ТРЕНІНГ РОБОТА З ДІТЬМИ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

ТРЕНІНГ

 РОБОТА З ДІТЬМИ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Мета: розширити знання педагогів, сформувати вміння адаптуватись і легко знаходити контакт із дітьми з особливими потребами (ЗПР), активізувати особистісний потенціал та оптимально реалізовувати креативний підхід у нестандартних ситуаціях.

1. Вправа-вітання «Мій настрій» (3 хв)

Учасники по черзі описують свій стан та очікування від заняття.

2. Повідомлення теми та мети (2 хв)
3. Правила роботи групи (3 хв)

Коуч На попередніх заняттях ми з вами складали правила нашої роботи, давайте пригадаємо їх:

•   вільно і лаконічно висловлювати власні думки;

•   говорити від свого імені;

•   обговорювати дію, а не особу;

•   безоцінно ставитись до себе та інших;

•   бути активним;

•   слухати і чути.

4. Вправа «Частини тіла» (5 хв)

Коуч Ви маєте 5 секунд на те, щоб об'єднатися в пари і потиснути руку своєму партнеру. Тепер дуже швидко «привітаємось» одне з одним таким чином:

•   права рука до правої руки;

•   ніс до носа;

•   спина до спини;

•   вухо до вуха;

•   стегно до стегна;

•   п'ятка до п'ятки.

Чи сподобалась вам вправа? Як усе легко і просто виходить! А тепер частина з вас стане інвалідами:

•   з вадами слуху (вушні затички);

•   з вадами зору (пов'язка на очах);

•   з вадами інтелекту («заяча губа»);

•   з дефектами мовлення (заїкання);

•   з порушеннями опорно-рухового апарату (на стільцях).

Спробуємо привітатися ще раз.

— Як почувалися наші «інваліди»?

— Як почувалися «здорові»?

— Які ваші враження від вправи?

5. Вправа «Ярлики» (2 хв)

Коуч Тепер ми спробуємо заглибитися в емоційний світ таких діток. Як їм живеться уколі здорових? Наші піддослідні передають свої ролі партнерам. Від себе я даю вам ще й корону. Не підглядайте, що там написано, а спробуйте самостійно визначити за відповідним ставленням до вас інших. Домовились? Не забувайте ставитися до власника корони так, як на ній вказано.

На кожній короні написано:

•   «жалій мене»;

•   «розмовляй так, ніби мені 5 років»;

•   «ігноруй мене»;

•   «підбадьорюй мене»;

•   «кажи, що я нічого не вмію і не можу»;

•   «корч мені гримаси»;

•   «усміхайся мені»;

•   «будь похмурим».

6. Вправа «Можуть — не можуть» (5 хв)

Коуч Давайте об'єднаємось у 3 групи за кольорами світлофора, щоб визначити труд­нощі і потенціал людей з обмеженими фізичними можливостями. Кожна група отримує аркуш паперу, на якому рискою відділено графи «Вони можуть» та «Але вони не можуть». Дайте відповіді на запитання.

Картка 1. Люди з ослабленим зором

— Чи можуть вони працювати на комп'ютерах, лікарями, авіапілотами, вчителями, водіями автомобілів, на заводі у цеху?

—  Чи можуть самі перейти дорогу?

— Обійти перешкоду на вулиці?

—  Читати книжки?

—  Бути вченими, винахідниками?

—  Займатися спортом?

— Учитись у звичайній школі?

Картка 2. Люди з порушенням інтелекту

—  Чи можуть працювати вчителями, інженерами, льотчиками, водіями автомобілів, на заводі у цеху?

—  Чи можуть займатися спортом?

— Учитись у звичайній школі?

—  Бути вченими, винахідниками?

— Грати у театрі, в кіно?

—  Співати в хорі?

— Відвідувати театри, цирк, зоопарк?

Картка 3. Люди з важким порушенням опорно-рухового апарату

—  Чи можуть вчитися у звичайній школі?

—  їздити громадським транспортом?

—  Безперешкодно ходити на роботу?

— Працювати конструкторами, комп'ютерниками, юристами, лікарями, водіями, льотчиками?

—  Відвідувати театри, цирк, зоопарк?

—  Займатися спортом? Якщо так, то якими видами?

—  Чи можуть грати у театрі, в кіно? Психолог. Виберіть спікера від вашої команди, який презентує труднощі і потенціал цих груп людей. Не забувайте відповідно ставитись до людей з «коронами». (Презентація груп.)

Отже, потенціал у людей з обмеженими фізичними можливостями є, і ми можемо спиратися на нього при роботі.

А тепер повернімося до наших королів і королев.

— Як ви почувалися під час вправи?

— Чи можете здогадатися, що написано на ваших «коронах»?

—  Чим у реальному житті можуть бути «корони»?

— Як впливає наявність таких ярликів та стереотипних штампів на спілкування?

—  На стан «ярликоносія»?

Що ж, «корони» можна віддати. А ми повинні вибачитись і вдячно потиснути руки нашим «демонстраційним матеріалам» за їхню нелегку роботу.

7. Інформаційне повідомлення «Етикет» (3 хв)

Коуч Люди з обмеженими можливостями дуже чутливі до ставлення оточення. Існує навіть система етикету, з якою ви можете зараз ознайомитись.

Загальні правила етикету

1. Уникайте слів, які ображають: жертва, прикутий, сліпий, каліка, неповноцінний, хворий. Натомість кажіть: людина з обмеженими можливостями, людина з травмою хребта, незрячий, людина на візку.

2. Коли вас знайомлять із людиною з обмеженими фізичними можливостями, звертайтеся прямо до неї, а не до того, хто її супроводжує, не до сурдоперекладача.

3. Коли вас знайомлять із людиною з обмеженими фізичними можливостями, цілком природно потиснути їй руку. Навіть той, кому важко рухати рукою, чи той, у кого протез, може потиснути руку — праву чи ліву — це припустимо.

4. Якщо ви пропонуєте допомогу, почекайте, доки її приймуть, а потім спитайте, що саме робити, коли та як.

5. Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе і тих, хто прийшов із вами. Якщо розмова у групі — не забувайте пояснювати, до кого саме ви зараз звертаєтесь, назвіть себе.

6. Звертайтеся до дорослих людей з інвалідністю, як до дорослих. Звертайтесь на ім'я і на «ти», тільки якщо ви добре знайомі.

7. Коли ви розмовляєте з людиною, яка має труднощі у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, коли співрозмовник сам закінчить фразу. Не виправляйте його і не доказуйте речень за нього. Ніколи не прикидайтеся, що ви щось розумієте, якщо це насправді не так. Скажіть, якщо не до кінця зрозуміли. Це допоможе співрозмовнику відповісти вам, а вам — зрозуміти його.

8. Аби привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по плечу. Дивіться їй просто в очі, говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Говорячи до когось, хто вміє читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно. Намагайтеся, аби вам нічого не заважало (їжа, одяг, рухи, міміка).

9. Не знічуйтесь, якщо випадково обмовилися («Побачимося», «Ви чули про це...?», «Ходімо»).

10. Інвалідний візок — це частина недоторканного простору. Спиратися чи виснути на ін­валідному візку — означає спиратися і виснути на його власнику.

11. Коли говорите з людиною, яка пересувається на візку чи на костурах, розташуйтеся так, щоб ваші та її очі були на одному рівні. Тоді вам буде легше розмовляти.

12. Пам'ятайте, що в людей із труднощами у пересуванні, як правило, немає проблем із зором, слухом та нюхом.

13. Не думайте, що необхідність користуватися інвалідним візком — трагедія. Це спосіб вільного (якщо немає архітектурних бар'єрів) пересування. Якщо люди, котрі їздять на візку, не втратили здатності ходити, вони можуть пересуватися, спираючись на костур, палицю тощо. Візки просто економлять сили і час.

14. Якщо у чомусь сумніваєтесь-покладіться на здоровий глузд і співчуття. Будьте спокійними та привітними. Якщо не знаєте, що робити,-спитайте свого співрозмовника. Не бійтеся зачепити його цим-адже ви показуєте, що щиро зацікавлені у спілкуванні. Якщо хочете, щоб вас зрозуміли,-вас зрозуміють. Не бійтеся жартувати. Ставтеся до іншої людини, як до себе самої, поважайте її, і все буде гаразд.

8. Вправа «Фасилітатор» (5 хв)

Коуч Об'єднаємося у дві групи за принципом «день-ніч». Тихенько, пошепки я вам скажу завдання. Внутрішньому колу слід протягом 1 хвилини стояти, витягнувши вперед руки і заплющивши очі.

Зовнішнє коло, коли побачить, що руки партнера опускаються вниз, легесенько їх підтримує, аж доки відчує, що підтримка вже не потрібна. Тоді заберіть руки, і знову підставте, коли знадобиться.

— Як ви почувалися?

—  Чи добре було тим, кому постійно підтримували руки?

— Чи добре було тим, кому підтримували руки час від часу?

Відкрию секрет: внутрішнє коло-це діти, ще поки незрячі, яким потрібна наша підтримка, а зовнішнє-ми, вчителі. Отже, який можна зробити висновок?

(Комусь підтримка потрібна постійно, а комусь-лише інколи. Завдання вчителя-відчути, коли, кому та яку підтримку потрібно надати, щоб підштовхнути дітей до висновків, відкриттів, самостійної роботи над собою.)

9. Мозковий штурм «Принципи ефективної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами» (10 хв)

Коуч Ви вже об'єднані у дві групи. Перед кожною буде поставлено завдання опрацювати наданий матеріал і відповісти на запитання «Як же працювати з дітьми з особливими освітніми потребами, щоб домогтися максимального їх саморозкриття у подальшому житті?».

10. Вправа «Колесо життя»

На аркуші паперу намальоване «Колесо життя» з 8 спицями та написаними навпроти кожної аспектами життя.

Полюси спиць:

1. Духовна: пасивний — активний.

2.  Інтелектуальна: обмежений — допитливий.

3.  Емоційна: нестійкий — стійкий.

4.  Соціальна: самотній — причетний до соціальних систем, груп.

5.  Професійна: невдоволений — вдоволений.

6.  Особистісна: незрілий — самодостатній.

7.  Психологічна: неадаптований — адаптований.

8.  Фізична: нездоровий — здоровий.

Потрібно позначити полюси спиць таким чином, щоб біля центру виявилися назви з негативним забарвленням, тобто зі знаком «—», а біля великого кола — назви зі знаком «+». Потім позначте на кожній спиці точкою місце, яке, на вашу думку, найбільшою мірою характеризує позицію дітей з обмеженими освітніми потребами. Проведіть через точки лінію, утворивши коло.

—  В яких аспектах життя ці діти найбільш благополучні?

— В яких зі сфер вони потребують підтримки, допомоги?

— Яким чином їм можна допомогти?

Вправа «Піраміда Маслоу»

На аркуші намальована «Піраміда Маслоу» (схема 2 на с. 54).

Коуч. У людських потреб є своя ієрархія, тобто серед них є базові (розташовані в основі) і високі потреби (згори піраміди). Розгляньте піраміду потреб, розроблену американським ученим А. Маслоу. Спробуйте адаптувати її до дітей з особливими освітніми потребами. Як і хто може їх задовольнити, щоб дитина розвинулась у гармонійну особистість?

Презентації груп (5 хв)

Підсумок

Коуч Тепер давайте виділимо основні принципи ефективної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами:

1. Ставитись доброзичливо і створювати для них ситуації успіху.

2. Враховувати індивідуальні здібності та стан здоров'я, медичний прогноз.

3. Створювати безпечне середовище, матеріал викладати невеликими частинами й коригувати відповідно до сприйняття дитини.

4. Обов'язково вводити фізкультхвилинки.

5.  Встановлювати партнерські стосунки з родинами дітей, залучати їх до активної участі у педагогічному процесі.

Рефлексія (3 хв)

Коуч Давайте поаплодуємо собі за гарну роботу і тут, у колі, проведемо рефлексію. Які ж зміни сталися з нами впродовж нашого заняття? Як справдились наші очікування, чи знайшли для себе щось нове? Чим будете користуватись у подальшому житті?