Тваринництво України.

Ірина Ляхович

 вчитель географії

Тема: Тваринництво України. Розвиток кормової бази тваринництва. Структура та розміщення тваринництва. Зональна спеціалізація сільського господарства України. Сільське господарство у своєму регіоні.

     Мета: ознайомити учнів із комплексною характеристикою тваринництва України; продовжити формувати вміння працювати з тематичними картами атласу, статистичним матеріалом; визначити особливості й специфіку галузевого складу й розміщення галузей тваринництва; ознайомити учнів із зональною спеціалізацією сільського господарства, основними положеннями земельної реформи; навчити читати карту;

розвивати навички й уміння порівнювати, аналізувати, робити висновки, відстоювати свою думку, працювати в групі, спілкуватися; розвивати вміння пояснювати спеціалізацію сільськогосподарських районів, використовуючи знання про природні умови території країни, закріпити знання про рослинництво й тваринництво України;

 виховувати в учнів любов до батьківщини, до природи; цінувати і зберігати її; виховувати почуття патріотизму в кожного учня.

Тип уроку:  формування умінь і навичок

Хід уроку

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

•      перевірка готовності учнів до уроку;
•      перевірка присутніх;
•      психологічне налаштування на урок

(На дошці – шість типів настрою, діти вибирають свій і пояснюють вибір)

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•      Робота з тестовими завданнями

1.У структурі земельних угідь України перше посідають:

а) сінокоси; в) багаторічні насадження; д) ліси; б) пасовища; г) рілля;

2. Головна зернова культура у степовій зоні:

а) яра пшениця; в) цукровий буряк; д) гречка б) озима пшениця; г) ячмінь;

 3.  Ячмінь вирощують переважно:

а) на Поліссі г) на Закарпатті; б) у передгір‛ї Карпат д) у Криму. в) у степу;

4.Яка із перелічених сільськогосподарських культур відноситься до ефіроолійних?

 а) соняшник; в) лаванда; б) соя; г) льон.

5.Виноградарство в Україні розвинене:

 а) на Поліссі; б) в лісостепу; в) в Криму; г) в степовій зоні.

6.Провідна технічна культура України: а) ріпак; б) соняшник; в) льон; г) рис.

7.Основними районами садівництва в Україні є:

 а) Поділля та Крим; в) лісостепова зона та степова б) Полісся та Крим; г) Карпати та Полісся

8.Яку частку від загального земельного фонду України становлять сільськогосподарські угіддя?

 а) 57%; б) 70% ; в) 90% ; г) 65%.

9.Орні землі в Україні становлять ___ % від загальної площі України:

а) 17%; б) 57% ; в) 70%; г) 35%;

10. У структурі посівних площ, зайнятих під зерновими культурами переважає:

 а) жито; б) озима пшениця; в) ячмінь; г) овес.

11.Яка із перелічених сільськогосподарських культур відноситься до ефіроолійних?

а) соняшник; б) соя в) лаванда г) льон

12.Розмістіть сільськогосподарські культури в порядку зменшення посівних площ під ними:

 а) технічні; б) овочеві; в) зернові; г) баштанні.

 ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Україна має достатню і різноманітну кормову базу для розвитку тваринництва. Сьогодні, передові технології роблять тваринницьку галузь високопродуктивною, а значить економічно вигідною, а ще привабливою для людей роботою. І це не на словах. Ми з вами змогли побачити на власні очі, побувавши на тваринницькій фермі агрофірми «П`ятихатська»

 

ІV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Прийом «Асоціативний кущ»

(Які асоціації викликає слово «Тваринництво»?)

• Розповідь вчителя

      Тваринництво – галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Тваринництво дає людям молоко, м‛ясо, сир, яйця, мед, рибу. При цьому воно використовує кормові культури польового та лучно-пасовищного виробництв, відходи від харчової промисловості та харчування людей, комбікорми. Серед усієї продукції справді «золотими» завжди вважали мед. Давні традиції в Україні має бджільництво.          Однак інтенсивне вирубування лісів, розорювання земель, використання дешевого штучного воску, а пізніше й застосування отрутохімікатів спричинили занепад цієї галузі. На всій території України відроджується конярство, яке колись було важливо. Галуззю тваринництва. Коней розводять повсюдно. Птахівництво розвинене на всій території України. Важливою галуззю тваринництва України є свинарство, яке виробляє понад третину усього м‛яса.

 

• Випереджаюче завдання учнів

    Раніше кожна група отримала випереджувальне завдання. І сьогодні кожна з груп представить результати своїх досліджень.

1-ша група скотарство;

2-га група свинарство;

3-тя група птахівництво;

4-та група конярство;

5-та група вівчарство;

6-та бджільництво.

• Прийом «Кубування»

Заповнити схему галузева структура тваринництва: (робота на комп‛ютерах та інтерактивною дошкою, підручником, картою)

 

 

Скотарство	Свинарство	Птахівництво	Вівчарство	Інші галузі
-молочне	-м‛ясо-сальне	-кури	-тонко та на півтонкорунне	-ставкове рибництво
-м‛ясне	-сальне	-качки	-м‛ясо вовняне	-кролівництво
-м‛ясо-молочне	-беконне	-індики	-овчинно шубне	-бджільництво
-молочно м‛ясне		-гуси		-шовківництво -конярство

 

• Колективна робота з картами атласу

Зональна спеціалізація сільського господарства.

• Робота з картою та підручником.

Заповнення таблиці

 - Що зображено на карті кольорами?

 - Яку закономірність у розміщенні кольорів ви помітили?

Сільськогосподарські зони	Рослинництво	Тваринництво
Лісова (Поліська)	Жито, овес, гречка, горох, льон-довгунець, хміль, картопля	Молочно-м’ясне скотарство, свинарство
Лісостепова	Цукровий буряк, пшениця, ячмінь, коноплі	Молочно-м’ясне скотарство, шовківництво, бджільництво , ставкове ,свинарство, рибництво
Степова	Пшениця, кукурудза, просо, квасоля, соняшник, тютюн, коноплі, кавуни, дині, рис, соя,  садівництво, овочівництво, виноградарство	Скотарство, свинарство, вівчарство
Карпати і Крим	Виноградарство, садівництво,  лікарські рослини	Вівчарство, скотарство
Приміські райони	Овочівництво, ягідництво	Молочне скотарство, свинарство, птахівництво

 

Розповідь учителя.

     Не всі регіони України мають одинакові економічні й природні умови для розвитку сільського господарства, тому різні області спеціалізуються на певних видах виробленої сільськогосподарської продукції. Територія, на якій переважають ті або інші галузі сільського господарства, називаються сільськогосподарською зоною. У рівнинній частині України виділяють три сільськогосподарські зони, межі яких майже збігаються з межами природних зон і мають із ними загальну назву.

  Поліська сільськогосподарська зона займає північну частину Львівської, Волинської, Рівненської, більшу частину Житомирської, переважну частину Київської, Чернігівської та Сумської областей, охоплюючи майже 19% площі країни. Дана зона характеризується помірним кліматом із достатньою зволоженістю та дерново-підзолистим ґрунтовим покривом. Основний зональний тип сільського господарства Полісся – це скотарство й льонарство, вирощування картоплі й озимого жита. На Полісся приходиться більше ніж 90% виробництва рослини льону-довгунця, більше ніж 40% картоплі, молока й м’яса в Україні.

 Лісостепова сільськогосподарська зона розташовується південніше від Полісся й займає близько 34% усієї площі України. У порівнянні з Поліссям ця зона характеризується набагато більшою розораністю земель, які відрізняються значною родючістю. В лісостепу виготовляється майже 70% цукрового буряка, 39% зерна та 46% картоплі. Вона найбільш інтенсивна сільськогосподарська зона, так на одиницю площі ріллі тут припадає найбільший обсяг виготовлення продукції. Головний зональний тип господарства у лісостепу – скотарський, цукрово-буряковий і зерновий. Основною зерновою культурою являється озима пшениця, технічною – цукровий буряк. Великі площі займають також кукурудза, гречка, ячмінь, просо, із технічних – соняшник і рапс. На лісостеп також припадає значна частина товарного виробництва фруктів (вишень, слив, яблук, груш). Тут виготовляється майже половина молока, м’яса і яєць країни.

 Степова сільськогосподарська зона займає величезні південні простори України. Вона займає 40% площі країни. Степова зона характеризується найвищою розораністю земель, з яких близько 90% становлять чорноземи. Степи дають близько 48% зерна, 81% соняшника, 100% рису й 96% винограду. Степова зона є основним виробником товарного зерна (кукурудзи, озимої пшениці, ячменю). Тут також вирощують соняшник, льон-кучер, сою, арахіс, баштанні, лікарські й ефіроолійні культури. Добре розвинене садівництво й виноградарство. Недостатньо продуктивна кормова природна база стримує високий розвиток тваринництва. Крім зазначених зональних сільськогосподарських зон, в межах України формуються так звані азональні комплекси – приміські господарства, орієнтовані на задоволення потреб населення міст у продуктах харчування.

 Передгірні райони Карпат – жито, кукурудза, пшениця, картопля, льон; ВРХ.

  Гірські райони Карпат – картопля; ВРХ.

  Крим – вівчарство; садівництво, овочівництво, виноградарство, тютюнництво, ефіро-олійні культури.

 Приміські сільськогосподарські райони мають позазональну спеціалізацію. Вони сформувалися поблизу великих міст. Ці райони покликані задовольнити потреби городян у продукції землеробства та тваринництва, що є мало транспортабельною. Такою продукцією є молоко та вироби з нього, свіжі овочі та фрукти.

Вчитель:

      - Тепер, знаючи основні галузі тваринництва і їх важливість, час відповісти, чому ж  так, незважаючи на високе значення тваринництва, в нашій державі воно занепадає.

    Бесіда за запитаннями:

1. Скажіть, яка економічна система прийшла на зміну плановій і панує зараз? (Ринкова, яка орієнтується на потреби споживача, а отже виробляє і продає стільки, скільки населення здатне купити).

 • Отже – це перша причина – перехід до ринкової економіки.

2. Пригадайте з минулої теми, який відсоток розораності території України (70% — 41.8 млн. га – відповідно, відбувається скорочення пасовищ – 11.4%, а це призводить до зменшення кормової бази).

 • Друга причина – недостатнє забезпечення кормами.

3. Які умови потрібно створити для вирощування худоби? (Обладнані приміщення, кваліфіковані кадри, ветеринари, велика кількість енергії матеріалу і робочої сили)

• Третя причина – надмірна матеріало-, енерго_ та трудомістка галузь.

4. Від чого залежить якість продукції тваринництва? (Від їх здоров’я – робота селекціонерів, не збалансоване за вмістом худоби і птахів не дає господарствам змоги досягти високої продуктивності тварин, це призводить до збільшення термінів їх вирощування і вигодовування).

• Низька генетична якість тварин.

5. Висока ціна на корми.

 6. Недостатнє фінансування.

7. Несприятлива кон'юнктура ринку.

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Бліц-опитування.

1. Які галузі входять до галузей тваринництва?

2. Який зв'язок існує в Україні між рослинництвом і тваринництвом?

3. Які причинив пливають на розвиток тваринництва в Україні?

4. Що таке продуктивність худоби? Які проблеми є характерними для нашої області?

5. Як ви думаєте, чи зможе Україна стати великим експортером продукції тваринництва?

Відповідь обґрунтуйте.

VІІ. ПІДСУМОК УРОКУ.

 Оцінювання. Рефлексія.

• ПРИЙОМ
• Рефлексія

Продовжте речення: «Сьогодні на уроці я дізнався…»

VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 Опрацювати параграф підручника

Закінчити заповнення таблиці.

 Підготувати виступ за темами: «Особливості галузевої структури тваринництва нашого краю».

ДОДАТОК 1.

 Виступи учнів (з використанням презентацій) .

СКОТАРСТВО

   Скотарство-провідна галузь тваринництва в нашій країні. Головна продукція скотарства - це молоко та м‛ясо, а ще – сировина для промисловості, найбільш цінною з якої є сира шкіра. З неї виготовляють взуття, сумки, одяг тощо. Дуже цінна сировина – рога, копита та кістки, з них виготовляють клей, желатин, кістяне борошно, яке є цінним добривом, а також іде на підгодівлю худобі. Велика рогата худоба приручена приблизно за 8-10тис.років до н.е. Дикими предками великої рогатої худоби більшість учених уважає турів, які в далеку давнину заселяли майже всю територію материка Євразія. Ще у ХІІ столітті в Київській Русі полювання на турів було звичною справою. А чи відомо вам, що давні цідилки та інший посуд для доїння і зберігання молока в Східній Європі відомі у пізніх трипільців з першої половини ІІІ тисячоліття до н.е. У степовій зоні нашої країни, як і в скіфську епоху, посуд для молока люди могли виготовляти з дерева або шкіри, тому він не зберігся. В українській сім‛ї завжди піклувалися про корову – свою годувальницю. Різними магічними засобами намагалися вберегти її від «лихого ока» та ворожок, які змогли «Забрати» від неї молоко. Віддавна виробилось також особисте ставлення до вола як основної тягової сили. З волом – і в поле тягти рало, і в ліс по дрова, на волах від проваджували покійника в останню путь. Воли на подвір‛ї- на добро і достаток. Народні прислів‛я влучно характеризуються ставлення народу до цих тварин, їх значення в сільському господарстві: «Без вола – хата гола», «Як у кого вола та коси нема, а того хата пуста» Віл був основною господарською тяговою силою в Україні упродовж тисячоліть, аж до початку ХІХ століття. Сучасне скотарство в Україні має три напрямки: молочний, м‛ясо - молочний та м‛ясний. Молочну худобу використовують виключно для отримання молока. На м‛ясо йдуть лише бики, не потрібні на плем‛я, та забраковані корови – старі та ті, що дають мало молока. Молочна корова потребує на добу в залежності від її живої ваги та надою 60-80 кг різних кормів і 50-80 літрів води. Молочне скотарство потребує соковитих кормів, тому ця галузь скотарства розвинена в лісовій зоні. У більш посушливих районах – лісостеповій і степові зонах посилюється значення м‛ясо - молочного та м‛ясного скотарства. У степовій зоні вирощують худобу м‛ясних порід. У нашій місцевості вирощують худобу молочно - м‛ясних порід. І молоко закуповують молокозаводи Миколаївської, Дніпропетровської областей.

СВИНАРСТВО.

     Не перебільшуючи можна сказати, що свинарство значною мірою э національною галуззю нашого сільського виробництва. Але, на превеликій жаль, усупереч обґрунтованій практиці більшості країн світу і нашим національним традиціям ця важлива галузь тваринництва в Україні останніми роками катастрофічно занепала. Свинарство – найвигідніша галузь тваринництва, що пояснюється скороспілістю та біологічними особливостями свиней. Поживні речовини корму з розрахунку на 1кг приросту свині використовують значно краще, ніж інші види тварин.     Тварини сучасних порід, особливо поміясні, за повноцінної годівлі й нормальних умов утримання здатні досягти маси 100-120кг у віці 6-7 м 7 місяців, щодоби дають приріст 550-650г. Цікавим є те, що вчені проводять медичні досліди на свинях - своєрідних моделях людини, тому що за багатьма біологічними особливостями ця тварина дуже схожа на людину. Як і серце людини, серце свині робить 60 90 ударів за хвилину. Кількість гемоглобіну, об‛єм кров‛яних тілець, будова артерій, жувального апарату, нирок, печінки, навіть зміна молочних зубів у свиней майже такі самі, як і в людини, крім того свині хворіють на ті самі хвороби, що й люди. Щодо розумових здібностей, то свиня поступається хіба що мавпі, лисиці, єноту, однак випереджає коня. А нюх має, що без проблем знаходить наркотики і вибухівку. Свині-всеїдні тварини. Вони охоче поїдають не тільки звичайні корми, а й відходи олійної, м‛ясної, рибо - консервної і молочної промисловості. Отже, необхідно відродити галузь свинарства, перевести її на інтенсивну технологію і добитися того, щоб вона могла давати дешеву, якісну, конкурентоспроможну продукцію і бути відповідно наукоємним виробництвом, яке можна було б за ефективністю порівнювати з передовими країнами.

ПТАХІВНИЦТВО.

    Важко уявити собі українську оселю без свійської птиці-курей, гусей, індиків, качок. Український селянин завжди розводив птицю, чим істотно поповнював свої харчові запаси м‛ясом та яйцями. На Великдень у кожній оселі готували і готують крашанки, і без них просто неможливо уявити це свято. Кожна господиня збирала послід – найкраще добриво для ґрунту. Характерно, що свійська птиця була для селянина не тільки засобом отримання продуктів харчування але й своєрідною метеорологічною лабораторією. Стежачи за поведінкою птиці, хлібороби віщували зміну погоди. Удосвіта півень будить усіх до праці, його присутність на подвір‛ї символізувала спокій, певний ритм селянського життя, навіювала господарям упевненість та психологічну рівновагу. Зараз на Землі нараховують декілька сотень порід домашньої птиці, у тому числі 100 порід курей, близько 20качок і індиків, 40 порід гусей. Птахівництво – дуже важлива галузь тваринництва, до того ж є найбільш високопродуктивною та економною. Вага яєць, отриманих протягом року від однієї курки, в 5-6 раз перевищує її власну вагу. Потомство, принесе за рік трьома качками, дає біля 300кг м‛яса.   Приблизно стільки ж м‛яса можна отримати за рік від однієї корови. Річний приплід однієї гуски - це 75кг м‛яса. М‛ясо домашньої птиці та їх яйця не лише дуже поживні, але й добре засвоюються організмом людини. У птахівництва найбільш поширене вирощування курей. Серед них виділяють м‛ясо-яєчні, яєчні та м‛ясні породи. Зникли лише бійцеві кури, досить рідко зустрічаються кури декоративних порід. Найдешевшою птицею є курчата-бройлери, на них незмінно високий попит. Виростає курча-бройлер за 38-42 дні, качка – за 35-60 днів, індик – за 5 місяців. Свиню чи корову вирощують набагато довше. Тому питома вага птиці на ринку зростатиме. Птахівництво дає не лише м‛ясо та яйця, а ще й пух. Пташиний пух використовують для виготовлення перин, подушок, ковдр, утеплення одягу та в комбікормовій промисловості, як складову частину м‛ясо - кісткового борошна. Особливо цінується білий пух водоплавних птахів.

КОНЯРСТВО.

   Протягом тисячоліть кінь вірно слугує людині. Без нього важко уявити собі історію матеріальної культури. Кінь супроводжував людину і в праці, і в бою, був її годувальником і другом. Мабуть, жодній з домашніх тварин не присвячено стільки пісень, легенд, казок, творів живопису, скульптури, світової художньої культури. Одомашнення коней відбулось 6,5-5 тис. років тому. Одним з центрів походження конярства було Трипілля, де, як уважають вчені, будо приручено дикого коня - тарпана. Про це свідчать знайдені при розкопках численні кістки цих тварин, а також найдавніше культове поховання коня. У скіфів, що населяли південні степи України в VІІ-Vст. до н.е., існував своєрідний культ коня, зображення його виявлено на монетах, гребінцях, вазах. У Чортомлинському кургані Дніпропетровської області було знайдено в похованнях 11 коней із золотими та срібними прикрасами на головах. За часів Київської Русі під час правління Ярослава Мудрого за крадіжку коней наказували суворіше, ніж за вбивство людини. Проте особливого розквіту конярство в Україні досягло за часів запорізького козацтва. Ні прості козаки, ні славетні гетьмани не могли обійтись без коня, який в усі часи в Україні мав величезне не лише господарське, а й бойове значення. В ХІХ на початку ХХ століття, коли найбільшим був попит на кавалерійських та племінних коней, одним з центрів іх вирощування стала Слобожанщина, Там знаходилось 4 з 8 кінних заводів дореволюційної Росії. В Харкові проводились великі ярмарки з продажу коней. Але під впливом науково-технічного прогресу вже 30-ті роки починається поступове витискування коней з традиційних сфер використання – транспорту, армії, сільського господарства. В роки Великої Вітчизняної війни особливого значення коні набували в умовах бездоріжжя та екстремальних погодних умов для перевезення військового майна, мінометів, продовольства, поранених. Польові кухні на кінській тязі повсюдно супроводжували війська. В наш час у світі нараховується біля 250 порід коней в Україні розводять 17 порід. Функціонують 14 конезаводів та 171 племена ферма. З давніх давен кобиляче молоко використовують для виготовлення кисломолочного продукту – кумису. Кумис не набував в Україні широкого використання, проте це надзвичайно корисний лікувальний продукт. З моменту проголошення незалежності України в конярстві склалось два протилежних напрямки: зменшення чисельності поголів‛я в господарствах державної та колективної власності та збільшення в приватних особистих господарствах. І саме коні робоче – споживчого напрямку складають кістяк галузі. Конярство – це перспективна галузь розвитку тваринництва, адже Україна має добрі традиції в розвитку конярства і розведені племінних коней може бути статтею доходу до державного бюджету. Виділяють такі напрямки розвитку конярства: робоче-споживче, продуктивне, племінне та спортивне. Продуктивне конярство переважно займається вирощуванням коней для отримання м‛яса. Саме з кінського м‛яса або з його додаванням виготовляються делікатесні вироби, найдорожчі ковбаси.

ВІВЧАРСТВО

     Вівці – найбільш розповсюдженні у світі види сільськогосподарських тварин. У світі існує більш 630 порід овець. Уважається, що вівці були одним з найперших тварин, яких приручила людина приблизно в VІІ - VІ ст. до н. е. Центр їх походження – Західна Азія. Вівці – пасовищні тварини, пристосовані до тривалих переходів, невибагливі в харчуванні. Так, 667 видів рослин вівці їдять 520. Від овець отримують вовну, смужки, які називають каракулем, шкури, м‛ясо, молоко. Споконвічно люди цінували м‛ясо овець за його високі дієтичні та лікувальні властивості. Вівці - єдині сільськогосподарські тварини, які ніколи не хворіють на туберкульоз або рак. Німецькі вчені знайшли в клітинах м‛яса молодих ягнят речовини, що попереджають онкологічні захворювання. Також дуже корисне овече молоко, воно легко засвоюється людським організмом, має лікувальні властивості, в ньому налічується 120 різних речовин – мінералів, вітамінів, амінокислот. Овече молоко вважають універсальним засобом проти старіння людського організму. З овечого молока виготовляють бринзу, а також сири дорогих сортів – качка вал, рокфор, пекаріно та ін. Сьогодні в Україні є всі умови для успішного розвитку вівчарства, оскільки існує добра племінна база всіх виробничих напрямків: тонкорунне (асканійська порода, виведена в Україні ще в 30-х роках ХХ століття, вона має довжину вовни 7,5-8см), напівтонкорунне, грубововняне ( наприклад, каракульська, українська гірськокарпатська порода). Найбільш розвинене вівчарство в Карпатах, Кримських горах та на півдні степової зони України.

БДЖІЛЬНИЦТВО

      Бджола – супутник людини упродовж тисячоліть. Багато казок і легенд існує про єдину приручену комаху-трудівницю. Висловлюючи покірність фараону, піддані на важливих паперах малювали бджолу як символ відданості. У Давній Індії цих комах уважали священними супутниками богів. Давні греки зображували Артеміду Єфеську у вигляді бджоли. Бджолиний промисел дуже давній - давніший ніж свинарство і хліборобство. Примітивне бджільництво, що полягало в пошуку дикого меду, називали бортництвом. Для цього рубали дерево, відпилювали від нього дуплисту частину і прив‛язували ці природні вулики високо на деревах по кілька вкупі. Коли приходив час вибирати мед, бджіл викурювали димом, через що і личинки і бджоли гинули. Особливу роль у розвитку бортницького промислу належала древлянській землі межиріччі Ірпінь - Случ - Прип‛ять. Медом, а також воском, хутром древляни платили данину Київському князю Ігорю. Одного разу князь Ігор, коли замало здавалося зібрано, удруге подався околицями Іскоростеня, вимагали з кожного двору повторну давнину - колоду меду. Дорого коштувала ця «колода меду» князеві: розбивши військо, древляни стратили й самого князя… Щоправда, роком пізніше дружина Ольга жорстоко розправилася з невгамовними лісівниками6 майже всіх чоловіків було перебито, а Іскоростень спалено і перетворено на руїни. Використання бортней для розведення бджіл зберігалося в районах Полісся на початку ХХ століття. Цей факт говорить, якого величезного значення в Київській Русі набув цей бджолиний продукт. До бджіл з повагою ставилися козаки - запоріжці. Повертаючись з походів, вони лікувалися і відпочивали поблизу пасік. Не цурався «Божий мух», як називали бджіл, у вільний час Богдан Хмельницький. Як засвідчують архівні джерела, гетьман у своєму маєтку мав величезну пасіку; коли випадала вільна хвилина, уважав за обов‛язок «відпочити серед бджіл». Козацького гетьмана – легендарного Самійла Кішку після загибелі привезли на поховання до рідного Канева у труні, залитій медом. Такий спосіб бальзамування тіл козаки запозичили у скіфів і сарматів. Винахідником вулика у 1814 році став талановитий український бджоляр Петро Прокопович, який народився і жив на Чернігівщині. Його конструкція виявилася настільки досконалою, що практично з того часу не змінювалася. Це дало змогу убезпечити бджіл від масового винищення. Його винахід був справжньою революцією у світовому бджільницькому промислі. З винаходом рамкового вулика бджільництво стало керованим промислом. Мед – концентрований висококалорійний продукт. У ньому понад 70 корисних для організму речовин. Однак мед – це найцінніше, що дають бджоли. Набагато корисніші – бджолина отрута, маточне молоко квітковий обніж, прополіс. Бджолині продукти унікальні, адже в них збалансовані майже всі біологічно активні речовини. Сучасне українське бджільництво зосереджено в приватних руках. Десять років тому в Україні налічується майже 5 мільйонів бджолиних родин, нині вдвоє менше. Бджільництво – це перспективна галузь тваринництва, тому що має давні традиції, а ще його можна розміщувати по всій території України незалежно від природних умов. А також вулики не потребують таких великих капіталовкладень, як скажімо будівництво свинарника або ферми.