Тоталітаризм - форма державного правління, для якої характерний повний контроль держави над усіма сферами життя суспільства: сферою виробництва, розподілу та обміну продуктів праці, політичним і духовним життям суспільства, поведінкою та думками громадян. Передумови виникнення тоталітаризму
Слово «тоталітаризм» (лат. totalitos цілісний — той, що охоплює усе загалом)було введено в обіг 1923 року італійським політиком Джованні Амендолою, який використовував його на означення політичного ладу фашистської Італії для підкреслення відмінностей цього ладу від відомих в історії прикладів диктатури.
Американські політологи К. Фрідріх, З. Бжезинський про «Загальну модель тоталітаризму» - панування «единої масової партії, як правило на чолі з єдиним «диктатором»;- наявність «розробленої ідеології…, заснованої на радикальному запереченні існуючого суспільного устрою у поєднанні з ідеєю завоювання світу для нового соціального порядку»;- «терористична система на основі фізичного і психічного насилля»;- «технологічно обумовлена, майже абсолютна монополія контролю над всіма засобами масових комунікацій»;- «централізований контроль і управління економікою шляхом бюрократичної координації до того юродично незалежних корпорацій
Базова засада ідеології будь-якого тоталітарного утворення — ствердження ідеї вищості, обраності членів структури відносно усіх інших.. Нетолерантне, вороже ставлення до чужих завжди присутнє в ідеології будь-якої тоталітарної структури. Її гаслом завжди є «Хто не з нами, той — проти нас».
Характеристика тоталітарної структури. Головною засадою створення тоталітарної структури, яка відрізняє її від інших соціальних утворень, є відсутність раціонально обґрунтованої мети створення та існування. Ціль створення тоталітарної структури завжди лежить поза межами доцільності, логічної обґрунтованості чи природної або соціальної необхідності.
Прикладом тоталітарної структури є комуністичні держави, створені для «побудови комунізму». При цьому в усій комуністичній літературі, починаючи від «Маніфесту Комуністичної партії» до рішень партійних з'їздів донині існуючих правлячих комуністичних партій, немає пояснення, що ж таке «комунізм» і які об'єктивні параметри цього майбутнього соціального устрою.
Специфіка тоталітарної структури. Тоталітарна структура, на відміну від інших соціальних утворень, прагне регламентувати і підпорядкувати не тільки зовнішні прояви людської поведінки, але і внутрішній світ людини. В тоталітарній структурі дотримання правил зовнішньої поведінки є обов'язковим, але не це основне.
Фашистська диктатура. У різний час, починаючи з 1922-го року, Муссоліні особисто керував міністерствами внутрішніх справ, зовнішніх справ, колоній, підприємництва, армії та інших військових формувань та суспільних робіт. Іноді в його руках було сконцентровано до семи посад на додачу до прем'єрської. «Колесо історії повертається лише кров'ю» -Б. Мусоліні
Нацистська диктатура. В 1934 р. Після смерті Гутенберга Гітлер, провівши референдум, об'єднав посади президента і канцлера, проголосив себе фюрером німецької нації. Головною опорою фюрера і керівним ядром режиму стала Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини. "Один народ, одна держава, один вождь"
Лідер, встановлення тоталітарного режиму. Йосип Сталін. Сталіну вдалося створити специфічну адміністративну систему. Традиційна адміністративна система, формально звеличуючи керівника, фактично підпорядковує його собі. її не динамічність веде до застою. Сталін орієнтувався на високі темпи розвитку господарства.
Особливості режиму. Радянському тоталітарному режиму було властиве широке використання єдиної ідеології (ідеократичність), намагання пояснити кожен аспект соціального життя. Більшовицька ідеологія у своєму прагненні легітимізувати тоталітарний режим претендувала на повне уособлення істини, фальсифікуючи минуле, насаджуючи цінності, підпорядковані інтересам держави-партії.
Тоталітаризм і соціалізм. Група зарубіжних істориків та економістів (Людвіг фон Мізес та ін.) вважає, що одним із загальних елементів тоталітарних режимів є соціалізм. У той час, як СРСР безумовно був соціалістичною системою, подібна класифікація для нацистської Німеччини і тим більше фашистської Італії не настільки очевидна. Мізес стверджував, що хоча переважна частина засобів виробництва в Німеччині номінально залишалась у приватних руках.
Висновоки: Відправною точкою тоталітарної моделі є декларація якоїсь вищої мети, в ім'я якої режим закликає суспільство позбутись усіх політичних, правових та суспільних традицій. Концентрація влади виражалася в монополізації процесу прийняття остаточних рішень. Обґрунтування організованого і масштабного насильства проти певної численної групи. Ця група звинувачувалася у ворожих діях проти держави і у виниклих труднощах.
Використанна література. Пехнік А. В. Різновиди тоталітаризму: спільне й особливе / А. В. Пехнік // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. — 2000. — Вип. 9. — C. 118—122. Дмитрашко С. А. Зовнішньополітична ідеологія німецького націонал-соціалізму / С. А. Дмитрашко // Науковий вісник. Одеський держ. екон. ун-т. Всеукраїнська асоц. молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. — 2010. — № 6. — С. 133—140. Політологія / За ред. О. І. Семківа. — Львів : Світ, 1994. — 592 с. Данильян О. Г. Тоталітарна правосвідомість і правова культура та їх характерні ознаки / О. Г. Данильян // Державне будівництво та місцеве самоврядування. — Х. : Право, 2007. — Вип. 14. — С. 27-35.
Використанні електроні ресурсиhttp://www.ji.lviv.ua/n25texts/andrusiak.htmhttp://vseslova.com.ua/word/Тоталітарна_держава-108293uhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Тоталітаризмhttp://pidruchniki.com/12281128/istoriya/totalitarizm_yogo_harakterni_risihttp://ibib.ltd.ua/priznaki-totalitarnogo-politicheskogo.htmlhttp://www.ebk.net.ua/Book/political_science/uriy_politologiya/part3/702.htm