«Учитель життя Григорій Сковорода, як гасло часу»

«Учитель життя Григорій Сковорода,як гасло часу»

Учень-індіго. Вчитель-змінотворець. Студент-хіпстер. Вчитель-змінотворець. Сучасний коуччайлдфрі

Григорій народився в козацькій родині, де дбали про освіту дітей, в 7 років його віддали в початкову дяківську школу. Сьогодні таку дитину назвали б «індиго»: окрім шкільної науки малий Григорій мав багато «гуртків» — навчався музичної грамоти та гри на інструментах, був солістом у церковному хорі. До Києво-Могилянської академії вступив, коли йому було 16 років, і опанував тут 5 іноземних мов.

У Києво-Могилянській академії Григорій навчався протягом 10 років. Проте так і не отримав диплом про вищу освіту. Річ у тім, що він найбільше цінував власну свободу і брав участь, як би ми сьогодні сказали, у багатьох проєктах. Філософські студії йому довелося перервати на кілька років, щоб співати у придворній царській хоровій капелі. Як і годиться справжньому хіпстеру, Сковорода зневажав високі титули і посади. За переказами, він зверхньо і самовпевнено відповів імператриці Катерині II, коли та запитала, чому він їй не вклонився:

У колегіумі в Переяславі — тут він викладав поетику. Але робив це за власною програмою, нехтуючи усталеними методами, тож невдовзі його звільнили. Ще в середині 18-го століття Сковорода застосовував принцип «вербальних оцінок» — ставив учням не бали, а писав короткий фідбек на кшталт «справжнє безглуздя» або «досить гострий», «зрозумілий». Попри відверті коментарі Сковороди, студенти його дуже любили та поважали. Викладаючи пізніше у Харківській колегії, Сковорода запрошував студентів до себе додому, був з ними у дружніх стосунках. У своїй педагогіці спирався на принцип природності. Казав так: «Яблуню не вчи родити яблука: вже сама природа її навчила… Учитель і лікар — не лікар і вчитель, а тільки служитель природи». Сковорода — ВЧИТЕЛЬ-ЗМІНОТВОРЕЦЬ

Григорій Сковорода свідомо вирішив не пов’язувати себе шлюбом та родинними обов’язками. Кажуть, він навіть втік з-під вінця в день свого одруження. Правда це чи ні, однак Сковорода мав дуже глибоке розуміння виховання дітей. Сучасним батькам Сковорода радить: «Є два головних батьківських обов’язки: благо родити і благо навчити». Роль батьків філософ метафорично порівнює з деревом та плодами: «Як від яблуні соки до гілок її течуть, так батьківський дух і норов переходить до дітей, аж поки ті не відійдуть і самі не вкореняться». Сковорода — ЧАЙЛДФРІ

Його називають зачинатилем жанру байки.

Писав твори переважно староукраїнською та латинською.«pssav plerumque latine»

Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

Сковорода шукав, і вочевидь знайшов, відповіді на запитання, які ніколи не втратять актуальності: «Що таке щастя? І як бути щасливим? І що таке благе життя?»

Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя;Але щасливіший, хто вміє користуватися ним. Не досить знайти здорову їжу й напій,Якщо смак тобі зіпсований хворобою;Не досить сяяти світлові денного сонця,Якщо світло голови затьмарене. Діяльна бездіяльність збільшує наші сили;На кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя. Але те, чого прагнеш, з тобою: Воно, друже, – всередині тебе…