Презентація "Україна на початку та у середині 50-х років"

Україна на початку та у середині 50-х років. Презентацію підготувала Кот Юлія

Внутрішньополітичне становище України. На початку 50-х років мало що змінилося у суспільно-політичному житті України порівняно з першими повоєнними роками. З передової статті журналу «Радянська жінка». Березень 1950р.«12 березня 1950р. радянський народ обрав своїх депутатів до Верховної ради СРСР третього скликання. З ім’ям любимого вчителя і вождя у серці і на устах ішли громадяни великої країни до виборчих урн. Одностайно віддаючи свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних, вони передусім за першого з них, геніального зодчого комунізму – Йосипа Віссаріоновича Сталіна…, який веде нас від перемоги до перемоги».

У жовтні 1952 р. відбувся XIX з’їзд ВКП(б), на якому назву комуністичної партії змінили на КПРС(відповідно партія українських комуністів стала називатись КПУ). Рішення цього з’їзду готували нову хвилю репресій, спрямовану проти вищого та середнього партійного керівництва СРСР та союзних республік. Проте задуманому не судилося збутися. XIX з’їзд ВКП(б)

Боротьба за владу5 березня 1953 р. було оголошено про смерть Й. Сталіна. Почалася активна боротьба за владу. Особливо активно діяв Л. Берія, який очолював органи держбезпеки. Він почав швидко розтавляти на ключові посади людей, відданих особисто йому. Зокрема, міністром внутрішніх справ України було призначено П. Мешика, який почав вимагати від підлеглих збирати компромат на партійних керівників. Л. Берія

Проте не всі виконували поставлений наказ. Начальник Львівського управління МВС Т. Строкач доповів про одержане завдання партійному керівництву області, а звідси інформація надійшла до першого секретаря ЦК Компартії України Л. Мельникова. За такої ситуації Л. Берія доклав зусиль, аби змінити керівництво республіки, яке знало про його наміри. Т. Строкач

Він подав до президії ЦК КПРС доповідну, де звинуватив ЦК КПУ у викривленні національної політики,гальмуванні висунення на керівні посади представників місцевого населення західних областей України. Вже у червні 1953 р. росіянин Л. Мельников був звільнений з посади першого секретаря ЦК КПУ і комуністів республіки очолив українець О. Кириченко. О. Кириченко

Проте реалізувати до кінця свої наміри і захопити владу в державі Л. Берії не вдалося. Генерал Т. Строкач передав М. Хрущову (першому секретарю ЦК КПРС) матеріали, які засвідчували мету Л. Берії та його прибічників. На початку липня 1953 р. він був звинувачений в антдержавних діях і за вироком суду страчений. Згодом у Києві заарештували П. Мешина. Новим міністром внутрішніх справ став Т. Строкач. Боротьба за владу закінчилася перемогою М. Хрущова, зокрема і завдяки підтримці українського керівництва. М. Хрущов

Десталінізація. Десталінізація (від лат. «віддалення, виділення, скасування, припинення, усунення» і прізвища Сталін) – спроба частково реформувати тоталітарний режим, зробити його ефективнішим, процес подолання наслідків діяльності Й. Сталіна. Десталінізація відбувалася 1953 – 1964, була суперечливою, несподіваною, але це головне досягнення М. Хрущова.

Зміни в промисловостіУ 50-х рр. на перший план вийшли питання модернізації, структурної перебудови промисловості УРСР. Та впровадження досягнень НТР вступило в суперечність з чинною централізованою системою управління народним господарством, котра гальмувала цей процес:все більша увага почала приділятися розвиткові машинобудування. З’явилася нова галузь – легкове автомобілебудування (Запоріжжя);

розпочався випуск найбільших у світі суховантажних суден і риболовецьких траулерів у Миколаєві, реактивних повітряних лайнерів Ту-124 в Києві;виходить на проектну потужність Каховська, будують Дніпродзержинську, Київську, Кременчуцьку ГЕС;у Киворіжжі діяв найбільший у Європі гірничо-збагачувальний комбінат, нарощувалося виробництво у ВПК;видобуток нафти упродовж 50-х р. зріс у 7, а газу – у 9 разів; Будівництво Київської ГЕС

за роки V п’ятирічки (1950-1955 рр.) в республіці було збудовано 98 нових шахт, у тому числі три шахти в новому Львівсько-Волинському вугільному басейні. За цей час видобуток вугілля зріс на 61%;Будувалися ТЕС: Луганська, Миронівська, Придніпровська, Слов’янська, Старобешівська.

Зміни у сільському господарствіУ вересні 1953 р. вперше за багато років реально оцінено становище села. Але вихід з цієї ситуації вбачався в удосконаленні чинної колгоспної системи:капіталовкладення в сільське господарство значно зросли, підвищено закупівельні ціни на продукцію села;Ліквідовано деякі ненависні податки на селянські господарства. Загальна сума податку з господарств колгоспників була зменшена в 2,5 разу, а заборгованість за попередні роки скасована.

Керівництво СРСР найраціональнішим вважало введення в господарський обіг нових земель в Казахстані, Сибірі,Уралі,Північному Кавказі. Туди з України виїхало понад 100 тис. осіб, переважно молоді. Бажаних результатів освоєння нових земель не дало, а на сільське господарство України це справило негативний вплив.

Деяке зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів, розширення сфери товарно-грошових відносин сприяли у середині 50-х рр. поступу сільського господарства:тривало укрупнення колгоспів (творення агроміст), яке супроводжувалося оголошенням безлічі дрібних сіл і хуторів «неперспективними». Необгрунтованою була також реорганізація сотень колгоспів у радгоспи;

негативний вплив на розвиток сільського господарства справила заборона тримати худобу в приміській зоні, на околицях міст,спроби зменшити розміри присадибних ділянок колгоспникам;у широких маштабах стала впроваджуватися кукурудза, котра швидко витіснила традиційні культури;становище сільського господарства ускладнив також неврожай 1963 р.;Держава змушена була купувати хліб за кордоном, виділяючи зі свого бюджету все більші суми.

Зміни в соціальній сферіПеріод «відлиги» ознаменувався суттєвими змінами в рівні життя населення:помітні зрушення відбувалися в грошовій оплаті праці колгоспників, виплачувалися щомісяця;у 1956 р. на 80% було збільшено розміри пенсій, хоча колгоспникам їх держава не оплачувала. У липні 1964 р. ухвалено закон про пенсії й допомогу членам колгоспів, селянам почали видавати паспорти;

високими темпами розвивалося житлове будівництво, хоча зводили переважно малогабаритні помешкання;поліпшилося постачання населення товарами широкого вжитку, набула поширення побутова техніка;грошова реформа 1961 р. спричинила зростання цін на колгоспних ринках, а в 1962 р. ціни на ряд продуктів харчування підняла і державна торгівля;

скасовано плату за навчання у старших класах середньої школи;На початку 60-х рр. відбувся перехід фабрик і заводів на п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, зарплати робітників суттєво зросли, вони могли вільно переходити на іншу роботу. Соціальна політика – складова частина політики «відлиги» – стала більш вагомою, не зважаючи на ряд прорахунків і невдач (призвели до страйків, зокрема, численних жертв у Новочеркаську).

Реформування управління економікою в середині 1950-1960-х рр. У 1957 р. було здійснено спробу докорінної реорганізації органів управління промисловістю і будівництвом. Ліквідуються галузеві міністерства і замість них створюються територіальні органи управління – Ради народного господарства (раднаргоспи). В Україні було створено 11 економічних адміністративних районів (згодом – 14, ще пізніше – 7).

Наслідки економічних реформ для українського суспільства:ця реформа підривала майже повний контроль центру над економікою України. Тепер усі підприємства в регіонах керувалися раднаргоспами, які перебували в підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР. Це рішення вважається найбільшим проявом економічної самостійності КПУ за 40 років існування в Україні радянської влади;утворення раднаргоспів сприяло розвиткові легкої промисловості, збільшенню виробництва товарів;

економічна самостійність регіонів дозволяла нагромаджувати й ефективно використовувати засоби для поліпшення житлового будівництва, транспорту, легкої промисловості, соціально-культурної сфери регіонів.

Зміни адміністративно-територіальгого устрою УРСР19 лютого 1954 р. (на честь 300-річчя «врз’єднання України з Росією») було ухвалено рішення Верховної Ради СРСР про входження Кримської області до складу УРСР. У тому ж році створена Черкаська область. Ліквідовано Дрогобицьку (приєднана до Львівської) та Ізмаїльську (приєднана до Одеської) області.

Причини входження Кримської області до складу УРСР:це диктувалося перш за все інтересами центру, потребами відновлення господарства;Крим був пов’язаний з Україною протягом усієї своєї історії. Частина цієї території належала Київській Русі. У період існування Кримського ханства українці у певний час переважали за кількістю населення;внаслідок депортації в 1944 р. кримськотатарського народу національний склад півострова суттєво змінився, господарське життя Криму було паралізоване. У Крим було переселено значну кількість росіян, які, потрапивши у незвичайні умови , не могли здійснити господарське освоєння цієї південної території, і навіть тікали назад, на північ Росії.

Наслідки входження Кримської області до складу УРСР:спроба перекласти на плечі України частину моральної відповідальності за депортацію з півострова кримськотатарського населення і примусити її займатися відновленням у Криму господарського і культурного життя. При цьому московський центр нічого не втратив, бо так само безроздільно контролював Україну;розширення курортного потенціалу України;

збільшення в Україні питомої ваги росіян, що становили більшість населення Криму, не було здійснено заходів з дерусифікації півострова, що стало загрозою для стабільності в Україні.