Удосконалення віри у своє я. Етична бесіда "Слово - не горобець, вилетить - не спіймаєш"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Цвинда З.І.

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

1. Записати на дошці прислівя «СЛОВО - НЕ ГОРОБЕЦЬ, ВИЛЕТИТЬ - НЕ СПІЙМАЄШ»

 

2. Слово вчителя.

 

3. Розповіді учнів про життєві ситуації з життя класу.

 

4. Слухання оповідання В. Сухомлинського «Образливе слово».

 

5. Слово вчителя.

 

6. Робота над змістом оповідання.

 

7. Читання прислів'їв та пояснення їхнього змісту.

 

8. Слово учням (домашня заготовка)

 

9. Пам’ятка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: СЛОВО - НЕ ГОРОБЕЦЬ, ВИЛЕТИТЬ - НЕ СПІЙМАЄШ

Мета: Створювати в учнів уявлення про морально-етичні норми поведінки, формувати духовні цінності, зокрема, працьовитість та вміння дотримувати слова, вчити робити висновки, виховувати бажання удосконалювати своє «Я»,  віру в свої сили, здібності, талант, людяність, милосердя.

Обладнання: прислів’я, аудиозапис оповідання В.Сухомлинського «Образливе слово», пам’ятки.

Форма проведення: бесіда

Місце проведення: класна кімната

Дата проведення___________

 

Хід бесіди

1.  Вступ.

На дошці записано прислів'я «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш».

- Діти, прочитайте прислів'я. Як ви його розумієте?
(Висловлювання дітей.)

2. Слово вчителя. Все у світі здобувається людською працею: зводяться будівлі, будуються мости, заводи, фабрики, вирощується хліб. І все це для людини, щоб була сита, здорова, весела і щаслива. А без труда — нема плода, як каже народна мудрість. Наш народ працьовитий і мудрий, він багато трудиться і знає: роботящі руки гори вернуть. Своїм батькам допомагаєте ви. Правда, хтось наобіцяє виконувати свої обов'язки, інший без бажання, але робить, бо знає, що це треба робити. Є такі діти, які дають батькам чесне слово, але ніколи його не дотримують. Чому? Як ви думаєте?

(відповіді дітей)   

   Правильно — не кидай слів на вітер.

людина відповідальна, працьовита, вона береться за справу з охотою. Хто працює без особливої радості, розуміючи, що це необхідно, той має силу волі. Такі діти знають, що «праця людину- годує, а лінь — марнує». А ось про тих, у кого на першому плані «не хочу», «не буду», цього сказати не можна. Ці діти лінуються, ухиляються від своїх обов'язків, звикли давати слово, обіцяти, а не виконувати. Тому дуже важливо виробити хорошу звичку —закінчувати почату роботу і дотримувати слова.

    Існує золоте правило поведінки: ніколи не роби іншим того, чого не хочеш , щоб тобі робили. Ви ж не хочеш, щоб вас ображали, принижували, били, насміхалися? Звичайно не хочете. Тоді старайтеся бути і самі чесними, мудрими, ввічливими, адже ви живете серед людей, і вам не повинно бути байдуже , як до вас ставляться, що про вас говорять. Все залежить тільки від вас, від вашої вихованості, розсудливості, мудрості та честі.

 

 

3. Розповіді учнів про життєві ситуації з життя класу.

(Кілька учнів розповідають, звертають увагу однокласників, що, перш ніж сказати слово, слід подумати, бо недаремно кажуть: слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш».)

4. Слухання оповідання В. Сухомлинського «Образливе слово».
    Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе, грубе слово. Заплакала Мати. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив Матір.

   Минали роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати

йому в далекий край. Поклонився Син низько Матері до землі й каже:

•   Простіть мене, Мамо, за образливе слово.
•   Прощаю, — сказала Мати й зітхнула.
•   Забудьте, мамо, що я сказав вам образливе слово.

Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах з'явилися сльози. Каже вона Синові:

— Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий залишає.

Вчитель.

• Який висновок можна зробити?
• Чому рана від злого слова залишає глибокий слід у серці?

(відповіді учнів)

• Отже, перш ніж щось казати, треба добре подумати, адже, як кажуть,

«слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш».

Учениця (домашня заготовка):

            Поки ще малий — учися в світі все робити,

            Мудрі слова говорити, і цікаво буде жити.

            Ти привчай себе щоднини

            Пізнавати всі науки, бо ж у світі ти — Людина!

5. Читання прислів'їв та пояснення їхнього змісту.

• Гостре словечко коле сердечко.
• Від теплого слова і лід розмерзає.
• Умій сказати, умій змовчати.
• Давши слово — держись, а не давши — кріпись.

• Більше діла — менше слів.

 

Учень : (домашня заготовка )

               Скажеш лагідне слово, приємне людині, -

               Сонце ніжне і чарівне засяє в душі.

               Бо в словах тих заховані справжні святині,

               Тож вживати у мові ти їх поспіши.

               Що ж те слово приємне! Здається – дрібниця…

               Знає кожна дитина чарівні слова.

               Слово це, як джерельце цілюще, струмиться,

               Та не кожна дитина у мові вжива.

 

 

 

Учениця:  Я скажу вам: було першим – слово!

            А вже потім – повітря, море, небеса.

             І від сонця розвиднівся день світанково,

             Ну а потім з’явилась людина і краса.

 

Учень:    Зробиш справу хорошу, і радість засяє,

            Стане весело й гарно на серці у нас.

            Добра справа згуртує, людей об’єднає,

            Тож хороші діла всім робити нам час.

 

Учениця:  Йди з добром до людей, хай любов процвітає,

            Доброта повернеться до тебе добром.

            А от зло, що несеш, твою душу вбиває

            І поверне до тебе в сім раз більшим злом.

 

Вчитель: Діти, запам’ятайте ці слова, ідіть до людей з добром, слідкуйте за соєю мовою, стримуйте свій гнів і образу, не ображайте  оточуючих  навіть словом.

Запам’ятай!

 

1. Завжди будь ввічливим з усіма.

2. Вчись допомагати людям словом і ділом.

3. Будь щирим у своїх думках і щедрим у вчинках.

4. Слово  -  було першим, воно матеріальне, не кидай його на вітер.