Удосконалення уроку шляхом упровадження інноваційних технологій (із досвіду роботи)

Удосконалення уроку шляхом

упровадження інноваційних технологій

(із досвіду роботи)

Повноцінними є тільки ті знання, які

дитина здобула власною активністю.

Йоганн Песталоцці

Освіта – потужний чинник розвитку духовної культури народу, відтворення інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, запорука успіху держави.

Нова епоха повсякчас кидає нові виклики життю, тому змінюються підходи до навчання та виховання. Головною метою навчання сьогодення стає всебічний розвиток людської особистості як рівновеликої цінності.

Основна мета моєї роботи, як учителя-словесника, полягає у формуванні комунікативної, готової до змін, що постійно відбуваються в житті, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, виправдано користуватися мовними засобами в різних формах, сферах мовлення. Як і для кожного вчителя, важливо, щоб діти перш за все сприймали мене як педагога-людину, здатну співпрацювати. «Навчання є найінтенсивнішим, коли відбувається в контексті підтримки, заохочування й допомоги… Хто пояснює й уточнює – вчиться. Що діти зроблять разом сьогодні, вони зможуть зробити завтра самостійно», – ці слова Л.Виготського сьогодні, як ніколи раніше, актуальні в освітньому процесі. Науково-технічний процес за останні роки зробив черговий ривок уперед. Сучасний учень може знайти інформацію швидше за вчителя, бо вміє працювати з електронною енциклопедією, шукати матеріал у Інтернеті. Інформація стала доступнішою, а інтерес до навчання різко знизився. Тому перед учителем постає питання, як активізувати пізнавальний інтерес, як домогтися, щоб учень не «відсиджував» уроки в школі, а із задоволенням навчався. Для вчителя прописною має стати істина: щоб учень прагнув учитися, умів оволодівати знаннями, його необхідно зацікавити. Адже втрата частиною учнів мотивації до навчання, зацікавленості в результатах є болючою нагальною проблемою сьогодення.

Як зацікавити? Що зробити?

Досягнути цього можна лише чіткою організацією навчального процесу, створенням атмосфери доброзичливості на уроках, наданням кожному учневі можливості виявити своє «Я», відчути власну значущість.

Вирішення мною поставлених завдань можливе на основі впровадження особистісно-зорієнтованого підходу до навчання, переходу від авторитарної до гуманістичної й демократичної освіти педагогіки. Це означає, що учень є не пасивним сприймачем інформації, а співавтором заняття, учитель не лише пояснює матеріал, а й виявляє індивідуальні особливості, здібності й нахили школярів, створює сприятливі умови для їхнього духовного розвитку.

Система особистісно-зорієнтованого навчання не передбачає зміни типології уроку, проте організація навчання має свої особливості. Зокрема, для того, щоб співпрацювати на уроці, а не бути просто слухачем, учень має оволодіти основними етапами особистісно-зорієнтованої технології навчання: Орієнтація – Визначення мети – Проєктування – Організація – Реалізація – Контроль – Корекція – Оцінка.

Реалізовуючи принципи особистісно-зорієнтованого навчання, намагаюся вирішувати наступні завдання:

•      виділити з усієї маси матеріалу найістотнішу інформацію;
•      визначити логіку формування ключових понять, які відтворюють найсуттєвіший зміст матеріалу;
•      підібрати методи викладу інформації, які за своєю інтенсивністю допомогли б виконати роль посередника між двома чинниками – проблемним запитанням і вмілою допомогою – привели учня до поставленої мети.

Для методичного забезпечення системи особистісно-зорієнтованого навчання розробляю календарне та поурочне планування, виготовляю технологічні картки, за якими школярі вчаться визначати цілі та планувати діяльність, підготовляю запитання й завдання для актуалізації суб’єктивного досвіду, створюю картотеку прийомів, що забезпечують діяльнісну основу навчання, розробляю завдання для тематичного оцінювання.

У позанавчальний  час принципи особистісно-зорієнтованого навчання впроваджую через роботу з обдарованими дітьми (підготовка до олімпіад, конкурсів), організацію літературно-краєзнавчих екскурсій, проведення різноманітних загальношкільних заходів мовно-літературного спрямування (КВК, інтелектуал-шоу, ігри,  вікторини, презентації, конкурси читців, юних письменників та журналістів тощо).

Використовуючи технологію особистісно-зорієнтованого навчання, застосовую методи, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність дітей. Учень виступає «суб’єктом навчання», виконує творчі завдання, вступає в діалог та взаємодію з учителем. Це інтерактивна форма навчання, при якій кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Слово «інтерактив» означає взаємодіючий, тобто у підготовці до заняття та його проведенні беруть участь  учні. Вони активно висловлюють свої думки, міркують із приводу вчинків тих чи інших героїв, вступають у дискусію й не бояться сказати щось не так. Якщо відповідь учня неповна чи неправильна, його доповнює інший. Головне, щоб на занятті була створена така атмосфера, яка б сприяла не лише здобуттю нових знань, але й розвитку пізнавальної діяльності учнів. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається в спільній діяльності, за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель та учень є рівноправними суб’єктами навчання.

Використані на уроках інтерактивні методи сприяють формуванню навичок та вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва; розвитку комунікативних якостей; кращому, глибшому засвоєнню матеріалу, оскільки активізують пізнавальну діяльність школяра, включаючи в навчальний процес й емоційне сприйняття учнем інформації, одержаної на уроці. А також ця технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем групою учнів. Для ефективного застосування інтерактивних методів, зокрема, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), старанно планую свою роботу:

•            даю завдання учням для попередньої підготовки (прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання);
•            відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
•            під час власне інтерактивних вправ даю учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконували його;
•            на одному занятті використовую лише одну-дві інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;
•            проводжу глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема, акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Поєднання в моїй навчально-виховній роботі особистісно-зорієнтованого та інтерактивного навчання  завжди в постійній активній взаємодії. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

Оскільки в умовах особистісно-зорієнтованого навчання акцент зміщується з процесу передачі знань на їх здобуття, надзвичайно важливого значення набуває мотивація діяльності. Для цього застосовую на даному етапі такі інтерактивні види робіт, як кольоровий (графічний, словесний) настрій; обмін усмішками, побажаннями; незакінчене речення; передбачення; асоціювання.

Особистісно-зорієнтована модель навчання передбачає розвиток критичного мислення учнів, а значить, звернення до діалогу, посилення ваги творчої діяльності. Для цього на етапі опрацювання навчального матеріалу застосовую такі інтерактивні вправи: читання із зупинками, позначками, передбаченням; «Мозковий штурм»; «Мозаїка»; інтерв’ю; ситуативні вправи; робота в групах; інсценізація; рольові ігри; «Гроно»; «Графіті»; «Піймай помилку»; метод пізнавальних ігор («Угадай»); диспути; уявна екскурсія. Учні складають тести за вивченою темою, готують запитання для обговорення із сусідом по парті, усім класом, завдання для літературної вікторини чи кросворд.

Для розвитку творчих здібностей добираю пошуковий характер завдань. У формуванні й розвитку мовленнєвих умінь і навичок працюю над удосконаленням аудіювання, використовую для цього спеціально підготовлені навчальні й контрольні завдання з розвитку вмінь слухати, розуміти й оцінювати висловлювання. Працюю над формуванням у школярів таких умінь, як визначати основну інформацію в процесі читання, формулювати власну думку з певної проблеми, аргументувати свої погляди, ставити запитання, доповнювати відповіді, дотримуватися норм українського мовленнєвого етикету.

Водночас дбаю й про вироблення рефлексивних умінь, що спонукає школярів заглибитися у власні почуття, а отже, створює умови для самопізнання, самооцінки. Аналізується й оцінюється як досягнута ціль, так і процес, відчуття, що пов’язані з діяльністю, а результат зіставляється із запланованим. На етапі рефлексії та оцінювання учні шукають відповіді на запитання: «Що найбільше зацікавило (здивувало)?» Чого я навчився на уроці? Як зможу це використати? Чи досягнув я поставленої мети? Що зрозумів сьогодні про себе?» Також ефективними прийомами на цьому етапі є метод «Прес», «Мікрофон», вільне письмо, само- та взаємооцінювання, ведення «папок успіху», «Лінгвістичний двобій».

Суттєвим підсиленням інтерактивного навчання є інформаційні технології, використання мультимедійних засобів навчання.  Комп’ютеризоване навчання, як вид навчальної діяльності, виконує пізнавальну, тренувальну, дослідницьку, допоміжну роль. Це потужний інтерактивний та ілюстративний засіб.. Мультимедійні презентації використовую як при викладанні нового матеріалу, так і при його повторенні, узагальненні та систематизації.

Сприяти підвищенню пізнавальної діяльності учнів допомагають також  нестандартні форми ведення уроку (урок-конференція, урок-подорож, урок-ділова гра, урок-змагання, театралізований урок, урок-аукціон, урок – творчий звіт, урок – конкурс, урок – рольова гра, семінари тощо), а також ігрові завдання, бо вони, у поєднанні з іншими формами роботи, сприяють глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання, визначенню рівня сформованості вмінь і навичок учнів, розвивають пам’ять, увагу, вміння аналізувати, порівнювати мовні явища.

Крім того, використання ігрових завдань сприяє розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра, увагу, ініціативність. По-друге, робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, упевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

Досягненню вищезазначених завдань сприяють цілий спектр лінгвістичних ігор: кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка, лінгвістична задача, «Сходи», «Перехрестя», ребус, «Ти – редактор», «Зайвина», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Визбирувач», «Сортування», «Найрозумніший», «Мовна дуель», «Останнє слово – за тобою», «Хто швидше», «Лінгвоестафета», «Ти – учитель», «Словопіраміда», «Пазли», «Лінгвістичний футбол» тощо. Ігрові завдання я використовую на різних етапах уроку, тому що вони дають можливість і активізувати увагу учнів, і відпрацювати засвоєні знання, і зняти напруження, і підвищити продуктивність роботи.

Прагну відзначати найменші успіхи вихованців, що забезпечує їхній інтерес до навчання. Сприяє цьому й позакласна робота. Оскільки завданням вчителя також є розвиток творчих здібностей дитини, то застосовую проєктну діяльність, як одну із моделей особистісно-зорієнтованого навчання.

Основна мета проєктів – сприяння творчому розвиткові й формуванню у вихованців певної системи творчо-інтелектуальних та предметно- перетворювальних знань та вмінь, формування самоактуалізованої особистості.

Робота над проєктом – практика особистісно-зорієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба й де я можу ці знання застосувати». Для педагога – це прагнення знайти розумний баланс між знаннями та практичними вміннями. Технологія проєктування передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого – інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості. Реалізовуючи проєктну технологію в навчальному процесі, застосовую  сукупність дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Результати проєктів повинні бути «відчутні»: якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження.

 Використовуючи проєктну технологію в навчально-виховному процесі, намагаюся вирішити такі завдання:

•                  навчити учнів здобувати самостійно знання, застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань;
•                  сприяти в здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати в різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо);
•                  розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему;
•                  прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Під час використання проектної технології прийшла до висновку, що учні вчаться розподіляти рівномірно свій час і сили, приймати конструктивні рішення, визначати свої проблеми в знаннях. У процесі проєктної діяльності вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо.   

Діяльність учителя української мови та літератури повинна бути спрямована на створення такої системи, головна мета якої – максимальний розвиток творчих здібностей учнів. Формування досвіду творчої діяльності, яким має володіти кожен учень, відбувається в ході реалізації проблемно-пошукового, культурологічного та комунікативного лінгводидактичного принципів. Один із шляхів досягнення цього – урізноманітнення видів та прийомів роботи. Воно включає в себе складання описів, розповідей та роздумів на задані теми вказаним стилем, аналіз мовленнєвих ситуацій, створення поезій, гуморесок, заміток, байок, лінгвістичні ігри, лексичні, конструктивні вправи, вправи на видозміну мовного матеріалу тощо.

Заняття повинні захоплювати учнів, впливати на їхню свідомість та емоції. Усіляка одноманітність призводить до сірості, до шаблонності. Адже сучасний урок – це, перш за все, досконала технологія: темп, економія часу, особлива організація кожної його частини, самоосвіта учнів, доцільний та ефективний добір дидактичного матеріалу.

Освіта нині перебуває на шляху модернізації її змісту та форм. А тому сучасний урок, на мій погляд, повинен бути глибоко пізнавальним, емоційно насиченим, цікавим. А це значною мірою залежить від досвіду, уміння й стилю роботи педагога. Сьогодні вчитель перебуває в принципово нових умовах, коли загострилися суперечності між рівнем професійної підготовки та рівнем готовності педагогічних кадрів виконувати свої професійні обов’язки, між процесом динамічного оновлення знань і недостатнім рівнем їхньої професійної компетентності, коли відсутня жорстока регламентація роботи вчителя, змінюються системи цінностей, стиль мислення, виникає необхідність готовності до прийняття нетрадиційних самостійних рішень. Для творчого учителя – це сприятливі умови для саморозвитку, самопізнання.

 Отже, переконана, використання новітніх технологій сприяє підвищенню ефективності навчального процесу, покращенню інтелектуального розвитку учнів, оволодінню ними навичок саморозвитку особистості, допомагає її самовизначенню й самореалізації, готувати молодь до життя та громадської активності. Діти усвідомлюють, що вони – «не безліч стандартних «я», а безліч усесвітів різних». І світяться в очах вогники неповторності, любові до прекрасного, до світу.