Творчий проект "Народна лялька"

УКРАЇНА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ

ОВРУЦЬКИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ І-ІІІ СТУПЕНІВ №3

                                    Творчий проект

                                                                      Автор проекту:

                                                                      учитель трудового навчання

                                                                     Дубовська Світлана Володимирівна

                                            2018 р.

                                         Зміст

                                            Вступ

  Обрана  тема  мені  цікава  тому,  що  лялька – це  одна  з  найдавніших  народних  іграшок,  це  величезний  світ  національної  культури,  що  примушує  інакше  сприймати  народні  та  родинні  традиції,  історичне  минуле  свого  народу,  своєї  країни.  Окрім  того,  такий  вид  діяльності  завжди  викликав  і  викликає, як  у  дітей  так  і  в  дорослих,  здоровий  ентузіазм,  ініціює  багато  ідей.

 За  відсутності  в  давнину  технологій  збереження  великих  обсягів  інформації  безцінними  джерелом  знань  про  культуру  є  народне  мистецтво.  Народна  лялька  є  одним  з  найцікавіших  і  найдоступніших  видів  українського  мистецтва.  «Іграшкова»  тема  дає  змогу  пригадати  прадавню  лялькову  культуру  нашої  землі  та  залишити  її  для  майбутніх  поколінь. 

 Актуальність  даної  теми  пояснюється  необхідністю  зосередити  увагу  на  народних  промислах,  які  були  притаманні  нашим  предкам  та  визначали  їхню  етнічну  своєрідність.  Разом  з  тим  виготовлення  ляльки  відзначається  позитивним  впливом  на  психіку  людини,  це  своєрідна  психотерапія,  яка  бере  свої  витоки  в  глибокій  давнині  й  допомагає  зняти  психологічне  напруження. 

   У  наш  час  на  прилавках  магазинів  можна  побачити  багато  гарних  іграшок.  Але  вони  зроблені  на  фабриці  і  не  несуть  тепла  душі  їхніх  творців.  Тому  я  вважаю,  що  в  ХХІ  столітті  діти  знову  повинні  бачити   не  тільки  іграшки  виготовлені  машинами,  але  і  своїми  руками.

   Я  впевнена,  що створена  власноруч  народна  лялька  є  незабутнім  й  неперевершеним  українським  національним  сувеніром, сакральним  оберегом  для  своїх  господарів,  вишуканим  подарунком  для  поціновувачів  мистецтва  й  усього  прекрасного  та  ексклюзивного.

            І.   Історія  виникнення  народної  ляльки

                                                     Наш  оберіг  пішов  з  землі

                                                            Коли  нас  скіфами  ще  звали

                                                            І  талісман  той  берегли,

                                                            І  щастя  в  доленці  шукали.

                                                                                         ( О.  Онищенко )

 Народна  лялька  відома  з  незапам’ятних  часів  і  своїми  витоками  сягає  доби  Трипільської  цивілізації.  Ляльки  виготовлені  власноруч  були  оберегами  в  українських  родинах,  захищаючи  від  всіляких  негараздів  Це  не  просто  іграшка,  а  жива  істота:  друг,  помічник,  посередник  між  живими  й  тими,  кого  на  цьому  світі  вже  чи  ще  не  має,  і  берегиня.

 Виготовлення  тої  чи  іншої  ляльки  приурочували  до  важливих  життєвих  подій:  весілля,  народжування  дитини  тощо.  Їх  робили  для  того,  щоб  пішов  або  припинився  дощ,  для  гарних  новин,  залагодження  сімейних  конфліктів.  Якщо  дитина  захворіє,  їй  батьки  спеціально  робили  ляльку,  давали  погратися  нею,  клали  її  під  подушку,  або  прикріплювали  до  хворого  місця,  сподіваючись,  що  лялька  перебере  на  себе  недугу,  після  чого  ляльку  спалювали.  Якщо  ж  їх  робили  діти,  вони  часто  створювали  собі  подружку  і  порадницю.  Іноді  мати  чи  бабуся  створювали  ляльку  нашвидкуруч,  щоб  «зайняти  дитину»,  аби  та  не  плакала.  Тоді  в  голівку  іграшки  зав’язувався  шматочок  хліба  (до  цих  пір  така  народна  «пустушка»  називається  «куклою»),  і  для  дитини  це  була  і  іграшка,  і  заспокоєння,  і  перший  образ,  який  вона  сприймала. І  разом  з  тим,  така  «кукла»  несла  енергію  любові, яка  незримо  формувала  в  майбутній  людині  підсвідоме  ставлення  до  предків,  до  роду,  до  землі,  яка  її  народила. 

 Дівчата  до  створення  ляльки  ставилися  так  само  відповідально,  як  і до  вишивання  шлюбного  рушника.  Ляльку  молода  жінка  зберігала  аж  до  появи  первістка.  Клала  до  колиски  перед  тим,  як  покласти  туди  дитятко.  Українці  вірили,  якщо  дітки  у  великій  родині  довгий  час  бавляться  такою  іграшкою,  треба  чекати  лелеку…

 Українська  народна  лялька  розвиває  духовний  світ  і  пробуджує  відчуття  рідного  коріння.  Вона  завжди  була  пов’язана  із  сімейними  традиціями,  працею  і  діяльністю  дорослих,  оточена  дитячою  турботою  й  увагою. 

 У  всіх  слов’янських  народів  було  велике  різноманіття  саморобних  ляльок.  Традиції  виготовлення  ляльок  на  території,  де  проживали  слов’янські  народи,  існували  аж  до  середини  ХХ  століття.  Археологічні дослідження  засвідчують,  що  ляльки  робили  здавна  не  тільки  в  Україні.  Скажімо,  африканська  лялька  є  кам’яною,  лялька  Давнього  Єгипту  зроблена  з  дерева.    

        В  Україні  народну  ляльку  робили  з  доступного  дешевого  матеріалу:  соломи,  трави,  тканини,  шматочків  старого  одягу,  ниток,  гілок  дерев,  глини,  очерету  тощо  і  без  будь-яких  інструментів. Найпоширенішими  серед  ляльок  були  ляльки – мотанки,  які  створювалися  шляхом  намотування,  закручування,  зав’язування  тканини  і  ниток.  Голку  з  ниткою  в  окремих  випадках  застосовують  під  час  пошиття  головного  убору  та  оздоблення  вбрання  ляльки.  Зазвичай  її  вдягали  у  світлу  сорочечку,  нижню  спідничку  та  запаску.  Усі  елементи  одягу  є  оберегами:  спідниця  символізує  землю,  сорочка  позначає  три  часи – минулий,  теперішній  і  майбутній;  важливими  атрибутами  є  вишиванка  та  намисто,  які  уособлюють  достаток.  Також  має  бути  головний  убір – очіпок,  стрічка  чи  хустка – що  символізує  зв'язок  із  небом.

 Зроблена  з  любов’ю,  лялька  розвиває  кмітливість,  фантазію,  духовний  світ  дитини,  дає  перші  професійні  навички,  пробуджує  відчуття  рідного  коріння.  Хоч  формально  призначення  народної  ляльки  втратилося  в  наш  час,  але  ж  повністю  не  зникло.  Саме  тому  внутрішній  голос  поколінь  притягує  до  неї  і  дорослого  і  малого. 

              Народна  лялька,  авторська  лялька,

              створена  людськими  руками  з  великою

               любов’ю,  у  неї  є  своя  душа.

                                          О.  Доля,  мистецтвознавець         

                                     ІІ.  Вироби-аналоги

Модель 1.

Лялька-пеленашка.

Символ прибутку і продовження роду. Це лялька-оберіг для молодої матері та дитини.

Модель 2.

Лялька-бабуня.

 Це Берегиня роду.  Береже достаток  сім’ї. Виготовлялася в пастельних тонах, з хусткою на голові.

Модель 3.

Весільні ляльки «Нерозлучники».

Символ єдності двох долей в одну. Чудовий подарунок молодятам.

Модель 4.

Лялька-чародійка.

Лялька створювалася для виконання різних бажань. Вона ніби випромінює життя та оберігає домівку.

Модель 5.

Лялька-покосниця.

Виготовлялася на добрий урожай.

 Одвічний символ врожайності.

Модель 6.

Лялька-трав’яниця.

З її допомогою бажали міцного здоров’я. Для її виготовлення застосовували духмяні лікувальні трави, які мали позитивний вплив на стан здоров’я людини.

                             Аналіз  моделей - аналогів

  Аналізуючи  моделі-аналоги, я  звернула  увагу  на  те,  що  майже  всі  вони  виготовлені  шляхом  змотування,  перекручування  й  перев’язування  тканини  та  ниток.

Хоча  відомо,  що  народні  ляльки  робили  і  з  більш  доступного  дешевого  матеріалу:  соломи,  трави,  ниток,  глини  тощо.  Мою  увагу  привернула  лялька,  виготовлена  з  трави  осоки.  Я  вважаю,  що  це  не  просто  дитяча  іграшка,  а оригінальний  витвір  мистецтва.  Одягнувши  таку  ляльку  в  традиційне  українське вбрання,  я  сподіваюсь  виготовити  чарівний   сувенір,  який  буде  створювати  неповторну  атмосферу  та  виконувати  роль  оберега  житла.

 Слід  зазначити,  що,  виготовляючи  трав’яну  основу  ляльки,  я  вплету  в  неї  сухі  ароматично-лікувальні  трави:  м’яту,  чебрець,  мелісу - для  створення  ефекту  аромотерапії.

 У  результаті  проведеного  аналізу,  можна  сказати,  що  за  матеріалом    виготовлення,  тканиною  для  одягу, зовнішнім  виглядом, простотою та  зручністю  виконання  моделі  № 6  та  № 4   найбільше  відповідають  моєму  задуму.

                        ІІІ.   Конструювання  виробу

3.1.  Ескіз  задуманого  виробу  (Додаток А)

2.      Опис  моделі  виробу

 Для  виготовлення  ляльки  нам  знадобиться  висушене  стебло  трави  осоки,  міцні  лляні  нитки  для  перев’язування  частин  тулуба  та  рук.  Вбрана  вона  у  довгу  (до  долу)  сорочку,  вишиту  червоними  і  чорними  нитками,  орнамент  рослинний,  низ  оброблений  мереживом,  спідницю  виготовлено  з  двох  прямокутних  відрізків  однотонної  лляної  тканини  у  збірку,  по  низу  пришита  тасьма  з  українським  орнаментом.  Обов’язковим  атрибутом  вбрання  є  фартух,  низ  якого  також  вишитий  рослинним  орнаментом  червоними  та  чорними  нитками,  верхній  зріз  оброблений  пришивним  поясом.  Головний  убір – хустинка  з  хусткової  тканини.  Волосся – тоненькі  лляні  нитки,  заплетені  в  косу  та  перев’язані  червоною  стрічкою.  Шия  ляльки  оздоблена  чарівним  намистом. На  одному  плечі  ляльки  прикріплено  торбинку,  в  якій  знаходяться  різні   лікувально-ароматичні  трави.

3.3.  Техніки,  які  буду  використовувати:

1)  виготовлення  основи  в  техніці  плетіння  об’ємних  фігур  з  природних  матеріалів;

2)  пошиття  плечових  та  поясних  швейних  виробів;

3)  українська  народна  вишивка,  рослинний  орнамент;

4)  оздоблення  швейних  виробів  мереживом  та  тасьмою;

5)  плетіння  бісером.   

IV. Технологічна  послідовність  виготовлення  виробу

1.      Виготовлення  голови  й  тіла  ляльки  (Додаток А)
2.      Виготовлення  одягу  для  ляльки  (Додаток Б)
   1.    Вишивання  сорочечки  і  фартушка 
   2.    Оздоблення  низу  сорочки  та  спіднички  мереживом  та  тасьмою.
3.      Виготовлення  намиста  (Додаток В)
4.      Виготовлення  хустинки (Додаток Г)
5.      Виготовлення  торбинки (Додаток Ґ)

          V.  Економічне  обґрунтування  виготовлення  виробу

 Затрати  на  виготовлення  без  амортизації  швейного  обладнання  та  електроенергії  становлять  48,45  грн:

 Св = В1 + В2 + В3,

де  Св – собівартість  виробу;  В1 – вартість  тканини;  В2 – вартість  ниток;  В3 – вартість  фурнітури.

 Орієнтовно  ціна  подібного  виробу в торгівельній мережі становить 150 грн.

 Тому  я  вважаю,  що  маю  прибуток:

П = Ц – С;

П = 150 - 48,45 = 101,55 грн.  Отже,  проект  є  економічно  вигідним.

 Порівнюючи  собівартість  виготовленої  ляльки  з  виробами-аналогами,  які  продають  на  ярмарках,  у  сувенірних  магазинах  чи  Інтернеті,  бачимо,  що  собівартість  власноруч  виготовленої  ляльки  набагато  нижча. 

 На  вироби  зроблені  власноруч  є  досить  великий  попит,  вони  коштують  дорожче  від  аналогів,  вироблених  на  конвеєрі. А  створювати  сувенірну  народну  ляльку  цілком  можливо  вдома.  А  головне,  такого  виробу  більше  ні  в  кого  не  буде.

                                               Висновки

 Працюючи  над  проектом,  я:

• ознайомилася  з  історією  виникнення  традиційних  народних  ляльок  та  їх  різновидом;
• навчилася  виконувати  основні  технологічні  прийоми,  які  застосовують для  виготовлення  даних  виробів;
• самостійно  виготовила  ляльку;
• засвоїла  дбайливе  й  шанобливе  ставлення  до  ляльки  як  до  об’єкта  національної  історії  та  культури.

Народна  лялька – моя  перша  суттєва  робота  зі  створення  власного  виробу  декоративно-прикладного  значення.  Готова  лялька  відповідає  моєму  задуму.  Я  мала  велике  бажання  і  доклала  багато  зусиль,  щоб  моя  робота  була  неповторна  та  якісно  виконана.  Даний  виріб  є  моєю  авторською  задумкою,  він  суттєво  відрізняється  від  інших  виробів-аналогів.  Тому  моя  лялечка  дуже  сподобалась  моїм  однокласникам,  вчителям  та  мамі.  Я  вважаю,  що  мету  проектування  досягнуто.  Тепер  я  більше  впевнена  у  своїх  силах,  тому  маю  бажання  спробувати  себе  у  виготовленні  подібних  виробів  на  замовлення. 

                   Список  використаної  літератури

1. Грушевський  М.  Дитина  у  звичаях  і  віруваннях  українського  народу. – К.:  Либідь,  2006.
2. Найден  О. С. Українська  народна  лялька. – К. : Видавництво  «Стилос», 2007
3. Булашев  Г.О.  Український  народ  у  своїх  легендах,  релігійних  поглядах  та  віруваннях. – К. :  «Довіра»,  1993.
4. Кара – Васильєва  Т.В.,  Заволокіна  А.О.  Українська  народна  вишивка. – К. :  Либідь,  1996.
5. Стамеров  К.К.  Нариси  з  історії  костюмів. – К. :  Мистецтво,  2007.
6. Електронні  ресурси. – Режими  доступу:

• http://motanka.ucoz.ru/index/0-2 ;
• http://www.svit-rosy.net.ua/lyalka/motanka/ ;
• http://kulish.in.ua/ua/kramnicia/lalki-motanki .

                                         Додаток А

                           Інструкційна  карта  № 1

                                          Додаток Б

                           Інструкційна  карта  № 2

                                         Додаток В

                                      Виготовлення  намиста

 У нашому краї традиційним було місцеве виготовлення жіночих прикрас, які різнились за технікою плетіння, формою, малюнком, колоритом і назвами: ґердани, намиста тощо. Можна виготовити намисто з бісеру, у техніці плетіння простими ланцюжками з вив’язуванням петельок.

                                                    Схема плетіння

                                     Додаток Г

                           Виготовлення хустинки

                                        Додаток Ґ

                             Виготовлення  торбинки

                                               Додаток Д

                                   Моя лялька-трав’яничка