18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

НУШ Вдосконалення власного я. Усний журнал "Про вірну дружбу"

Про матеріал

Тема: УСНИЙ ЖУРНАЛ «ПРО ВІРНУ ДРУЖБУ»

Мета: розширити уявлення дітей про те, що таке дружба, сприяти поглибленому осмисленню поняття «дружба» і «друг»; формувати моральні якості учнів: уміння дружити, цінувати і берегти дружбу, бути вірним другом.

Обладнання: тексти оповідань В. Сухомлинського, М. Водоп'янова, казки

Т. Вершиніної та японської народної казки; конверти із завданнями для роботи в групах.

Обладнання: сторінки журналу, матеріал для читання, прислів'я.

Місце проведення: класна кімната.

Форма проведення: усний журнал.

Перегляд файлу

 

 


 

 

 

 

Підготувала

Цвинда З.І.

 

 

ПЛАН

1. Повідомлення теми і мети заходу.

2. І Сторінка «Що таке дружба?»

   1.Читання оповідання В. Сухомлинського «Наш  тато видужав

  2.Гра «Ланцюжок»

  3. Складання моделі слова «друг»

3. II Сторінка «Вірний друг»

 4. III Сторінка «Казкова»

  1. Читання й обговорення казки Т. Верщиніної «ҐУДЗИК І РУКАВИЦЯ»

  2. Читання й обговорення японської  казки «ТЕСЛЯР І КІШКА»

5. Питання вчителя.

6. IV  Сторінка «Народна мудрість» Робота в групах.

7. V Сторінка «Вчимося у природи».

8. VI Сторінка «Ігрова».

9. Підсумок заходу.  Робота в групах. Складання законів дружби

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: УСНИЙ ЖУРНАЛ «ПРО  ВІРНУ  ДРУЖБУ»

Мета: розширити уявлення дітей про те, що таке дружба, сприяти поглибленому осмисленню поняття «дружба» і «друг»; формувати моральні якості учнів: уміння дружити, цінувати і берегти дружбу, бути вірним другом.

Обладнання: тексти оповідань В. Сухомлинського, М. Водоп'янова, казки

Т. Вершиніної та японської народної казки; конверти із завданнями для роботи в групах.

Обладнання:  сторінки журналу, матеріал для читання, прислів’я.

Місце проведення: класна кімната.

Форма проведення: усний журнал.

Дата проведення_________

ХІД  ЗАХОДУ

І. Сторінка «Що таке дружба?»

1.Читання оповідання В. Сухомлинського «Наш  тато видужав».

У маленької Каті велика радість — видужав її тато. Більше року він хворів, лежав у лікарні, переніс три операції. Мама і Катя горювали. Не раз, бувало, прокинеться Катя вночі і чує: мама плаче.

А сьогодні батько вже на роботі. Здоровий і бадьорий.

Зустріла дівчинка у дворі своїх однокласників — Петрика і Гришу — і поді­лилася радістю:

 Наш тато видужав!

Хлопчики подивилися на Катю із здивуванням, повели плечима і, нічого не сказавши, побігли ганяти м'яч.

Катя пішла до дівчаток, що грали в класики.

  • Наш тато видужав! — сказала вона. Одна дівчинка із здивуванням запитала:
  • Ну і що ж?

Катя відчула, як до горла підкотилася грудка, дихати їй стало важко. Вона відійшла до самотнього дерева і заплакала.

 

Учитель. Чому заплакала Катя?

 

 Чому ти плачеш, Катю? — почула вона тихий, ласкавий голос Кості,
мовчазного хлопчика, що сидів за самою останньою партою.

Катя підняла голову і, схлипуючи, відповіла:

  • Наш тато видужав.
  • Як це добре! — зрадів Костя. — Біля нашого будинку в бору вже зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо пролісків і понесемо вашому

татові.

Радість засяяла в Катрусиних очах.

 Учитель.

  • Чому радість засіяла в очах Катрусі?
  •    Як ви ставитеся до вчинку Кості?

- Чи можна Костю назвати другом? (Навіть якщо він раніше не був дру­гом, то сьогодні він їм точно став.)

2. Гра «Ланцюжок»

На дошці написаний початок речення «Друг — це той, хто...».

Діти «ланцюжком» висловлюються про того, хто називається другом, і учитель під час виступу учнів складає на дошці перелік ключових слів.

  • Взаємна допомога
  • Емоційна близькість
  • Розуміння
  • Вірність
  • Підтримка
  • Уміння зберігати таємниці

Висновок. Дружба припускає взаємну допомогу й емоційну близькість, тобто схожість почуттів, переживань. Від друга чекають вірності, у друга шукають підтримки, допомоги в скрутну хвилияу. До друга йдуть з радістю —він розділить її з вами. Друг зрозуміє ваші заповітні мрії, збереже ваші таємниці.

   3. Складання моделі слова «друг»


 

 

 

 

 

 

 

 

 


II. Сторінка «Вірний друг»

 Читання оповідання М. Водоп'янова «Один — за усіх і всі— за одного»

Видатний математик Лев Семенович Понтрягин осліп, коли був ще учнем початкової школи. У нього захворіли очі, була зроблена невдала операція, і хлопчик назавжди занурився у безпросвітну пітьму. Хлопчик був пригніче­ний катастрофою, що спіткала його.

Одного разу додому прийшли Левкові товариші і твердо заявили, що вони всім класом допоможуть йому.

І вони допомогли. Кожен вечір хто-небудь приходив до Левка вчити разом  з ним уроки, читати йому вголос підручники і книги. Сусід по парті під час уроків напівголосно розповідав йому, що написано на дошці, який дослід де­монструє учитель. Товариші ходили з Левком і на каток, і до театру, і на кон­церти, і на лекції.

 

 

 

 

За допомогою вірних друзів Лев Понтрягин відмінно закінчив школу і вступив до Московського університету. І тут знайшлися хороші товариші. Студенти охоче допомагали юнакові. Понтрягин виявився дуже талановитим математиком і в 23 роки став професором і членом-кореспондентом Академії наук.

Учитель. Отаке диво! Дружба врятувала людину, вірні друзі! Уявіть-но собі, у 23 роки сліпа людина стала вченим завдяки своїм друзям. Адже все могло бути інакше.

  • Назвіть тварин (птахів, комах, квіти, рослини, тварини), які є вірними друзями людини, і поясніть, чому ви так уважаєте. (Наприклад, бджола вір­ний друг людини, тому що вона дає людині мед.)
  • Розкажіть про вірність ваших домашніх улюбленців.
  • Яку людину можна назвати вірним другом?
  • Чи є у вас вірний друг?

 

III. Сторінка «Казкова»

1. Читання й обговорення казки Т. Верщиніної «ҐУДЗИК І РУКАВИЦЯ»

Жили-були сестрички-рукавиці. Були вони яскраві, пухнасті і теплі! Їх зв'язала одна бабуся і подарувала своїй онучці Ганнусі. Ганнуся дуже любила свої рукавиці. Вона разом з ними ходила гуляти на вулицю, грала у сніжки, каталася на санчатах, гуляла зі своїм улюбленим собачкою Степашкою.

Одного разу, коли Ганнуся гуляла у дворі, вона побачила на дорозі ґудзик. Великий, чорний, красивий. Ганнуся, звісно, його підібрала. Вона завжди все підбирала: і фантики від цукерок, і скло, й обгортки від жуйки, і камінчики. Підняла вона ґудзик і поклала його, щоб не загубився, в рукавицю. У кишені у неї були дірки. Полежав ґудзик у рукавиці, зігрівся, і стало йому нудно в темряві та тісноті.

  • Слухай, Рукавице, — сказав він, — ти увесь час живеш у однієї ха­зяйки?
  • Звісно, відповіла Рукавиця, — нас же дві сестрички. Як же ми одна без одної? І хазяйка хороша і добра. Де прийшлося нас не кидає, даремно не бруд­нить і кожен вечір на теплу батарею спати укладає.
  • Фе, яка нудьга! — зневажливо пирхнув Ґудзичок. — А я ось, наприклад, скільки вже хазяїв змінив, скільки всього надивився! Спочатку жив у красивої пані на модній шубі. Але ця шуба мені скоро набридла, і я від неї відірвався. Потім жив у однієї бабусі на кофті. А наостанок — у діда на тілогрійці. Він мене так міцно до неї пришив, що я довго не міг відірватися. А він зі мною і воду но­сив, і дрова колов, і сніг чистив. Набрид, ледве-ледве від нього позбавився! Піде­мо, Рукавичко, разом подорожувати. Знаєш, як це цікаво!
  • А як це? — запитала Рукавиця.
  • Та дуже просто! Візьми і загубися.

   У той час Ганнуся знову щось знайшла. Вона скинула рукавиці, засунула їх до кишені, а сама стала ритися в снігу.

 

—Біжимо! — шепнув Ґудзик, підштовхнув Рукавицю, і та вивалиласяз кишені. Ґудзик викотився з Рукавиці і покотився світ за очі, а на Рукавицю навіть не озирнувся.

Рукавиця лежала на снігу і думала:

—От який вередливий! Мене з собою покликав, а сам від мене втік! Що мені тепер робити? Може, Ганнуся мене ще знайде?

Але тут Рукавицю побачили хлопчаки і ну її штовхати та підкидати! Заки­нули Рукавицю в сніг і втекли.

—Ну от, — подумала Рукавиця, — тепер мене Ганнуся в цьому снігу, звісно, не знайде. А якщо і знайде мене хто-небудь інший, то навіщо я йому одна, без моєї сестрички? Валятимуся тут, поки мене двірник зі сміттям не вимете. І сестричка моя буде вдома одна сумувати. Адже з нею, з однією, Ганнуся не гулятиме. їй бабуся нові рукавиці зв'яже. Яка ж я безглузда, що Ґудзика послухалася!

   І раптом Рукавиця побачила собачку Степашку. Він бігав по снігу і  щось винюхував. Рукавиці захотілося закричати, покликати

Степашку, але вона цього робити не вміла. Зате вона пахла Ганнусею! І собачка вчуяв цей запах. Він під біг до Рукавиці, підхопив її у зуби і весело помчав до своєї хазяйки. Як вони всі були раді! Адже тепер усі друзі були разом! А Ґудзик? Та ну його!

Вчитель.

—Як ви вважаєте, куди покотився Ґудзик? Розкажіть, що з ним ста-

неться?

— Уявіть, що собачка Степашка не знайшов Рукавицю. Розкажіть, хто ще міг допомогти Ганнусі знайти Рукавицю?

— Уявіть, що дві рукавиці, Ганнуся і її собачка Степашка вирішили вирушити у подорож. Розкажіть, як і чим друзі допомагатимуть одне одному в дорозі.

2. Читання й обговорення казки

ТЕСЛЯР І КІШКА

(Японська казка)

 Жив за старих часів бідний тесляр, і була у нього кішка. Любив хазяїн свою кішку, кожен ранок, як йшов на роботу, залишав їй їжу, а ввечері риби приносив. Кішка теж любила тесляра. Так вони і жили. Але ось якось напала на тесляра хвороба: очі захворіли. Оглянув лікар

хворого і говорить:

— Тяжка недуга, відати не відаю, як тебе лікувати.

    Розхворівся тесляр, працювати не може, грошей зовсім не стало. Як тут купиш кішці рибу? Ось він і говорить кішці:

—- Хоч і бідно ми з тобою жили, але все таки стерпно. А тепер я зовсім осліп, зцілити мене ніхто не може. Мені нічим тебе годувати. Вже не гнівайся, прийдеться, видно, тобі іншого хазяїна шукати.

   Заснув тесляр. І кішка ніби зрозуміла слова хазяїна. Підійшла до нього, сіла на подушку і стала посилено тесляру очі вилизувати.    Спочатку ліве, потім праве, ліве — праве, ліве — праве.

 

 

     Ніч минула, день настав, а кішка все очі хазяїну вилизує. Ось так диво! Різь в очах у бідолахи вщухати почала. Минуло десять днів, а на одинадцятий очі у тесляра перестали хворіти, і став він бачити так само добре, як і раніше. Тільки у кішки очі стали слабнути, день від дня все гірше вона бачила. А од­ного разу, коли хазяїн спав, тихенько зникла.

 

    Питання вчителя.

  •     Як ви вважаєте, куди і чому зникла кішка?
  •     Як би ви на місці кішки допомогли своєму хазяїну?
  •     Уявіть, що хазяїн знайшов свою кішку і вилікував її. Розкажіть, як і чим він її лікував.

 — Яку людину можна назвати вірним другом тварин?

 

IV.  Сторінка «Народна мудрість»
Робота в групах

У кожної групи — Конверт з прислів'ям з окремих слів. Потрібно зібрати прислів'я і прикріпити їх до дошки.

 • Один за одного стій,                          і виграєш бій.

 • Без друга                                      на душі туга.

 •З хорошим другом веселіше у радості,        легше у біді.

 • Вірний друг дорожчий                        за гроші.

 

— Перелічить людей, яких ви можете назвати своїми вірними друзями, і поясніть чому. (Наприклад: мама мій вірний друг, тому що вона лікує мене, коли я хворію, читає мені цікаві книжки тощо.)

 V. Сторінка «Вчимося у природи»

Учитель. У природи є чого повчитися: як придбати друзів, однодумців у справі, яка цікавить тебе.-

Ви, мабуть, спостерігали, як птахи летять на південь зимувати. Є птахи, що летять клином. Може, й ви ставили таке запитання: «Чому вони летять кли­ном?».

Учені теж поставили собі таке запитання й почали вивчати диких гусей. З'ясувалося, що кожен птах, що змахує крилами, допомагає подолати опір повітря птахові, що летить за ним. Завдяки такому клину вся зграя набагато збільшує швидкість порівняно із птахом, що летить сам.

Якщо гусак схоче відокремитися від свого клину, він одразу ж відчує, як важко летіти самому, і тому повертається на своє місце у пташиному ряду.

Якщо вожак утомлюється, він деякий час летить у хвості клину, а інший гусак займає місце вожака.

Цікаво, що, якщо якийсь птах або захворів, або поранений і змушений покинути зграю, то два інших птахи прямують за ним, щоб підтримати това­риша, допомогти. Вони залишаються з безсилим птахом доти, доки той не ви­дужає, або доки не помре. Тоді обидва гуси поспішають наздогнати свій клин і доганяють його самі або з іншою зграєю.

Хочеш мати друзів — будь гарним другом сам.

VI. Сторінка «Ігрова»

  Гра «Так — ні — можливо»

  • Твій друг не зробив домашнє завдання і просить твій зошит, щоб списати. Чи ти погодишся?
  • Твій друг уживає погані слова і вирази. Ти станеш учиняти, як він?
  • Твій друг отримує погані оцінки, і тобі забороняють з ним дружити. Ти викону­ватимеш заборону?
  • Твій друг зробив щось погане, а наказують тебе. Ти розповісиш правду?
  • Щоб мати друзів, потрібно вміти їх завойовувати. Ти згоден із цим?
  • Щоб мати друзів, потрібно вміти бути другом. Це так?

VII. Підсумок заходу

 Робота в групах. Складання законів дружби

ЗАКОНИ ДРУЖБИ

  • Не обзивай і не принижуй свого друга.
  • Допомагай другу в біді.
  • Умій розділити радість з другом.
  • Не смійся над недоліками друга.

. Вибирай друзів за душевними якостями, а не за одягом.

  • Не обманюй друга ні в чому. Будь з ним чесним.
  • Умій у тактовній формі вказати на недоліки друга.
  • Не ображайся на критику або пораду товариша: він бажає тобі добра.
  • Умій визнати свої помилки і помиритися з другом.
  • Не зраджуй свого друга.

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Боровская Надежда
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Пов’язані теми
Основи здоров’я, Розробки уроків
НУШ
Додано
23 серпня 2018
Переглядів
563
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку