Учнівська експедиція " Заповідними стежками рідного краю.Касова гора"

                                    З М І С Т

 

 

І. ВСТУП                                                                          2

 

ІІ.ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

    ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ                                          4

 

    2.1. Географічне положення                                          4

    2.2. Геологічна будова                                                  4

    2.3. Водні ресурси                                                        4

    2.4. Рослинний світ                                                      5

    2.5. Тваринний світ                                                      7

    2.6.  Історія виникнення Касової гори                           7

 

ІІІ. МЕТОДИКА ТА ОБ”ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ                    9

 

ІV. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ   10

 

    4.1.  Конспект флори                                                   10

    4.2.  Аналіз флори                                                       11

    4.3.  Рідкісні та зникаючі види флори                           12

    4.4.  Можливості використання лікарських та               13 

           декоративних видів рослин урочища

 

V.   ВИСНОВКИ                                                              14 

 

VІ.  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                        15

 

VІІ. ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 І. ВСТУП

 

           Під сильним тиском розвинутої техногенної цивілізації людське  суспільство, фітосфера  планети з її окремих районів постійно  і  досить  значно  змінилася.  За остання десятиліття значно зменшились  території, зайняті незвичайними рослина-ми, збідніла флора більшості районів, значно скоротилася  чи-сельність багатьох видів рослин, а деякі з них навіть повністю зникли з лиця Землі. Маючи це на увазі, в наш час – час силь-ного технічного прогресу – велике державне, наукове  і  прак-тичне значення має охорона рослинного світу, а саме охорона рідкісних  видів і видів, які знаходяться під загрозою вимира-ння.

 

           У  процесі  еволюції  рослинність  пристосувалася  не тільки  до  певних умов зовнішнього середовища, а й одна до одної. Такі умови склалися в пам’ятці природи загально-дер-жавного значення «Касова гора».

           Касова гора – це одна з найцінніших у науковому, при-родоохоронному  відношеннях  ділянок  у   західному  регіоні України. Рослинність представлена екстра зональними  лучни-ми степами. У травостої виявлено 17  рідкісних  та зникаючих видів  рослин  і  15  видів  тварин занесені до Червоної книги України.

           Касова гора відноситься  до Галицького національного природного парку, який розташований на стику трьох  фізико-географічних країн  –  Опілля, Передкарпаття і Галицької уголовини. Вона  знаходиться  на  північному  заході  Галицького району, між селами Бовшів і Коростовичі. Саме тут створилися сприятливі умови для зростання різноманітних  рідкісних і зникаючих видів рослин.                    

           “Надзвичайна цінність Касової Гори – розповідає пані Надія Шумська, кандидат біологічних наук, співробітник Галицького національного парку – у її розмірах. Адже, це найбільша ділянка третинних, дольодовикових, реліктових опільських степів, котрі збереглись до наших днів у Галичині…” Справді загальна площа Касової Гори становить близько 160 гектарів. Вона простягається вздовж лівого берега Гнилої Липи і Бурштинського водосховища (останнє, з 2011-го року, отримало статус рамсарської території –авт.) на 4 кілометри, а у найширшому місці сягає 1200 м. У висоту вона сягає 340 метрів над рівнем моря і 100 метрів над долиною Гнилої Липи.

           Часто-густо, на третьосортних Інтернет-ресурсах можна натрапити на твердження, що Касова Гора є складовою гірського пасма – це неправда. Касова Гора – це лише система скелястих пагорбів, котрі у ґеологічному відношенні є західним краєм Подільської височини. Ці однотипні пагорби простягаються півночі на південь більш, ніж на 200 кілометрів від Львова аж до Снятина, часом утворюючи фантастичні карстові форми рельєфу, включно із печерами та проваллями. Й вздовж краю Поділля розкидані невеличкі ділянки степів, найбільша з яких Касова Гора, і в цьому полягає її винятковість. “Природоохоронну важливість цього об’єкту – продовжує пані Надія Шумська – переоцінити дуже важко, оскільки тут збереглись найбільші у реґіоні популяції зникаючих степових рослин.

 

           Актуальність нашої роботи полягає в тому, що охоро-на природних  ресурсів  є основним питанням екологічної без-пеки.

           Мета даної роботи – вивчити і дослідити флору урочи-ща Касова гора.

           Основними завданнями є:

• дослідження території урочища Касова гора;
• вивчення флори даного урочища та виявлення рідкі-сних і ендемічних рослин;
• зробити систематичний аналіз флори;
• виявити та вивчити рідкісні та зникаючі види  Касо-вої гори занесені до Червоної книги України і регіо-нального червоного списку та рослини занесені в Зе-лену книгу України;
• дослідити рослини, які використовуються в народній медицині та володіють цінними лікарськими власти-востями;
• з’ясувати причини зменшення видового біорізноманіття  та  зробити детальну оцінку впливу антропогенного навантаження на видову різноманітність флори Касової гори.

 

 

 

 

 

 

 

 

              ІІ. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА          

                         ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

                   2.1. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

 

           Пам’ятка природи загальнодержавного значення «Касо-ва гора» відноситься до Галицького  регіонального  ландшафт-ного парку, який розташований на стику трьох фізико-геогра-фічних країн  Опілля,  Передкарпаття  і  Галицької уголовини, вздовж річки Дністер та нижніх течій його приток –  Лімниці,  Лукви, Гнилої Липи, на південно-західного схилі крупної гео-логічної структури  – Східно-Європейської  платформи  Воли-но-Подільської  плити, в межах зони  її зчленування  з Перед-карпатським передовим прогином.

           Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного зна-чення  «Касова гора»  є  одним з найцінніших об’єктів району, що знаходиться  на північному заході Галицького району, між селами Бовшів і Коростовичі. Ділянка землі площею 65 гекта-рів неповторна за своїм флористичним складом перебуває під охороною, як комплексний заказник загальнодержавного зна-чення.

 

                      2.2. ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА

 

           Касова гора є частиною південного схилу однойменної гори, складеної гіпсами, вапняками і мери лями, які тягнуться вздовж лівого берега Бурштинського водосховища на декілька кілометрів. Висота гори 340-360 метрів. Місцями  виходять на поверхню поклади алебастру. Цей  камінь  колись широко зас-тосовувався, як будівельний матеріал, його закладали і підва-лини  бовшівських  хат.  Під  час 1-ої  світової війни німецькі майстри  навчили  місцевих  жителів  виготовляти з  алебастру чудові речі.  Адже  цей  камінь – сніжно-білий, як італійський мармур, тепліший своїм матовим блиском, ніж порцеляна,  за-лягав на Касовій горі цілими пластами. Його добували при до-помозі вибухівки, кололи молотом. Робили з алебастру віднос-но недорогі  вази,  попільнички, лампи, пудренички. Можливо цей  промисел  завдав  значної  шкоди  рослинності на Касовій горі.

 

 

                      2.3. ВОДНІ РЕСУРСИ

 

           Найбільшою лівою притокою Дністра в межах області є Гнила Липа, що тече в південному, а  потім у південно-східно-му напрямку і  впадає в Дністер  нижче Галича. Долина Гнилої Липи широка, але береги  її  порівняно круті і високі, порізані ярами і балками, переважно безлісі і розорані. На Гнилій Липі поблизу м.Бурштина у 1965 році створено водосховище – охо-лоджувач Бурштинської ТЕС площею  водного дзеркала близь-ко  1300 га  і об’ємом 50 млн.кв.м. Водосховище справляє від-чутний  вплив на екосистеми лівобережжя Галицького району, має рекреаційне і природоохоронне значення.

 

 

4.         РОСЛИННИЙ СВІТ

 

           Касова гора – унікальна ділянка лучно-степової росли-нності національного значення. Серед «червонокнижних» рос-лин – чотири види ковили: пірчаста, вузьколиста, най красиві-ша та волосиста, а також зіноваті Подільська та  Пачорського, зозулинець шоломоносний, сон великий та інші. Флора степо-вих ділянок відзначається багатством та різноманітністю. Тут зростає понад 300 видів вищих рослин, близько 40 з них є рід-кісними,  реліктовими  і  ендемічними,  майже  10 з цих видів (ковили, обхідні, лілія лісова, сон великий і лучний)  занесені в  Червону  книгу  України, а  ковила  волосиста, довголиста і найкрасивіша, осока  низька, вівсюнець Бессера занесені в Зе-лену книгу України.

           Особливо  чудово  виглядає  Касова гора навесні, коли вона  вигойдується  ковиловими  хвилями,  коли  запалюються вогники  горицвіту весняного, сну чорнію чого,  ірису угорсь-кого, окремими  білими плямами виділяються кущики катрану татарського. Багато видів  рослин  Касової  гори є цінними лі-карськими, декоративними,  кормовими  рослинами, тут збері-гається їх генофонд.

           У межах Касової гори є декілька природних джерел ду-же доброї питтєвої води, по  всій  території ростуть кущі шип-шини, глоду й терену.

           Рослинність гори давно привертала увагу ботаніків, як один з найбільш цінних та різноманітних за ценотичним скла-дом осередків степів центрольно-європейського типу. Ботаніко-географічні  та геоботанічні відомості про цю ділян-ку, багату рідкісними та зникаючими рослинами, знаходимо в працях В”єрдака  (1937 рік),  Куковиці  (1976 рік).  Бо дійсно, ніде в нашій області не знайдемо куточка, який би так нагаду-вав південні степи України.  Здається, в  такому невеличкому за площею адміністративному районі відобразилося природне багатство всієї України.

           Взагалі, степова й лугова рослинність займає тут пло-щу більш як 200 гектарів. У недалекому  минулому  ця площа була значно більшою. Але за часів колективізації була повніс-тю знищена надзвичайно цінна східна ділянка  Касової  гори – «Терня», яка особливо багата різновидами лілійних і орхідних видів рослин. Значно розорано і завдано шкоди степовому ге-нофонду частини гори у східній частині пасма, яка називаєть-ся «Два роги». У нижній частині південно-західного схилу ще збереглася невеличка ділянка грабово-дубового лісу, який ра-ніше  займав  значно  більшу площу. Спочатку заповідна зона мала площу 7 гектарів,  у  1975  році  ця ділянка Касової гори оголошена  заповідним  місцем,  а  згодом у 1988 році, площу було розширено до 65 гектарів.

           Обстеження показало, що ділянка знаходиться в хоро-шому стані. Заповідний режим в цілому виконується. З  забо-роною випасу худоби і веденням охорони на дільниці збільши-лась  чисельність  багатьох  видів,  появився  ряд нових видів, раніше на цій території не відмічений.

           З ранньої весни до пізньої осені на Касовій горі можна спостерігати безперервну зміну живої  декорації. Лише  почне сходити сніг – вибивається перший провісник весни – підсніж-ник весняний, за ним ясно або темно-фіолетові квіти сну вели-кого. На зміну їм гора вкривається золотисто-жовтими квітами горицвіту весняного та безліччю інших рослин.

           На  початку  червня  вкривається Касова гора срібними волокнами  хвилястої  ковили.  В  кількох  місцях зберігається красива декоративна рослина – стрункий аспарагус звичайний, різні  види  якого  культивують  любителі  на  своїх   городах. Яскравих  кольорів, що  прикрашають гору весною, влітку вже нема, зате темно-зелений килим трави всіяний зірочками білих анемон, а  повітря  п’янить  запахом  різноманітних   степових трав. Тут  і  конюшина червона, і волошка тернопільська, чеб-рець,  материнка  звичайна,  осока  низька,  мигдаль  і  арніка гірська.

           Відомий композитор, аранжувальник, фольклорист, по-чесний професор Волинського державного університету ім.Ле-сі Українки, уродженець села Бовшева у своїх пам’ятних спо-гадах про рідне село говорив:  «Завше згадую своє рідне село Бовшів. У  Бовшеві  природа  така  дивовижна… Гора Касова оточує  село. А  там  стільки  різних квітів. Поряд теперішнє Бурштинське  водосховище. Природа у нас така, що хочеться співати…»

 

 

 

5.         ТВАРИНИИЙ СВІТ

 

           Галицький  район  відзначається  особливим пташиним розмаїттям,  зокрема,  на  водно-болотяних угіддях. За даними Я.Штиркала, викладача  Прикарпатського  університету  імені Василя Стефаника, спорудження  Бурштинського водосховища та  мережі  ставків, сприяло  зростанню  чисельності качиних, окремих видів мартинових. Звичайними птахами  на  кожному комплексі ставів  є: крижень,  чернь, чорноголова, очеретянка велика. На  Бурштинському  водосховищі  зимують такі  види: чернь морська, лиска, крижень, мартин сріблястий, мартин си-вий, а в окремі роки – галатас, лебідь- шипун, чирок - свисто-нок. Чисельність  усіх  зимуючих  тут  птахів сягає 5 і більше тисяч.

           Змінюється ситуація  і з окремими занесеними до Чер-воної книги видами. Чорний лелека  не тільки почав зустріча-тися у нетиповому для нього біотопах, але й зросла його чисе-льність,  розширився  ареал. Сучасна  межа гніздового ареалу доходить до Дністра, а в окремих місцях переходить на лівий берег Дністра.

           У  річках  та  ставках водяться різноманітні види риб, багато з яких мають важливе господарське значення – короп, окунь, лящ, сом, лин та багато інших. У Бурштинському  во-досховищі акліматизовано товстолобика та білого амура.

            Раритетні види тварин Касової гори: нічниця велика , вухань  звичайний ,  тхір  степовий , деркач ,  дибка  степова, ксилокопа звичайна , бітак італійський , махаон , майка , си-нявець оріон  та інші.

 

              2.6. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ КАСОВОЇ ГОРИ

 

            У  таємній  схованці  одного  з підземних  ходів гори бовшівський боярин зберігав  касу.Та одного дня печера обва-лилася і скарби залишились під землею. Тоді  цю гору люди й назвали Касовою. Так розповідає одна із легенд. Правда це чи ні,  довести  непросто,  як  і  знайти  саму касу-схованку, хоча спроби її віднайти вже були.

           Народна традиція зберегла про Касову гору ряд легенд і  переказів, оповитих таємницями минулих віків. Існує леген-да,  що  князь  Данило  Галицький у природних тайниках гори зберігав  гроші,  золото  й  дорогоцінності.  Деякі  дослідники вважали, що на плато, яке знаходиться на одному зі схилів го-ри стояв давньоруський монастир. Припущення про його існу-вання  ґрунтуються на  публікації  у  журналі  "Слово" (1879.- 4.3-6),  а  також  на  топографічно-топонімічних дослідженнях краєзнавців Л. Чачковського та Я. Хмілевського. У своїй книзі "Княжий Галич"  вони писали:  "На Касовій горі біля Болшова, стояв І старинний манастир Чина святого Василія. Він був по-будований від сторони лісу, там, де хребет гори є більш плос-кий.  На  півкруглому  плато  здіймався горбок. За свідченням жителів  Болшова  І на цьому горбку колись стояла церковця". До монастиря вели сходи, залишки яких було виявлено в 30-х роках  XX  століття.  Біля  30 років  тому  вчитель із Бовшова  І. Калитчук писав про Касову гору таке: "Ще й тепер тут зуст-річаються гігантські камені, скелі, що утворюють собою пече-ри, сховища. Часто можна потрапити на місця, де відчувається якась дивна порожнеча, а навіть під обережними кроками гуде земля, ніби застерігаючи того, хто навідався сюди, не нищити її багатства. І печери, і це незвичайне відчуття - то ніби перші експонати виставки природи, а всіх навіть не перелічити".

           Здавна вся гірська смуга Касової гори була всіяна рід-кісним  камінням  із мереживом тонких прожилок, яке назива-ють  алебастром.  Ще  в  30-х  роках  XIX ст. на нього звернув увагу один із власників Бурштина і започаткував алебастровий промисел.  Але  масова  обробка  цього каменю почалася лише через сто років. Крім кількох приватних майстрів художні  ви-роби з алебастру виготовляв і місцевий  кооператив, який  мав свій цех. З алебастру  робили підсвічники,  попільнички, вази, чорнильниці,  пудрениці,  скульптурки  тварин,  риб,  птахів. Збували вироби частково на місці, а частково вивозили за кор-дон. Велику популярність алебастрові речі здобули в середині 30-х  років  минулого століття. Багато селян займалися прода-жем  і  доставкою сировини відомим скульпторам. Цей проми-сел дуже збіднив природні запаси мінералу.У роки І  Світової війни на Касовій горі росіяни  викопали окопи. Тут проходили жорстокі  бої,  під  час  яких  гору  густо всіяли гільзи куль та снарядів."

           Найбільшою  цінністю  Касової  гори  є її рослинність. Вона здавна привертала увагу медиків, ботаніків, геологів. Ре-ліктовий трав'яний покрив цієї ділянки суші Опілля був об'єк-том  дослідження  біля  півсотні експедицій. Науковці стверд-жують, що тут збереглися деякі види рослин кінця третинного періоду.  Схожі  рослини  можна зустріти лише в заповіднику Асканія-Нова та Стрілецькому степу Курської області.

           За розповідями старожилів із навколишніх сіл, рідкіс-на  рослинність  збереглася на  цій  ділянці  завдяки тому, що землі Касової гори з якихось містичних причин не використо-вувалися в минулі століття селянами для вирощування сільсь-когосподарських культур. Можливо селян відлякував шум під-земних вод.  Про  їх  наявність  у  товщі  гори говорять кілька джерел  із  чистою, холодною водою. Не  виключено,  що саме завдяки  підземним  рікам  збереглася  рослинність  прадавніх геологічних епох.  В  лісі,  що розкинувся між горою й морем, ростуть черешні, кизил, глід, калина, терен, шипшина. Влітку та восени в ньому можна назбирати підберезників, підосични-ків, опеньків, на луках трапляються  шампіньйони.

           З вершини Касової гори відкривається  Придністровсь-ка долина, Дністер, Галич, Більшівці, навколишні села та Бур-штинське водосховище. Туристичну еколого-пізнавальну сте-жку на Касову гору прокладено через лісовий масив і степову ділянку  гори,  які  знаходяться  на лівому березі річки Гнила Липа.

 

          ІІІ. МЕТОДИКА ТА ОБ”ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

           Вивчення флори розпочинається із встановлення видо-вого біорізноманіття –  складання переліку видів рослин. Для цього використовують наявні літературні, гербарні дані та ре-зультати власних досліджень. Для встановлення видового різ-номаніття території використовують  маршрутний метод. Цей метод  дає змогу охопити всі об’єкти, які  трапляються  на да-ному маршруті. Маршрути прокладають  таким чином, щоб як можна повніше й об’єктивніше дослідити флору території. Пер шим етапом ознайомлення з особливостями рельєфу, основни-ми типами рослинності тощо. Другим етапом є детально- мар-шрутне дослідження. В залежності від розміру, рельєфу місце-вості  прокладають  маршрути  різної конфігурації. Під час та-кого маршрути ми складами перелік видів рослин, які нам зус-трічалися,  вказували  рясність виду та місце знаходження ви-ду. Під  час  маршруту збирали гербарний матеріал всіх видів рослин родин Лілійні, Осокові, Вересові, Складноцвіті, Злако-ві, Бобові, Розоцвіті та інші, які мені зустрічалися.

           Всі виявлені види рослин даної території ми впорядку-вали у конспект флори. Для цього попередньо комплектували їх по родах і родинах.

           Наступний етап дослідження є аналіз, який проводить-ся  з  метою виявлення особливостей флори досліджуваної те-риторії, можливості порівняти її з іншими флорами, наявності антропогенного впливу.

            Назви видів рослин наводили за визначником «Опре-делитель высших растений Украины» - Киев –Наукова думка 1987 [17] 

 

     ІV. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

 

                        4.1. КОНСПЕКТ ФЛОРИ

 

           На території пам’ятки природи загальнодержавного значення «Касова гора» було виявлено такі види рослин:

• Родина Злакові : ковила вузьколиста, волосиста, найкрасивіша, пірчаста, тимофіївка лучна та сте-пова, мітлиця біла, собача та тонка, грястиця збірна, тонконіг бульбастий, лучний та вузьколистий;
• Родина Складноцвіті: золотушник звичайний, цмин пісковий, деревій цілолистий, звичайний, королиця звичайна, маруна щиткова, пижмо звичайне, пилин гіркий, жовтозілля звичайне, безсмертки однорічні, осот польовий, цикорій звичайний, любочки осінні, козельці сумнівні;
• Родина Хвощові : хвощ лучний та польовий.;
• Родина Жовтецеві: горицвіт весняний, золотистий та їдкий, рутвиця мала, сон чорніючий, великий та ши-роколистий, жовтець повзучий, калюжниця болотна, анемона лісова, жовтецева, чистотіл звичайний;
• Родина Макові: мак дикий;
• Родина Руткові: ряст порожнистий;
• Родина Кропивові: кропива жалка;
• Родина Березові: граб звичайний, ліщина звичайна, береза бородавчаста;
• Родина Гвоздикові: лещиця пучкувата, куколиця бі-ла, гвоздика дельтоподібна;
• Родина Звіробійні : звіробій звичайний;
• Родина Хрестоцвіті: грицики звичайні, сухоребрик лікарський;
• Родина Вересові: верес звичайний;
• Родина Первоцвіті: первоцвіт весняний;
• Родина Мальвові: алтея лікарська;
• Родина Розові: глід одно маточковий, перстач білий, парило звичайне, шипшина собача, терен звичайний, суниці лісові, черемха звичайна;
• Родина Бобові: конюшина гірська, повзуча, лучна, заяча багатолиста, горошок мишачий, тонколистий;
• Родина Барвінкові: барвінок малий;
• Родина Терличеві : золототисячник малий;
• Родина Маренові: марена запашна, підмаренник весняний;
• Родина Шорстколисті: синяк звичайний, медунка вузьколиста, живокіст лікарський, куряча сліпота;
• Родина Ранникові: дивина медвежа, льонок дроколистий, вероніка весняна, наперстянка великоцвіта, петрів хрест лускатий, вероніка лікарська;
• Родина Подорожникові: Подорожник середній, великий, ланцетолистий;
• Родина Губоцвіті: чебрець звичайний, материнка чайна, суховершки звичайні, собача кропива, шавлія лучна;
• Родина Дзвоникові: дзвоники персиколисті;
• Родина Лілійні: цибуля ведмежа, тюльпан Шренка, конвалія звичайна;
• Родина Амарилісові: підсніжник звичайний;
• Родина Багатоніжкові : орляк звичайний;
• Родина Липові: липа серце листа.

 

                4.2. АНАЛІЗ ФЛОРИ

 

           Зробивши систематичний  аналіз  флори,  ми  склали у таблицю найбільші родини за кількістю видів, вказали їх наз-ви, кількість родів і їх процентне число та кількість видів і їх процентне  число від  загальної  кількості виявлених нами ви-дів, тобто 98.

           Найбільші родини флори Касової гори: Складноцвіті, Злакові, Жовтецеві,  Бобові, Розоцвіті, Ранникові, Шорстко-листі, Лілійні, Губоцвіті, Гвоздикові, Маренові.

 

                                          Таблиця. Провідні родини флори

 

№	Родини	К-ть родів, абс.ч.	К-ть родів, у%	К-ть видів, абс.ч.	К-сть видів, у %
1.	Складноцвіті	7	14	14	16,5
2.	Злакові	5	10	13	15,3
3.	Жовтецеві	4	8	7	8,2
4.	Бобові	3	6	6	7,06
5.	Розоцвіті	5	10	7	8,2
6.	Ранникові	3	6	6	7,06
7.	Шорстколисті	3	6	4	4,7
8.	Лілійні	2	4	3	3,5
9.	Губоцвіті	3	6	5	5,9
10.	Гвоздикові	3	6	3	3,5
11.	Маренові	2	4	2	2,35
12.	Хвощові	2	4	5	5,9
13.	Березові	3	6	3	3,5
14.	Макові	2	4	2	2,35
15.	Подорожникові	1	2	3	3,5
16.	Хрестоцвіті	2	4	2	2,35

 

 

             4.3. РІДКІСНІ ТА ЗНИКАЮЧІ ВИДИ ФЛОРИ

 

           Касова гора – унікальна ділянка лучно-степової росли-нності  національного значення.  Серед  раритетних видів рос-лин тут  зростають  –  анемона  розлога,  чотири  види ковили: пірчаста, вузьколиста, найкрасивіша  та волосиста, а також зі-новаті Блоцького і Пачоського, зозулинець шоломоносний, би-линець  довгоногий, траунштейнера  куляста,  сон  великий  та чорніючий й інші. Флора степових ділянок відзначається бага-тством  та  різноманітністю. Тут  зростають  понад  300  видів рослин,  40  з  них  є рідкісними, реліктовими та ендемічними, майже  10  з  цих  видів,  а саме: ковила, орхідні, лілія лісова, сон  великий  та  лучний  занесені в Червону книгу України, а ковила  волосиста,  довголиста  і  найкрасивіша, осока низька, вівсюнець Бессера занесені в Зелену книгу України.

           Рослинність гори давно привертала увагу ботаніків, як один із найбільш цінних та різноманітних за ценотичним скла-дом осередків степів центрально-європейського типу.  У ниж-ній частині південно-західного схилу ще збереглася невеличка ділянка  грабово -дубового  лісу, який  раніше  займав  значно більшу площу.

 

     4.4. МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ТА

             ДЕКОРАТИВНИХ ВИДІВ РОСЛИН УРОЧИЩА

 

           Багато видів рослин Касової гори є цінними лікарськи-ми, декоративними,  кормовими, тут зберігається їх генофонд. З  ранньої весни до пізньої осені можна спостерігати безпере-рвну зміну декорації.

           З цінних лікарських рослин тут зустрічаються звіробій звичайний, сухоребрик лікарський, вероніка  лікарська, конва-лія звичайна, чистотіл звичайний, шипшина собача, терен зви-чайний,  живокіст  лікарський, деревій звичайний, пижмо зви-чайне, полин гіркий, хвощ лучний та багато інших.

 

                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

           Результати проведених досліджень дозволили зробити такі висновки:

1. У флорі Касової гори ми виявили 98 видів вищих рослин, 10 з яких є рідкісними та ендемічними.
2. За характером приуроченості до типу рослинності дані види належать до 7 ценотичних елементів.
3. Рідкісні та зникаючі види Касової гори занесені до Червоної книги України і регіонального червоного списку «Червонокнижні» види: 4 види ковили, орхідні, лілія лісова, сон великий та лучний, а угруповання ковили волосистої, вузьколистої і найкрасивішої, осоки низької, вівсюнця Бессера занесені в Зелену книгу України.
4. Серед рослин Касової гори багато видів широко використовуються в народній медицині, оскільки володіють цінними лікарськими властивостями.
5. Для детальної оцінки впливу антропогенного навантаження на видову різноманітність флори Касової гори та з’ясування причин зменшення видового біорізноманіття слід продовжувати дослідження в цьому напрямку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Береговий П.М. Геоботаніка. Київ: Радянська школа, 1966.-176с.
2. Біологічний словник.-К.:Головна редакція УРЕ, 1974.-551с.
3. Богайчук Р.С., Луковиця Р.С. Степова рослинність Західного Поділля.-Український ботанічний журнал.-1969.т.26№5-с.17-21.
4. Бучко В.,Наконечний О. Галицький національний природний парк. ПП.Гусак І.М.,2006.66с.
5. Визначник рослин Укрїнських Карпат.-К.:Наукова думка, 1997.-435с.
6. Географія растительного покрова Украины.-Шеляг-Сосонко Ю.Р.Осинчук В.В.,Андрієнко Т.Л.-Коев. Наукова думка, 1980.-288с.
7. Геренчук К.І. Природа Івано-Франківської області.-Львів:Вища школа, 1973, 160с.
8. Григора І.М., Соломаха В.А. Рослинність України.-К.:Фітосоціонер,220.-452с.
9. Григора І.М., Соломаха В.А Основи фітоценології.-К.:Фітосоціоцентр, 2000-240с.
10. Дмитра Н., Сав"юк В., Фреїк Б,. Дубина М. Галицький регіональний ландшафтний парк.-Івано-Франківськ:Державне управління екологічної безпеки в Івано-Франківській області.1997-36с.
11. Єлін Ю.Я, Івченко С.І Шкільний визначник рослин.-Київ Радянська школа, 1978-360с.
12. Жизнь растений в 6-ти томах.Л.Просвещение.1974
13. Охороняймо природу! –Ужгород: Карпати,1964.-222с.
14. Пилип"юк В.Древній Галич.-Львів:Світло і тінь,-1998-140с.
15. Чопик В.І. Рідкісні рослини України.Київ:Наукова думка, 1970.
16. Червона книга України:Рослинний світ.-К.:Укр.енциклопедія, 1996.-608с.
17. Определитель высших растений Украины. К.: Наукова думка, 1987.-545с.