Тренінг «ЛЮДИНА — ІНДИВІД, УСІ РАЗОМ — КОЛЕКТИВ" ознайомити з поняттям «діти з особливими освітніми потребами»

ТРЕНІНГ

 «ЛЮДИНА — ІНДИВІД, УСІ РАЗОМ — КОЛЕКТИВ»

Мета: ознайомити з поняттям «діти з особливими освітніми потребами», виховувати толерантне ставлення до людей-інвалідів, навчити знаходити міжособистісний контакт із дітьми цієї категорії.

Матеріали: аркуші паперу формату АЗ, А4; різнокольорові аркуші клейкого паперу; ручки, фломастери, маркери, скотч; папки, файли, бейджики, комп’ютер, диски із записами.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ:

1. Вступне слово тренера. Презентація теми заняття
2. Вправа «Знайомство»

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, гарний настрій, налаштувати учасників на спільну роботу.

Учасники тренінгу сідають у коло. На бейджах пишуть своє ім'я. Потім тренер просить учасників тренінгу по черзі назвати своє ім'я та рису характеру, яка починається на першу літеру імені, не повторюючи вже названу рису. Наприклад: «Владислав — великодушний».

Тренер починає першим, далі вправу виконують по колу.

♦   Що ви відчували?

♦   Чи запам'ятали ви імена учасників тренінгу?

♦   Скільки імен ви запам'ятали?

3. Вправа «Очікування від тренінгового заняття»

Мета: визначення очікувань учасників щодо заняття.

Тренер просить учасників подумати, чого вони очікують від заняття. Сформульовані очікування учні записують на стікерах і прикріплюють на плакаті з зображенням кошика.

4. Вправа «Вироблення правил роботи»

Мета: прийняти правила роботи трупи. Учасники складають та приймають правила роботи для цієї групи на час роботи в цьому тренінгу і намагаються їх дотримуватися.

Орієнтовні правила роботи групи

1. Приходити вчасно.

2. Спілкування за принципом «тут і тепер». Для багатьох учасників характерне прагнення вдатися до розлогих міркувань, обговорення давноминулих подій. У цьому випадку спрацьовує механізм психологічного захисту. Ллє ж основна мета тренінгу полягає в тому, щоб група перетворилась на своєрідне дзеркало, в якому кожен міг би побачити себе. Це досягається частково тим, що в групі виникає інтенсивний зворотний зв'язок, що ґрунтується на довірчому спілкуванні.

3. Конфіденційність. Сутність цього принципу зводиться до рекомендації не виносити почуте і побачене па тренінгу за межі групи. Дотримання цього принципу допомагає встановленню довірливості, дозволяє групі протягом тривалого часу зберігати дискусійний потенціал .

4. Вимикати мобільні телефони — учасники вимикають мобільні, щоб вони не заважали під час роботи.

5. Говорити від власного імені. Відмова від безособових дієслівних форм, які допомагають у повсякденному спілкуванні приховати особистісну позицію або ухилятися від прямого висловлювання в небажаних випадках. Тобто замість словосполучень типу «Деякі говорять, що...», «Зазвичай кажуть...», у групі необхідно вживати словосполучення з особовими дієсловами та особовими займенниками: «Я думаю...», «Я вважаю...».

6. Оцінювати факти, а не людину. Говорити про події, які відбулися у твоєму житті чи країні, а не про людину, яка їх пережила чи переповіла їх тобі.

7. Активність. Брати участь в усіх подіях, вправах, ситуаціях, що виникають під час роботи групи.

8. Бути лаконічним у висловлюванні. Говорити тільки з теми запитання («Стислість — сестра таланту»).

9. Толерантність. Прагнути слухати того, хто говорить, намагаючись не переривати, використовувати звернення «ти» під час роботи групи, мати право висловлювати свою думку з будь-якого питання.

10. Відповідальність за свої слова та вчинки. Давати правдиву інформацію.

11. Чесність та щирість. Сприймати себе та інших такими, якими ви є насправді, оцінювати власні якості самостійно на основі отриманої у групі інформації.

5. Інформаційне повідомлення

Словосполученням «людина з обмеженими освітніми можливостями» позначають осіб, що мають порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, спричинені захворюваннями, наслідками травми або дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності, впливають на якість життя людини й зумовлюють необхідність соціального захисту.

З'ясовано, що для людей з особливими потребами характерні: недостатня орієнтація в соціумі, низька соціальна активність, підвищена тривожність, вразливість, емоційна нестійкість, депресивні стани, звичка до невимогливого ставлення, завищені або занижені уявлення про свої можливості, низький рівень мотивації досягнення мети, відчуття втрати майбутнього, низький рівень самоактуалізації, переважання інтровертної поведінки, низька самооцінка, нерозвиненість самоконтролю, які обумовлені як суб'єктивними, так і об'єктивними факторами життєдіяльності.

Разом із тим, як показує вітчизняна освітня практика, мова мас йти про організацію інтегрованого навчання та виховання дітей з обмеженими освітніми можливостями і молоді, що нормально розвивається, у рамках освітньої установи, у спільному проведенні дозвілля і різних заходів, тобто передбачається не тільки освітня, а й соціальна інтеграція за умов виховного середовища, створеного за принципами співжиття, співтворчості, спрямованого на подолання соціальної ізоляції. Таке об'єднання сприяє гуманістичному вихованню здорової молоді і соціалізації молодих людей-інвалідів. Тоді молода людина з фізичними обмеженнями розглядатиметься не тільки як об'єкт соціально-педагогічної, психологічної та медичної допомоги й турботи, але й як активний суб'єкт суспільного життя, що створює умови для максимально можливої його самореалізації й інтеграції.

6. Вправа «Суспільство і людина-інвалід»

Мета: показати шляхи виходу зі складних життєвих обставин.

Учасникам пропонується об'єднатися у дві міні-групи і разом пригадати проблеми, з якими стикається людина-інвалід у повсякденному житті. На виконання цього завдання відводиться 10 хвилин.

Потім учасники по черзі називають проблеми, а тренер занотовує їх на        фліп-чарті. Після того, як обидві групи назвали всі проблеми, тренер пропонує знайти вирішення кожної проблеми окремо. Після завершення обговорення тренер підбиває підсумки.

7. Тест «Оцінка взаємин підлітка із класом»

1. Найкращими партнерами в групі я вважаю тих, хто:

А — знає більше, ніж я;

Б — всі питання прагне вирішувати спільно;

В — не відволікає викладача.

2. Найкращі викладачі:

А — використовують індивідуальний підхід;

Б — створюють умови для допомоги з боку інших;

В — створюють у колективі атмосферу, у якій ніхто не боїться висловлюватися.

3. Я радий, коли мої друзі:

А — знають більше, ніж я, можуть мені допомогти;

Б — уміють самостійно, не заважаючи іншим, домагатися успіхів;

В — допомагають іншим, коли трапляється нагода.

4. Найбільше мені подобається, коли в групі:

А — немає кому допомагати;

Б — не заважають під час виконання завдання;

В — інші слабше підготовані, ніж я.

5. Мені здається, що досягаю максимуму, коли:

А — можу одержати допомогу й підтримку з боку інших;

Б — мої зусилля чесно винагородженні;

В — можна виявити ініціативу, корисну для всіх.

6. Мені подобаються колективи, у яких:

А — кожний зацікавлений у поліпшенні результатів усіх;

Б — кожний зайнятий своєю справою й не заважає іншим;

В — кожна людина може використовувати інших для вирішення своїх завдань.

7. Учні оцінюють як найгірших таких викладачів, які:

А — створюють дух суперництва між учнями;

Б — не приділяють їм достатньої уваги;

В — не створюють умови для того, щоб група допомагала їм.

8. Найбільше задоволення в житті дає:

А — робота, коли тобі ніхто не заважає;

Б — одержання нової інформації від інших людей;

В — робити корисне іншим людям.

9. Основна роль викладачів повинна полягати:

А — у вихованні людей із розвиненим почуттям обов'язку;

Б — у підготовці пристосованих до самостійного життя людей;

В — у підготовці людей, які вміють отримувати допомогу від інших людей.

10. Якщо перед групою постає якась проблема, то я:

А — волію, щоб інші розв'язували цю проблему;

Б — працюю самостійно, не покладаючись на інших;

В — намагаюся зробити внесок у спільне вирішення проблеми.

11. Краще я вчився б, якби вчитель:

А — мав до мене індивідуальний підхід;

Б — створював умови для отримання мною допомоги з боку інших;

В — заохочував ініціативу учнів на досягнення спільного успіху.

12. Немає нічого гіршого, коли:

А — ти не в змозі самостійно домогтися успіху;

Б — почуваєшся непотрібним у групі;

В — тобі ніхто не допомагає.

13. Найбільше я ціную:

А — особистий успіх, у якому є частка заслуги моїх друзів;

Б — спільний успіх, у якому є й моя заслуга;

В — успіх, досягнутий ціною власних зусиль.

14. Я хотів би:

А — працювати в колективі, у якому застосовуються основні прийоми й методи спільної роботи;

Б — працювати індивідуально з викладачем;

В — працювати з досвідченими у цій сфері людьми.

8. Вправа «Табло»

Мета: формувати командну згуртованість.

Група ділиться на дві команди, які розподіляють між собою функції: кожен учасник повинен зображати на «табло» якусь цифру (від 0 до 9). Тренер називає багатозначні числа, а гравці швидко стають у відповідному порядку і на пальцях по­казують свої цифри.

9. Підбиття підсумків «Телеграма»

Матеріали: аркуш паперу формату А-5, ручки. Учасники складають телеграму з тих понять, які вони вивчили сьогодні, а потім по колу озвучують свою роботу.

10.  «Очікування»

Учасники повертаються до очікувань, які вони писали на початку тренінгу.

11.  Вправа на завершення «Побажання»

Тренер. Побажаймо групі чогось хорошого. Почну я, а продовжите ви. (Учасники по черзі говорять свої побажання групі.)