповідав відо­мий артист Ю.Шумський. - Йому іноді кланялися на вулиці незнайомі люди, на зустріч з ним приходили з навколишніх сіл за десятки кілометрів. Коли де- небудь створювалася якась нестерпна ситуація і її важко було подолати, просили: «Пришліть нам Вишню!» Коли хотіли вплинути на того, хто чинив що-небудь недопустиме, казали: «Ми поскаржимо­ся Вишні». І це впливало більше за всі погрози».

-Про що ж писав письменник?

Стверджують, що над письмовим столом Остапа Вишні висів аркуш паперу, на якому було написано:

Про що я нещасний мушу думати й писати

Про хуліганство, грубість і невихованість.

Про виховання лоботрясів і шолопаїв.

Про легковажне ставлення до кохання, до шлю­бу, сім 1

Про широкі натури за державний кошт.

Про винищувачів природи.

 

-Спробуйте визначити тематику творчості Остапа Вишні.

(Суспільно-політичне життя, зокрема українізація, проблеми села, культурне життя, викриття негативних рис людини, нега­тивних рис української ментальності.)

 

 Справжньою усмішкою для Остапа Вишні в цей час стала  Варвара Олексіївна Маслюченко , яка в майбутньому стала дружиною  письменника.

Відео (дружина)

 Кажуть, що слава і нещастя ходять поряд . Коли говорити про Остапа Вишню, то на його долю випала велика слава і велика біда.

1933 рік …Несподівано Остап Вишня зникає із літературного процесу на довгі десять років - з 1933 по 1943 .У шкільних підручниках наступних років писали, що він «пра­цював на новобудовах країни» або ж взагалі обхо­дили цю делікатну тему. Згодом сам письменник сумно жартуватиме, що «закінчив десятирічку». У біографії писав: «Систематично працюю як літератор-професіонал з 1921 року... Від 1935 року не друкувався. Відновив літературну діяльність з 1944 року...»

Чим же не догодив добродушний, інтелігентний Остап Вишня владі? Як склалася його  доля?

А доля багатьох письменників  «розстріляного відродження» була схожою.. Представники української літературної еліти були закатовані у таборах, покінчили життя самогубством.

 Страшним ударом стала для О.Вишні стала смерть М.Хвильового. Три дні письменник ридав, Дружина думала, що він збожеволів.

 У своїх листах і щоденниках Павло Губенко досить різко відгукувався про політику виселення українців цілими сім' ями, а також передбачав голод на території рідної країни ще в 1928 році, тобто за п'ять років до його початку. Можливо, саме це послужило,що 26 грудня 1933року Вишню заарештували.

Відео (арешт)

Через що довелося пройти Остапові Вишні, можна тільки здогадуватися .

Група учнів досліджувала цей період життя письменника.

Учень1.

Остап Вишня відбував покарання у виправному таборі Чиб'ю поблизу річки Печори. Кілька разів був на волосину від смерті.

У вкрай несприятливих умовах письменник вів табірний щоденник, який у 1989 році вийшов друком під назвою «Чиб’ю». Цей унікальний твір розкриває трагічні сторінки життя письменника та інших політв’язнів з України на засланні.

 

 

 

Учень 2.

Варто сказати, що, незважаючи на всі пригоди, письменнику досить пощастило пережити все, повернутися і дожити до реабілітації, адже багато його товаришів по перу були розстріляні в ті ж роки. Його рідного брата розстріляли в 1937 році. Самому ж Павлу Губенко уникнути такої долі в таборі вдалося лише дивом .У тому ж році, що і розстріляли його брата Василя, у виправну-трудову колонію Ухтинсько- Печорського табору, де відбував всі роки свого покарання письменник, прийшов наказ звільнити місця для нової партії ув'язнених, яка повинна була прибути незабаром. У перекладі на неофіційну мову, цей наказ означав розстріляти частину ув'язнених. Для цього їх відправили в сусідню зону. Серед цих смертників виявився і Остап Вишня. Однак через погані погодні умови переправлення в'язнів до місця розстрілу затрималася. У цей час начальника табору зняли, а наказ про розстріл письменника був загублений (за іншими відомостями, керівництво просто пожаліло письменника).

 

Учень 3.

Говорячи про роки ув'язнення Остапа Вишні, не можна не згадати його дружину Варвару Маслюченко, яка заради коханого чоловіка кинула кар'єру в столиці і відправилася в Сибір. Тут вона проживала в сусідньому місті всі десять років його ув'язнення.

 

Учень4.

На довгоочікувану свободу письменник вийшов 3 грудня 1943 року – рівно за 4 дні до завершення «відміряного» йому 10-річного терміну ув’язнення. У зв'язку з початком визволення України від фашистів, Хрущов узявся клопотати перед Сталіним про помилування деяких репресованих діячів культури. Максим Рильський, який очолював Спілку письменників України, разом із Довженком, Тичиною склали список тих, кого варто звільнити в першу чергу. З усіх згаданих вижив тільки Вишня - його й відпустили. Крім цього, існує версія, що основним аргументом звільнення було підняття духу бійців на фронті гумористичними патріотичними творами, які міг би написати саме Остап Вишня. Письменник виправдав довіру, написавши «Зенітку», яка стала справжньою сенсацією.

 

-Як же склалося життя Павла Михайловича після повернення?

Учень5.

Проте повернення в літературу було для Остапа Вишні болісним. Ю. Смолич згадував: «...На поставлене запитання :

- Писатимете?

Павло Михайлович довго мовчав, так довго, що я вже почав катуватись, що своїм дурним запитанням тяжко вразив його. Але Вишня таки відповів:

- Хіба я тепер зумію?

Це було сказано так гірко, що серце розривалося навпіл».

 Остап Вишня зумів і після страшного життєвого потрясіння з новою силою виявити свій талант. Розпочався другий період життя і творчості гумориста.

Письменник видає багато нових творів , працює в журналі «Перець»

Протягом 1948 -1955 рр. Остап Вишня вів щоденник «Думи мої, думи мої...». Прочитавши окремі записи, можна зробити висновок, що психологічно зламаний письменник боявся повторного арешту, тому був не зовсім щирим, коли писав таке: «Сидів, сидів, - думав, думав, - та й надумав: - Як хороше в світі жити, коли єсть Сталін, коли єсть Хрущов!» або «Спасибі Сталіну, його мудрості, його чесності!..» Але все-таки в щоденнику переважають інші записи.

 

 

Учень 6.

Важливе місце в післявоєнній творчості Павла Губенка належить збірці «Мисливські усмішки».

 Як відомо , Остап Вишня був мисливцем. Але в полюванні його приваблював не стільки процес  вполювати тваринку, а помилуватися природою, послухати цікаві вигадки мисливців,які потім виходили з-під пера письменника.  Його недаремно називають «поетом полювання».

Відео(полювання).

На схилі літ письменник говорив.

Рольова гра ( підготовлений учень виконує роль Остапа Вишні)

• Я письменник. Прожив уже 60-т  з гаком років. Трудне моє життя. Підходжу

до фінішу. Хто ж я, з рештою, такий? Я – народний слуга. Лакей? Ні! Не при смикався. Вождь? Та Боже борони! Я маленький чоловічок, мурашка, комашинка в народній величі. І коли вже я волею судеб зробився письменником і визначилась моя робота, я свідомо думав про одне – пошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого хочеш, тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб перед ній у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах і ваганнях,щоб народ посміхався. Щоб очі мого народу, коли вони, часом, печальні та сумовиті, щоб вони хоч отакеньким шматочком радості засвітилися.   І коли за всю мою роботу, за все те тяжке, що я пережив, і мені пощастило хоч разочок, хоч на хвилинку, на мить розгледіти зморшки на чолі народу мого, весело заіскрити сумні його очі – ніякого більше гонорару мені не треба. Я з того щасливий… Я – Остап Вишня…

Учитель

Лише у 1955 році Остап Вишня був офіційно реабілітований судовими органами.  До останніх своїх днів Павло Михайлович був непосидючим, енергійним і діяльним.

В останній рік його мучила хвороба шлунка, але він багато працював у «Перці», перекладав, навіть на полювання виїхав. Повернувшись додому і перепочивши, він сів увечері в крісло перед телевізором. Сидів, дивився й раптом стало йому зле. Підвівся, випив ліки, але вони вже не допомагали, через десять хвилин його не стало. Параліч серця! Так 28 вересня 1956 року смерть, що постійно чатувала на нього, наздогнала його. У народі кажуть, що так вмирають праведники. Похований у м.Києві на Байковому кладовищі.

 

  Відомий літературний критик , підсумовуючи пережите Остапом Вишнею , запише: «Хоч спіткала його доля гумориста-мученика, але й після десятилітньої каторги на Печорі, немов той Мамай чи Байда, не перестав він усміхатися аж до смерті». А далі : « що то за життя?! Бути безпартійним – у вік партійної всемогутності й тиранії, гуманістом – у вік жахів, кепкуном – у час сліпого фанатизму, гуманістом – у вік масових організованих злочинів і людоїдства»

 

Про себе Остап Вишня казав так : «Моя зброя – сміх! Я глузую, кепкую, а частенько просто усміхаюсь».

Хороший сміх – той сміх,

Що не ображає, а виліковує ,

Виховує людину, підвищує.

Господи, до чого просто все.

      Остап Вишня

• Чим запам'яталася вам постать Остапа Вишні, які почуття виникли після знайомства з його трагічною долею?

Проблемне питання

Остап Вишня . Хто він для нас?

Творча хвилинка

Складемо сенкан-посвяту Остапу Вишні

      Остап Вишня

Іскрометний, розумний.

Веселить, картає, виховує.

Сміхом лікує розум, душу .

 Світло

 

  VІ.  Закріплення вивченого матеріалу

Тестове опитування

1.Справжнє ім'я та прізвище Остапа Вишні:

1.             Павло Гробовський

Б)        Олег Ольжич

2.              Павло Губенко

2.Остап Вишня народився:

1.             в с.Чаплинка на Херсонщині

Б)        в м.Носівка на Чернігівщині

2.              на Полтавщині в хуторі Чечва

3. Скільки дітей було в сім'ї Губенків

A)    2

Б)    8

B)   17

4. Яку професію здобув?

A) юриста

Б) хірурга

В)       фельдшера

5. Перший друкований твір:

A) "Моя автобіографія"

Б)        "Демократичні реформи Денікіна"

B) "Зенітка"

6. Під яким псевдонімом вийшов перший твір Павла Губенка:

A) Остап Вишня

Б)        Павлик Губенко

B) Павло Грунський

7. У якому році Остап Вишня був заарештований:

A) 1903

Б)         1931

B) 1933

8. Як називається селище, де мали розстріляти О.Вишню?

A) Дермань

 Б)       Кокав

B) Чиб'ю

9. Яким твором розпочинається другий період творчості Остапа Вишні

A) «Сом»

Б)        «Зенітка»

B) «Моя автобіографія»

10. Любов до чого зображена у «Мисливських усмішках»

A) до України

Б)        до природи

B) до СРСР

11. Як назвав свій щоденник Остап Вишня:

A) "Думи мої, думи мої..."

Б)        "Вимушена перерва"

B) "Чиб'ю"

12. Письменник започаткував новий жанр

A) усмішка

Б)        кіноповість

B) фейлетон

 

 

 

  VІІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

  VІІІ.  Домашнє завдання

Прочитати усмішку «Сом», переказати епізод, що найбільше сподобався.

Опрацювати за підручником с.101 –  Написати вільне есе про те, яким ви побачили оповідача в гумористичному оповіданні «Моя автобіографія» або «Сом»

 Проілюструвати один із прочитаних творів (за бажанням)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Домашнє завдання: прочитати «Мисливські усмішки». Написати гумористичну автобіографію

Додаток №1. Тест.

Правильну відповідь помічайте

 

 

 

 

 

 

 

 

«Моя автобіографія»

Жанр: гумореска
Композиція твору відповідає формі ділового паперу – автобіографії.
У «вступному» етюді-розділі автор розповідає про л*е, де й коли народився, про батьків та дідів. Другий і третій етюди присвячені етапам навчання, формування світогляду майбутнього письменника.
Гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів – «фресок». Автор «вихоплює» найяскравіші епізоди, події. Це не лише життєпис, а й аналіз пережитого автором. Гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим.
Гумореска насичена розмовною лексикою, розповідними інтонаціями. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю,
Максим Рильський про гумореску Остапа Вишні «Моя автобіографія»: «Тут — увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого “щасливого” дитинства…»

Стислий переказ усмішки «Моя автобіографія»

Жанр твору “Моя автобіографія”:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свій вибір псевдоніма письменник  пояснював тим, що « плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий , саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі  кісточкою з вишні , затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути».

 І Остап Вишня «стріляв» так влучно, що в 20-ті роки був надзвичайно популярним. Загальний наклад його творів сягнув семизначного числа. Протягом неповних десяти років вийшло близько 25 збірок «Вишневих усмішок» - сільські , кримські, закордонні, кооперативні… Він був «королем українського тиражу». За життя побачили світ понад 100 збірок. Своїм дотепним художнім словом долучив мільйони людей до читання української літератури. Він є основоположником  українського гумору і сатири.

Письменник став живою легендою, читачі сміялися, ледь почувши його прізвище, коли Остап Вишня десь виступав. «Його знали всі, - розповідав відо­мий артист Ю.Шумський. - Йому іноді кланялися на вулиці незнайомі люди, на зустріч з ним приходили з навколишніх сіл за десятки кілометрів. Коли де- небудь створювалася якась нестерпна ситуація і її важко було подолати, просили: «Пришліть нам Вишню!» Коли хотіли вплинути на того, хто чинив що-небудь недопустиме, казали: «Ми поскаржимо­ся Вишні». І це впливало більше за всі погрози». І ось на довгі десять років - з 1933 по 1943 - Остап Вишня зник із літературного процесу. У шкільних підручниках наступних років писали, що він «пра­цював на новобудовах країни» або ж взагалі обхо­дили цю делікатну тему. Згодом сам письменник сумно жартуватиме, що «закінчив десятирічку». У біографії писав: «Систематично працюю як літератор-професіонал з 1921 року... Від 1935 року не друкувався. Відновив літературну діяльність з 1944 року...»

Чим же не догодив добродушний, інтелігентний Остап Вишня владі? Як склалася його творча доля?

 

 

Про своє дитинство, юність і початок літературної діяльності письменник розповідає в гумористичному оповіданні «Моя автобіографія».

Уже в назві «Моя автобіографія» - лексична помилка. Чому Остап Вишня свідомо вдається до порушення мовних законів? (Натякає на не­серйозність оповіді, недостатню освіченість оповідача, його простакуватість.)

•                    Чи повірили ви письменникові? Невже оповідач і справді недалека людина? Літературознавці виділяють в «Моїй ав­тобіографії» принаймні три мистецькі пла­сти: інформаційний (відповіді на запитання анкети), ліричний (роздуми головного ге­роя), гумористично-сатиричний.

Спробуймо переконатися в цьому.

Робота в групах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 а творчість -  своєрідний і цікавий літопис героїчного шляху його народу. Багата і різноманітна жанрова палітра . У своїй творчості звертається до фейлетону і памфлету , до музичного гротеску і комедії, до гуморески, усмішки, оповідання та нарису, але скрізь присутній іронічно усміхнений автор у ролі мудрого, дотепного оповідача.