Тема. Позитивні емоції – шлях до здоров’я.
Мета: закріплювати поняття «радість» через презентацію творчих завдань; формувати вміння прогнозувати наслідки своїх дій; виховувати відчуття спільності з оточуючими для формування психологічного здоров'я.
Обладнання: аркуші паперу, маркери, фломастери, малюнки із будинками, надруковані почуття; кружечки; ножиці; клумба для квітів.
Хід заняття
1.Привітання.
Вчитель.
Як багато вас тут друзів:
Білочубих, карооких,
Синьооких і чорнявих.
І високих і низеньких,
І кругленьких, і худеньких.
Всіх вас рада привітати
І найкращого бажати.
2. Гра-творчість «Заселяємо будиночки»
Давайте заселимо будинки почуттями. На дошці прикріплені позитивні та негативні почуття: доброта, злість, чесність, співчуття, радість, брехливість, жорстокість, страх, любов, жадібність.
Заселили ми будинки,
Плаче сонечко в хмаринці.
Закінчилась наша гра,
І забудем ці слова.
Хай вони не крають душу!
Ці слова я стерти мушу.
Стерли. Все. І зло пропало.
І на серці ясно стало.
Ну от і добре! Кожна людина може переживати і добрі, і погані почуття. Тільки від нас залежить: якими вони будуть? Адже, окрім душі, природа подарувала нам розум. Саме він може концентрувати ваші почуття, керувати емоціями. Тільки що ми з вами позбулися негативних емоцій. На душі стало спокійно, радісно, сонячно; гарний настрій викликав усмішку на обличчі. Це значить, що тут зібралися люблячі, добрі, мудрі люди, які вміють дарувати одне одному радість спілкування.
3. Гра «Незакінчене речення»
Сьогодні ми з вами будемо вчитися дарувати радість навколишньому світу.
Мені дуже хочеться почути думку кожного, тому давайте пограємось в незакінчені речення.
Я буду називати початок речення, а ви закінчуєте кожен по-своєму.
- Для мене радість ...
- Для мами моєї радість ...
- Для директора радість ...
4. Вправа «На що це схоже?»
Учасникам роздаються паперові кружечки і пропонується подумати: на що це схоже. Всі дають свої відповіді. Далі пропонується зробити свою вигадку веселою, усміхненою за допомогою фломастерів та олівців. Учасники презентують свою роботу, вигадавши маленьке оповіданнячко щодо свого зображення.
5. Читання та обговорення оповідання О. Хухлаєвої «Про радість»
Пропоную сісти зручно і послухати розповідь О. Хухлаєвої «Велика радість»
Велика радість (Автор О.Хухлаєва)
В одному місті жила сім'я: тато, мама і двоє дітей - Олексій і Аня. Діти любили, коли батьки їм що-небудь купували і дуже цьому раділи. І батьки намагалися порадувати дітей, часто купували їм солодощі та іграшки: ляльку Барбі, будиночок для Барбі - Ані; набір шерифа, гоночні машини, роботи для Олексія.
І ось настав день, коли кімната Ані і Олексія заповнилася іграшками настільки, що в ній стало важко пересуватися. "Ось вам останні іграшки, - сказав тато, вручаючи їм автомобіль для Барбі і конструктор Олексію. - Тепер у вас є все, грайте і радійте ". Але коли діти знову розглянули нові іграшки, їм стало нудно. "З ким би пограти", - подумали вони і побігли на вулицю. Аня перша знайшла близько гірки групу дівчаток. "Ходімо до мене, - покликала вона, - у мене є будинок для Барбі зі світлом". "Вибач, нам ніколи, - відгукнулися дівчатка, - в сусідньому підвалі гуляють кошенята, ми йдемо їх годувати." Олексій підійшов до хлопчаків: "Пішли до мене, у мене ..." "Потім, потім! - крикнули вони. - Ми зараз зміїв запускати будемо, тільки що зробили ". Аня з Олексієм пройшли по всьому двору. Але хтось грав в хованки, хтось в футбол, хтось вигулював собаку, а хтось крадькома виводив пальцем на крилі автомашини візерунки. Грати з дітьми ніхто не захотів. Ніхто не прийшов до них і на наступний день і через день. Діти засумували так, що мама занепокоїлася і повела їх до лікаря. "Здорові", - втішив маму лікар. Невідомо, чим би закінчився наша розповідь, якби несподівано не приїхала бабуся Даша. "У село, негайно в село", - вигукнула бабуся, побачивши сумні очі онуків.
Іграшки в село баба Даша взяти не дозволила, але і без них там було ой як весело. Аня найбільше любила поливати город, тому що можна було лити воду не тільки на огірки, а й на ноги, на землю, робити в землі "грязьку" і бігати по ній босими ногами. Олексій щоразу радісно зривався з місця, почувши, як квокче курка. "Знесла", - волав він, тримаючи в руках ще тепле яйце. І обом подобалося ловити в ставку пуголовків, засовувати їх в пляшку, а потім виливати їх з пляшки назад у ставок. А ввечері вони завжди дивилися на зірки.
Через місяць відвідати дітей приїхали тато і мама. "Ой, які ви у нас веселі стали, - здивувалися вони, - спасибі, бабуся, що ти з ними зробила". "Це я дякувати повинна, - відповіла бабуся, - такі діти чудові і з городом допомагали, і з курми, і з козою. Мені б самій не впоратися ". "Що ти, бабуся, - не погодилась Аня, - за що тобі нас дякувати?" А Олексій додав: "Коли ти можеш робити щось своїми руками, це для тебе велика радість".
6. Гра «Дари сонця»
На дошці велике усміхнене сонце.
Учасники називають, що саме дарує сонце людям, природі. Вчитель записує на променях сонця ці слова.
А зараз спробуйте уявити, що душа кожної людини - сонце, і що може таке сонечко подарувати оточуючим. Намалюйте сонечко своєї душі й напишіть на промінчиках свої дарунки оточуючим. Розкажіть про свої сонечка і про те, кому ви готові дарувати свої
промінчики.
Висновок: отже, від того, яка душа в людини, яка душевна щедрість, так і будуть її
сприймати люди і спілкуватися з нею. Все залежить від самої людини.
7. Вправа «Подаруй усмішку»
Давайте спробуємо подарувати один одному сонячну усмішку, від душі. Я передаю усмішку сусідові справа, той передає усмішку теж сусідові праворуч і таким чином усмішка побігла по колу і повернулась до ведучого.
8. Вправа «Дерево побажань»
Напишіть ім’я тої людини, якій ви хочете побажати щось приємне.
9.Вправа «Салют»
Я хочу, щоб ви навчилися себе хвалити і піднімати собі настрій. Порвіть аркуш паперу на дрібні клаптики. А тепер візьміть клаптики в руки, вийдіть на середину кімнати та на рахунок 1-2-3 - салют! Підкидайте вгору нарвані клаптики паперу з криком «ура!»
10. Підсумок
- Що вам сьогодні сподобалось робити? Що ви дізнались сьогодні нового ?
- Що вам давалося складно?