культура України ІІ пол. 14 ст. - 15. Архітектура, містобудування.

Культура українських земель у ІІ половині 14 – 15 ст. Містобудування Архітектура. Образотворче мистецтво.

Архітектура – літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази!(М. Гоголь).

містобудування. У містах Західної України переважали вузькі вулиці з дво – або триповерховими будинками, переважно дерев'яними . З 16 ст. з'являються кам'яні. Будинки розташованими торцевою стороною до ринкової площі. Лівобережна України будували одноповерхові дерев'яні будинки, що включали сади і городи. Міста були обнесені оборонними мурами, які з поширенням вогнепальної зброї посилюються вежами, а також глибокими ровами й високими валами. З кінця 13 ст. почалося відродження українських міст. У ІІ половині 14 – 15 ст. розбудова міст здійснювалася переважно на основі давньоруських традицій. Водночас із поширенням магдебурзького права в містобудуванні почали утверджуватися західноєвропейські норми. У 14 -15ст. Починають широко застосовувати регулярне ( геометрирично правильне) планування. Територія міста поділялася на квартали. Так у містах у центрі розміщувався чотирикутний торговий осередок – ринок з ратушею, яка ставала центром адміністративного, економічного й духовного життя. Тут розміщувалася сама ратуша та головний храм, відбувалися всі головні події міста. Від ринку в різні боки відходили прямі вулиці

Полща Ринок у ЛьвовіПлоща Ринок є однією з найдавніших і найцікавіших частин Львова. З часів Середньовіччя і донині вона є важливим центром міського життя. Площа виникла у ХІІІ–ХIV ст. як центральна частина “міста в мурах”, розпланованого тоді згідно із засадами привілею Магдебурзького права. Забудова, що оточує площу сьогодні, формувалася протягом століть і зберігає елементи та нашарування різних стилів і епох. На її вирішення мали вплив загальноєвропейські архітектурні тенденції, місцеві традиції, мистецтво різних етнічних громад, що проживали у Львові. Кожен будинок на львівській пл. Ринок визнаний пам'яткою архітектури національного значення в Україні. Ансамбль Львівського середмістя, який включає і пл. Ринок, з 1998 р. включений до світової спадщини ЮНЕСКО, що, безперечно, свідчить про його цінність.

Архітектура. Протягом 14 – 15 ст. архітектура в Україні здебільшого ґрунтувалася на традиціях давньоруської епохи. Але в містах Західної України зводили церкви у яких поєднувався візантійський стиль з елементами західноєвропейського готичного стилю. Працюємо з поняттям: Візантійський стиль – це стиль в образотворчому мистецтві й архітектурі, що зародився в 4-5 століттях у Візантії (столиці Східної Римської імперії) і поширився в Італії, через Балкани, в Київській Русі, де він існував впродовж багатьох століть.

Характерними ознаками цього стилю в архітектурі є витончена декоративність, прагнення до пишної вишукованісті, глибока реалістичність, особлива форма куполів- маківок, кам'яні та мозаїчні узори, багатий декор у інтер'єрі Готичний стиль – це художній стиль середньовічної культури країн Західної Європи, який зародився в північній частині Франції в 12 ст., досяг розквіту у 13 ст.

З середини 14 ст. споруджувалося дедалі більше фортець! Чому?Постійні напади моголо – татар;Феодальні усобиці;Розвиток військової техніки;Зміна способів ведення воєнних дій. Тому постала необхідність в укріплених оборонних споруд. Такі споруди переважно будувалися з каменю чи цегли. Такі муровані замки в містах: Острог, Сатанов, Хотин, Мукачево тошщо. З появою артилерії замки почали будувати повністю з каменю, підсилюючи їх мурованими вежами та бійницями.

Мукачівський замок. Замок побудований на горі вулканічного походження заввишки 68 м і посідає площу 13 930 кв. м. Точний час заснування замку невідомий, але в документах, які позначаються XI століттям, він уже згадується. Особливого значення надав замку угорський король Стефан І Святий, укріпивши його стіни. Справу Стефана І продовжив Св. Владисла.

Острозький замок. Вежа Мурована (Острозький замок) — унікальна оборонна споруда середньовічної Волині. Місцями її стіни сягають завтовшки 2,6 м (!). Вежа мурована була першою оборонною кам’яною спорудою Острозького замку. В той період замок – тип однобаштової фортеці з дерев’яними фортечними стінами і одною житловою оборонною баштою-донжоном. Приміщення вежі були пристосовані для зберігання припасів, інших компонентів захисту в період облоги. В одній з кімнат була криниця.

Сатанівський замок. Сатанівський замок розташований у північній частині Сатанова, на високому пагорбі біля річки Збруч. За планом він п'ятикутний, не зовсім правильної форми: три сторони завдовжки приблизно по 105 м, четверта — 85 м, п'ята (південна) — 65 м. Вся площа замку займала приблизно 1,5 га. На всіх рогах п'ятикутника були башти, а між баштами — мури. На сьогодні збереглася східна башта та рештки двох башт, розташованих безпосередньо над Збручем. Дві башти з боку містечка зруйновано.

Хотинська фортеця. Хотинська фортеця — середньовічна укріплена фортифікаційна споруда в Хотині (Чернівецька область, Україна), збудована русо-влахами за господарювання Мушатів у Молдавському князівстві на межі XIII–XVIII століть на місці руського городища (Х—ХІІІ).

Образотворче мистецтво. Малярство залишалося провідним жанром тогочасного образотворчого мистецтва. Найвідомішим малярським осередком був Перемишль. Багато малярів працювало у Львові та Києві. Наприкінці 14 – 15 ст. митці з України уславилися своїми роботами у Польщі, Кракові, Люблені, Сандомирі. Творчість наших малярів здобуває визнання в Європі.

Видатним твором українського живопису наприкінці 14 ст. є ікона « Юрій Змієборець» . Найбільша мистецька цінність Дрогобиччини – це ікона св. Юрія Переможця з чотирнадцятого століття зі села Станилі, з дочірньої церкви парафії Стебника, 9 кілометрів від Дрогобича[1]. Унікальність цієї пам’ятки полягає в тому, що Юрій зображений не на білому, а на чорному коні, що є винятковим в українській іконографічній традиції. Вважається, що цінна ікона Юрія Змієборця зі с. Станиля (9 км від Дрогобича), поч. XIV ст., походить з давньої дрогобицької церкви Юра, яку спалили татари, але з тієї спаленої церкви вдалося врятувати саме цю ікону.[2]

Наприкінці 15 ст. було написано ікону « Богородиця Одигітрія». Зазвичай маленький Ісус сидить на руках матері, правою рукою благословляє, а лівою — тримає згорток, рідше — книгу, що відповідає іконографічному типу Христа Пантократора (Вседержителя). З догматичного погляду, головне значення цього образу — прихід у світ Небесного Царя та Судді та поклоніння Господньому немовляті. Цей тип ікон із зображенням Богородиці є одним з найдавніших, хоча термін «одигітрія» почали використовувати тільки з 11 століття. Одигітрія є найпоширенішим типом богородичної ікони в Україні.

Дякую за увагу!