«Уклонімось низько до землі тим, хто в серці буде вічно жити…»

Розробка сценарію виховного заходу присвяченого пам’яті  Героїв Небесної Сотні (для учнів 8-11 класів)

«Уклонімось низько до землі тим, хто в серці буде вічно жити…»

Мета: формування в учнів розуміння єдності та цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни; вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні, прищеплення любові до Батьківщини, виховання патріотизму.

Оформлення: «Стіна пам’яті Небесної Сотні» (прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв із фото), стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Герой — це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя; людина, яка присвятила своє життя служінню державі, себе одну — служінню багатьом.

Г. Лессінг

ХІД ЗАХОДУ

Ведучий 1: Доброго дня шановні присутні!

Ведучий 2: Наші вітання всім, хто завітав на нашу  лінійку-реквієм, присвячену пам'яті людей, які розкрили нам очі, які змусили подивитися на життя зовсім по іншому, і які своїм прикладом показали, як треба сьогодні відстоювати незалежність, любити Україну та свій народ.

Ведучий 1:  Людина з великою любов'ю і душев­ним трепетом згадує місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом казки, з материнською ласкою у затишній бать­ківській оселі. То — родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. А якщо скласти ма­ленькі батьківщини кожного з нас, вийде наша велика держава Україна. Що для вас Україна?

Ведучий 2: - Україна — це наша земля, рідний край, наша країна з мальовничою природою, чарівною піс­нею і мудрими, талановитими людьми. Багата історія нашої держави на славетні імена та геро­їчні події. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Ве­ликий, Ярослав Мудрий, літописець Нестор, пі­зніше — славні козацькі гетьмани, кошові й пол­ководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький... Усі вони боролися за гарне життя своєї Батьківщини.

Ведучий 1:  На шляху до незалежності україн­ський народ часто втрачав своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку за гарне майбутнє нашої держави стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом у 2014 році, заплативши за перемогу надвисоку ціну — власне життя. То чи може бути забутою кров ге­роїв, пролита на вулицях Києва? Можлива лише одна відповідь — ні!

Ведучий 2:  Лінійка-реквієм, присвячена пам’яті героям Небесної Сотні, оголошується відкритою!

Звучить Державний гімн України

Ведучий 1: Сьогодні Україну знають у всьому світі. Трагіч­ні події, які відбулися на Майдані у серці України — Києві — взимку 2014 року, сколихнули людей усієї земної кулі. Українці об'єдналися, щоб боротися за краще життя своїх дітей, друзів, батьків. 80 днів і но­чей... Тривожних, заплаканих і вимолених... Три мі­сяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози заради одного — щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. В один день тисячі простих українців стали солдатами сво­го народу. Звичайні мирні люди. Інтелігентні, жар­тівливі, люблячі. Студенти, учні, інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні.

Ведучий 2: «Ми прийшли сюди перемогти або померти», — заприсяглися вони на барикаді. І перемога при­йшла. Велика перемога маленьких людей. Людей із гарячими серцями і мужніми серцями. Це пе­ремога кожної людини, яка стояла на майданах, передавала гроші у церквах, їжу чи одяг, плакала чи молилася. За цю перемогу заплачено велику ціну — щонайменше сто життів. Вони загинули за честь, за волю, за право бути народом — джере­лом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

Читець 1. Плаче Україна гіркими сльозами,

А по землі ллється кров людська свята.

За свободу й волю діти помирають,

За ту Україну, що у нас одна.

Читець 2. Всім серцем вірили вони у кращу долю,

За неї ж й на Майдані полягли.

За українців і за їхню волю,

Своє життя, не завагавшись, віддали!

Читець 3. Бездонна прірва горя і скорботи

Панує в Україні на цей час.

І всі мої думки, і сльози, і турботи

За тими, хто життя віддав за нас.

Читець 4. Ніколи їх не забувайте!

В історію внесіть кожне ім’я!

Онукам, дітям ви розповідайте,

Що наша Україна ще жива!

Читець 5. І буде жити вона доти,

Допоки люди в ній такі живуть!

Такі, як на Майдані іще й досі,

Війну з бандитами жорстокими ведуть!

Ведучий 1: Рости, живи і пам’ятай! Такими словами ми б хотіли розпочати наш виховний захід за справжніми героями України, а саме за Небесною Сотнею. Вшанування їхньої пам’яті — це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

Звучить пісня «Пливе кача». (хвилина мовчання)

Ведучий 2: Цей сум, не просто свічка, яку можна поставити десь на згадку. Щемить серце, болить душа. Та слава героїв невмируща! Майдан забути неможливо. Ви в нашому серці назавжди!!!

Ведучий 1: Небесна Сотня України вірно береже від зайд Чумацький Шлях!!! Вона крізь дим Майдану з вічності оберігає спраглі до свободи та правди наші душі... Жовто-блакитний прострілений вже вкотре... Та ні краплі страху в їхніх очах, бо в серці їхнім навіки лишились віра, відданість, патріотизм і героїчна мужність... Герої не вмирають! Вони — з нами!!! Лише тихо про свої життєві плани та мрії гомонять...

Хтось згадує кохану, друга, а хтось — батька, маму, хтось — доньку і сина... Небесна Сотня з вірою в життя йшла вперед свободу українцям здобувати й віддала свою душу та тіло за нас усіх...

Ведучий 2: Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі... Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути.

Ведучий 1: Не дамо пам’яті застигнути, забронзовіти. І допоможемо пам’ятати іншим — друзям, родичам, сусідам. Може, не лише пам’ятати, але й знати: бо не всі знають правду про криваві події в Києві зими 2014 року?

Читець 6

Герої, ви чиїсь сини та друзі;

Чиїсь кохані і чиїсь брати.

Ви віддали життя за рідну Батьківщину!

Ви полягли, хоч треба було йти!...

Вас не забути і не стерти пам’ять,

Ваша душа горітиме в віках,

Ви не боялись ні зусиль, ні смерті,

Боролись серцем з миром на вустах.

Вже не поверне Україна-мати

Тих патріотів, що в землі лежать…

Але вона ніколи не забуде

Про той незламний дух, що змусив їх стоять!

А скільки ще? Ще скільки вас загине, люди?

Життя не варте тих німих катів!

Вже не повернеться назад і більше вже не буде

Ні обіцянок, ні брехливих слів!

Ведучий 2: На початку революційних подій, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе обернеться, слова «Слава Україні! Героям слава!» видавалися простим вітанням. Звісно, для частини протестувальників гасло мало важливий сенс, але для більшості було лише словами, котрими розпочинали свою промову численні оратори зі сцени Майдану.

Ведучий 1: Для частини ці гасла й вітання асоціювалися з націоналізмом і чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли, про яких таких героїв ідеться, якій нації слава? Інші ж на місці героїв бачили Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, тих, хто першим вийшов на Майдан, а дехто — волонтерів. У кожного був свій варіант. Із розвитком подій у центрі столиці з’являлися дедалі нові претенденти на те, щоби стати тими героями, котрим, власне, слава.

Читець 7

Дивлюсь новини й сльози витираю,

А на екрані — Київ і Майдан.

Кругом вогонь і у людей стріляють,

Вся Україна мучиться від ран.

Маленька внучка, злякана дитина,

З сльозами просить: «Вимкни, не дивись!

Давай, бабусю, станем на коліна,

І ти тихенько Богу помолись».

Показують чийогось друга, брата,

А цей хлопчина був єдиний син.

Сиріток обнімає бідна мати,

У косах перший білий сніг сивин…

Загинули прості і добрі люди:

Афганець, фермер, вчитель і студент.

Сто домовин роз’їхалось повсюди,

На вас їх кров, наш кате-президент.

Ведучий 2: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. В знак підтримки України 1  лютого всі польські теле-та-радіоканали транслювали  пісню «Подай руку Україні»

Відео «Подай руку Україні»

https://www.youtube.com/watch?v=QtClmp3zQBc&t=3s

Ведучий 1: Революція добре показала нам, хто є хто. Друг пізнався в біді. І часто цими друзями, братами по боротьбі стали ті, від кого ми цього не очікували. Ті ж, хто, здавалося, однозначно мав би стояти поруч на барикадах, виявилися раптом чужими. Ця ідентифікація стала дуже важливою для подальшого життя.

Ведучий 2: Згадаймо тих, хто були майже ровесниками і нашими земляками. Хто, не зважаючи на молоді роки, пішов у бій із несправедливістю — і все заради України.

Пісня «Небесна сотня»

Ведучий 1: Ці люди — справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. У кожному районі, місті та селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях!

Ведучий 2:    Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Читець 8

Не плач за мною, мамо, не ридай,

Я не хотів війни, я боронив свій край…

Не плач за мною, мамо, я — герой,

Стояв я гордо, коли снайпер той

Стріляв у голову й таранив груди —

Тоді не думав я, а що ж з тобою буде…

Не плач за мною, рідна, не лий сліз,

Пишайся мною, бо я патріотом виріс.

Ти, мамо, лиш за мене помолись,

І не вини себе — у цьому я, напевно, винен..

Я винен, що любив свою країну,

Я винен, що хотів здобути волю…

Але я не хотів стояти на колінах,

Пробач за стільки завданого болю…

Не плач за мною, мамо, я у Бога,

Бо кожен, хто загинув за Вкраїну, йде до Нього.

Я вже не повернуся, мамо, але знай —

Я стану ангелом і боронитиму свій край…

Ведучий 1: Щодня, у боротьбі з ворожими загарбниками, Україна втрачає своїх синів кожен з загиблих воїнів – залишається у нашій пам’яті, вдячність за їхній подвиг житиме в серцях українців.

Читець 9

Моліться, люди України

За тих хто на передовій!

Моліться за чужого сина,

Щоб вас колись потішив свій!

Ті хлопці нам не є чужими,

Бо нашу волю бережуть.

Вони не знають, чи живими

До матерів колись прийдуть

Ведучий 2: Ми віримо у світле, щасливе майбутнє України. Від кожного з нас залежить, в який бік хитнуться терези долі України. Тому, кладімо часточку свого серця, своєї душі, своїх умінь на бік правди і світла.

 Читець 10

«Винна лиш Я»

Планета ображена, кров’ю окроплена

Синочки розірвані, як і земля.

Ненька забита, розбита  і втомлена.

Винен не Він, не Вона, а лиш Я.

Діти народжені – одразу знедолені.

Сонце не знає де Захід чи Схід.

Люди зарізані, вбиті і втомлені.

Винна лиш я, але точно не Світ.

Там де зима тепер стала пеклом;

там, де лиш літо – тепер випав сніг, -

винна я, але точно не Дехто.

Помста має колір всіх лих.

Вірш не може склеїти втрачене,

але може вкрутити гвинти.

Тож дай мені відповідь непередбачувану:

Винна лиш Я, чи винен і Ти?

Ведучий 1: Гуртуймося, кріпімося, єднаймося задля жаданої перемоги, задля свободи, миру і самостійності. Задля волі та гідності. Задля батьків і дітей, задля щасливого майбутнього. Задля перемоги світла над темрявою, добра над злом.

Пісня «Молода Україна»

Читець11. Хай буде небо голубе.

Хай буде сонечко ясне

Хай буде спокій у родині.

Хай буде мир на Україні!

Читець12. Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері.

Читець13. Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

Читець14. Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.

Ведучий 2: На цьому лінійка - реквієм з нагоди Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні оголошується закритою!

 Звучить державний Гімн України

Ведучий 1: Сьогодні на Сході України всі патріоти нашої країни продовжують боронити нашу незалежність, наші кордони, наш мир, наш спокій. Хочеться сказати їм «Повертайтесь живими!». 

Ведучий 2: А вам бажаємо мирного неба світлих та щасливих днів  і нехай вам щастить.

Всі: СЛАВА УКРАЇНІ !

        ГЕРОЯМ СЛАВА!