АЛГОРИТМ СКЛАДАННЯ КОМІКСІВ ТА МЕМІВ

Про матеріал

Меми та комікси – невід’ємна частина сучасних онлайн - інструментів на уроках зарубіжної літератури. Якщо вони так широко використовується у соцмережах, то чому ж нам, вчителям , не зробити їх вдалим інструментом для побудови новітнього та цікавого уроку. Мем, або інтернет-мем, – це будь-яка дотепна коротка інформація (фраза, зображення, звукоряд, відео) іронічного характеру, яка відтворює певне ставлення до якихось подій чи обставин, та поширюється в Інтернеті.

Перегляд файлу

АЛГОРИТМ СКЛАДАННЯ КОМІКСІВ ТА МЕМІВ

Ко́мікс або мальо́пис (від англ. comic — комедійний, комічний, смішний; рідше вживається термін англ. sequential art — дослівно «послідовне мистецтво», яке використовує прийом «далі буде») — послідовність малюнків, зазвичай з короткими текстами, які створюють певну зв'язну розповідь. Тексти, зазвичай, мають специфічну форму «мовної бульки» («мовної хмарки», «мовного димка», виноски; англ. speech balloon), яка передає мову чи думку (мисль) персонажу, заголовків і титрів. Початково комікси використовували карикатури для ілюстрації і розважали цікавими і простими історіями, розвинулись в окремий вид мистецтва з багатьма піджанрами.

Вчені вважають, що найкраще сприймається візуалізована інформація. Вона швидко систематизується в кольорові образи, які учні починають асоціювати. Картинка стає наочною і дає змогу систематизувати інформацію.

Функції та значення мемів та коміксів :

репрезентативна: відтворення побаченого, прочитаного чи почутого з відповідним акцентом на певній інформації;

комунікативна: реакція на ситуацію, яка породжує дискусію, а також створення особливого мовного простору, зрозумілого певній групі;

креативна: відтворення подій дійсності у творчому форматі з використанням сучасних онлайн-інструментів.

За допомогою спеціальних програм та сайтів можна складати меми та комікси на ті теми , які вам потрібно для уроків.

Комікс як медійний феномен з’явився в українській сфері читання нещодавно, а до масового захоплення ним ще зовсім далеко. Однак, як завжди є в суспільстві, першими підхоплюють нові віяння саме діти, тож не дивно, що поза школою існує досить потужна субкультура поціновувачів японських коміксів «манга». Попит на комікси стабільно зростає. На ринку почали функціонувати видавництва, які випускають як перекладні, так і комікси вітчизняних авторів.

Поки вчителі розмірковують, що таке комікси — порожнє розважальне читання чи нове медіа, яке можна використати для справи виховання підлітків, — частина учнів активно опікуються самоосвітою. У деяких учнів саме через комікси пробуджується бажання читати, через мемну культуру виникає інтерес до літератури. Комікси як самостійний жанр виникли в період між Першою і Другою світовими війнами приблизно одночасно в Європі (Бельгія, Франція)і США.

Світ змінився, змінилося світобачення, з’явилися нові інструменти для опису життя. Мовою графічного малюнку володів не кожний письменник, літературний смак відчули деякі

художники. Поступово на Заході преса застосувала жанр коміксу для актуальних коментарів. Отже, ми бачимо, що форма коміксу підходить і для розваг, і для донесення більш серйозної інформації. Справді, що може бути краще для привернення уваги до теми, як не гумористична графіка в поєднанні з актуальним сюжетом?

У другій половині ХХ століття з’являється нове явище — «графічний роман» — мальована література для дорослих, що розглядає серйозні моральні та соціальні проблеми. Серйозні теми можна подавати і в дитячих коміксах через ненав’язливу мораль.

Мозок читача перекидає логічні зв’язки між малюнками приблизно так само, як між сценами в кіно. Як не дивно, але дітям створення таких зв’язків удається практично без зусиль, на відміну від деяких дорослих.

Кадри коміксу — це логічна суміш різноманітних жанрів образотворчого мистецтва — пейзаж, портрет, натюрморт. Дивним є той факт, що комікс достатньо легко перемістився в Інтернет, став частиною сучасної візуальної культури, на відміну від паперової книги, з прочитанням якої наразі в учнів виникають певні проблеми.

Отже, можна стверджувати, що комікси — це синтетичний вид мистецтва, сучасне медіа, яке поєднує в собі книжну графіку, кінематограф і літературу. Вони можуть розглядатися як інноваційний метод навчання. Комікси можна використовувати на різних рівнях, етапах навчання.

Навчальні можливості коміксів:

розповісти складну історію декількома зображеннями;
забезпечити коментарем будь-який малюнок на різну тематику;
використовувати символи, що легко ідентифікують усі учні;
на сценках коміксу, його малюнках можна моделювати культуру спілкування, життєві ситуації;
прокоментувати та проілюструвати актуальні питання життя (підліткові, сімейні стосунки, толерантність тощо) в ігровій формі.

Використання коміксів

Розкажи історію

Нарізати світлини або малюнки з певним сюжетом, утворити «кадри». Учні отримують завдання повторно за цими малюнками розповісти власні історії;
видалити останній малюнок «мультфільму», історії та дати завдання придумати фінал, тобто домалювати кадр. Зрештою проголосувати за найкращий фінал груп;
дати учням готові комікси, але з порожніми «хмарками» для слів. За малюнками, за логікою подій придумати діалоги. Історії навіть за одними малюнками можуть бути різними.

Створити комікс

Роздати комікси з текстом, але дати завдання зменшити текст до одного речення. Потім проаналізувати, наскільки змінився зміст коміксів;
роздати учням готові комікси із заповненою історією, але залишити деякі «хмарки» порожніми. Завдання: заповнити порожні місця. Зрештою порівняти та оцінити творчість роботи груп; із готових коміксів видалити «бабли».

Завдання: придумати власні історії, діалоги, продумати логічний діалог, монолог за малюнками;

роздати групам різні малюнки одного сюжету.

Завдання: заповнити діалогами певну частину сюжету на власний розсуд, потім поєднати роботу, прочитати повністю комікс. Молодші учні полюбляють розфарбовувати комікси. Можна надати їм таку можливість наприкінці роботи.

Створити комікс-характер

З’ясуйте з учнями, кого вони пропонують обрати героями коміксів (наприклад: Супермен, Симпсони, суворий учитель, буркотливий старий, ледачий учень тощо). Нехай опишуть популярних для їхнього віку персонажів в Україні на сьогодні. Також можна попросити описати місцевих героїв коміксів та один сюжет описати (розіграти) з однокласником. План бесіди з учнями:

Що робить цей персонаж особливим?
Що можуть робити ці персонажі в коміксі? Чи є в них постійні характери, повноваження?
Які в них недоліки?
На що, на кого персонажі схожі?
Які в них особливі інтереси та амбіції?

Потім попросити кожну групу чи пару обрати улюблений персонаж та виконати простий ситуаційний діалог, що буде типовим для певного персонажа.

Творчим учням дати завдання придумати свій власний персонаж — характер, наділити його повноваженнями, рисами характеру, можливими ситуаціями дії в коміксі.

На підсумковому етапі можна намалювати історію не одного дня за участі цього персонажа.

У своїй роботі я почала використовувати готові чорно-білі комікси, до яких потрібно придумати діалоги відповідно до зображеної ситуації. Учні виконували роботи самостійно. Наприкінці уроку комікси вивішували на дошку, щоб обрати кращі роботи. Протягом тижня комікси висіли на допоміжній дошці, щоб учні інших класів могли поставити свої вподобайки. Наступного тижня учні працювали над іншим коміксом.

Комікси — нове явище в нашій дидактиці, але в нього є перспективи стати гарним засобом розвитку творчого мислення учнів і мовлення.