История Украины 8 класс

Рекун Айсу 8-А клас

Олекса Довбуш. Народився Олекса в 1700 році в родині убогого селянина в Печеніжині. До 6 років хлопець не міг ходити. Перші згадки 1738 роком. Його загін опришків діяв на території Прикарпаття, Буковини та Закарпаття. Олекса з перших днів свого виступу прославив себе серед простого люду, котрий зразу ж повірив йому і допомагав, чим міг. Розправа Довбуша з економами, лихварями, орендарями у 1738-1745 викликала серед простого люду симпатію. Селяни вважали Довбуша «своїм спасителем».1738-1745 роки. Польська влада та пани цілих сім років намагались спіймати мужнього ватажка. На його пошуки відправляли до 2 тисяч чоловік. 24 серпня 1745 року влаштувавши пастку Олексу Довбуша було вбито в селі Космачі Степаном Дзвінчуком. Дії Довбуша – найбільш яскрава сторінка і історії боротьби західноукраїнських селян проти соціального й національного гноблення.

Макси́м Ієвлевич Залізня́к— керівник гайдамацького повстання (1768–1769 років), відомого під назвою Коліївщина, козацький отаман. Народився в селі Івківці на Черкащині близько 1740 року. У віці 13-ти років, пішов на Запорозьку Січ, де був приписаний до Тимошівського куреня. На початку 1768 року перейшов до Мотронинського монастиря, поблизу Чигирина. До кінця квітня Залізняк зібрав в Холодному Яру, загін чисельністю до тисячі чоловік. Повстанці проголосили Залізняка отаманом. Гайдамаки жорстоко розправлялися з місцевим польським та єврейським населенням, що було санкціоновано відповідним універсалом Залізняка, виданим на початку червня 1768 року.20—21 червня повсталі оточили Умань і протягом кількох годин зайняли добре укріплене місто, чому значно сприяв перехід на бік гайдамаків Івана Ґонти, сотника надвірної міліції Потоцьких.

Іван Гонта – ватажок народно-визвольного гайдамацького повстання 1768-1769 рр. на Правобережній УкраїніНародився він у селі Розсішках (тепер Христинівського району Черкаської області) в селянській родині. У 1757 р. козака Гонту обрали сотником. У кінці травня 1768 р. до Умані дійшли чутки про наближення повстанських гайдамацьких загонів на чолі з Максимом Залізняком. За наказом губернатора козаки виступили у похід назустріч повстанцям. Остаточне об’єднання загонів Гонти та Залізняка відбулося під стінами Умані.

27 червня росіяни оточили табір гайдамаків, в якому перебувало на той час близько тисячі вояків. Більшість гайдамаків разом із Іваном Гонтою, як піддані Речі Посполитої, були передані полякам та страчені. 8 липня 1768 року Залізняка разом з 73 гайдамаками, що вважалися підданими російської імператриці, було ув'язнено в Києво-Печерській фортеці. 1 листопада 1768 року дорогою до Білгороду, в слободі Котельві Залізняк разом з близько півсотнею ув'язнених роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі були спіймані і відправлені на каторгу, де, ймовірно, і помер видатний ватажок.