Тренінг "Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу"

ТРЕНІНГ «Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу»

МЕТА ТРЕНІНГУ::

навчання батьків сучасним методам взаємодії з дітьми, що дає змогу підвищити самооцінку дитини і створити в родині атмосферу поваги і любові; через групову роботу забезпечити активну участь і взаємодію батьків між собою і вчителем.

ЗАВДАННЯ ТРЕНІНГУ:

• розширити свій батьківський погляд на особливості дитячої поведінки;
• навчитися визначати істинні потреби дитини;
• навчитися слухати і чути дитину, отримати практичний досвід таких відносин;
• домовлятися з дитиною, досягаючи взаємної згоди;
• керувати своїми емоціями, впливати на дитину легко, без негативу і насильства;
• допомогти дитині навчитися виходити зі складних ситуацій, відчуваючи свою впевненість і відповідальність;
• навчитися бути спокійними, успішними батьками, які вміють встановлювати близькі та щирі стосунки зі своїми дітьми.

МЕТОДИ І ФОРМИ РОБОТИ:

міні-лекції, елементи групової дискусії, розбір складних ситуацій.

ОСНАЩЕННЯ:

зошити для нотаток; опитувальник «Методи родинного виховання»; таблиці «Фотографія домашнього дня»; стікери зеленого, синього та червоного кольорів (по одному для кожного учасника); три аркуші паперу формату А-1; аркуш ватману із зображенням великої скриньки; кольорові кружечки за кількістю учасників тренінгу; роздруковані «Поради для батьків».

 

ХІД ТРЕНІНГУ

Батьки заходять до класної кімнати під музичний супровід (пісня «Батько і мати»у

виконанні Назарія Яремчука) і займають місця за столами.

 

Родина, рід…Які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Бо всі ми з вами ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

Це дерево – наш славний родовід,

Це батько, мати, прадід твій і дід…

 

Вступ

Сьогодні ми з вами зібралися, щоб краще пізнати себе та своїх дітей, ознайомитися з умовами успішного виховання у сім’ї, виробити єдину лінію у сімейному вихованні.

Пам’ятаймо про важливість позитивного ставлення батьків до своєї дитини. Адже сім’я — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого. Батьки — головні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості — це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка — не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

Виховання починається з дня народження. Перше, з чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці — батьки і педагоги. Учити жити — передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

Тому необхідним є дотримання і здійснення єдиної лінії, єдиних вимог сім’ї і школи. Дуже важливо, щоб уся родинна атмосфера, щоденний вплив сім’ї були спрямовані до тієї ж мети, що й виховання у школі. Єдина спрямованість виховання у сім’ї та школі, єдність поставлених до дитини вимог сприятимуть успішному вирішенню спільного завдання виховання нашого майбутнього.

Наш тренінг допоможе вам краще зрозуміти дитину та її прагнення.

Знайомство

Мета - сприяти згуртованості учасників за допомогою розповіді про свою сім”ю,

створення доброзичливої атмосфери.

Час – 15 хвилин

Хід виконання – учасники сидять в колі. Ведучий пропонує за допомогою презентації

кожному учаснику по черзі представити свою сімю всій групі і розповісти про

сімейні традиції, обереги тощо.

Прийняття правил роботи в групі

Вправа «Правила сімейного кола»

Мета: обґрунтувати необхідність вироблення та дотримання певних правил роботи в групі, що сприятимуть продуктивній тренінговій роботі.

Хід проведення.

Класний керівник пропонує учасникам вважати на час тренінгу їхню групу великою сім’єю, в колі якої обговорюватимуться питання взаємовідносин у сім’ї, виховання дитини.

Формулюються правила спільної взаємодії, що сприятимуть продуктивній праці протягом тренінгу. Учасники вносять свої пропозиції методом мозкового штурму. Кожне запропоноване правило обговорюється і, якщо всі згодні, записується у центрі «сімейного кола», утвореного з фігурок учасників.

Правила:

• говорити по черзі (правило руки);
• бути позитивними до себе та інших;
• дотримуватись регламенту;
• бути активними;
• працювати у групі від початку до кінця.

 Тест «Методи родинного виховання».

Мета тесту: визначити психологічну атмосферу в родині учня, намітити шляхи корегування родинного виховання дитини.

Хід проведення.

Батькам пропонується відповісти на 13 запитань, обравши той варіант відповіді, який найбільше збігається з їхньою думкою.

Запитання:

Чи можете Ви:

1. У будь-який момент відволіктися від усіх своїх справ і зайнятися дитиною?

2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?

3. Зізнатися дитині в помилці, допущеній стосовно неї?

4. Вибачитися перед дитиною у разі своєї неправоти?

5. Володіти собою і зберігати самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів вас із себе?

6. Поставити себе на місце дитини?

7. Повірити хоча б на хвилину, що ви добра фея (добрий чарівник)?

8. Розповісти дитині повчальний випадок зі свого дитинства, що показує вас у вигідному світлі?

9. Завжди втримуватися від уживання слів і висловів, які можуть вразити дитину?

10. Пообіцяти дитині виконати її бажання в обмін на її гарну поведінку?

11. Виділити дитині один день, коли вона може робити, що бажає, поводитися, як хоче, і ні у що не втручатися?

12. Не відреагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено скривдила іншу дитину?

13. Протистояти дитячим проханням і сльозам, якщо Ви впевнені, що це каприз, скороминуща примха?

Варіанти відповідей:

А — Можу, й завжди.
Б — Можу, але не завжди так.
В — Не можу.

 

Обробка отриманих результатів:

Підрахувати бали за наступною шкалою:

Варіант «А» — 3 бали.
Варіант «Б» — 2 бали.
Варіант «В» — 1 бал.

Після закінчення тесту підраховуються бали та обговорюються отримані результати.

Якщо ви набрали від 30 до 39 балів. Дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, а й пізнати її. Ставитеся до неї з повагою, дотримуєтеся найбільш прогресивних принципів виховання й постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, ви дієте правильно й можете сподіватися на гарні результати.

Сума від 16 до 30 балів: турбота про дитину — для вас питання першої важливості. Ви маєте здібності вихователя, але на практиці не завжди застосовуєте їх послідовно й цілеспрямовано. Часом ви надто суворі, в інших випадках — надто м’які. Крім того, Ви схильні до компромісів, які послаблюють виховний ефект. Вам належить серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини.

Сума балів менше 16: це свідчить про те, що у вас серйозні проблеми з вихованням дитини. Вам бракує або знань, або бажання й прагнення зробити дитину особистістю, а можливо, й того, й іншого. Вам потрібно звернутися за допомогою до фахівців — педагогів та психологів, ознайомитися з публікаціями з питань сімейного виховання.

Батьки мають можливість проаналізувати свій стиль виховання та, за бажання, обговорити результати тесту з групою.

 Вправа «Ми — батьки»

Мета: з’ясувати уявлення учасників про себе у ролі батьків та визначити їхні очікування стосовно особистості своїх дітей.

Оснащення: стікери зеленого, синього та червоного кольорів (по одному для кожного учасника); три аркуші паперу формату А-1, на яких написано початки речень «Як мати, я хочу бачити свою дитину...», «Як мати, для цього я.», «Як мати, я ніколи.»; три аркуші фліпчарту.

Хід проведення.

Учасники отримують по одному стікеру зеленого, синього та червоного кольорів. Тренер пропонує на кожному з них продовжити речення (стосовно своєї дитини):

• на зеленому стікері — «Як мати, я хочу бачити свою дитину…»;
• на синьому стікері — «Як мати, для цього я роблю…»;
• на червоному стікері — «Як мати, я ніколи…».

Після закінчення учасники прикріплюють стікери на три аркуші формату А-1 з написами «Я хочу…», «Я роблю…», «Я ніколи…».

Тренер об’єднує учасників у три групи. Кожна з них отримує чистий аркуш паперу формату А-1, а також один аркуш із реченнями, зафіксованими на стікерах певного кольору. Учасникам кожної групи потрібно узагальнити речення «свого кольору» й підготувати коротку презентацію результатів.

Після презентації відбувається обговорення вправи.

Запитання для обговорення.

1. Які думки виникли у Вас під час виконання цієї вправи?

2. Чи замислювалися Ви над шляхами досягнення того, що Ви хочете?

3. Чи легко було продовжити речення «Як мати, для цього я роблю.» та сформулювати конкретні дії? Чому?

4. Чи завжди вдається Вам у реальному житті виконувати те, що Ви задекларували у варіанті закінчення речення «Як мати, я ніколи.»?

Поясніть свою відповідь.

 Фотографія домашнього дня

Учасникам тренінгу пропонуються такі завдання:

1. Скласти фотографію домашнього дня, заповнивши таблицю.

2. Підрахувати, скільки приблизно часу витрачає кожний член сім’ї на різні види домашньої праці і відпочинку

3. Відповісти на запитання:

• Які враження від отриманих фотографій?
• Що можна побачити на цих фото?
• Як розподіляється час на виконання роботи між членами родини?

4. Що потрібно зробити, щоб розподіл праці між членами сім’ї був справедливим і рівномірним?

 

 

Фотографія домашнього дня
Види роботи	Мама	Тато	Дитина
Підйом Сніданок
Справи по господарству
Обід
Перевірка д/з (виконання)
Відпочинок
Спілкування у колі сім’ї
Вечеря
Перегляд телепередач
Затрачено часу

 Конкурс «Народна мудрість»

Мета – активізація учасників шляхом використання творів усної народної творчості.

Час – 5 хвилин

Хід виконання – Ведучий: Важко переоцінити вплив сімї, родини на розвиток,

навчання і виховання дитини. Від народження дитини і до кінця свого життя батьки

турбуються про долю дітей. Мати не тільки береже, а й навчає усьому: охайності,

працьовитості… батько – захисник роду, годувальник сімї. Батькове слово – закон.

Це було відомо здавна і знайшло своє відображення у крилатих фразах, афоризмах, у

багатьох піснях, примовках, прислів’ях говориться про це. Пропонуємо вам взяти

участь у конкурсі «Народна мудрість». Хто першим дає відповідь, отримує бал.

(«галявина з квітами» )

Необхідно продовжити прислів’я про схожість батьків і дітей.

Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки… (такі їхні діточки)

Який корінь, такий і пагінець, які самі… (такі й сини)

Який кущ, така й калина, яка мати…(така й дитина)

Який дуб, такий й тин…(який батько, такий син)

Не навчив батько, не навчить…(і дядько)

Коли дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш… (і в подушках)

Коли тато каже «так», а мати – сяк, росте…(дитина, як будяк)

Що вчать удома діти, те знають і…(сусіди)

Умів дитя народити, умій…(і навчити)

Як під сонцем квітам…(так із матір’ю дітям)

Як мати рідненька, то й сорочка…(біленька)

На сонці тепло, а біля матері…(добре)

Про покарання і про те, як мати сприймає біди своїх дітей

Мати сильно махне…(та легенько вдарить)

Мати однією рукою б’є…(а другою гладить)

У дитини заболить пальчик, а в матері…(серце)

Як слід ставитися до батьків

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти…(кінець)

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й…(дрючка не бояться)

Коло батька чемно вітаються, коло матері..(вклоняються)

Родина – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається

жити. Саме родина вводить людину у світ стосунків з іншими, виконуючи функції,

які в різний час і в різних народів оцінювалися по – різному.

 

Історія для натхнення.

Мета – активізація процесу самопізнання та самоактуалізації учасників.

Час – 5 хвилин.

Батько повернувся додому з роботи.

- Тату, таточку, нарешті ти прийшов, - кинувся йому на шию син.

Але батько був настільки втомлений, що в нього не було сил обійняти свою дитину.

- Тату, подивися на вулиці вже так пізно і темно. Я так тебе чекав! Я хотів запитати у

тебе . . .

- Питай . . . - сказав байдуже батько.

- Я хотів запитати, скільки ти заробляєш за одну годину на своїй роботі?

- Син, та ти егоїст! Як можна задавати такі питання? Це моя особиста справа.

- Тато, я ж не спав, я ж чекав тебе, щоб задати тобі це запитання. Скільки ти

заробляєш в годину?

- 50 . . . - відповів тато. - А тепер марш в ліжко!

Син подивився на нього великими блакитними очима і попросив:

- Тато, позич мені, будь ласка, 30 Я тебе дуже прошу.

Це роздратувало батька, і він накричав на сина.

Через деякий час батько подумав: «Я стільки часу проводжу на роботі, а син вперше

просить у мене гроші . . . Може йому дійсно щось потрібно» .

Тоді він прийшов у дитячу і запитав:

- Сину, ти не спиш ще?

- Ні, тато, ще не сплю.

Батько присів біля сина на ліжку: - Вибач мене, я тут подумав, може тобі дійсно щось

потрібно . . . Ось тримай, тут рівно 30

- Таточку! Спасибі, тату!

Хлопчик узяв ці гроші і підняв подушку, де вже лежало кілька зім'ятих купюр. Потім

він взяв усі гроші, полічив і подивився на батька.

Батько, побачивши, що в сина є гроші, розлютився:

- У тебе ж вже є гроші, а ти просиш у мене ще . . .

- Тато - перебив його син. - Я просив у тебе гроші, тому, що у мене не вистачало. А

тепер тут рівно 50! Можна я куплю в тебе годину твого часу. Прийди, будь ласка,

завтра раніше на годину і повечеряй з нами.

 

 Міні-лекція «Стилі виховання»

Після виконання вправ, аналізу результатів та обміну своїми враженнями між учасниками тренінгу тренер підсумовує отримані дані та дає рекомендації батькам щодо корекції своєї поведінки з дітьми. Отже, існують такі стилі виховання:

«Батьки — друзі, партнери, помічники». Батьки позитивно сприймають власну дитину. Вони спокійно ставляться до її невдач та підтримують її. Радіють у моменти її успіху. Добре знають свою дитину, її вади та чесноти, слабкі та сильні сторони. Ніколи не вдаються до тотальної критики дитини. Розмова про певні недоліки у поведінці будується з позицій оптимістичного оцінювання особистості дитини в цілому, заохочення її до самостійного аналізу і вироблення власної позиції. Батьки демонструють повагу та довіру до дитини, вбачаючи у ній рівноправного партнера, який може мати свою думку на ту чи іншу подію.

Постійно дбають про підтримання шанобливого ставлення дитини до себе завдяки сприянню в досягненні нею позитивних результатів у діяльності та спілкуванні, схвалюють будь-які намагання проявити самостійність, старанність, вимогливе ставлення до себе. У вихованні своєї дитини зорієнтовані на цінності, що є значущими не лише на короткий проміжок, а й на все життя: самостійність, старанність, високі моральні якості.

Батьки підтримують дитину, висловлюють оптимістичні судження щодо її вчинків. Наприклад: «Не страшно, наступного разу вийде!», «Я вірю в тебе!», «Ти — молодець, добре постарався!» Заохочують дітей до самооцінювання: «А тобі самому подобається?».

«Дорослі-опікуни». Батьки із таким стилем виховання ігнорують вікові можливості дитини у самовираженні через самостійність, власноруч виготовлений продукт. Прагнення дитини до визнання її успіхів пов’язують лише з потребою постійно схвалювати вчинки дитини. Сприймають дитину як маленьку, невмілу, що не здатна до продуктивної діяльності, самостійних вчинків, не вбачають можливості співпраці з нею у різних спільних справах. Від дитини не очікують серйозних, осмислених рішень, відповідальних (на рівні віку) вчинків. Тому частіше підмінюють активність дитини власною активністю: виконують замість неї завдання та доручення вчителя.

Оцінюючи зроблене дитиною, вдаються до перебільшень із префіксом «най»: «Ти у нас найрозумніша», «У тебе найкращий малюнок», «Ти була просто довершеною», чи взагалі ігнорують дитячі досягнення або задовольняються формальними оцінними судженнями. Поведінка таких дорослих непослідовна: то заціловують дитину, то швидко готові застосувати ремінь. Такі підходи дезорієнтують дитину, позбавляють її можливості скласти реалістичне уявлення про свої переваги та вади.

«Батьки — керівники та контролери». Для батьків із таким стилем виховання характерним є емоційне неприйняття дитини. Це буває з різних причин і часто існує на підсвідомому рівні. Можливо, дитина не виправдала більшою чи меншою мірою їхніх очікувань стосовно характеру, розумового та фізичного розвитку, можливо, народилася невчасно, можливо, очікували іншу стать дитини. Є й інша категорія батьків, для яких такий стиль поведінки є єдино прийнятним у взаєминах з іншими людьми.

У таких батьків емоційні контакти з дітьми обмежені. Спілкування з дитиною частіше зводиться до проповідей, нотацій, моралізування. У мові використовуються накази, наказові інтонації та команди («Не роби...», «Швидко прибери...», «Я кому сказав!»).

Діяльність дитини перебуває під постійним контролем, при цьому все, що виходить за межі розуміння дорослого, засуджується і не сприймається. Думкам, ідеям, підходам дитини не надається належної уваги, тому спільна діяльність із таким дорослим можлива лише за умови його (дорослого) домінування.

Дитина розцінюється як об’єкт, стосовно якого вибір способів виховання цілком залежить від дорослого.

Використовують такі покарання: фізичні покарання, обмеження рухливої активності, емоційна агресія, позбавлення перспективи радості. Батьки вихваляються дітьми у присутності сторонніх, змушують їх хвалитися своїми успіхами.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

2. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

3. Перед виходом дитини з дому до школи побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця. Проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

4. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?». Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню; навіть якщо вона провинилася, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

5. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

6. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сварити дитину. Говоріть із нею спокійно.

7. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочинку.

8. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати (10-15 хвилин).

9. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо, допомогти дитині.

10. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

11. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

12. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

13. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, погане самопочуття.

14. Залучайте дітей до домашньої і суспільної праці, точно визначте коло їхніх обов’язків.

15. Учіть підлітка:

• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

16. Виховуйте:

• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі;
• чесність, правильність, уміння відстояти свою честь, честь родини, колективу тощо.

17. Заохочуйте дитину сумлінно виконувати домашні завдання, доручення вчителів, учнівського колективу, батьків, ваші прохання.

18. За жодних обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо Вам здається, що Ви все повинні знати про своїх дітей.

19. Намагайтеся, щоб дитина була прив’язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все ж таки, як добре вдома!»

20. Ваша дитина принесла бали за семестр. Обов’язково знайдіть, за що її похвалити.

21. Постійно говоріть дитині: «Ти хороший, але не кращий за інших».

22. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто охайним».

23. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

 

 Завершення тренінгу.

Підбиття підсумків

Вправа «Чарівна скринька».

Мета: підведення підсумків тренінгу.

Матеріали: аркуш ватману із зображенням великої скриньки, кольорові кружечки за кількістю учасників тренінгу.

Хід проведення.

Кожний учасник тренінгу отримує кружечок, який символізує скарб знань, умінь, отриманих упродовж тренінгу. Психолог пропонує кожному з учасників написати про здобуті скарби. Учасники по черзі «кладуть скарби» у чарівну скриньку (прикріплюють кружечки на плакат із зображенням скриньки), коментуючи свої враження від тренінгу.

Коли скринька «заповнена», класний керівнк звертається до учасників із пропозицією висловити свої зауваження та рекомендації, після чого дякує групі за спільну роботу.

 

«Пізнай свій край… себе, Свій РІД, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».

Г. Сковорода