Тема. У світі кольорових мишей (за поезією Ліни Костенко «Кольорові миші»). Конфлікт між буденністю й неповторністю. Образ особливої дівчини Анни .
Мета:зацікавити семикласників творчістю Л.Костенко, допомогти зрозуміти суть поезії «Кольорові миші» – зіткнення неповторності й стандарту; удосконалювати навички аналізу поетичного твору; розкрити алегоричність образу кольорових мишей; охарактеризувати образ Анни;розвивати творчу уяву та образне мислення;виховувати повагу до людської особистості; позитивне мислення, естетичні смаки; прагнення зберегти риси неповторної індивідуальності.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Теорія літератури: ліричний вірш, образ-символ.
Міжпредметні зв'язки: живопис, історія.
Обладнання: проектор, підручник, портрет.
Хід уроку
II. Актуалізація опорних знань.
На попередньому уроці ми з вами говорили про геніальну поетесу Ліну Костенко.
1.«Коло думок» (слайд 1)
- Що вам найбільше запам’яталося з розповіді про неї?
- Чим особливі, незвичайні її твори?( У них поєднується уявне, фантастичне і реальне).
- Чи буває таке у житті?( Так, якщо людина має творчу уяву, вміє фантазувати)
Учитель. Цілком із вами погоджуюсь і на підтвердження хочу зачитати слова відомого вченого, лікаря М. Пирогова: «Усе високе і прекрасне в нашому житті, науці, мистецтві створено розумом за допомогою фантазії, і багато чого – фантазією за допомогою розуму».(слайд 2).
III. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Оголошення теми і мети уроку.
Коли відкриваєш для себе новий поетичний твір,спадають на думку слова Ліни Костенко «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»(слайд 3). А якщо знайомишся з віршами самої поетеси, ці рядки звучать актуально завжди. Тож і сьогодні ми продовжуємо пізнавати багатий поетичний світ Ліни Костенко через вірш «Кольорові миші». Запишіть тему уроку (слайд 4 ).
Я сподіваюсь, що Л. Костенко допоможе нам вирішити наступні питання уроку: що таке життя?, у чому його сенс?, як не втратити неповторність душі у зіткненні з буденністю?
Але спершу хочу познайомити вас із репродукціями картин всесвітньовідомої української художниці Марії Примаченко. Ще маленькою Марія зрозуміла, що світ складається не лише із сірих барв. Спочатку у своїй уяві, а потім у малюнках дівчина створювала чудовий, різнобарвний світ. Тварини, птахи і квіти – основні мотиви її творів. Народилася Марія Овксентіївна 1908 року в селі Болотня на Київщині в родині творчо обдарованих людей. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько бондарював, займався теслярством і різьбленням по дереву. Мати була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент.
У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою – поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою. Через хворобу не мала можливості працювати в полі, а свою енергію і працелюбність вона вкладала в малювання.
«Починалося все це так, – згадувала художниця. – Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...». Всі сусіди, які проходили повз, милувалися красою, зробленою руками дівчинки. Хвалили, просили прикрасити і їхні хати. Так розпочався її творчий шлях.
У 1936 році Марію запросили до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стає різноманітнішою – вона не тільки малює, але й вишиває, захоплюється керамікою. В цей час вона почала виставлятися. Її виставки з великим успіхом проходили у багатьох країнах світу. У 1937 році на всесвітній виставці в Парижі Марія Приймаченко отримала золоту медаль, здивувавши своїми картинами мистецький світ... Але на деякий час їй довелося забути про творчість.
Розпочалася війна - і Марія Примаченко повернулася до рідного села. Тут вона пережила найстрашніші роки свого життя. Війна забрала в неї чоловіка, який так і не встиг побачити сина Федора. Однак важкі умови життя і злидні не зломили її творчий дух.
У 1960 році за цикл «Людям на радість» Марії Примаченко присвоєно звання лауреата Державної премії України ім. Т.Шевченка. Картини художниці експонуються на всіх важливих виставках – від Києва до Монреаля, від Москви до Лісабона, і скрізь вони мають величезний успіх.Як зізнавалася Марія Приймаченко, у неї не було «професійних хитрощів». Вона малювала на звичайному ватмані пензлями фабричного виготовлення, перевагу віддавала гуаші.Незадовго до смерті вона створила вражаючу чорнобильську серію. Рідне село Марії Примаченко знаходиться у 30-кілометровій зоні від Чорнобиля. Тому проблеми і біди багатьох чорнобильців вона знала дуже добре. Цикл робіт, присвячений цій трагедії, розійшовся по світу.В останні роки життя стара недуга прикувала Марію до ліжка. Але спілкування зі світом продовжувалося – вона малювала...На 89 році життя видатна художниця померла. Та, на щастя, рід Примаченків-митців продовжився. Її найкращим учнем був син Федір, нині заслужений художник України. Пішли її шляхом і онуки – Петро та Іван.
( «Мистецька скарбниця») ( слайди 5,6,7 )
Учитель. Подивіться уважно на ці роботи, вони незвичайні,
звірі мають такий дивний вигляд: яскравого кольору, у квіточки, зовсім не схожі на справжніх?
Коментар учителя: «Зелений слон» , «Синій лев»… Таких тварин у природі немає навіть імен… Тому свої картини вона називає коротко і просто: звір. «Рожевий звір», «Синій…», «Жовтогарячий…», «Казковий…», «Болотний…» Фантастичні звірі – це витвір геніальної уяви художниці. «Дикий чаплун» – від слова «чапати» – таку назву М. Примаченко придумала одному зі звірів, акцентуючи увагу на його лапах, що здатні продиратися крізь вільхові зарості. Взагалі її «звірина серія» – явище унікальне і не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві.
«Навіщо копіювати реального лева, - міркувала художниця, - він уже є, цікавіше створити свого!» А на запитання: «Чому Ви не малюєте справжні квіти?» Марія Примаченко відповідала:: «А навіщо? Ви ж їх бачите і так…» Цій думці художниця залишалася вірною все своє творче життя.
Якщо вона малювала літак – прикрашала його крила орнаментом, ніби у казкової жар-птиці, якщо потяг – то на кожному вагоні малювала очі (« В дорозі, мабуть, буде багато чого цікавого, нехай дивляться…») як бачимо, яскрава творча індивідуальність фантазерки поєдналася на її картинах з дитячою наївністю та безпосередністю. Спробуємо і ми пофантазувати…
IV. Опрацювання навчального матеріалу та систематизація знань.
1.Слово вчителя.
Література - це мистецтво слова. А слова бувають різними не лише за значенням, а й за настроєм, який викликають, за асоціаціями. Вслухайтеся, діти, в слово «кольорові». Що вималювалось у вашій уяві, які слова заслуговують на епітет «кольорові»? (Кольорові квіти, мрії, сни, картини...) .
- А які асоціації викликає у вас слово «миша»? Підберіть епітети до цього слова. (Непримітна, бридка, прудка, неприємна, звичайна).
- А якщо спробувати поєднати ці слова. (Учитель пише на дошці «кольорові миші»).Дивно? Очевидно, за цим словосполученням ховається певний образ. Що, на вашу думку, можуть символізувати кольорові миші?
2. Творча робота «Асоціативний кущ».
Учні називають і записують у зошитах асоціації, що викликає у них образ кольорових мишей. (Наприклад, «Кольорові миші — це маленькі рухливі діти в різнокольоровому вбранні»).
3.Виразне читання вчителем вірша «Кольорові миші».
-Перегорнемо ще одну поетичну сторінку нашої шкільної програми.
Уважно послухайте історію, постарайтеся уявити картину, «побачити» героїв.
4. З’ясування значень незрозумілих слів (запис слів на дошці).
Жужмом – купою, одне на одному, як-небудь;
ладом – так, як треба;
цебто – тобто;
яблуко-недоквас – недоквашене, кисле, зморщене;
мантія – довга широка чорна накидка судді.
5.Обмін вражень від прочитаного. Усне словесне малювання.
- Чим вразив, здивував вірш? (Здивувало те, що судять десятирічну дівчинку ні за що, навпаки, вона не шкоду робила, а веселила дітей сусіда, роблячи із сухого осіннього листя кольорових мишей; засмутило те, що ніхто не заступився за Анну; вразила несправедливість сусіда у ставленні до Анни, його жорстокість; розсмішив кольоровий кіт, який залив вирок на папері тощо).
- Коли відбуваються події, зображені у творі? Чи могла насправді статися така подія, тобто реальна вона чи фантастична?(Події відбуваються в одному невеликому містечку приблизно триста років тому. В ті часи наук ще не знали, люди були неписьменні, вірили в існування відьом, у те, що відьми нібито приносили зло, тому легко визнавали відьмою чи чаклуном того, хто мислив або чинив інакше, ніж інші… За це їх карали. Отже, історія реальна).
- Яким ви уявили приміщення, в якому відбувається суд, героїв – Анну, сусіда, суддю?(Маленька напівтемна кімната, посередині стіл, за ним огрядна фігура судді в чорній мантії. Поруч сидить низенький лисуватий чоловічок з гусячим пером у руці - писар. У центрі - чоловік з обвислими червоними щоками, борідкою, одягнений у довгу сіру свиту, - сусід. Він гарячково розмахує руками, очі його налиті кров'ю. Єдина світла пляма - Анна. Дівчинка сидить на лавці, одягнута в барвисту сукенку, в руках перебирає хусточку в квіточки. Волосся за плетене в косу, перев'язане блакитною стрічкою).
- Яка пора року зображена у вірші? Які художні деталі на це вказують?(Осінь. На це вказують епітети «багряне листя», «осіннє сонце», голі клени).
- Як пейзаж передає настрій твору? ( « Осіннє сонце,яблуко- недоквас» - кисле, неприємне, осіннє сонце неласкаве, сумне; голі клени, сірий день. Сумний настрій).
- Зачитайте, будь ласка, в чому ж звинувачує розлючений сусід Анну. Це справді так було, що з сухого осіннього листя дівчинка робила живих мишей? Що ж відбувалося насправді? («Вона робила … кольорові миші …» Анна була наділена великим талантом і багатою фантазією).
- Що найбільше дратує його? Прочитайте і прокоментуйте рядки. (Сусід заздрить Анні, що він не може зрозуміти душі дівчинки, бо думає лише про матеріальне.).
- Яких це мишей робила Анна?(Дивувала)
- Що означає бачити кольорові сни? (Мріяти).
- Які кольори використовує Ліна Костенко у вірші?(Сірий і жовтий, багряний)
6. «Зазирни у словник» (випереджувальне завдання).
- Які значення слова сірий ви знайшли у словнику?
СІРИЙ, -а, -е. 1. Колір, середній між білим і чорним //Неяскравий, тьмяний. // Безбарвний, однотонний.
2. Хмарний, похмурий (про погоду, ранок, день і т. ін.).
3. перен. Нічим не примітний, невиразний. // Позбавлений новизни; одноманітний; беззмістовний. // Позбавлений виразності, яскравості, оригінальності.
4. перен., заст. Який належить до непривілейованого класу;простий. // Неосвічений, малокультурний.
5. Уживається як складова частина зоологічних, ботанічних та інших назв, термінів.
Учитель:
- У якому із цих значень вживає Ліна Костенко слово сірий?
- Як називається цей художній засіб?(Епітет)
- А чи знаєте ви якісь фразеологізми з цим словом? Про кого кажуть «Сіра миша»?
- Знайдіть і зачитайте інші епітети із словом сірий.(Сірий день, сірий сусід, сірий стіл, сірі двері).
- Скажіть,будь ласка,чи дехто з вас на уявній картині,де переважали сірі фарби ,побачив Анну в яскравому одязі. Якщо так,то чому?(Анна випромінює світло… Отож,сіре та яскраве. Контраст. Зіткнулися неповторність і буденність,оригінальність і стандарт….).
7.Робота в парах « Літературний герой» (слайд 8 ). Розподіліть у два стовпчики іменники - поняття, що асоціюються у вас з образом Анни та образом сусіда: обдарованість, талант, захоплення, заздрість, примітивність, нестандартність, буденність, духовна вбогість, яскравість, сірість, неповторність, індивідуальність.
8. Слово вчителя. Крім епітетів, у вірші є інші художні засоби. Один із них – символ (слайд 9 ).(Учні записують у зошити визначення.)
Символ – (грецьк. symbolon – умовний знак, натяк) – предметний або словесний знак, який виражає сутність певного явища, наприклад: верба, калина- символи України; гілка каштана – символ Києва і т. п.
- Символом чого можна вважати сусіда?(Обмеженості світогляду, примітивності,буденності тощо.)
- У чому незвичайність образу дівчинки Анни?Підберіть епітети до характеристики дівчинки. ( Незвичайна, обдарована, талановита…)
- Яку кінцівку має вірш - щасливу чи трагічну? Чому ви так гадаєте?
(Закінчення оптимістичне, бо «кольоровий кіт залив чорнилом вирок на папері».)
- А яке символічне значення втілює поетеса в образі кольорового кота?
(Мабуть, це якесь диво, що врятувало дівчинку від покарання. Може, в реальному житті не завжди все закінчується щасливо, але хотілося б, щоб добро і краса перемагали.)
- Яке символічне значення мають «кольорові миші»? (Вміння помічати і творити прекрасне у щоденному житті).
- В усі часи жили такі Анни, які прагнули розфарбувати чорно-білий світ у яскраві кольори. Не завжди їх розуміли, називали диваками, сміялися, принижували. Які герої з прочитаних вами творів схожі на Анну?
( Маленький горбань Павлик із оповідання «Маленький горбань»
С. Черкасенка придумує власні казки; Анна ж робить кольорові миші.)
9. Інтерактивна вправа «Займи позицію» (слайд 10 ).
На дошці записані два варіанти теми та основної думки поезії «Кольорові миші». Виберіть і запишіть у зошит точніший, на вашу думку, варіант.
Тема:
1. Зіткнення неповторності та стандарту.
2. Зображення дівчинки, яку несправедливо засудили.
Основна думка:
1. Бажання автора, щоб Анну виправдали.
2. Віра в перемогу над сірістю та приземленістю.
V. Підсумок уроку.
1. Слово вчителя. Творчість Ліни Костенко - це великий світ, який ви можете відкрити ,читаючи її вірші. Подумки я часто запитую себе:чи не зарано вам читати такі твори? Тому ставила собі за мету - зацікавити її творчістю, переконати, яку силу має слово,через роздуми відчути рух ваших думок.
- А чи здогадалися ви , чому на початку уроку я показувала вам картини Марії Примаченко? (Тому що вони такі ж незвичайні , як і кольорові миші Анни. А ще художниця вміла не тільки бачити у буденності щось незвичайне, а показати його іншим, показати щастя.)
2. «Творча лабораторія». Уявіть собі, що вас запросили виступити у суді над Анною в ролі захисника. Пофантазуйте і скажіть як би ви захистили нашу героїню .
Учитель. Світ не завжди здатний оцінити талант, неординарну особистість. Тому дуже важливо, щоб наші сірі будні були освітлені іскорками добра, фантазії та творчості. А вам, дорогі діти, я бажаю залишатися завжди яскравими і творчими особистостями, ніколи не втратити своєї неповторності.
3.Оцінювання учнів.
УІ. Домашнє завдання ( слайд 11 ).
1. Завдання 2 за підручником (ст.201).
2. Діалог « Зустріч із Ліною Костенко».