Тренінгові заняття «Мистецтво бути педагогом».

Система занять  «Мистецтво бути педагогом».

В українському суспільстві на сьогодні найактуальнішим залишається питання про конкурентоспроможність спеціалістів в умовах ринкової економіки, стрімких технологічних змін, глобалізації суспільства. Від професійної компетентності учителя залежить формування конкурентоздатності, ключових компетентностей учнів, їх спроможності увійти у світовий глобальний простір.

Важливо зауважити, що в сучасних умовах реформування освіти радикально змінюється статус вчителя, його освітні функції, відповідно зростають і вимоги до його професійної компетентності, рівня його професіоналізму. Тому актуальним сьогодні постає питання розвитку саме автономізаційної компетентності: здатності до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовності і потребі навчатися протягом усього життя.

Готовність педагога до творчості сучасні автори все частіше називають «креативністю»». Ця готовність є першим етапом педагогічної творчості, коли діяльність педагога спрямована на пошук способів, що забезпечують максимальну реалізацію пізнавального (освітнього), виховного і розвивального потенціалу уроку.

Мета програми: підвищення професійної компетентності педагога як запорука саморозвитку та розвитку освітнього процесу в цілому.

Завдання:

•     посилити мотивацію педагогів до роботи;
•     спонукати вчителя до поглибленого самопізнання власної особистості;
•     формувати навички ефективної самопрезентації;
•     розвивати комунікативну компетентність педагога як головний чинник спілкування;
•     актуалізовувати установки вчителя на цінність самореалізації у своїй професії;
•     створити психологічний портрет професійно компетентного педагога та стимулювати вчителів до постійного саморозвитку.

Методи і форми роботи: вправи, групова робота, інформаційне повідомлення, міні-лекція, вправи для пізнання, мозковий штурм, лист, релаксація, групова дискусія, практикум, самодіагностика, пам'ятки, рекомендації, вправа-проект, тести.

Програма складається з 5 занять, кожне – з 7-9  завдань, вправ. Тривалість занять 1 година. Оптимальна кількість 20-25 осіб. Зустріч з учасниками - раз на місяць. Кожне заняття є тематичне. Можна використовувати як психолого-педагогічні семінари.

Тематичний план занять:

№ п/п	Тема	Кількість годин
1	Соціально-психологічний семінар «Сонце: місія освіти, або модель освіти ХХІ ст..»	1
2	Лекторій з елементами тренінгу «Автономізаційна компетентність як шлях до формування конкурентно спроможного вчителя.»	1
3	Практично-освітній семінар «Комунікативна компетентність педагога.»	1
4	Практикум «Розвиток комунікативних умінь і навичок. Особистісне зростання вчителя.»	1
5	Психологічна гостинна «Мистецтво бути педагогом».	1
		Всього годин: 5

 

Заняття 1.

Соціально-психологічний семінар

Тема: Сонце: місія освіти, або модель освіти ХХІ ст.

Мета: актуалізувати знання педагогів про шляхи модернізації освіти; створити сучасну модель компетентного вчителя, учня та сучасної школи; визначити місію освіти та її особливості; посилити мотивацію педагогів до роботи.

 

Хід заняття

1.Вступне слово.

Кожен із нас на своєму місці робить важливу справу, вносить частку своєї праці, а отже – і душі у розвиток освіти. А тому цікаво, якою на сучасному етапі ми бачимо освіту, наскільки цілісну картину української освіти ми можемо сьогодні скласти. Кожен має власний життєвий і професійний досвід, сьогодні ми спробуємо його узагальнити і створити модель сучасної освіти та компетентного учня та вчителя.

2.Вправа знайомство «Ринкова площа».

Мета: створення комфортної атмосфери; налаштування на роботу.

Хочу вам запропонувати невеличку гру для знайомства між собою і вільного самопочуття. Будь ласка, підве­діться. Уявіть собі, що ви знаходитеся на ринковій площі міста, на якій ви вперше. Навколо вас люди, яких ви не знаєте, мову яких не розумієте. Причому люди ці взагалі не звикли розмовля­ти. Впродовж усієї гри ви не повинні говорити жодного слова. Походіть площею без мети. Дивіться перед собою на підлогу. Уникайте контактів очима, не дивіться ні на кого. Поводьтеся так, ніби ви ходите в чужому місті, заглибившись у свої думки. Дотримуйтеся безпеки переміщення по кімнаті. Фіксуйте свої почуття, їхні зміни.

 

(На це дається 2 хв. Такий початок з ізоля­цією один від одного, безперечно, провокує потребу поговорити один з одним.)

Я хотіла б, щоб ви підвели очі й помітили, що поряд ходять інші люди (хвилина). Подивіться один одному в очі. Можливо, ви зафіксуєте їхній колір (хвилина). Легенько торкніть іншого за плече, але не розмовляйте (хвилина).

Хочу вам запропонувати таке: потягніть легенько один одного за мочку вуха. В чужій країні — це жест привітання. Кого б ви хоті­ли пошарпати за вухо? (2 хв.) «Крига» відчуження тане. Дистан­ція скорочується. У вас багато вражень один від одного. Пройдіть ще раз один біля одного та знайдіть собі партнера, який зацікавив вас. При­сядьте з ним збоку, поки всі не знайдуть собі партнера. Поділіться враженнями.

3.Вправа «Сонечко».

Мета: сформулювати рейтинг проблем в навчально-освітньому процесі.

Учасники гри отримують невеличкі аркуші па­перу (бажано, жовті чи жовтогарячі). Їм пропонується від власного імені написати відповідь на запитання: «Що, на ваш погляд, необхідно робити кожному суб'єкту навчально-виховного процесy для успішного підвищення якості освіти, формування особистості?».

Сонечка учасників наклеюються на дошку з великим сонцем в центрі - дитина, проміння якого різної довжини. Це і є своєрідний рейтинг проблем, з якими ми сьогодні попрацюємо.

4.Теоретичний блок «Власне чому Сонце?»

Мета: ознайомити з символікою «Сонця»; визначення чинників формування освітнього середовища.

Якщо вихо­дити із гуманної педагогіки Шалви Амонашвілі, дитина — не про­сто учень, а духовне явище в нашому житті, житті батьків, носій сво­єї власної місії, свого призначення, носій енергії Духа. Отже, сонце як символ світла, знань, ноосфери, яка оточує дитину, людину з дня її народження про­тягом усього життя.

Сонце — це також символ освітньої цілісності і нескінченності процесу розвитку людини зокрема і освітньої системи в цілому.

У центрі Сонця ми поставимо дитину та її партнера по навчан­ню — учителя.

Крім цього Сонце — це одночасно і символ освітнього середови­ща, яке оточує учня і вчителя, формується ними та одночасно формує їх. Освітнє середовище створює умови для формування і розвитку партнерських стосунків між учителем і учнем, тобто суб'єкт-суб'єктних відносин.

Сонце (коло) також є символом школи як носія світла і знань. До речі, з латинської скале (школа) — скеляста драбина, сходинки якої ведуть нагору.

А тепер спробуємо визначити ті чинники, за допомогою яких формується освітнє середовище і які визначають будь-яку освіт­ню модель.

5.Мозковий штурм.

Мета: визначити місію освіти: завдання та мету.

Для початку спробуємо з усього сказаного визначити місію осві­ти. (Учасники називають свої варіанти. Найчастіше, це все є за­вданнями освіти, які реалізовують місію.)

Висновок: увесь парадокс полягає в тому, що місія освіти не змі­нюється ніколи з тих пір, відколи створені освітні системи в суспіль­ствах.

Місія освіти — виконати соціальне замовлення суспільства.

Вся складність у тому, що місія незмінна, але у цьому визначен­ні є два ключові слова — суспільство та замовлення. І в чому па­радокс — змінюються суспільства, змінюються їхні запити. Тому і складно у нас в Україні такій консервативній, як освіта, галузі було адаптуватися до нових умов. Але освіта і освітяни в цілому опанову­ють нові ролі, нові завдання, адаптуються до змін у суспільстві, біль­ше того, випереджають ці зміни, готують до них нові покоління. Хоча цей процес складний і суперечливий. А ось мета освіти — передати наступним поколінням цінності культури й навчити їх жити у сві­ті, який швидко змінюється.

Тепер спробуємо визначити складові моделі освіти і створити на­шу власну модель освіти.

6.Практична робота «Створення моделі освіти».

Мета: створити моделі сучасної школи, вчителя, учня; виокремити їх характерні риси.

Учасники працюють групами.

Група 1. Назвати складові якості освіти.

Група 2. Назвати складові іміджу сучасної школи.

Група 3. Створити модель (назвати риси) сучасного вчителя.

Група 4. Створити модель (назвати риси) сучасного учня (випуск­ника) школи.

Група 5. Створити модель сучасної школи.

Презентація роботи груп.

Висновок-коментар

Школа, у якій порушено принцип індивідуальності, не виховує і не навчає. Тільки особистість може виховати особистість.

Якісний рівень освітнього простору, який будується навколо учня і вчителя, має зростати постійно, тільки тоді ми зможемо виховати учня, який відповідатиме бажаній моделі випускника школи, створе­ної вами ж.

Якісна освіта — це не переобтяжена освіта.

Якісна школа — це школа, де дітям комфортно і радісно.

Якісне навчання — навчання, яке приносить радість. Критерієм якості освіти потрібно вважати радість, задоволення від процесу.

7.Вправа для пізнання «Коробочка».

Мета: самодіагностика; пізнання своєї сутності.

Учасникам заздалегідь (завдання додому) пропонується зробити власну коробочку (шкатулочку) для прикрас.

Для того, щоб бути вчителем , необхідно, перш за все, пізнавати себе: вміти розуміти свої потреби, бажання та вміння.

Обговорення роботи вдома. Коробочка – це жіноче начало у кожній людині.-Скільки часу робилася ця коробочка? (в залежності від тривалості роботи, стільки часу ми і приділяємо собі).

- Чи є щось всередині? (ознака того, чиє в душі у кожного щось потаємне, ще ніким не розкрите).

- Чи є кристали, бусинки, жемчужинки? (камінь жіночої природи: готовність до зачаття).

- Чи прикрашена коробочка зовні і пуста в середині, чи навпаки? Все це характеризує повністю сутність людини, яка створила цю коробочку.

Рефлексія: Що підходить, а можливо є те, що вимагає роботи над собою задля саморозвитку особистості? Чи схожий опис коробочок на самих себе?

8.Рекомендації «Професійні заповіді компетентного вчителя».

Мета: надання рекомендацій.

1.Ми пишаємося своєю професією — професія нас прославляє.

2.Усяка справа — на користь учнів і нічого — на шкоду.

3.Будь пильний і «не складай зброї».

4.Правильність педагогічного діагнозу — запорука правильності дії.

5.Покарання хай не перевищує провини, схвалення — успіху.

6.Будь разом із учнями, поряд із ними і попереду них. 

7.Якщо ти не виховуєш себе, ти поганий вчитель, але якщо ти виховуєш тільки себе, ти взагалі не вчитель.

8.Кажучи «не можу», не умовчуй «не хочу».

9.Винити легко, ніж розділяти провину.

10.Не приписуй успіх собі, а провину іншим.

11.Не поспішай із рішенням, але і не зволікай.

12.Поганий той вчитель, від розмови з яким учневі не легшає.

13.Посміхайтеся! Намагайтеся завжди бути щасливими і красивими!

14.Будьте терплячі!

15. Вселяйте кожному віру у свої сили.

16.Вчіться створювати ситуацію успіху.

17.Учіть дітей дарувати радість людям; віддавати кожній справі частину серця.

18.Вчіться у своїх учнів! Разом переживайте радість пізнання, а невдачі робіть стартом для нової роботи.

19.Цінуйте кожну мить сумісного буття. Разом із дітьми радійте красі: сходу і заходу, картині художника, голосам птахів, щастю дарованого життя!

Заняття 2.

Лекторій з елементами тренінгу

Тема: Автономізаційна компетентність як шлях до формування конкурентно спроможного вчителя.

Мета: спонукати вчителя до поглибленого самопізнання власної особистості; формувати навички ефективної самопрезентації; спонукати до розвитку власного творчого потенціалу.

Хід заняття

1.Вправа «Відчуй іншого».

Мета: налаштування на роботу; розвиток емпатії, уміння відчувати іншу людину.

Кожний учасник повинен протягом 2—3 хв описати настрій когось із групи. Уявіть собі, відчуйте людину, її стан, емоції, переживання — і все це опишіть. Потім усі ознаки зачитуються вголос і підтверджується їхня правильність.

2.Лекція «Показники професійної компетентності. Автономізаційна компетентність».

Мета: інформувати педагогів про показники професійної компетентності; наголосити на складових автономізаційної компетентності.

З початку 90-х років ХХ ст. українське суспільство перебуває в умовах переходу від однієї соціально-економічної системи до іншої. Цей перехід тісно пов'язаний зі зміною способу життя українців, переоцінюванням ними усталених норм і цінностей, у тому числі й у системі освіти. Результатом сучасної освіти «повинне бути становлення людини, здатної до співпереживання, готової до вільного гуманістично орієнтованого вибору, індивідуального інтелектуального зусилля і самостійної, компетентної і відповідальної дії в політичному, економічному, професійному і культурному житті, яка поважає себе й інших, терпима до представників інших культур і національностей, незалежна в думках і відкрита для іншого погляду й несподіваної думки». Від професійної компетентності учителя залежить формування конкурентоздатності, ключових компетентностей учнів, їх спроможності увійти у світовий глобальний простір.

Важливо зауважити, що в сучасних умовах реформування освіти радикально змінюється статус вчителя, його освітні функції, відповідно зростають і вимоги до його професійної компетентності, рівня його професіоналізму.

Питаннями педагогічної компетентності займалися такі дослідники як В. Адольф, Ю. Варданян, Е. Зеєр, І. Зязюн, І. Колесникова, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, Е. Рогов, Є. Сахарчук, В. Сєриков, В. Синенко, А. Щербаков та ін.

 У наш час у науці відсутній однозначний підхід до визначення понять «компетентність», «професійна компетентність». Вчені визначають професійну компетентність як певний психічний стан, що дозволяє діяти самостійно й відповідально, як оволодіння людиною здатністю й уміннями виконувати визначені професійні функції (А. Маркова); як професійну готовність та здатність суб’єкту праці до виконання задач і обов’язків щоденної діяльності (К. Абульханова); як наявність спеціальної освіти, глибокої загальної й спеціальної ерудиції, постійне підвищення власної науково-професійної підготовки (В. Зазикін та А. Чернишова); як потенційну готовність розв’язувати задачі зі знанням справи (П. Симонов).

Розглядаючи сутність професійної компетентності учителя й враховуючи, що дана проблема досліджується й розробляється дослідниками досить не тривалий час, вчені наразі не прийшли до єдиного висновку. Так на думку В. Сластьоніна, І. Ісаєва, А. Міщенко й Є. Шиянова, професійна компетентність педагога виражає «єдність його теоретичної й практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності і характеризує його професіоналізм», при цьому основу структури компетентності учителя складають чисельні педагогічні вміння, що характеризують цю готовність.

Компетентність — це ще й деяка перспектива, що тією чи іншою мірою доступна даному фахівцю через його індивідуальні можливості й різні об'єктивні фактори.

Види професійної компетентності (Додаток 1).

Зупинимося на автономізаційній компетентності. Це здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовність і потреба навчатися протягом усього життя (Ш. Амонашвілі, С. Висоцька, Н. Кузьміна, В. Пилипівський, А. Хуторський, В. Цапок, О. Шиян та ін.).

Професійно  компетентним  можна  назвати  того  педагога,

який володіє такими якостями (складовими чинниками автономізаційної компетентності):

− успішно  розв’язує  завдання  навчання   і  виховання,  готує  для суспільства потрібний соціальний продукт;

− мотивована   до   праці   в   професії,   задоволена   професійно (суб’єктивні критерії);

− досягає    бажаних    суспільством    результатів    у    розвитку особистості учня (результативні критерії);

−  засвоює  норми,  еталони  професії,  досягає  майстерності  в  ній (нормативні критерії);

− прагне  індивідуалізувати  свою  працю,  а  також  усвідомлено розвиває  індивідуальність  засобами  професії  (індивідуально-варіативні критерії);

− досягає вже зараз потрібного рівня професійних якостей, знань і умінь (критерії наявного рівня);

− має   і   усвідомлює   перспективу,   зону   свого   найближчого професійного    розвитку,    роблячи    все    для    її    реалізації (прогностичні критерії);

− відкрита для постійного професійного навчання, нагромадження досвіду (критерії професійної навченості);

− збагачує  досвід  професії  завдяки  особистому  творчому  внеску (критерії творчості);

− соціально   активна   у  суспільстві,   готує   під   час   загальних обговорень питання про недоліки професії, її досягнення, шукає резерви  розв’язання  проблем  усередині  професії,  не  боїться потрапити   в   умови   конкуренції   освітніх   послуг   (критерії соціальної активності);

− віддана  педагогічній  професії,  готова  підтримувати  навіть  у складних умовах її честь і гідність,  професійну етику (критерії професійної прихильності);

−  готова до  якісної і  кількісної оцінки  своєї праці,  вміє сама  це робити, готова до диференційованої оцінки своєї праці у балах, зважено  ставиться  до  участі  у  професійних  істинах,  тестах (якісні і кількісні критерії).

Творчого вчителя характеризують такі риси, як постійний пошук оптимальних педагогічних рішень, здатність бачити проблеми, виявляти суперечності, творча фантазія, альтернативність і критичність мислення, високий рівень загальної культури.

Готовність педагога до творчості сучасні автори все частіше називають «креативністю»». Ця готовність є першим етапом педагогічної творчості, коли діяльність педагога спрямована на пошук способів, що забезпечують максимальну реалізацію пізнавального (освітнього), виховного і розвивального потенціалу уроку.

Виходячи з того, що творчість - це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення, за С. Сисоєвою, яка наголошує, що особистісні якості найбільш яскраво виявляються у творчості, яка забезпечує особистості її сутнісну й цілісну самореалізацію, можемо виділити як пріоритетні «базові» творчі якості особистості:

1. Позитивне уявлення про себе (адекватна оцінка), бажання пізнати себе; творчий інтерес, допитливість; потяг до пошуку нової інформації, фактів; мотивація досягнення.

2. Сміливість, готовність до ризику, самостійність, ініціативність, упевненість у своїх силах та здібностях, цілеспрямованість, наполегливість, уміння довести почату справу до кінця, працелюбність, емоційна активність.

3. Проблемне бачення, здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей, здатність до дослідницької діяльності, розвинута уява, фантазія, здатність до виявлення протиріч, здатність до подолання інерції мислення, уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію, здатність до міжособистісного спілкування.

4. Альтернативність мислення, дивергентність мислення, точність мислення, готовність пам'яті, асоціативність пам'яті цілісність синтетичність, свіжість, самостійність сприйняття, пошуково-перетворюючий стиль мислення.

3.Лист «Про що я до цього часу мовчав».

Мета: розвивати здатність розуміти себе та інших людей; одержання зворотного зв'язку при збереженні певної конфіденційності; переосмислення своїх стосунків та корекція комунікативної поведінки.

Інструкція: Ми часто діємо відповідно до прислів'я: «Слово — срібло, мовчання — золото». Іноді така стратегія буває ефективною, а іноді є кроком, який може зіпсувати стосунки.

Виберіть стосунки, які ви цінуєте й хочете бачити різноманітними й наповненими. Хто виступає у них вашим партнером: ваш чоловік, колега, підлеглий, учень.... Чи можете Ви наважитись повідомити цій людині дещо таке, про що до сьогодні залишали невисловленими? Нерідко наше мовчання є, по суті, спробою бути тактовним і делікатним. Але життя дуже часто вимагає від нас, щоб ми були спонтанні, відверті, справедливі.

Напишіть зараз листа одній із значущих для вас людині, в якому повідомте дещо таке, про що до тепер через різні причини не висловлювалися.

4.Робота в групах «Зустріч двох цивілізацій».

Мета: удосконалювати уміння творчо вирішувати проблемні ситуації групою; вчитися ефективній поведінці для досягнення згоди у розв'язанні групової задачі.

Ваше завдання зараз якомога ефективніше використати весь свій професійний потенціал, знання з попередніх вправ. (Можна як підказку роздати види професійної компетентності з Додатка 1).

Учасники діляться на 2 команди. Жеребкуванням визначається команда землян і команда інопланетян.

Інструкція: Космічна експедиція із Землі виявила незаселену планету, надра якої є надзвичайно цінними різноманітними корисними копалинами і стратегічно важливими видами сировини. Але одночасно з землянами на цю планету приземлилися представники іншої високорозвиненої цивілізації, які також зацікавилися природними ресурсами. Ця планета вкрай необхідна обом цивілізаціям. Мабуть, збройного конфлікту не уникнути.

У той же час залишається можливість мирної домовленості. Але між кораблями немає зв'язку, і, щоб висловити свої пропозиції, необхідно залишити корабель і вийти назовні. Це ризик: суперники можуть не зробити такого самого кроку, а просто знищити конкурентів. У цій грі вам доведеться вирішити, як вчинити. Можливо навіть програти ситуацію домовленості – вирішення проблемного питання, або ж навпаки.

5.Впрпава «Чарівна паличка».

Мета: розслаблення; удосконалення толерантного відношення до оточуючих.

Інструкція. Покладіть на стіл у центрі кола чарівну паличку. Повідомте, що за її допомогою можна будь-якого учасника тренінгу перетворити на кого завгодно і на що завгодно. Будь-який учасник може взяти паличку і доторкнутися до будь-кого з учасників із словами: «Перетворюю тебе... на ..., тому що...».

6.Вправа «Подарунок».

Мета: отримання зворотного особистісного зв'язку; підтримка позитивного настрою.

Нехай кожний з вас по черзі зробить подарунок своєму сусідові ліворуч (за годинниковою стрілкою). Подарунок потрібно зробити («відчути») мовчки (невербально), але так, щоб ваш сусід зрозумів, що ви йому даруєте. Той, хто отримує подарунок, повинен намагатися зрозуміти, що йому дарують. Поки всі не отримають подарунки, говорити нічого не потрібно. Усе робимо мовчки.

Обговорення:

- Чи приємно вам було отримувати подарунки?

- А чи ви зрозуміли, що вам дарували? Назвіть.

7.Робота над помилками.

Мета: надання рекомендацій для збереження цінності обраної професії.

Зневірились? Замініть “мінуси” “плюсами”!

“Плюси” Чому добре бути вчителем?

+ Мінімум п'ять разів на рік Вам обов'язково даруватимуть квіти (на Перший дзвоник, Восьме березня, День учителя, Останній дзвоник, у Ваш день народження), а то й частіше.

+ До глибокої зрілості Вас називатимуть не “тітонько”, не “бабо”, а Марія Петрівна, наприклад.

+ Де б Ви не проживали —у місті, чи у глухому селі — будете просто зобов'язані слідкувати за своєю зовнішністю: цілий день під пильною увагою підлітків або ж надуважних малюків, які краще пам'ятатимуть, у що Ви були зодягнені, ніж те, про що Ви говорили!

+ Коли більшість мусить заробляти пенсію аж до 55-60-ти років, Ви можете, пропрацювавши всього 25 років, гарантовано йти на відпочинок навіть у 45 (коли “баба ягодка опять”).

+ При восьмигодинному робочому дні Ви додому можете йти навіть о 12.00 і не на обідню перерву, а взагалі! Або ж приходити на робоче місце тільки о 12.00 (це вже в залежності від вашого розкладу).

+ Відпустка—цілих 2 місяці! А ще осінні, зимові та весняні канікули!

+ Якщо Ви—учитель, значить, гарно знаєте психологію (або принаймі мали змогу гарно вчити). Як наслідок, Ви володієте навичками спілкування, Вам легше знайти спільну мову з людьми. І взагалі Ви—людина грамотна й освічена!

+ Учителі, як правило, виглядають значно молодшими за своїх однолітків, оскільки ми завжди знаходимося серед молоді (з ким поведешся, від того й наберешся).

+ Без докорів сумління цілісінький день можете повчати, давати поради й учити, учити,  учити... (І чим більше, тим краще)

+ Пам'ятаєте, як Вам було страшно складати іспити? Тепер (ура!) Ви їх будете приймати!!!

+ Танцювати біля ялинки в маскарадному костюмі, співати новорічних пісень разом із Дідом Морозом і Снігуронькою, гратися в піжмурки, щороку або кілька разів на рік святкувати День іменинника, їздити на екскурсії, крутитися на каруселях, ходити в зоопарк, малювати на асфальті кольоровою крейдою і складати віршики—таке собі у будь-якому віці може дозволити тільки вчитель!

+ Діти—це квіти людства, паростки, насінини, корінчики… І саме Ви будете їх вирощувати, саме Ваші думки, знання, переконання вони використовуватимуть у дорослому житті. Невже це не вражає!

+ Кожна дитина в майбутньому кимось стане. І якщо Вам удасться залишитися в пам'яті гарним спогадом про дитячі роки, тільки уявіть собі, скільки у Вас буде знайомих лікарів, адвокатів, косметологів, директорів… та ще чимало кого!

“Мінуси” Чому бути вчителем погано?

- Нарешті випровадивши власних дітей до школи, Ви зобов'язані будете йти туди самі, щоб почати спілкуватися… із чужими (+ і власна дитина буде завжди на очах!)

- Учительська зарплата в нашій країні недостойна цієї професії. (Можливий + якщо поталанить вийти заміж за чоловіка хоча б із середнім достатком, малий заробіток тоді не проблема).

- Замість модних журналів Вам доведеться читати підручники, учнівські зошити. (+ але ж не цілодобово!)

- Знову—до школи! Від дзвінка до дзвінка! (+ це всього кілька годин).

- Не можете пофарбувати волосся у зелений колір (хоча...)

- Не можете, не оглянувшись, вільно матюкатися, ходити вулицею напідпитку, та й узагалі вести себе непорядно. (+ а це Вам узагалі потрібно?)

Пора Вам розпочати повторення (пригадайте, чому Ви дуже хотіли стати саме Вчителем!) і провести роботу над помилками (замінити мінуси” на “плюс).

8.Вправа «Валіза».

Мета: підбиття підсумків заняття.

Наша робота підходить до завершення. Але перед тим, як «роз'їхатися», зберемо «валізу». (Можна на дошці зобразити схематично валізу, на яку будете прикріплювати результати роботи – у вигляді маленьких валіз, які роздаються кожному вчителю).

Оскільки сьогодні ми займалися проблемою професійної компетентності, а саме її складової автономізаційної компетентністю, то ж у «валізу» покладемо те, що кожному з нас допомагає чи допоможе розвивати у собі і надалі цю складову.

Але збираючи «валізу», ми будемо дотримуватися певних правил:

• те, що допомагає нам, буде покладено у «валізу» тільки за згодою усіх учасників;
• «покласти у валізу» можна тільки ту рису, яка піддається корекції.

Заняття 3.

Практично-освітній семінар

Тема: Комунікативна компетентність педагога.

Мета: дати поняття комунікативної компетентності; розвивати компетентність педагогів як головний чинник спілкування; розвивати навички компетентності у конфліктних ситуаціях; навчити самостійно розслаблятися та відновлюватися.

Хід заняття

1.Ритуал зустрічі. Вправа «Важлива інформація».

Мета: створити комфортну атмосферу; налаштування на роботу.

Учасникам пропонується поділитися інформацією про себе, якою вони готові поділитися.

2.Міні-лекція.

Мета: надання інформації про комунікативну компетентність.

Компетентність у сфері спілкування є одним із головних чинників високого професіоналізму педагога. Ми повинні розвивати свої як вербальні, так і невербальні засоби встановлення контактів для застосування у різних життєвих ситуаціях. Ми повинні бути чутливі як до своїх, так і до почуттів людей, з якими вступаємо у взаємодію. Здатність до спілкування є соціально зумовленою. Вона виявляється на рівні реалізації в індивіда всіх трьох чинників спілкування: комунікативного, інтерактивного, перцептивного. Комунікативна компетентність залежить від рис характеру, типологічних властивостей особистості, де провідну роль відіграють організаторські й комунікативні риси. Розвиток їх дозволяє психологічно правильно формувати міжособистісні стосунки у різних сферах суспільного життя.

3.Вправа «Конкурс на посаду».

Мета: удосконалювати вміння апробувати й потренуватись різними способами встановлювати контакти; створити сприятливі умови для їхнього перенесення в реальну діяльність.

Вправа виконується в групах по 3 або 4 особи.

Інструкція. Уявіть собі, що ви вирішили взяти участь у кон­курсі на посаду завідувача кафедри в педагогічному університеті. Відбір проводиться у декілька етапів, на кожен із яких разом зби­раються різні люди. Зараз у кожній групі хтось один (я пізніше скажу, хто саме) спробує встановити контакт із рештою учасників вашої малої групи. Той, хто встановлює контакт, зацікавлений в отриманні інформації щодо процедури відбору, а ті, до кого він звертається, займають приблизно таку позицію: ситуація відбо­ру для вас дуже важлива і ви хочете успішно її пройти, тому у вас є серйозні причини, через які ви не хочете відволікатися від ва­ших роздумів із приводу співрозмови, яку потрібно пройти, й даєте це зрозуміти тому, хто до вас звертається.

Обговорення.

4.Вправа «Театральне фойє».

Мета: розвиток комунікативних здібностей; формування умінь вступати у контакт із партнером для переговорів.

Доброволець виходить. Учасники загадують кого-небудь. Потім доброволець повинен вгадати кого загадано, він має 3 шанси: запитує «На яку стихію схожа ця людина?», «На яку рослину, дерево, квітку?», «На яке свято?» - все це загадують учасники.

5.Вправа «Карта моєї мети».

Мета: створити план досягнення своєї мети.

Ця карта допоможе Вам скласти план досягнення своєї мети. Уявіть собі, що мета – це місце, куди ви прагнете прибути. «Зупинки» на карті – це ті місця, які Вам доведеться відвідати на своєму шляху. Ви можете обрати будь-яку ціль, якою б ви могли поділитися. Учасники поділені на групи по 5 осіб. Обговорюють проблему і створюють карту своєї мети. (Додаток 2).

6.Вправа «Епітети».

Мета: удосконалення комунікативних здібностей.

Матеріал: набір фотографій із зображенням людей, які переживають різні емоційні стани.

Кожна група отримує фотографію певного емоційного стану.

Інструкція: Роздивіться уважно фотографії і дайте їм характеристику. Характеризувати необхідно не якісь окремі частини обличчя, а особистість в цілому. Підберіть не менше 7 епітетів, які розкривають характер людини та її емоційний стан. Наприклад: ця людина спокійна, безконфліктна, слабка, щира, дружелюбна, добра, проста, весела, радісна, безтурботна.

Обговорення:

•    Чи важко було характеризувати людину? Чому?

7.Опитувальник мотиваційних джерел (розроблено Д. Барбуто та Р. Сколком, переклад О. Сидоренко).

Мета: інформувати про мотивацію діяльності; самодіагностика: визначення домінантних мотиваційних чинників.

Мотивація – це сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості. Це всі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які спонукають поведінку людини при спілкуванні. Тому визначення домінантних мотивів є найважливішим у повсякденному житті людини. Оскільки завдання педагога полягає в тому, щоб мотивувати учня на навчання, розвиток і саморозвиток; а ще вчитель мотивує колег на співпрацю, спільний творчий пошук та радісну і безкорисливу роботу на користь усього суспільства. Вважаю доцільним наголосити, що педагогу необхідно знати власний домінантний чинник мотивації.

Опитувальник мотиваційних джерел (Додаток 3).

Результати методики та їх інтерпретація:

Сума І: Внутрішня мотивація – спрямованість на процес: бажання отримати задоволення та насолоду від процесу діяльності.

Сума ІІ: Зовнішня мотивація – матеріальна винагорода: бажання відчутної зовнішньої винагороди: заробітна плата, премії тощо.

Сума ІІІ: Зовнішня мотивація – схвалення іншими: бажання прийняття й підтвердження своїх рис, компетентності й цінностей з боку інших індивідуумів або референтної групи.

Сума ІV: Внутрішня мотивація – самовдосконалення, самореалізація: бажання відповідати власним стандартам рис, компетентності й цінностей.

Сума V: Інтегративна мотивація – узгодженість завдань працівника із завданням фірми: бажання досягати мети, що відповідає інтерналізованим цінностям.

8.Висновок.

Упродовж усього суспільного розвитку люди взаємодіють за допомогою вербального й невербального спілкування. Для педа­гога важливо вивчити невербальні патерни взаємовідносин і їх за­стосування у ставленні людей один до одного.

Фахівці з психології спілкування висловлюють думку про те, що з допомогою вербального (словесного) каналу передається інформація, а невербальний канал використовується для «обго­ворення» міжособистісних стосунків. Зарубіжний учений Мейєрабіан установив, що передача інформації відбувається за раху­нок вербальних засобів (тільки слів) на 7 %, за рахунок звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію звуку) на — 38 %, а за рахунок невербальних засобів на 55 % .

Розуміння мови міміки й жестів дає можливість педагогові більш чітко визначити позицію учня, розуміти його внутрішній стан. Завдяки цьому він може запобігти невербальним діям, вчин­кам, змінити свою поведінку, що наприкінці призведе до по­трібного результату, мети тощо.

Отже, педагог, який прагне встановити гарний контакт зі свої­ми вихованцями, викликати до себе довіру, інтерес, у своєму ар­сеналі має творчо використовувати вербальні й невербальні засоби. Компетентний у спілкуванні, він знає, що внутрішні думки й почуття розмовляють мовою тіла, мовою тих змін, які відбулися. Кожному душевному рухові відповідає особливий рух тіла; вони завжди в парі однієї і тієї ж людини. Це можуть бути пози тіла, коливання, нахил голови, рух плечей і рук, жестикуляція тощо.

9.Рекомендації.

Мета: надання рекомендацій.

Позитивне, емоційне забарвлення міжособистісних взаємин, яке викликає симпатію, почуття наближеності до іншої людини називається атракцією.

ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ АТРАКЦІЇ

1. «Дзеркало ставлення» - добра посмішка, сигнал «я – ваш друг».
2. «Ім’я»:

- звернення до людини на ім’я;

- увага до особи;

- утвердження людини як особистості.

3. «Золоті слова»:

- комплімент;

- ефект навіювання;

- «терплячий слухач»;

- терпляче та уважне вислуховування співрозмовника.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

1. Пам’ятайте: кожен співрозмовник – особистість!
2. Організовуйте спілкування «не від себе», а «від них».
3. Не організовуйте спілкування «по вертикалі».
4. Формулюйте діалоги з урахуванням особистості. Не переводьте їх на читання моралі.
5. Поважайте прагнення особистості самостійності та поважайте її погляди.

Увага: стежте за:

- своїми думками – вони стають словами;

- своїми словами, вони стають вчинками;

- своїми вчинками, вони стають характером;

- своїм характером, тому що він визначає вашу долю.

9.Рефлексія. Вправа «Комплімент».

Мета: отримання зворотного зв'язку; підтримка позитивного настрою.

Усі учасники групи утворюють два кола (зовнішнє і внутрішнє), стоячи обличчям один до одного. Учасники, які стоять обличчям один до одного, утворюють пару. Перший член пари робить щирий знак уваги партнеру навпроти, тобто говорить йому щось приємне. Той відповідає: «Дякую, але я в собі ціную ще й … (називає те, що він у собі цінує і вважає, що заслуговує за це на увагу)». Потім партнери міняються, роблячи крок ліворуч, таким чином утворюються нові пари. Усе повторюється до того часу, поки не буде зроблене повне коло.

Чи легко вам було реагувати на виявленні знаки уваги таким чином? Чому?

Заняття 4.

Практикум

Тема: Розвиток комунікативних умінь і навичок. Особистісне зростання вчителя.

Мета: опанування педагогами прийомів ефективного спілкування через техніку активного слухання; сприяння мотивації вчителя до самовдосконалення у різноманітних сферах життя, ознайомлення та практика застосування прийому «Я - висловлювання» у спілкуванні; створення позитивного психологічного клімату в колективі шляхом актуалізації установки вчителя на цінність самореалізації у своїй професії.

Хід заняття

1.Вправа «Візуальне відчуття».

Мета: створення комфортної атмосфери;  налаштування на роботу.

Усі сідають колом. Психолог просить, щоб кожен уважно подивився на обличчя інших учасників. Через 2—3 хв всі закривають очі і намагаються уявити собі обличчя інших учасників групи. Впродовж 1—2 хв потрібно фіксувати в пам'яті обличчя, яке вдалося найкраще уявити (запам'ятати). Після виконання вправи група обговорює свої відчуття й повторює вправу. Завдання: кожний учасник групи намагається відтворити в пам'яті якомога більшу кількість облич учасників тренінгу.

2. Вправа «Через скло».

Мета: удосконалювати вміння невербального спілкування.

Один з учасників пропонує текст, записуючи його на папір, але передає його ніби через скло, тобто мімікою та жестами. Учасники групи називають те, що вони зрозуміли. Ступінь збігу переданого й запи­саного тексту свідчить про уміння встановлювати контакт.

3. Робота в групах. Вправа «Очікування від семінару».

Мета: визначення очікуваного результату від практикуму.

Психолог. Нашу психологічну та педагогічну роботу можна уявити як мальовничий та різноманітний ліс, де ми набуваємо досвіду, то йдучи протоптаними широкими дорогами, то блукаючи стежками особистих пошуків, то усамітнюючись, то виходячи на яскраві, освітлені нашим покликанням галявини, щоб розпалити з колегами вогнище надії, взаємоповаги та розуміння.

Тож уявімо собі, що ми вийшли на одну з численних галявин, де на ґрунті наших завдань та очікувань виростають барвисті квіти професій­ного досвіду. Адже вчитель — це, насамперед, той, хто завжди вчиться.

Тож прошу кожного з вас записати ваші очікування від сьогоднішнього семінару й визначитися, хто з групи їх репрезентує. Представники груп по черзі ознайомлюють учасників з очікуваннями від семінару (на схематичних квітах, деревцях, кущах учасники групи записують свої очікування). Підсумки фіксують на дошці на схематичній галявині.

4. Групова робота «Особистісне зростання учителя».

Мета: визначення основних показників особистісного зростання вчителя за сферами життєдіяльності вчителя; сприяння мотивації вчителя до самовдосконалення у різноманітних сферах життя.

Кожна група отримує завдання скласти невеличку програму особистісного зростання вчителя за однією з п'яти умовних сфер життє­діяльності людини: духовною, фізичною, емоційною, інтелектуальною, соціальною. Представники груп репрезентують думку групи щодо реалізації вчителя у певній сфері.

Роздатковий матеріал для груп

Розвиток інтелектуальної сфери (обізнаність, фаховість, розумова активність, пізнавальні здібності)

1.  Найуразливіші місця в інтелектуальній сфері життя вчителя.
2. Для чого вчителю необхідно постійно поглиблювати професійні знання та загальну обізнаність? Що це дає його особистості?
3. Що вчителю бажано робити систематично для розвитку інтелекту­альної сфери (крім ознайомлення з фаховою літературою)?

Розвиток емоційної сфери

1. Негативні емоції, які відчуває вчитель майже щодня.
2. Що означає для вчителя бути «молодим душею»?
3. Які емоції вчителя сприяють гармонійному сприйняттю світу? Як учитель може допомогти собі частіше відчувати ці емоції?

Розвиток фізичної сфери (здоров'я, фізична культура, нервова система)

1. Що з фізичної сфери зазнає найбільшого впливу, навантаження під час педагогічної діяльності? Чому?
2. Чим бажано займатися вчителю для покращення здоров'я?
3. Чим корисний розвиток фізичної сфери для професійної та особистісної реалізації вчителя?

Розвиток духовної сфери

1. Внутрішні та зовнішні причини появи у вчителів станів апатії, тривожності, агресії.
2. Як духовність може допомогти вчителю в роботі, у ставленні до робочих ситуацій?

3.Що бажано робити вчителю, щоб духовно розвиватися?

Розвиток соціальної взаємодії (вміння конструктивно спілкуватися)

1. Як позначається робота у школі на спілкуванні з людьми за її межами?
2. Найголовніші, на вашу думку критерії ефектності взаємодії в системах:

• «вчитель — вчитель»;
• «вчитель — учень»;
• «вчитель — керівник».

3. Які найважливіші риси необхідні вчителю для створення робочої атмосфери на уроці?
4. Що позитивного в досвіді людського спілкування дає робота з дітьми?

5.Вправа «Я-висловлювання».

Мета: ознайомлення та практика застосування прийому «Я - висловлювання» у спілкуванні.

Практичний психолог ознайомлює вчителів з поняттям «Я-висловлювання», наводить приклад успішного застосування цього прийому як у вербальній взаємодії, так і у формуванні позитивних установок у мисленні. Групам роздають картки із зображенням шкільних ситуацій, учителі моделюють і доповнюють ці ситуації так, щоб персонажі, зображені на картках, застосовували «Я-висловлювання». Після цього група робить прогноз подальшого розвитку подій. Після презентації думки групи з приводу завдання картки з нотатками вивішують на дошку. У техніці «Я висловлювання» необхідно висловити свої думки та почуття, звертаючись до опонента, пояснити чому ви від нього чекаєте певних дій.

Техніка „Я висловлювання" (до класу і до окремого учня)

Я хотіла б щоб ви (опанували, навчились, засвоїли) допоможіть мені, будь ласка, (зробіть, прочитайте, напишіть, виконайте)...

Техніка надихання (до класу)

Я хочу вас навчити ... Це не просте завдання, але я вірю, що кожен з вас опанує цей (... спосіб) і ви успішно справитесь з цим завданням. (до учня)

Я ( знаю, відчуваю, бачу, вірю), що ти справишся з цим завданням і в тебе все вийде, зосередься і постарайся..

Я вірю, що ти знайдеш в собі сили виконати це завдання.

Техніка схвалення (до класу)

Я така задоволена, що ми всі сьогодні так дружно і злагоджено попрацювали

Мені приємно про це сказати, що сьогоднішню тему ви так уважно слухали і тому так добре засвоїли. (до учня)

Як добре, що ти повірив у свої сили і виконав це завдання.

Як чудово, що ти не зупинився перед труднощами, а подолав їх.

Техніка спонукання (до класу)

А зараз зосередьтеся, заспокойтеся і постарайтеся вловити основну думку, (до учня)

Зосередься, подумай і зверни увагу на ось цей пункт

Комбінація технік надихання - схвалення.

Я (вірю, знаю, відчуваю), що ми зробимо цю аплікацію і всі попрацюємо дружно і злагоджено, кожен добре постарається.

Комбінація технік надихання спонукання

Я (відчуваю, знаю, вірю), що цю задачу зрозуміють всі, тільки зосередьтеся, уважно послухайте і ви всі зрозумієте.

6.Вправа «Реклама професії вчителя».

Мета: створення позитивного психологічного клімату в колективі шляхом актуалізації установки вчителя на цінність самореалізації у своїй професії.

Учасники кожної групи рекламують професію вчителя.

7.Вправа «Передавання руху по колу».

Мета: ознайомлення з невербальними каналами передачі комунікації; самодіагностика на визначення уміння слухати та чути іншу людину.

Усі сідають у коло. Один з учасників групи починає діяти з уявним предметом так, щоб його можна було продовжити. Сусід повторює його дію і продовжує вправу. У такий спосіб предмет обходить коло і повертається до першого гравця, який називає переданий йому предмет і кожен з учасників називає, у свою чергу, що передавав саме він. Після обговорення вправа повторюється ще раз.

Численні дослідження показують, що успіх людини, яка працює в сфері постійного спілкування, на 80 % залежить від її комуніка­тивної компетентності.

Непродуктивність у спілкуванні може бути пов'язана з відсутністю комунікативних навичок спілкування, з труднощами їх практичної реалізації (стомлення, неуважність, умови діяльності, особливості ситуації).

Можна виділити такі невербальні канали комунікації:

• очі і контакт за допомогою погляду;
• обличчя і його експресія;
• жести;
• пози;
• тактильні відчуття (дотики);
• дистанція під час спілкування.

Інструкція. Вашій увазі пропонується методика на визначення уміння слухати іншу людину.

Перед вами 16 запитань, на кожне з яких ви можете відповісти твердженням «так» чи «ні». Варто пам'ятати, що «правильних» чи "неправильних» відповідей не буває. Головне — намагайтеся відповідати чесно, не намагайтеся справити позитивне враження, відповіді мають відповідати дійсності. Вільно та щиро висловлюйте свою думку. У цьому випадку ви зможете краще пізнати себе. Заздалегідь дякуємо вам!

1. Чи терпляче ви чекаєте, доки інший закінчить говорити і дасть вам можливість висловитися?
2. Чи поспішаєте ви прийняти рішення до того, як зрозумієте сутність проблеми?
3. Чи слухаєте ви лише те, що вам подобається?
4. Чи заважають вам слухати співрозмовника ваші емоції?
5. Чи відволікаєтеся ви, коли співрозмовник висловлює свої думки?

6. Чи запам'ятовуєте ви замість основних моментів бесіди якісь несуттєві?
7. Чи заважають вам упередження сприймати інформацію?
8. Чи припиняєте ви слухати співрозмовника, коли з'являються труднощі в розумінні його думки?
9. Чи займаєте ви негативну позицію щодо співрозмовника?

10.                    Чи завжди ви слухаєте співрозмовника?
11.                    Чи ставите ви себе на місце того, хто говорить, щоб зрозуміти, що змусило співрозмовника говорити саме так?
12.                    Чи берете ви до уваги той факт, що у вас із співрозмовником можуть бути різні погляди на предмети обговорення?
13.                    Чи припускаєте, що у вас і вашого співрозмовника може бути різне розуміння змісту уживаних слів?
14.                    Чи намагаєтеся ви з'ясувати причини суперечки, наприклад, різні точки зору, постановка питання?
15.                    Чи уникаєте ви погляду співрозмовника у бесіді?
16.                    Чи виникає у вас бажання перервати співрозмовника і вставити своє слово за нього, випередити його з висновками?

Обробка результатів (підраховують кількість «-» відповідей)

Інтерпретація

6 балів і менше. Низький ступінь виразності уміння слухати інших, спрямованість у спілкуванні на себе (тобто задоволення своїх домагань, незважаючи на інтереси партнера). Занижена чутливість в оцінюванні поточної ситуації — коли мовчати і слухати, а коли говорити. Необхідне навчання навичок ефективного слухання;

від 7 до 10 балів. Середній ступінь виразності уміння слухати співроз­мовника. Це уміння швидше виявляється ситуативно і залежить від особистісної значимості (зацікавленості) в інформації. Є необхідність в удосконаленні навичок та прийомів активного слухання;

10 балів і більше. Явно виражені уміння слухати інших незалежно від особистої значимості отримуваної інформації. Така людина є сумлін­ним співробітником (якщо в основі діяльності — спілкування з людьми).

8.Інформаційне повідомлення: «ТИПОВІ ПРИЙОМИ СЛУХАННЯ».

Мета: опанування педагогами прийомів ефективного спілкування через техніку активного слухання.

1. Глухе мовчання.
2. Угу-піддакування («ага», «угу», «так-так», «ну», кивання підборід­дям тощо).
3. Луна — повторення останніх слів співрозмовника.
4. Дзеркало — повторення останньої фрази зі зміною порядку слів.
5. Парафраз — передавання змісту висловлювання партнера іншими словами.
6. Спонукання — вигуки та інші вирази, що спонукають співрозмов­ника продовжити перервану мову («Ну і...», «Ну і що далі?», «Давай-давай»),
7. Уточнювальні запитання на зразок «Що ти мав на увазі, коли гово­рив «есхатологічний»?

8.Додаткові запитання типу «навіщо», які розширюють сферу спілкування; дуже часто такі запитання відволікають оповідача від голов­ної думки розмови.

9.Оцінки, поради.

10.                    Продовження — коли слухач долучається до розмови і намагається завершити фразу, розпочату тим, хто говорить, «підказує слова».
11.                    Емоції — «ух», «ах», «чудово», сміх, «ну і ну».
12.                    Нерелевантні й псевдорелеванті висловлювання — висловлю­вання, що не стосуються справи, і лише формально стосуються роз­мови.

9. «Суперечка при свідку».

Мета: закріплення навичок активного слухання.

Учасники групи об'єднуються у трійки. Один з членів трійки бере на себе роль спостерігача-контролера. Його завдання — стежити затим, щоб учасники суперечки здійснювали підтримку вислов­лювань партнерів, не пропускали другого такту («З'ясування») у пара­фразі використовували «інші слова». Два інших учасники трійки, попередньо вирішивши, яку з альтернативних позицій вони будуть займати, вступають у суперечку на обрану ними тему, дотримуючись схеми веден­ня діалогу. Під час вправи учасники міняються ролями, тобто роль спо­стерігача-контролера по черзі виконують усі члени трійки.

По закінченні учасники групи обговорюють вправу. Орієнтовні запи­тання для обговорення:

• Які труднощі постали перед вами під час розмови?
• Чи були випадки, коли після парафразу відбувалося уточнення позиції?

— Кому з учасників не вдалося зрозуміти іншого?

10. Притча «Випробування життям».

Мета: розвиток комунікативних здібностей учасників, уміння висловити свою думку.

Випробування життям

Приходить до батька молода дівчина і говорить:

— Тату, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі й проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил… Що мені робити?

Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв із води моркву і яйце та налив у чашку каву з третьої каструлі.

— Що змінилося? — запитав він свою дочку.

— Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді, — відповіла вона.

— Ні, дочко, це лише поверхневий погляд на речі. Подивися: тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою і податливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу. Так і люди — сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабаками там, де крихкі й ніжні лише затвердіють і зміцніють.

— А кава? — запитала дочка.

— О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі й змінили його — перетворили окріп на чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються через обставин — вони змінюють саме середовище і перетворюють його на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з цього.

♦ Як Ви змінюєтесь під тиском різних життєвих обставин: як яйце, морква чи кава?

Я Вам бажаю завжди залишатися зернами кави і змінювати середовище, щоб не шкодити своєму внутрішньому світу, а з усього отримувати користь.

11.Завершальна вправа «Тепло наших рук».

Мета: зворотний зв'язок; підтримка настрою від заняття.

Учасникам пропонують перед виходом потиснути колегам руки і коротко висловити особисті побажання, які починатимуться з вислову: «Я вірю...» А також необхідно сказати про те, чи справдилися очікування, чи ні. Якщо ні, можна зірвати з галявини свою квітку, кущ чи дерево.

Заняття 5.

Психологічна гостинна

Тема: Мистецтво бути педагогом.

Мета: оновити в педагогів школи свідомість професійного вибору; формувати позитивне мислення; навчити моделювати ситуації та формувати стійкість до ситуацій невизначеності; навчити бачити й формулювати розв'язання проблеми з різних сторін; сприяти розумінню власних почуттів та їх вербалізації; відпрацювати навички ефективного спілкування.

Хід тренінгу

1.Вправа «Відпускання каменів».

Мета: формувати позитивне мислення; зняття напруження; налаштування на роботу.

Уявіть собі, що ви стоїте в гірській річці з дуже швидким плином. Щоб вас не віднесло стрімким потоком, ви тримаєтеся за великий камінь — схопіться за нього й напружтеся. Слухаючи притчу, намагайтеся утримуватися за камінь.

В «Ілюзіях» Ричарда Баха один з героїв розповідає притчу про підводних жителів. На дні річки з дуже швидким плином жили істоти, що були дуже схожі на людей, але вміли дихати під водою. Усе своє життя вони проводили там, чіпляючись за великі камені, що лежать на дні. У такий спосіб утримуючись від швидкого плину, вони народжувалися, харчувалися, любили й помирали. Уважалося, що той, хто відпустить камінь, неодмінно загине, віднесений стрімкою течією. Один з них усе-таки полишив свій камінь, але не загинув, а поплив за течією. Йому трапилися інші такі ж поселення, у яких жителі так само проводили своє життя, як у його рідному селищі. Вони дивувалися цій людині: «Дивіться! Вона літає! Це надлюдина!», на що «надлюдина» відповідала: «Неправда! Я така ж, як і ви. Просто відпустіть ваші камені, і полетимо». Але ніхто не наважився наслідувати її приклад...

Ваш камінь — це страх. Отже, відпустіть його. (Учасники відпускають свої камені, напруження спадає, усі розслаблюються.)

2.Двозначність у прояві почуттів.

Мета: навчити моделювати ситуації та формувати стійкість до ситуацій невизначеності; навчити бачити й формулювати розв'язання проблеми з різних сторін.

Група об'єднується в маленькі підгрупи по три-чотири особи.

Для кожної ситуації опишіть два різні почуття, які могли б бути виражені в цій ситуації.

1)Що відбувається, коли люди висловлюються двозначно? Як на них реагують оточуючі? Що вони відчувають?

2)Чому ви описуєте ваші почуття двозначно? За яких обставин ви швидше висловлюватиметеся двозначно, а не описово? Якими можуть бути наслідки цього?

Ситуації

1. Дівчина запитує свого друга: «Чому ти завжди спізнюєшся?». Що могла б сказати дівчина, щоб відверто описати свої почуття?

2. Ви помічаєте, що один із членів групи, який весь час говорив, раптово замовчав. Що він міг би сказати, щоб відверто описати свої почуття?

3.Ви чуєте, як пасажир говорить таксисту: «Нам обов'язково так швидко їхати?». Що міг би сказати пасажир, щоб відверто описати свої почуття?

4.Євген говорить Олені: «Ти чудова жінка!». Що міг би сказати Євген, щоб відверто описати свої почуття?

5. Ольга після зауваження Ганни різко змінила тему розмови. Що могла б сказати Ольга, щоб відверто описати свої почуття?

6. Під час роботи групи Сергій сказав Івану: «Іване, ти занадто багато говориш!». Що міг би сказати Сергій, щоб відверто описати свої почуття?

3.Вправа «Два замки».

Мета: удосконалювати вміння вербальної і невербальної комунікації

Група об'єднується у дві команди. Кожна команда одержує незавершений малюнок замка.

Після одержання інформації від іншої команди вам потрібно завершити малюнок так, неначе її малювала інша команда. Для цього вам потрібно показати пантомімою:

• пору року;

• час доби;

• звіра, який охороняє замок;

• мешканців замка;

• погоду;

• відчиненими чи зачиненими мають бути вікна и віконниці замка.

У результаті сформулюйте правила, які допомагають вам зрозуміти інших людей.

4.Зміна неконструктивного типу мислення.

Мета: надання рекомендацій щодо конструктивного мислення, раціональних думок.

Багато часу залежить від наших поглядів і переконань. Неконструктивними вважаються ті переконання, що викликають тривогу, злість, розчарування і призводять до крайнощів у емоціях саморуйнівного походження. Таке мислення, як правило, вирізняється категоричністю, абстрактністю, песимізмом, легковажністю, зайвою вимогливістю, заплутаністю.

Необхідно розділити аркуш навпіл і в праву частину таблиці вписати ті види неконструктивного мислення, які властиві вам. Потім прийняти рішення і записати в ліву частину таблиці тип мислення, що є конструктивним для вас.

Керуючись цим, потрібно в такий же спосіб проаналізувати ірраціональні думки, що викликають тривогу:

Ірраціональні думки, що викликають тривогу	Раціональні думки, що забезпечу­ють контроль над емоціями
Як жахливо	Нічого страшного
Мені цього не винести	Я можу змиритися з тим, що мені не подобається
Я дурень	Я вчинив нерозумно
Він — урод!	Він теж недосконалий
Цього не повинно було статися	Це мало статися, тому що ста­лося
Мене мало вбити	Я винний, але вбивати мене нема за що
Він не має права	Він має цілковите право робити  по-своєму, хоча мені хотілося б, щоб він не користувався цим правом
Мені обов'язково по­трібно, щоб він/ вона це зробив	Я хочу/ бажаю/ волію, щоб він/ вона це зробили, але я не обов'язково повинен мати те, що хочу
Справи завжди йдуть погано	Справи можуть іноді йти погано
Щоразу, коли я стараю­ся, нічого не виходить	Іноді, й навіть часто, у мене ви­ходить
Справи ніколи не кле­яться	Справи не клеяться частіше, ніж мені хотілося б
Це більше, ніж життя	Це важлива частина мого життя
Це мало бути прості­шим	Я хочу, щоб це було простішим, але те, що для мене добре, нечас­то досягається легко
Я повинен був зробити краще	Хотів би зробити краще, але я зробив усе, на що тоді був зда­тен
Я невдаха	Я людина, яка іноді припуска­ється помилок
Закрий рота	Мене дратує те, що ти говориш
Ти завжди такий дур­ний?	Ти дивно поводишся, я схвильо­ваний
Ти жахливий	Ти мені не подобаєшся
Ти не піклуєшся про мене	Коли ти не приділяєш мені ува­ги, я почуваюся покинутою

 

5.Вправа «Речі, які колись були...» (складання казок).

Мета: сприяти розумінню власних почуттів та їх вербалізації; визначення основних цінностей у професії педагога.

Учителі виймають з мішечка одну з невеликих іграшок (чайничок, машинка, дельфінчик, лялечка тощо). Вони повинні виконати завдання — скласти казку про те, як же жива істота змогла перетворитися на певний предмет і яка людська якість застигла в цьому предметі.

У момент розповідання казок ведучий записує на дошці ту людську якість, про яку йшлося в казці й, підбиваючи підсумки, акцентує увагу групи на тому, що саме ці якості і є цінностями групи, яка зібралася, і саме вони сприяли вибору професії вчителя.

6.Групова робота «Створення психологічного портрета вчителя».

Мета: створити психологічний портрет компетентного вчителя користуючись набутими знаннями та досвідом.

Групам учасників пропонується створити портрет вчителя, враховуючи знання отриманні на заняттях. Групи презентують свої роботи. Як результат можна створити схематичний портрет у вигляді людини: скелет – це природні дані, м'язи – набутий досвід, знання, одяг – група компетентностей вчителя, голова,обличчя – психологічні техніки спілкування, ті знання, які отримали протягом занять.

7.Рекомендації щодо висловів, які підвищують або знижують самооцінку.

Мета: надання рекомендацій.

Вислови, що знижують самооцінку

• Я тисячу разів говорив тобі, що... Про що ти лишень думаєш... Невже тобі важко запам'ятати, що... Невже тобі незрозуміло, що...

• Скільки разів потрібно повторювати, що... Невже ти не бачиш, що...

• Усі люди (такі-то, так-то поводяться), а ти...

• Ти став таким (нудним, грубим)...

• Що це за друзі в тебе... На кого ти схожа...

• Що ти до мене причепилася...

• Ти такий же, як і твої батьки...

Вислови, що підвищують самооцінку

• Порадь мені, будь ласка...

• Ти мене завжди правильно розумієш... Порадь мені, адже ти так добре розумієшся на...

• Який я тобі вдячний...

• Я ніколи не зумів би зробити це так добре, як ти...

• Які в тебе чудові друзі...

• Спілкуючись із тобою, можна багато чого навчитися...

•   Ти надзвичайно спостережливий...

•   Завжди б мати такого чудового співрозмовника...

• Дивитися, як ти працюєш — одне задоволення...

• Мабуть, я пішов би із тобою у розвідку... Правду говорять: у тебе справді «золоті» руки...

• Необхідно відзначити, що найважливіша умова — щирість!

8.Робота з метафорами. Притча «Урок метелика».

Мета: зворотний зв'язок; підтримка позитивного настрою та задоволення обраною професією.

Одного разу маленький отвір з'явився в коконі.

Людина сиділа й дивилася на метелика протягом кількох годин: як він докладав зусиль, щоб вилізти крізь отвір.

Потім, здається, усе зупинилося. Не було ніякого прогресу.

І людина вирішила допомогти метелику: вона взяла ножиці й розкрила кокон. Метелик після цього з'явився легко. Але це було мляве тільце з дрібними й висохлими крильцями. Людина продовжувала спостерігати, тому що очікувала, що от-от крила розкриються, збільшаться, розширяться, щоб змогти підтримати тіло метелика і стати твердими. Але нічого не змінилося. Фактично метелик провів решту життя, плазуючи навкруги млявим тільцем і висохлими крильми. Він ніколи не зміг літати.

Що за людина! У її доброті й доброзичливості не було розуміння, що обмежений кокон і боротьба потрібні метелику, щоб зуміти пройти крізь дрібний отвір, що є Божим промислом, який штовхає силу від тіла метелика в його крила, що він буде готовий до польоту, тільки-но звільниться з кокона.

Іноді боротьба — це саме те, що потрібно в житті.

Якщо Бог дозволив нам пройти крізь наше життя без будь-яких перешкод, це калічить нас. Ми не будемо такими сильними.

Я просив Сили.

А Бог давав мені труднощі, щоб я ставав сильним.

Я просив Мудрості.

А Бог давав мені проблеми для розв'язання.

Я просив Процвітання.

А Бог дав мені розум для роботи.

Я просив Хоробрості.

А Бог давав мені перешкоди для подолання.

Я просив Любові.

А Бог давав мені неспокійних людей, щоб допомогти.

Я просив Переваги.

А Бог давав мені можливості.

Я не одержав нічого, чого я хотів.

Але я одержав усе, що мені було потрібно!

Живіть життя без страху, долайте всі перешкоди й знайте, що ви можете подолати їх!

Література:

1. Галіцина Л. Серйозні ігри для серйозних людей. – К. : Шк. світ, 2007. – 120 с.

1. Мерзлякова О. Учителі й учні: мистецтво діалогу // Психолог. – 2007. - № 10. – с. 17 – 19.
2. Помиткіна Л. Виховуємо читаючи: для тих, хто дбає про дітей. – К. : Шк. світ, 2011. – 184 с.
3. Робота психолога з педколективом /Упоряд. Т. Гончаренко. – К. : Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Галіцина, 2005. – 120 с.
4. Федорчук В. Комунікативна компетентність педагога: Соц.-психол. тренінг. – К. : Шк. світ, 2007. – 128 с.
5.  Федотова Т. Психологічний портрет компетентного педагога // Завучу усе для роботи. – 2010. - № 4. – с. 23-24.
6. 101 притча для навчання та виховання / упоряд. Чиренко Н. В. – К.: Вид. група «Шкільний світ», 2015. – 216 с.
7. Анкета «Виявлення здібностей педагога до саморозвитку» // http://www.psyoffice.ru/3-0-praktikum-00334.htm

Додаток 1.

Види професійної компетентності:

1. Продуктивна компетентність - вміння працювати, отримуючи прибуток; здатність виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за них; готовність та потреба у творчості (Ш. Амонашвілі, М. Коломієць, Н. Кузьміна, А. Орлов, В. Пилипівський, В. Синенко, А. Хуторський, В. Цапок та ін.);

2. Інформаційна - володіння інформаційними технологіями, вміння добувати, опрацьовувати й використовувати різні види інформації з різноманітних джерел (В. Адольф, Ш. Амонашвілі, В. Введенський, М. Коломієць, А. Орлов, В. Синенко, А. Хуторський та ін.);

3. Предметна - ЗУН в області конкретного предмета, спеціальності (В. Адольф, В. Введенський, С. Висоцька, Т. Добудько, А. Орлов, В. Пилипівський, В. Синенко та ін.);

4. Особистісні якості вчителя - терпимість, доброзичливість, чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, рефлексія, людяність та інші (Ш. Амонашвілі, В. Введенський, М. Коломієць, Н. Кузьміна, А. Орлов, В. Пилипівський, В. Синенко та ін.);

5. Комунікативна - вміння вступати в комунікацію, бути зрозумілим; спілкування без обмежень усно, писемно, рідною й іноземними мовами (В. Введенський, М. Коломієць, Н. Кузьміна, М. Мітіна, В. Пилипівський, А. Хуторський та ін.);

6. Моральна - готовність, спроможність та потреба жити за традиційними моральними нормами (Ш. Амонашвілі, С. Висоцька, М. Коломієць, А. Орлов, В. Пилипівський, В. Синенко та ін.);

 

 

Додаток 1.

7. Психологічна - здатність використання психологічних ЗУН в організації взаємодії в освітній діяльності (Ш. Амонашвілі, Т. Добудько, М. Коломієць, А. Орлов, В. Пилипівський, В. Синенько та ін.);

8. Соціальна - вміння жити й працювати з оточуючими; вміння безконфліктно співіснувати (С. Висоцька, Н. Кузьміна, М. Мітіна, В. Синенко, А. Хуторський та ін.);

9. Математична - вміння працювати з числовою інформацією, володіння математичними вміннями (А. Орлов, С. Раков та ін.);

10. Полікультурна – оволодіння досягненнями культури; розуміння інших людей, їх індивідуальності і відмінностей за національними, культурними, релігійними й іншими ознаками (А. Хуторський та ін.).

Додаток 2.

Карта моєї мети

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3.

Опитувальник мотиваційних джерел (розроблено Д. Барбуто та Р. Сколком, переклад О. Сидоренко)

Інструкція: уважно проаналізуйте запропонований перелік тверджень і запишіть своє ставлення до кожного з них, переведене у бальну систему за означеною схемою у наведеному нижче бланку.

1.                   Я люблю робити  тільки те, що приносить мені задоволення.
2.                   Обсяг моїх зусиль у процесі роботи визначається вимогами цієї роботи.
3.                   Для мене важливо, щоб інші схвалювали мою поведінку.
4.                   Мої рішення звичайно відображають ті високі стандарти, які я сам для себе встановлюю.
5.                   Я не працював би в організації, якби не був згоден з її політикою.
6.                   Якщо мені не подобається те, що треба робити на роботі, я кидаю цю роботу.
7.                   Кожна година праці повинна бути оплачена.
8.                   Я часто приймаю рішення на підставі того,що подумають інші.
9.                   Для мене важливо працювати в такій організації, яка давала б мені змогу використовувати мої здібності й досвід.
10.               Мені необхідно повірити в ідею, перш ніж працювати над її втіленням.
11.               Я часто відкладаю роботу, якщо можна зайнятися чимось цікавішим.
12.               Я працював би інтенсивніше, якби був впевнений, що одержу вищу плату за мої зусилля.
13.               Я завзято працюю над завданням, якщо його виконання пов'язане із суспільним визнанням.
14.               Я намагаюся робити так, щоб мої рішення відповідали моїм особистісним стандартам поведінки.

Додаток 3.

15.               Доки я не повірю в ідею, я не можу працювати по-справжньому завзято.
16.               Коли я обираю роботу, то зупиняюся на тій, що мені здається найцікавішою.
17.               Коли я обираю роботу, то зупиняю свій вибір на тій, де більше платять.
18.               Якщо я обираю роботу, то шукаю таку, в якій успіх принесе мені визнання.
19.               Я вважаю себе людиною, яка в роботі сама себе зацікавлює.
20.               Коли я обираю організацію, то шукаю таку, що підтримувала б мої переконання й цінності.
21.               Я проводжу свій час із тими людьми, з якими мені найцікавіше.
22.               Мій найулюбленіший день на роботі – день зарплати.
23.               Ті люди, в кого більше друзів, живуть повним життям.
24.               Мені подобається робити речі, що дають відчуття особистісного досягнення.
25.               Для того, щоб я міг завзято працювати, завдання організації повинні збігатися з моїми цінностями.
26.               Якщо обирати між двома роботами, то критерієм для мене буде: «Яка з них цікавіша?»
27.               Потрібно завжди тримати очі і вуха відкритими для оволодіння інформацією про кращі місця роботи.
28.               Я докладаю максимальних зусиль, якщо мені відомо, що це помітять впливові люди в організації.
29.               Мені потрібно знати, що своїми уміннями та цінностями я сприяю успіху організації.
30.               Якщо я поділяю мету організації, то не має значення, чи я досяг успіху.

 

Додаток 3.

Бланк для відповідей

Позначте актуальність для вас кожного твердження за такою шкалою:

-2 – вкрай неправильно; -1 – неправильно; 0 – коли як; 1 – правильно; 2 – дуже правильно.

Підрахуйте суму чисел у кожному з п'яти стовпчиків з урахуванням знаків «+» та «-».

1		2		3		4		5
6		7		8		9		10
11		12		13		14		15
16		17		18		19		20
21		22		23		24		25
26		27		28		29		30
Сума І		Сума ІІ		Сума ІІІ		Сума ІV		Сума V

 

Додаток 4.

Анкета – тест  для педагога «Визначення творчого потенціалу педагога»

1.Якщо з’явиться можливість вибору місця роботи в будь – якій іншій освітній установі, чи виберете Ви загальноосвітній навчальний заклад, в якому нині працюєте, якщо не будете враховувати віддалі від місця проживання?

- обов’язково виберу;

- напевне виберу;

- не виберу;

- не знаю.

2.Що Вам найчастіше приносить почуття задоволення і радості?

- спілкування з учнями;

- спілкування з колегами;

- високий рівень знань учнів;

- вдало проведене заняття;

- усвідомлення результатів праці;

- доброзичлива атмосфера в колективі;

- можливість допомоги колезі;

- впровадження нових форм роботи;

- отримання заробітної плати;

- канікули.

3.Що, на Вашу думку, означає словосполучення «творча обдарованість»?

- сміливість мислення і бажання експериментувати;

- поєднання теоретичних знань з практичними навичками;

- здатність до внутрішньої перебудови і зміни поглядів.

4.З яким почуттям Ви найчастіше йдете на роботу в загальноосвітній навчальний заклад?

Додаток 4.

- з почуттям задоволення від спілкування з дітьми;

- з почуттям морального задоволення;

- з бажанням запровадити щось нове;

- з почуттям гордості за свою роботу;

- з почуттям обов’язку, необхідності працювати;

- з небажанням.

5.Що дають Вам адміністративні наради, засідання педагогічних рад?

- методичну допомогу;

- інформаційне забезпечення, поповнення знань;

- можливість творчого спілкування з колегами;

- дуже мало;

- нічого;

- не знаю.

6.Ваша пасивність на засіданнях педрад зумовлюється:

- станом нерішучості;

- відсутністю інтересу до предмета обговорення;

- усвідомлення непотрібності виступу;

- втомленістю, намаганням швидше закінчити;

- небезпекою неприємних наслідків свого виступу.

Опис досвіду впровадження програми з аналізом ефективності роботи:

Апробація програми проводилася протягом 2014-2015 н. р. та протягом вересня-грудня 2015 р., у Першотравневській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Ізмаїльського р-ну, Одеської обл. Тренінгові заняття проводилися з педагогами школи. Результати вхідного та вихідного діагностування порівняні та представлені за допомогою діаграм.

За результатами анкети – тесту  для педагога «Визначення творчого потенціалу педагога» (Додаток 4) представлено результати питання про те, що надає педагогу найбільшої радості та задоволення.

 

Результати вхідного діагностування (за результатами анкети – тесту  для педагога «Визначення творчого потенціалу педагога»)

 

 

Результати вихідного діагностування (за результатами анкети – тесту  для педагога «Визначення творчого потенціалу педагога»)

За результатами вхідного та вихідного діагностування за анкетою «Виявлення здібностей педагога до саморозвитку» можна побачити, що педагоги – це ті люди, які готові до активного саморозвитку. Тому за результатами бачимо, що після проведення занять «Мистецтво бути педагогом» мотивація педагогів до роботи підвищується, оскільки підвищується розуміння власної ролі в освітньому процесі та впевненості у своїх діях.