Участь Гетьманщини в Північній війні.

Про матеріал
У презентації подано матеріали до уроку історії Укаїни "Участь Гетьманщини у Північній війні" . Для учнів 8 класу та вчителів. Презентація містить визначення, відеоматеріал.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Участь Гетьманщини в Північній війні. Підготувала: Найда Наталія Вячеславівна

Номер слайду 2

Номер слайду 3

МИ ДІЗНАЄМОСЯ: Про перебіг Північної війни та участь у ній України;про повстанння Семена Палія;якими були обставини переходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ;про роль Полтавської битви в подальшій долі України.

Номер слайду 4

1. Гетьманщина в умовах Північної війни Московії та Швеції (1700—1721 рр.). Вели́ка Півні́чна війна́ — у 1700—1721 роках війна Швеції та Московії за панування на Балтиці та у Північній, Центральній та Східній Європі.•Гетьманщина стала джерелом матеріальних і людських ресурсів для відновлення воєнного потенціалу Московії.•Мусила утримувати у деяких містах московську армію і військові гарнізони.•З українських земель у великій кількості вивозилися зерно та інші продукти. Це призводило до занепаду господарства і торгівлі.•Козацькі полки брали участь у воєнних діях на території Росії, Балтії, Польщі.•Козаків використовували як дешеву робочу силу для будівництва каналів, доріг. Фортець.•Козацькі права обмежувалися (у 1705р. Було видано указ про перетворення двох козацьких полків на драгунські, ширилися чутки про ліквідацію козацького самоврядування).

Номер слайду 5

2. Повстання під проводом С. Палія (1702—1704 рр.). У 1699 р. сейм Речі Посполитої ухвалив рішення про ліквідацію козацького війська на Правобережжі. Гетьману С. Самусю та полковникам наказали розпустити полки. Однак вони відмовилися виконати це розпорядження та розпочали боротьбу проти польського панування, яку сучасники називали «другою Хмельниччиною», або «паліївщиною». На чолі цього повстання став полковник Семен Палій (Гурко). Програма боротьби містилася в його словах: «Я поселився на вільній Україні, й Речі Посполитій немає ніякого діла до цієї області; лише я один маю право в ній розпоряджатися як справжній козак і гетьман козацького народу». Паліївщина (1702 - 1704рр.) – національно-визвольне повстання на Правоберережній Україні під проводом полковника Семена Палія (Гурка).

Номер слайду 6

Номер слайду 7

Відверта боротьба проти Польщі розпочалася в 1701 р. із селянських заворушень на Поділлі та Брацлавщині. У 1702 р. повстання охопило Київщину та Східну Волинь. На бік повсталих перейшли всі правобережні полки. Коронний гетьман С. Яблоновський спробував захопити С. Палія у Фастові, але на захист міста піднялися всі жителі. Після невдалої облоги міста польські війська відступили на Поділля, а козаки С. Палія зайняли територію майже всієї Правобережної Гетьманщини та вигнали звідти шляхту. Влітку 1702 р. повстання спалахнуло з новою силою, набувши рис національно-визвольної боротьби. У листопаді повсталі захопили опорний пункт Речі Посполитої на Правобережжі — Білу Церкву, а згодом Немирів. Польські війська з великами труднощами приборкали повстання на Поділлі та Брацлавщині. Пам’ятник на честь визволення міста Біла Церква (Київська обл.) у 1702 р. козаками під проводом С. Палія

Номер слайду 8

На той час Річ Посполита перебувала у складних умовах. У країні виникло два ворожі табори: один на чолі зі Станіславом Лещинським підтримувала Швеція, інший на чолі з Августом II Сильним — Московія. Об’єктивно повстання відповідало інтересам Швеції, але його лідери сподівалися на підтримку Московської держави й лівобережного гетьмана. І. Мазепа теж хотів скористатися ситуацією для відновлення єдності Гетьманщини. У 1704 р. під приводом допомоги королю Августу ІІ козаки І. Мазепи вступили на Правобережжя. Їх зустрічали як визволителів. Повстання припинилося. Однак несподівано С. Палія як можливого претендента на гетьманську булаву було заарештовано й за згодою царя заслано до Сибіру.І. Мазепа взяв на себе управління Правобережною Гетьманщиною. На цих землях він проводив обережну політику. З одного боку, було збільшено кількість козацьких полків до семи: уся старшина, крім С. Палія, залишилася на своїх посадах. З іншого — каралися «бунтівники» й підтримувалася шляхта. Проте в 1707 р. ситуація різко змінилася. Шведський король Карл XII здійснив похід, завдавши поразки Августу II, який був одночасно правителем Саксонії. Петро I опинився перед вибором: приєднати до Московії Правобережжя й тим самим налаштувати проти себе польську шляхту чи залишити Правобережжя у складі Речі Посполитої, підтримавши промосковські сили. Він вирішив, що краще мати в Польщі промосковські сили при владі й контролювати всю країну, ніж заволодіти однією її частиною. Проте це не влаштовувало І. Мазепу.

Номер слайду 9

3. Перехід І. Мазепи на бік Карла XII. Узявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московії, I. Мазепа розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом XII. Дізнавшись про вчинок І. Мазепи, цар Петро I наказав зруйнувати гетьманську столицю Батурин, де зберігалися великі запаси зброї, артилерії та продовольства. Долю Батурина вирішила зрада. Полковник І. Ніс показав таємний вхід у місто, через який московські війська проникли в столицю та вчинили погром. Батурин було спалено, а населення знищено. За різними оцінками, загинуло від 11 до 14 тис. осіб, у тому числі дітей, жінок, літніх людей. І. Мазепу оголосили зрадником. На Старшинській раді в Глухові новим гетьманом було обрано Івана Скоропадського (1708—1722 рр.). Крім того, Петро I звернувся до населення із закликом бути вірним йому, а на Січ відправив дарунки та гроші. Через кілька днів більшість старшини залишила І. Мазепу, підписала присягу на вірність царю й визнала гетьманом І. Скоропадського. Проте до І. Мазепи й Карла XII приєднався кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко із частиною запорожців. 8 квітня 1709 р. І. Мазепа та К. Гордієнко підписали з Карлом XII угоду, яка передбачала утворення на українських землях, що перебували у складі Московії, князівства під формальним протекторатом Швеції. Питання про долю правобережних і західноукраїнських земель не порушувалося, оскільки шведський король визнавав їх частиною Польщі. Однак ці плани не були втілені в життя. Петро I продовжував каральні заходи в Україні. У квітні 1709 р. московські війська під командуванням П. Яковлєва здійснили похід на Запорожжя, у результаті якого була знищена Чортомлицька Січ. Урятувалася лише незначна кількість запорожців.

Номер слайду 10

«Цар, прагнучи помститися Мазепі, проти якого опублікував грізний маніфест, наказав Меншикову негайно заатакувати його столицю, поки шведи не прибули на допомогу. Меншиков напав на неї та здобув її. Потім дав наказ вимордувати всіх без різниці віку та статі... Він забрав звідти важкі гармати, а було їх близько сорока. Рівно ж по-варварському сплюндрував і спалив усе місто та млини».

Номер слайду 11

Номер слайду 12

Номер слайду 13

4. Полтавська битва та її наслідки. Навесні 1709 р. основні шведські сили й козаки І. Мазепи підійшли до Полтави. Залога міста, що складалася з козаків і московських воїнів, відмовилася здатися. Облога міста тривала три місяці. Тим часом до Полтави підійшли основні московські сили. Тут 27 червня 1709 р. відбулася ключова битва Північної війни. Шведський король, який мав удвічі менше сил, наважився дати московським військам вирішальний бій. Шведська армія, що вишикувалася чотирма колонами, на світанку рушила полем на московський табір. Проте шведські війська несподівано натрапили на московські редути — польові земляні укріплення. Прохід між редутами й атака московської кінноти завдали шведам відчутних втрат. До того ж їхній лівий фланг загубився в лісі й був знищений. Після кількагодинного важкого бою шведські війська опинилися перед головними московськими силами, що вийшли з укріпленого табору. Шведський король вирішив атакувати їх, зосередивши свої відбірні війська на флангах. Гвардія Карла XII зуміла прорвати лівий фланг московських військ. Тоді Петро I сам повів в атаку свої резерви, які підтримала артилерія. Шведські війська були відкинуті. У їхній тил ударили козаки І. Скоропадського. До 11-ї години ранку Полтавська битва завершилася поразкою шведського війська, яке втратило понад 12 тис. осіб убитими й полоненими. Московські втрати склали 1345 осіб убитими та 3290 пораненими. Після поразки І. Мазепа й Карл XII утекли до володінь турецького султана. Петро I доручив своєму послу в Стамбулі підкупити великого візира, якому обіцяли значну винагороду за видачу І. Мазепи. Ця звістка схвилювала гетьмана й остаточно підірвала його слабке здоров’я. 22 серпня 1709 р. він помер. Тіло І. Мазепи відвезли в місто Галац (Румунія) і в колі військової старшини й короля Карла XII поховали в міському монастирі.

pptx
До підручника
Історія України 8 клас (Сорочанська Н.М., Гісем О.О.)
Додано
18 лютого
Переглядів
56
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку