16 червня о 18:00Вебінар: Збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами

У класі новий учень! (Рекомендації класному керівнику і вчителям)

Про матеріал
1. Зустрітися з батьками учня. 2. Обговорити індивідуальні особливості та особливості характеру учня. З’ясувати, за якою програмою навчався учень у попередній школі. 3. Ознайомити учня з «організаційною стороною» - навчити орієнтуватися в системі кабінетів, занотувати прізвища вчителів та ін. 4. У новій школі, класі в учня знижується самооцінка, виникає почуття неуспішності, тому вчителям потрібно тимчасово знизити вимоги до навчання, намагатися краще вивчити сильні та слабкі сторони учня, допомогти адаптуватися до класного колективу, створюючи ситуацію успіху на уроці. 5. Увести учня в учнівський колектив, дати посильне доручення, залучати до класних, шкільних справ, надавати змогу проявити себе з кращого боку, спираючись на здібності учня.
Перегляд файлу

У класі новий учень! (Рекомендації класному керівнику і вчителям)

  1.                Зустрітися з батьками учня.
  2.                Обговорити індивідуальні особливості та особливості характеру учня. З’ясувати, за якою програмою навчався учень у попередній школі.
  3.                Ознайомити учня з «організаційною стороною» - навчити орієнтуватися в системі кабінетів, занотувати прізвища вчителів та ін.
  4.                У новій школі, класі в учня знижується самооцінка, виникає почуття неуспішності, тому вчителям потрібно тимчасово знизити вимоги до навчання, намагатися краще вивчити сильні та слабкі сторони учня, допомогти адаптуватися до класного колективу, створюючи ситуацію успіху на уроці.
  5.                Увести учня в учнівський колектив, дати посильне доручення, залучати до класних, шкільних справ, надавати змогу проявити себе з кращого боку, спираючись на здібності учня.

             З чого починається ефективний урок? (Пам’ятка для вчителя)

             1.На помилках учаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.

             2.Давайте дітям можливість максимально виявити свою ініціативу. Учіть учнів  самостійно думати і працювати.

             3. Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

             4. Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не дозволяйте учням не вірити у свої сили.

             5.Якщо ваш голос передає ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції,  а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

             6. Кожен учень по–своєму сприймає матеріал. Зауважте на це.

             7.Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова,

             а на думки.

             8.Добрій пам’яті передує тільки пильна увага.

             9. Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.

             10. Чогось навчити можна тільки практикою.

             11. Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.

             12.Якщо дитина дивується  - вона починає мислити. Нові ідеї  - продукт творчої уяви.

             13.Зацікавленість – найсильніша мотивація для навчання.

             14.Учіть дітей робити записи.

             15.Запамятовування матеріалу часто-густо залежить від якості його викладу. Про рівень учителя можна зробити висновок з того, як він уміє висловлюватися.

             16. Є два основних мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання . Застосовуйте ці мотиви на уроках.

             17. Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

             18. Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

             19. Учитель не має говорити без зупину. Діти не встигатимуть за його думками.

             20. Проте, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого боку, а з боку учнів.

             Як уникнути неуспішності школярів?

             -         Створювати доброзичливу атмосферу в класі.

             -         Дозволяти учням перед відповіддю біля дошки користуватися посібниками.

             -         Давати план відповіді, дозволяти користуватись планом, складеним удома.

             -         Допомагати сконцентрувати  увагу на головних питаннях теми.

             -         Звертати увагу на типові помилки учнів.

             -         Підбадьорювати учнів при відповіді, створювати ситуацію успіху при поясненні нового матеріалу.

             -         Темп викладу нового матеріалу повинен бути доступним для «слабких» учнів.

             -         Акцентувати увагу на головних моментах нової теми.

             -         З’ясовувати  ступінь розуміння матеріалу слабкими учнями, стимулювати записування.

             -         Використовувати засоби, що збуджують інтерес до теми, ТЗН, наочність, порівняння.

             -         Утягувати «слабких» учнів у бесіду.

             У ході виконання вправ:

             -         Раціонально та обмірковано підбирати вправи для самостійної роботи.

             -         Оперативно допомагати «слабким» учням у ході виконання самостійної роботи.

             -         Ураховувати темп роботи учнів.

             -         Привчати учнів здійснювати самоконтроль у ході самостійної роботи.

             При подачі домашнього завдання:

             -         Ураховувати оптимальність домашнього завдання.

             -         Координувати обсяг домашнього завдання з іншими предметами.

             -         По можливості, домашнє завдання повинно містити в собі роботу над помилками.

             -         Роз’ясняти дітям структуру й особливості виконання домашнього завдання.

             -          Підбирати індивідуальні завдання для слабких учнів.

Рекомендації щодо роботи з інертними дітьми

  1.                Не вимагати від них негайного включення в роботу, їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово.
  2.                Варто пам’ятати, що інертні учні не можуть виявляти  високу активність у виконанні завдань, а деякі взагалі відмовляються працювати в такій ситуації.
  3.                Не треба вимагати від інертних учнів швидкої зміни невдалих формулювань, їм необхідний час на обмірковування нової відповіді, вони частіше додержуються прийнятих стандартів у відповідях, уникають імпровізації.
  4.                Не слід проводити їх опитування на початку уроку, тому що вони відволікаються від попередньої ситуації.
  5.                Треба уникати  ситуації, коли від інертного учня потрібна швидка усна відповідь на несподіване запитання, інертним учням необхідно додавати час на обміркування запитання, на підготовку відповіді на нього.
  6.                Під час виконання завдання не варто їх відволікати, переключати увагу на що-небудь інше.
  7.                Небажано змушувати інертного учня відповідати на запитання з нового матеріалу, варто відкласти їх до наступного разу, давши можливість попрацювати вдома.

Рекомендації вчителям щодо роботи зі «слабкими" учнями

«Слабкі» учні за своїми нейродинамічними особливостями мають ряд переваг, що мусить урахувати вчитель:

-         У ситуаціях, які вимагають монотонної роботи, вони більш успішні.

-         Ці учні є успішними в таких видах діяльності, що вимагають попередньої підготовки.

-         Для них сприятливі ситуації, які вимагають послідовної, планомірної роботи.

-         Вони схильні проникати в більш глибокі зв’язки та відносини всередині  навчального матеріалу , тому виявляють свої переваги в таких ситуаціях, де потрібні  розуміння та знання предмета понад шкільну програму.

-         Вони схильні до ретельного контролю виконання навчальних завдань, перевірки отриманих результатів.

Умови ефективної роботи зі «слабкими учнями» 

  1.                Не ставити «слабкого» в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку.
  2.                Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі.
  3.                Не давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба  розбивати його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово.
  4.                Не примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок.
  5.                Шляхом правильної тактики  опитувань і заохочень  (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливостях учитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо.
  6.                Обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться.
  7.                Під час підготовки учнем відповіді дати йому час для перевірки та виправлення написаного.
  8.                У мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну обстановку.

Рекомендації педагогам для роботи з гіперактивними дітьми.

  1.     1.Ознайомтесь з інформацією про природу і виявленнях гіперактивності, зверніть увагу на особливості цих проявів під час перебування дитини в школі.
  2.     2.Разом з дитиною і  її батьками зверніться за допомогою до шкільного психолога або психолога консультанта.
  3.     3.Разом з психологом допомагайте дитині адаптуватися в умовах школи і в класному колективі – формуйте навички роботи в школі і в класному колективі – формуйте навички роботив школі, навчайте необхіднимсоціальним нормам і навичкам спілкування.
  4.     4.для покращення навчальної роботи дитини введіть знайому систему  засоби – графіки, списки, годинниуи з дзвоником, плани навчань у виглядіпіктограм.
  5.     5.В класі бажано мати мінімальну кількість  відвлікаючих  предметів (картини, стенди). Розклад уроків повинен бути  постійним, так як діти з гіперактивністю часто забуваютиь його.
  6.     6.Міняйте режим урока – робіть хвилинки актинвого відпочинку з легкими фізичними вправами і релаксацією.
  7.     7.Забезпечте гіперактивну дитину можливістю швдкого звернення за допомогою в випадках затруднення, оптимальне місце для  таакої дитини – в центрі класса, навпроти дошки. Вона повинна знаходитись перед очима вчителя.
  8.     8.Виконуючи завдання гіперактивні діти часто не розуміють, що і як вони роблять. Не чекайте доки діялбність дитини  стане  хаотичною, вчасно допоможіть їй вірно  організувати роботу.
  9.     9.Направляйте  зайву енергію гіперактивних дітей в корисну  роботу – під час урока попрохайте її вимити дошку, зібрати зошити і т.д…
  10. 10.Робота   з гіперактивними дітьми повинна будуватися індивідуально. Давйте завдання в співвідношенні з робочим темпом і здібностями учня.
  11. 11.На один відрізок  часу – одне завдання. Якщо – одне завдання велике, пропонуйте у вигляді послідовниц частин.
  12. 12.Забезпечте для гіперактивної дитини умови у яких він буде більш зібраним. Наприклад: через 15 хвилин інтервали дозволяйте йому піднятися і походити по класу. Деякі гіператктивні діти краще концентрують увагу, вдіваючи навушники.
  13. 13.Дотримуйтесь позитивної моделі поведінки. Не соромтеся хвалити дитину. Відмінну поведінку та успіхи у навчанні нагороджуйте.
  14. 14.Запамятайте! Ваш спокій – найкращий зразок для дитини!

Рекомендації батькам та педагогам у роботі з агресивними дітьми

  1.                Стратегія на усвідомлення дитиною агресивної та невпевненної поведінки: Не намагайтеся зрозуміти характер дитячої агресивності – захисний або більше схожий на жорстокість  без співчутя до ображеного; стимулюйте усвідомлення дитиною особливості вибухової та невпевненої поведінки; допомагайте агресивним дітям адекватно оцінювати емоційний стан дитини – жертви агресії, притиснення;  частіше розмовляйте з агресивними дітьми про палітру його особистого емоціональног стану; частіше питайте у агресивних дітей про варіанти вирішення конфліктних ситуацій; пояснюйте агресивній дитині дитині, якими іншими негресивними методами він може самовпевнитися, звернути увагу на себе інших людей; поясність дитині що таке спалах  гніву, покажіть руками, намалюйте стимулюючі позитивні  емоції, інтерес і відчуття гумору, питайте у агресивної дитини в яких ситуаціях він частше всього стає сердитим, втрачає над собою  контроль;пояснюйте агресивній дитині, навіщо необхідно і що означає «контролювати» власну агресію.
  2.                Використовуйте стратегію стимуляції гуманних почуттів у агресора до інших дітей:  стимулюйте у агресивних  дітей вміння визнавати вслані помилки, переживання відчуття незручності, провини за агресивну поведінку; вчіть дитину  не перекладати провину на його агресивну поведінку на інших; розвивайте у агресивних дітей почуття симпатії; переживання до інших, одноліток, дорослих, тварин…
  3.                Стратегія на реакцію агресивної поведінки дітьми: допомагайте дитині висловити негативні емоціональні настрої не гнівом і ворожістю, а іншими  емоціями та поведінкою; вчить проявляти гнів в стриманій формі вчіть агресивну дитину говорити словами про те, що йому подобаєтья або неподобається; вчіть дитину висловлювати агресію словами, а не фізичною силою; намагайтеся, виористовуючи почутт гумору, пояснити дитині схильній до агресії, що: « Якщо хтось на тебе свариться, то не потрібно сваритися у відповідь.»
  4.                Стратегія на моделювання через провокацію і пропрорцію стану «тут і зараз»: вчить агресивних і образливих дітей, передавати мяч по колу обмінюючись необразливими іменами, жартівливиими прізвиськами; якщо дитина спеціально дратує інших, то сворюйте ігрові ситуації, в яких він будезмушений брати відповідальність за таку поведінку.
  5.                Стратегія на переключення стану; стимулюйте позитивні емоції у агресивних дітей з метою переключення з агресивного стану на інше; використовуйте новину, незвичайність, раптовість ігрової і неігрової поведінки з предметами, щоб переключити дитину на неагресивну поведінку.
  6.                Стратегія на попередження агресивного стану:

 

  1.                Використовуйте стратегію стимуляції почуття гумору; оцінки, а не для провокації,·Ситуативно – індивідуальної агресії у дітей.

Рекомендації педагогам

 

  •                               Перехід із початкової школи до середньої більшість учнів сприймає як важливий крок свого життя –«Я вже не маленький».Поява різних вчителів з різними вимогами, різними характерами, різними стилями стосунків є для них відчутним показником дорослішання. Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове положення як шанс спочатку розпочати шкільне життя, налагодити з учителями стосунки, які не склалися до цього.
  •                               Початок навчання у 5 класі пов'язаний із збільшенням навантаження на психіку учнів, у цей час вони переживають період адаптації до нових умов навчання, який дуже схожий на початок навчання у першому класі. Різка зміна умов навчання, різноманіття і якісне ускладнення вимог з боку різних вчителів, і навіть самазміна позиції «старшого» у початковій школі на «найменшого» у середній– все це доволі складне випробування для психіки учнів.
  •                               В адаптаційний періоддіти можуть стати тривожнішими, боязкішими або, навпаки, надмірно галасливими, непосидючими.У них може знизитися працездатність, погіршитись пам'ять, дисциплінованість, інколи порушується сон, апетит, може збільшитися кількість захворювань, які носять психосоматичний характер.Ці відхилення, як правило, поодинокі і зникають через 2-4 тижні, але є діти, у яких адаптаційний період затягується на 2-3 місяці і навіть більше.
  •                               Ускладнити адаптацію може невідповідність, навіть протиріччя вимог різних вчителів(у зошиті з математики поля повинні бути з двох сторін, а в зошиті з мови – з однієї; з англійської мови треба три зошити і кожний з них ведеться по-різному; вчитель історії вимагає, щоб відповідь була лише за підручником, а вчитель літератури хвалить за власні думки і т. д.) Такі «дрібниці» часто дуже ускладнюють життя школярів.
  •                               Труднощі можуть бути пов’язані з певною дезіндивідуалізацією, виникненням почуття самотності:«нікому з дорослих ми не потрібні». Інші, навпаки, шаленіють від несподіваної свободи – бігають по школі, б’ються. Звідси залежність певної частини дітей від дорослих, «прилипливість» до класного керівника, плач, вередування, інтерес до книг та ігор маленьких дітей.
  •                               Інколи за однією і тією ж формою поведінки(наприклад, відвідування першого класу, у якому працює вчитель початкових класів)приховуються різні мотиви і потреби.Це може бути бажання знову опинитись у знайомій ситуації опіки і залежності, коли тебе знають, про тебе думають. Але може бути і бажання ствердити себе як «старшого», дорослішого, того, хто може опікуватися молодшими.
  •                               Заняття з п’ятикласниками доцільно складати з коротких пояснень,виконання спеціальних вправ і їхнього обговорення. Саме вправи, навчання конкретним прийомам, які школяр може одразу використовувати у своїй навчальній роботі, складають основний зміст занять.
  •                               На заняттях із п’ятикласниками важливовикористовувати гумор.Гумор має велике значення для розвитку дитини цього віку. У цей період діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти. Дуже важливо, щоб дорослі розуміли значення гумору для розвитку дітей, були терплячими до дитячих жартів і вміли використовувати гумор у навчальній роботі. Як відомо, багато досить складних речей запам’ятовуються досить легко (іноді на все життя), якщо вони подані в жартівливій формі, з дотепними порівняннями. На заняттях з набуття загальнонавчальних навичок діти можуть навчитися самі використовувати гумор для кращого запам’ятовування.
  •                               В адаптаційний період вартопроводити з дітьми корекційно-розвивальні заняттяна теми: «Як слухати вчителя», «Як виконувати домашнє завдання», «За що ставиться оцінка», «Як перевіряти свою роботу», «Як краще запам’ятовувати».
  •                               Особливу допомогу в період адаптації можуть надати батьки,тому дуже важливо заздалегідь спланувати роботу з батьками через індивідуальні бесіди, консультації, батьківські збори.

 

Поради класним керівникам 5-х класів що до успішної адаптації учнів

  •                               проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
  •                               реалізовувати демократичний стиль керівництва;
  •                               не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
  •                               намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;
  •                               орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
  •                               допомогти учням з низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
  •                               проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
  •                               залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
  •                               на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
  •                               звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить

 

 

doc
Пов’язані теми
Психологія, Виховна робота
Додано
22 січня 2019
Переглядів
604
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку