Тренінгове заняття для практичних психологів "ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ"

ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

тренінгове заняття для практичних психологів

 

Бутмарчук С.В.

практичний психолог

КЗ КОР «Фастівський ліцей-інтернат»

 

Байдужість - це найвища жорстокість.

М. Уілсон

 

Віддай людині крихітку себе.

За це душа наповнюється світлом.

Л. Костенко

 

 

Мета: ознайомити  учасників з поняттям, формами та структурою булінгу, його видами та проявами; розвивати навички конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, толерантного спілкування, формувати негативне ставлення до булінгу (неприпустимість проявів булінгу в учнівському середовищі).

 

Завдання:

• розвивати почуття емпатії до дитини, яка страждає від булінгу;
• розширити діапазон умінь пошуку шляхів конструктивного виходу всіх учасників зі складної ситуації булінгу.

 

1. Привітання учасників. (5 хв.)

 

Тренер просить  учасників оцінити своє сьогоднішнє самопочуття за шкалою від -5 (сьогодні найгірший день мого життя) до +5 (сьогодні я почуваюся краще, ніж будь-коли).

 

Вказівка. Попросіть піднести руки тих учасників, чиї показники перебувають у межах від -5 до -2, від -1 до +1, від +2 до +5. Запишіть відповіді учасників на дошці. Потім запропонуйте кільком учасникам описати словами свої почуття. Відзначте розмаїту гаму почуттів, окреслену учасниками групи.

 

• від -5 до -2

• від -1 до +1

• від +2 до +5

 

 

2. Вправа «Очікування» (5 хв.)

 

Мета: визначити очікування учасників від заняття.

Тренер пропонує учасникам  записати свої очікування на маленьких  клейких стікерах і по черзі зачитати і розповісти, чому їх цікавлять саме ці питання? (стікери прикріплюються до плакату)

 

Обговорення:

• Як на вашу думку, про що свідчать наші очікування?

 

3. Вправа «Казка про Скріпку» (3 хв.)

 

Психолог розповідає учасникам казку про Скріпку. Наприкінці казки проводить аналогію між станом Скріпки та впливом проявів насильства до дитини.

 

Інструкція: під час розповіді з канцелярської скріпки учасники роблять певні фігурки.

 

1. Жила-була дівчинка-скріпочка. Вона була дуже життєрадісна, весела, товариська дівчинка. (Просто скріпка)
2. Одного разу однокласники дали їй образливе прізвисько. І у неї виникло запитання «Чому?». (Знак питання)
3. Іншого разу вона знайшла свій портфель в шкільному туалеті і дуже засмутилася. (сумний смайлик)
4. Після закінчення уроків скріпочка вийшла погуляти на подвір’я, де інші дівчата почали чіплятися до неї, ображати та дали її стусана (Знак оклику). І скріпочка подумала, що їй робити? Хто її захистить? (Знак питання)
5. Останнім часом вона часто згадує ті часи, коли її ніхто не ображав і хоче, щоб все було як раніше (зробити смайлик)

 

Тренер. Спробуйте зробити скріпочку такою, як вона була раніше.

 

Обговорення:

• Можемо ми повернути Скріпку до попереднього стану?
• Чому ні?
• Як вплинули прояви булінгу на стан Скріпки?

 

4. Презентація «Булінг та кібербулінг у дитячому колективі» (10 хв.)

 

 

5. Вправа «Невидима межа» (15 хв.)

 

Мета: зламати бар’єри, що відокремлюють учасників, які активно виявляють недобре ставлення до інших; сформувати чутливість до наслідків упередженого ставлення, кпинів, глузування та інших видів негативної поведінки.

 

Матеріали: лінія з обмежувальної стрічки через усе приміщення, із достатньою кількістю місця з кожного боку для всіх учасників.

 

!!! Важлива примітка. Учасники усвідомлюють, що багато хто стикається з тими самими небезпеками, страхами і проблемами, що й вони самі. Вони засвоюють думку, що вираження почуттів не робить нікого слабким, воно радше потребує сміливості. Учасники дізнаються, що інші також можуть бути вдячними і надавати підтримку, коли відкривають для себе ці почуття. Не засуджуйте і не присоромлюйте учасників під час проведення вправи, краще підтримуйте й виявляйте розуміння. У кожного учасника групи, ймовірно, знайдеться мотив перетнути лінію. Можливо, хтось з учасників в дитинстві був мішенню для глузування, а дехто особисто вкупі з іншими насміхався з когось або принаймні бачив когось у скрутному становищі й нічого для тієї особи не зробив. Багатьом учасникам знадобиться ваша підтримка, щоб зрозуміти, що вони, напевно, моделюють поведінку, яку самі бачили, чи виявляють ставлення, яке відчули на собі. З вашою допомогою і під вашим керівництвом учасники здатні відкинути ці види негативної поведінки. Переконайте учасників, що виявляти свої почуття — правильно й корисно. Щойно кожен учасник перетинає межу, дайте їм достатній час побути в тиші, перш ніж вони повернуться на свої місця перед лінією й почнеться обговорення. Важливою умовою успішності цієї вправи є її повільне й неквапливе виконання.

 

! До уваги тренера. Вправа розрахована на дітей від 3 класу і старших. Найкраще робити цю вправу, коли ви вже сформували атмосферу довіри й безпеки у вашій групі. Радимо залучати й батьків і/чи опікунів для залагодження будь-яких проблем із дітьми, з яких тривалий час насміхалися чи яких залякували в школі. Ви можете адаптувати вправи для молодших дітей, спонукаючи їх піднімати руки чи картки з написами «ТАК»/«НІ», й таким чином сигналізувати про кожен випадок «виходу за лінію», який їх стосується.

 

Вишикуйте всіх учасників в лінію з одного боку обмежувальної стрічки на підлозі, обличчям до неї.

 

Тренер. Іноді люди поводяться погано з кимось тільки тому, що той інший відрізняється кольором шкіри, національністю, релігійними переконаннями. Таку поведінку навіть може підтримувати й заохочувати суспільство, в якому окремим групам населення закони гарантують більше прав і привілеїв. Або на декого тиснуть друзі, примушуючи разом із ними посміятися з когось. Завдяки цій вправі ми дізнаємося, як кривдимо одне одного і як відмінності можна іноді використовувати, щоб розмежувати нас.

 

Поясніть, як треба виконувати вправу: «Найкраще працювати над завданням у цілковитій тиші. Виконуючи його, дехто з вас може засмутитись або розсердитись. Тому ми маємо поважати одне одного і виявляти небайдужість до ближнього. Щоб не порушити відчуття безпеки, сміх і розмови визнаймо неприпустимими. Піднесіть руку, якщо ви не погоджуєтеся з правилом заборонити розмови, перешіптування, сміх. Якщо хтось забуде про нього, будь ласка, м’яко нагадайте йому. У вас можуть навернутися сльози на очі. Пам’ятайте, всі наші почуття важливі. Якщо вам сумно, це цілком природно. Якщо хтось поруч із вами почне плакати, що ви зробите, щоб утішити його? (Покладіть йому на плече руку, обійміть за плечі тощо). До кінця вправи ми працюватимемо всі разом».

 

Тренер. «Я зараз назву групу, і якщо ви належите до неї, перетніть лінію й поверніться обличчям до учасників по той бік межі. Якщо вам неприємно перетинати лінію, навіть якщо ви належите до названої групи, це можна зрозуміти. Ви можете залишатися там, де стоїте, але зверніть увагу на почуття, які у вас виникають». Ви називаєте певну групу, а учасники, які себе до неї зараховують, перетинають лінію. Потім вони повертаються обличчям до решти, що залишилася по той бік. Після цього ви наказуєте учасникам, котрі перетнули межу, повернутися на свої місця за стрічкою, внаслідок чого група знову стає одним цілим.

 

Тренер. Мовчки перетни лінію, якщо:

• з тебе коли-небудь глузували, тебе дражнили чи обзивали;
• тебе останнього запрошували до гри чи спортивної команди, або ж ти почувався покинутим чи вигнанцем зі спільного проекту;
• тебе дражнили чи насміхалися з тебе тільки тому, що ти — дівчинка;
• з тебе чи з когось, хто тобі не байдужий, глузували через релігійні уподобання;
• з тебе чи когось, до кого ти не байдужий, глузували чи ставилися до вас упереджено через колір шкіри чи волосся;
• тебе дражнили через твій акцент або голос чи через те, що ти не вмієш співати;
• ти, хтось із членів твоєї родини чи друзів має явну або приховану ваду;
• ти коли-небудь бачив, як когось дражнять, обзивають чи з когось насміхаються;
• ти — хлопчик, і тобі казали, що ти не маєш плакати, виказувати емоції та боятися;
• ти коли-небудь почувався покинутим, небажаним, наляканим;
• з тебе чи з когось, хто тобі не байдужий, сміялися через окуляри, брекети, слуховий апарат або через одяг, твій зріст, статуру, розміри чи форму тіла;
• тобі коли-небудь казали, що ти погана, невдячна, недобра, ні на що не здатна дитина;
• на тебе тиснули друзі чи хтось із дорослих, пропонуючи зробити щось, чого ти не хотів, а потім ти шкодував і відчував сором;
• ти коли-небудь соромився того, що говорив щиросердо, поділився з кимсь своїми переживаннями, страхами, прихованими надіями чи мріями;
• хтось коли-небудь повівся з тобою підло, а ти не зміг чи побоявся сказати про це;
• ти коли-небудь спостерігав, як когось кривдять, але не сказав і не зробив нічого, бо був занадто наляканий;
• ти вважав щось неправильним і хотів висловити свою думку, але почувався незручно, був занадто сором’язливий або наляканий, щоб щось сказати.

 

Обговорення:

• Які у вас виникали почуття під час проведення цієї вправи?
• Яка частина була для вас найважчою?
• Що нового ви про себе дізналися? Про інших?
• Що з того, що ви зараз відчули, ви хотіли б запам’ятати?
• Що ви розповіли б іншим про цей досвід (якщо взагалі виникає таке бажання)?

Попросіть охочих поділитися думками стосовно кожного з цих питань.

 

Підсумуйте: «Коли ви перетинали лінію, це не робило вас менш вартими поваги й турботи. Насправді, можливо, в багатьох випадках саме ви найдужче потребували поваги чи турботи. Дехто зібрав усю свою мужність, щоб перетнути межу. Якщо ви помітили, багато хто переходив лінію кілька разів. Кожен із присутніх знає, як це — почуватися скривдженим, бачити, як когось кривдять, і не вступитися за нього. Однак, можливо, ми забули ці болючі почуття, бо заховали їх глибоко всередині. Якщо ми пам’ятатимемо, чим поділилися сьогодні — тим, що всі ми зазнавали кривди, — то, сподіваюся, зможемо навчити інших дотримуватися правил нашої території «Ні — неповазі» й переконатися, що ніхто не страждає від знущань».

 

6. Притча «Цінуйте кожну людину» (2 хв.)

 

Кожна людина, що з'являється в нашому житті – учитель! Хтось учить нас бути сильнішими, хтось - мудрішими, хтось учить прощати, хтось - бути щасливим і радіти кожному дню. Хтось зовсім нас не учить – просто ламає нас, але і від цього ми отримуємо досвід. Цінуй кожну людину, навіть якщо вона з'явилася на мить. Адже якщо вона з'явилася, то це вже неспроста.

 

7. Вправа «Надірване серце» (15 хв.)

 

Мета: розвинути співчуття в учасників; виробити усвідомлення дій, спрямованих на пригнічення і підтримку; сформувати переваги позитивної взаємодії; створити загальний перелік слів на позначення поведінки пригнічення і підтримки, нехтування і схвалення.

 

Матеріали: велике паперове серце зі словами «Я важливий»; липка стрічка (маскувальна чи прозора); розповідь про дитину, яку пригнічували її батьки, рідні брати чи сестри, учителі й/або однолітки.

 

Вказівка у поміч. Прикріпіть велике паперове серце на видноті  і попросіть дітей відгукнутися на розповідь «Надірване серце». Запропонуйте їм висловити незгоду (опустити великий палець униз) щоразу, як вони почують про випадок пригнічення. І тоді драматично відривайте шматок паперового серця від грудей і кидайте його на землю.

 

Розповідь «Надірване серце».

 

Якось уранці в кімнаті Петрика звично продзвонив будильник, але хлопчик не підвівся з ліжка. Хвилин через десять його мама прочинила двері в кімнату. «Ну ж бо, поквапся! — сказала вона. — Знову спізнишся до школи. Ледацюга!» (РОЗРИВ) «Мамо, я захворів», — відповів Петрик. «І чому ти завжди поводишся як маленький? (РОЗРИВ) — відповіла мама. — Тобі завжди погано, коли в розкладі є фізкультура. Вставай і збирайся. Твій брат уже майже готовий». Петрик швидко вдягнувся і вийшов на кухню. Його старший брат Андрій щойно закінчив снідати. «Я пішов, мамо», — сказав Андрій. «Зачекай на Петрика», — сказала мама. «Цей телепень (РОЗРИВ) завжди спізнюється, — заперечив Андрій. — Я не хочу пропустити автобус». Одначе хлопці — старший брат і Петрик — встигли на автобус саме вчасно. Та коли двері зачинилися й автобус рушив, Петрик згадав, що його домашнє завдання залишилося в кімнаті. Петрик запитав водія, чи не можна зачекати, поки він збігає по домашнє завдання. «Ти що, дурний? (РОЗРИВ) Це тобі не таксі. Ще й за запізнення одержиш». (РОЗРИВ) Прийшовши до школи, Петрик попередив учительку, що забув домашнє завдання вдома. Вона сказала: «Це вже вчетверте за місяць, Петрику. Ти взагалі сідав за уроки? Я починаю думати, що ти мені брешеш. (РОЗРИВ) Боюся, мені доведеться поговорити про це з твоїми батьками». Петрик любив спортивні ігри, але ненавидів фізкультуру, бо був найменшим серед хлопців. Того дня вони мали грати на уроці в баскетбол, який Петрик терпіти не міг. Учитель попросив дітей розділитися на дві команди, «Левів» і «Тигрів». За десять хвилин кожна з команд нараховувала по десять гравців, і тільки Петрик залишився сам-один. (РОЗРИВ) Капітан команди «Леви» сказав: «Ми його не хочемо — він погано грає». (РОЗРИВ) «Який із нього тигр? Він радше наляканий кіт!» (РОЗРИВ) — додав капітан команди «Тигри», і всі хлопці розреготалися. (РОЗРИВ) Зрештою вчитель призначив Петрика до команди «Леви». Але хлопець усю гру просидів на лаві запасних, бо капітан не допустив його до гри. (РОЗРИВ) Того дня після уроків брат Петрика Андрій грав поблизу будинку з друзями у футбол. Порівняно з баскетболом Петрикові значно більше подобався футбол. Це була його улюблена спортивна гра. Тому Петрик попросив Андрія прийняти його до команди. Але Андрій відмовив. «Нізащо, — заявив він. — Ти все зіпсуєш». (РОЗРИВ) Мама хлопців почула це і сказала: «Тобі слід прийняти брата до гри, Андрію». «Але ж, мамо, він такий незграбний, (РОЗРИВ) — відказав Андрій. — І весь час плутається під ногами». (РОЗРИВ)

 

Обговорення.

• Як, на вашу думку, зараз почувається Петрик?
• Чому він так почувається?
• Яким чином на нього могло б вплинути таке ставлення день у день?

 

Попросіть учасників придумати підбадьорення для Петрика. (Що ви могли б сказати йому, щоб він почувався краще?)

Попросіть клас схвально оцінити підбадьорення (підняти великий палець догори). Поцікавтесь, як, на думку дітей, Петрик почувався б тепер, вислухавши всі ваші підбадьорення?

 

Важливо.

Запитайте кожного з учасників, яку одну добру справу вони можуть зробити сьогодні для того, хто їм небайдужий. Наголосіть, що вони мають бути цілком упевнені в тому, що обов’язково зроблять це саме сьогодні. Змоделюйте ці дії, починаючи ланцюг з доброї справи, яку зробите особисто ви.

 

8. Ланцюжкова вправа «Твоя найкраща схованка» (10 хвилин)

 

Мета: усвідомити необхідність і доцільність використання «Затишного місця», де можна зосередитися або сховатися, коли тобі сумно чи коли ти злий.

 

Важливо.

Виконайте ланцюжкову вправу, під час якої кожен учасник завершує фразу «Для мене найзатишнішим місцем є…». (Якщо треба, заздалегідь поясніть, що таке Затишне місце). Почніть ланцюжок відповідей прикладом власної схованки.

 

 

9. Вправа «Чому так відбувається» (20 хв.)

 

Мета: з’ясувати причини поведінки учасників булінгу.

 

Робота в групах.

 

Тренер. Ви всі бачите у мене різних кольорів та розмірів картки. Зараз кожен з вас вибере картку. З іншої сторони там є зображення, але ви не можете дивитися самі, що там і показувати комусь з учасників. Картки відкриваєте за моєю командою. Прошу об’єднатися у групи за малюнками, які є на картках. Дякую. А тепер, як ви думаєте, що означає "стріла?" (агресор), "око" (спостерігач), "мішень" (жертва). Ви, мимоволі отримали ролі. А зараз кожна група буде мати своє завдання.

 

Група "агресорів" спробує написати причини, які спонукають кривдника себе так поводити.

 

Група "жертв" спробує написати причини, чому діти стають легкими мішенями для кривдників.

 

Група "спостерігачів" пише причини, чому спостерігачі часто не втручаються у процес булінгу.

 

10.        Притча «Два вовки» (3 хв.)

 

Колись давно старець відкрив своєму онукові одну життєву істину:

- В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків.

Один вовк втілює зло: заздрість, злість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехню.

Інший вовк уособлює добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність.

Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім запитав:

- А який вовк в кінці перемагає?

Старий усміхнувся і відповів:

- Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

 

11.        Вправа «Я зможу допомогти» (20 хв.)

 

Мета: вироблення навичок безпечної поведінки у конкретній ситуації, пошук шляхів захисту у ситуації булінгу.

 

Тренер. Ви працюєте у підгрупах. Кожна підгрупа отримає певну ситуацію, де здійснюється булінг. Ваше завдання полягає у тому, щоб допомогти жертві та знайти для неї шляхи захисту та безпечної поведінки.

 

Ситуація 1.

 Вона як завжди сиділа за партою, хоча всі її однолітки метушилися та галасували під час перерви. Світлана спостерігала щодня одну й ту саму картину: дівчатка весело сміються, жартують та кокетливо поглядають на хлопців. Звичайно, адже вони не носять цих потворних окулярів та брекетів на зубах. Через них вона терпіла стільки знущань та насмішок серед однокласників..! Тільки вдома вона могла насолодитися любов’ю та теплом, яке дарували їй її батьки.

 Порожній клас. За партою самотньо сидить Світлана. До неї підходять двоє дівчат. Це її однокласнці. Починають насміхатися з дівчинки: забирають окуляри, кидають на підлогу зошити та книжки, топчуть їх. Дівчинка починає плакати.

 І раптом…..СТОП!    

 

Ситуація 2.

 Кожен ранок Максима починався з того, що він чув чергову сварку батька та матері. Так сталося і цього разу. Проспавши, він похапцем одягнувся і вибіг на вулицю. Снідати не хотілось, та й ні мама, ні тато не помітять, що його вже нема. Він звик. Адже давно його у сім’ї не помічали.

 До школи також не хотілося іти. Адже там старші хлопці знову почнуть знущатися з нього: чіпляти на спину образливі прізвиська, давати стусани, ставити підніжки. Було дуже важко, адже пожалітися було нікому…

 Школа. Продзвенів дзвінок на перерву. Із засмученим обличчям Максим вийшов з класу.

 В цей час до нього підійшли троє старшокласників. Почали знущатися, насміхатися. Один з них поплескав Максима по спині, причепивши листок з написом «Вдар мене». Хлопець про це не знав. Максима боляче штовхнули і він упав. Було дуже боляче. На очі навернулися сльози.

 І раптом………СТОП!    

 

Ситуація 3.

 Колись Саша жив у щасливій та повноцінній сім’ї. Але після розлучення батьків мати була постійно зайнята. А він так хотів уваги та тепла. Адже він також важко переживав розлучення батьків, хоча і не показував цього. Через це він почав погано вчитися. Часто конфліктував з вчителями та дітьми.

 Цей день у школі не був винятком. Після уроку він побився з однокласником, нагрубив вчительці, яка зробила йому зауваження і як завжди прийшов на уроки не підготовленим. Однокласники Сашка незлюбили і часто насміхалися та глузували з нього, не приймали у спільну компанію. Але він не виказував свого болю через це. Насправді йому було страшно…

 Школа. Уроки давно закінчилися. Всі порозходилися. Сашкові не хотілося іти додому.

 Сашко одягає свою куртку. В цей час до нього підходять двоє старшокласників, пропонують цигарку. Сашко, спочатку вагається, але потім погоджується піти з ними закурити. Виходячи з гардеробу, старшокласники починають вимагати у хлопця гроші. Сашко пояснює, що у нього немає грошей. Хлопців це обурює і вони починають його бити.

 І раптом…….СТОП!     

 

Питання для обговорення:

• Чи були труднощі при виконанні завдання?
• Якщо так, то в чому саме?

 

12.        Робота в групах (20 хв.)

 

Мета: виробити правила уникнення булінгу в дитячому колективі; сформувати знання про необхідність звернення за допомогою в ситуації булінгу; опрацювати поради як справитися з булінгом.

 

Тренер. Для виконання наступної вправи, ви будете працювати в трьох групах протягом 5 хвилин.

 

Учасників об’єднують у 3 групи та оголошують завдання. На це завдання групам відводиться 5 хв. Потім представник від кожної групи ознайомить учасників тренінгу з напрацюваннями групи. На презентації відводиться  по 5 хв.

 

1. Рекомендації для батьків у випадку, коли дитина стала жертвою булінгу.
2. Рекомендації для дітей «Що робити, якщо ти став жертвою булінгу».
3. Рекомендації для батьків як допомогти дитині, якщо вона є агресором.

 

13.        Рефлексія. (5хв.)

 

Тренер. Наше заняття закінчилося. Прошу поділитися враженнями.

• Що зможете, за необхідності, застосувати в житті?
• Чи виправдали себе очікування?

 

14.        Прощання «Оплески» (2 хв.)

 

Мета: сприяти позитивному завершенню заняття.

 

Тренер дякує учасникам за роботу та просить їх подякувати один одному оплесками за активну участь під час заняття.

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

1. Кравцова М.М. Дети-изгои. Психологическая работа с проблемой. Кравцова М.М. — (Психолог в школе). — М.: Генезис, 2005. — 111 с.

Пітер Ярроу – «Не смійся з мене» - посібник для тренера. Пітер Ярроу, Антибулінгова програма «Повага дією», 2010. – 104 с.

2. Бочкор Н.П., Дубровська Є.В.  Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та пост конфліктний період : метод. рек. / Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В.Залеська та ін. – Київ: МЖПЦ «Ла Страда-Україна», 84 – .2014 c.
3. «Ла Страда-Україна»

http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_showcategory_65.html

4. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОРТАЛ З ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ http://ayhunkoil13.wixsite.com/antibullyingportal
5. ЮНІСЕФ
6. http://stopbullying.com.ua/?gclid=EAIaIQobChMI86zXk73D1gIVRYmyCh1ejALoEAAYASAAEgKeFfD_BwE