Туреччина в міжвоєнний період (1918-1938 рр.)

Туреччина в міжвоєнний період(1918- 1938 р.р.)

Загальна характеристика. Туре́ччина (тур. Türkiye), офіційна назва Турецька Республіка. Сучасна Туреччина, чиїм попередником була 600-літня Османська імперія, з'явилася на політичній карті світу після Першої світової війни.

Столиця – Анкара. Площа - Загалом783 562 км²Населення - 70 586 256 чол. Формування держави  -з Османської Імперії 29 жовтня 1923 року. Валюта – «Нова Турецька Ліра»Загальна характеристика

Символіка ПРАПОР ГЕРБ

Розпад Османської Імперії Османська імперія, спробувавши завоювати Кавказ під час першої світової війни, зазнала невдачі. Виявилася неспроможною вона і зупинити наступ військ Антанти в Месопотамії, Палестині та Сирії. Тому 30 жовтня 1918 р. країна капітулювала, підписавши з державами Антанти Мудроське перемир'я, умови якого були досить несприятливі для неї.

Уряд султана Мехмеда IV Вахіддіна фактично став залежним від Антанти. Середземноморського узбережжя висадилися війська Італії. Загроза втрати незалежності викликала піднесення національного руху. 

Політичний розвиток. Представницький комітет. У серпні-вересні 1919 р. в Ерзрумі і Сивасі був створений Представницький комітет товариств захисту прав під керівництвом Мустафи Кемаля. У січні 1920 р. кемалісти прийняли декларацію з вимогами відновити турецьку державу до якої мали б увійти Анатолія, Східна Фракія й зона проток та негайно вивести іноземні війська з цих територій.

Мустафа Кемаль. Народився в Греції. Ще з дитинства мав блискучі здібності до наук. Закінчив Стамбульську воєнну академію, а пізніше академію гене­рального штабу. Перебував на військовій службі в Сирії (1905-1907 рр.) і Македонії (1907-І909 рр.). Брав участь у молодотурецькому русі, а пізніше відійшов від нього. Учасник італо-турецької війни (1911-1912 рр.) та Балканської вій­ни (1912-1913 рр.). У роки Першої світової війни — один із таланови­тих воєначальників.

В березні 1920 р. англійська військова адміністрація оголосила про окупацію Стамбула, який збройні сили Антанти фактично завоювали ще в листопаді 1918 р. Парламент було розігнано, багатьох його членів заарештовано. У відповідь М. Кемаль і його прихильники 23 квітня 1920 р. в Анкарі відкрили засідання Великих Національних зборів Туреччини. 

У травні 1920 р. Національні збори сформували уряд, який очолив Мустафа Кемаль. В країні утвердилося двовладдя: в Стамбулі перебував султанський уряд, а в Анкарі – кемалістський. 20 січня 1921 р. республіканці прийняли тимчасову конституцію, згідно з якою вища влада в Туреччині переходила до Великих Національних зборів. За підтримки радянської Росії, що надала військову та фінансову допомогу кемалістам, влітку 1920 р. республіканський уряд почав створювати власні збройні сили. Уряд

1 листопада 1922 р. Великі Національні збори Туреччини ліквідували султанат, зберігши систему халіфату. Останній турецький султан Мехмед IV Вахіддін втік із країни. Халіфом було обрано принца Абдула Меджіда.

У жовтні 1923 р. Туреччина була проголошена республікою, її першим президентом став Мустафа Кемаль. За Лозаннським договором (липень 1923 р.) Туреччина визнавалася європейськими країнами як незалежна держава. 

Економіка. За Севрським договором Туреччина втрачала монопольні права на Чорноморські протоки, які ставали відкритими для проходу військових кораблів і нечорноморських держав. Країн Антанти мали здійснювати контроль над економікою й фінансами Туреччини.

Під час боротьби з іноземними окупантами духовний авторитет найвищого мусульманського духовенства було підірвано співпрацею з інтервентами. Тоді ж відбулася адміністративна реформа. На основі виданих у 1923-1924 роках законів ВНЗТ 20 квітня 1924 р. прийняло конституцію Турецької республіки.

Конституція 1924 р. ліквідувала халіфат. У 1928 р. з конституції було вилучено положення про іслам як державну релігію, внаслідок чого Туреччина стала світською державою.

В Конституції запроваджувалося низка особистих свобод, встановлювалася чітка структура президентсько-парламентської форми правління й зберігався за ісламом привілей державної релігії.

Соціальний та культурний розвиток. Реформи, проведені під керівництвом Мустафи Кемаля Ататюрка (таке прізвище президент взяв собі у 1934 p., після видання закону про запровадження прізвищ), пожвавили економічне й громадське життя, створили передумови для швидшого розвитку промисловості й сільського господарства, національної культури й освіти, духовного життя нації. 

У 1925 році уряд наказав закрити текке (монастирі дервішів), татюрбе (усипальниці), що часто ставали центрами релігійної пропаганди. Тоді ж заборонено носити фески й традиційний турецький одяг.

Уряд в наказовому порядку змусив населення перейти на європейський одяг. У наступному році, з уведенням у дію цивільного кодексу, скасовано шаріатські суди, запроваджено цивільне діловедення, цивільний шлюб тошо. У 1928 р. з конституції було виключено пункт про іслам як державну редігїю.

З метою полегшення навчання письму та послаблення позицій духовенства у 1929 р. замість арабської абетки запроваджено латинську. У 1930 р. жінки отримали право брати участь у виборах до місцевих органів влади.

Висновки1.    Після Першої світової війни Туреччина змогла відстояти свою незалежність.2.     Революція 1919-1922 рр. в Туреччині за своїм характе­ром була національно-буржуазною.3.     Було прийнято першу республіканську конституцію, яка проголосила демократичні права і свободи.4.     Почалося реформування всього суспільно-політичного життя країни, її модернізація.