Твір-есе на тему " Молитва жінки за мир".

        Твір-есе «Молитва Жінки за мир». Автор вчителька початкових класів Пипчук Ірина Павлівна.

По планеті йшла Жінка. Босими  ногами легко торкалась землі. Її очі, голубі як шматочки неба, світилися добротою, і десь далеко сховалася в них тривога. Губи налилися вишневим соком. Русяві коси спадали на плечі, як сніп стиглого колосся пшениці. Ледь відкриті уста, ніжний рум’янець на обличчі-справжня свята краса! А тендітні руки якось піднесено і велично несли немовлятко. Воно було сповите у тонку білу тканину. Такою ж була і сорочка, що облягала її пишне тіло. І цей білий колір так підкреслював їх чистоту і непорочність.

   Повільно Жінка сіла на зелену траву під берізкою, щоб нагодувати дитятко. І поки її крихітка смоктала тепле молоко , мама, безмежно щаслива , милувалася своїм янголятком. Серце матері наповнювала така велика любов до життя, до всього живого в цьому світі, що вона аж очі заплющила. В цей момент Жінка бажала тиші, бо її дитятко спало! Жінка бажала краси, щоб дитя жило серед краси! Жінка бажала добра щоб серце сина наливалося добром! Жінка бажала радості, щоб кожен день дарував немовляті радості! Мати бажала щастя, добра та життя собі і всім. Всім, всім, всім нехай живеться щасливо!Щастя , миру і добра тобі моя Плането!

   Та раптом десь у небесах почувся рев чорних літаків. На святу землю посипалися бомби, снаряди. Вони безжально шматували її. В цю мить Жінка всім своїм тілом прикрила немовлятко, яке пророкувало продовження людського роду, і не повинно загинути, бо народилося для життя. Небо почорніло. Повітр’я наповнилося димом, землею і смертю. Здається не було у світі сили, яка могла б відірвати маму від дитини! Вони злилися воєдино!

   Коли ж знову настала тиша, Жінка підвела голову і глянула на дитятко. Воно спало. Під серцем матері немовля не почуло ніякої тривоги. А навкруги все перемішалося! Зламані дерева, понівечені квіти, зруйновані будинки, поранені та вбиті люди. Все змішалося докупи-земля, сльози , кров. Тепер Планетою впевнено крокувала Смерть. Вона несла плач, стогін , крики, страх і відчай.

    І ось вони зустрілися віч-на-віч Смерть і Жінка. О, безстрашна Жінко, в чому сила твоя? У любові! Жінка рушила вперед , бо за спиною була її дитина. Тепер  уже ніщо не могло її зупинити. Хто сказав , що Смерть всесильна? Ні! Це Жінка всемогутня! Її тіло стікало кров’ю ,  а вона вперто ступала вперед… Від болю коси посивіли, зморшки обличчя покрили, губи побіліли, а вона не звертала зі свого шляху. Падала і вставала, знову падала і знову вставала… І Смерть злякалася, зробила крок назад,другий, третій… і впала у темне провалля.

    Запанувала глибока тиша. Здавалося зорі в небі співають Оду Жінці. Зморена і зранена взяла Жінка своє дитя на руки і рушила далі. Звідкіля ті сили взялися? І пішла вона в життя по всій Планеті. Ростила дітей, садила квіти, вишивала рушники, співала пісні, пекла хліб. Руки її творили красу і добро, благословили життя. Бо їй сам Бог звелів бути на Планеті миротворцем, охоронцем миру, дарувати життя і берегти його. Жіноче серце зігріває любов ‘ю малу дитинку, старого батька, раненого солдата, зів’ялу квіточку, знесилену пташку. В цьому серці безмежний океан любові.

     Молиться Жінка. На коліна стала, руки до неба простягнула. Розмовляє із Космосом зі сльозами на сльозах, з тривогою в серці. Прислухайся, Всесвіте , чого бажає Жінка в своїй молитві:

•           Скропи , Господи, земельку теплим дощиком на рясні врожаї! Охорони від голоду нас.
•           Пошли , Господи, моїм діточкам щасливу долю і довге життя.
•           Допоможи , Господи, щоб проводжала свого мужа щодень на мирну працю, а не на війну!
•           Благослови нас, Господи,миром і любов’ю. даруй мир і злагоду всім людям.

Молитва Жінки – це крик душі за мир і спокій, це гімн миру і життю. Через усі віки, через всю історію людство звучить над Планетою молитва Жінки, що благає зупинити зло,війни , насильство у світі.