Україна в період системної кризи радянської влади

Розділ 3. Україна в період системної кризи радянської влади Системна криза суспільства – довготривала криза, що охоплює всі сфери життя суспільстваІдеологічна сфера;Економічна сфера;Політична сфера;Екологічна сфера;Моральна сфера

Україна в період системної кризи радянської влади Знати:зміст понять: “застій”, “розвинутий соціалізм”, компартійно-радянська номенклатура, самвидав, правозахисний рух, командно-адміністративне управління, дефіцит, депопуляція;напрями дисидентського руху, методи боротьби з інакодумцями

Україна в період системної кризи радянської влади Розуміти. Взаємозалежність суспільно-політичного та економічного життя в період системної кризи;Мотиви активізації дисидентського руху в другій половині 1960-х – початку 1970-х р.р. і репресій щодо учасників УГГ;протиріччя розвитку культури

Україна в період системної кризи радянської влади Уміти. Встановлювати хронологічну послідовність і синхронність подій, що відображають кризові явища доби “застою”, розгортання течій дисидентського, кримотатарського рухів, культурного життя:використовувати карту як джерело інформації про політичне, соціально-економічне життя в період системної кризи радянської системи;

Україна в період системної кризи радянської влади Уміти. Порівнювати, аналізувати, робити аргументовані висновки щодо економічного розвитку УРСР у другій половині 1950-х-1960-х р.р. і в 1970-і-на початку 1980-х років;оцінювати мету і завдання правозахисного руху, його здобутки у сфері захисту прав людини в СРСР;виявляти суперечливі процеси в розвитку освіти, науки, літератури і мистецтва ; визначати причинно-наслідкові зв'язки ідеологічної кризи радянського ладу в УРСР;

Україна в період системної кризи радянської влади Уміти. Характеризувати протиріччя політичної діяльності Петра Шелеста і Володимира Щербицького; наукові і творчі доробки Миколи Амосова, Олега Антонова, Івана Миколайчука, Сергія Параджанова, Марії Приймаченко, Володимира Івасюка, діяльність Василя Макуха, Вячеслава Чорновола, Петра Григоренка, Мустафи Джемілієва, Івана Дзюби, Миколи Руденка, Василя Стуса, Олеся Гончара

Зміни в системі влади. Конституція 1978 р. Комуністична диктатура. Вплив міжнародних процесів на ситуацію в країніЗ’ясувати зміст понять: “розвинутий соціалізм”, компартійно-радянська номенклатура;визначати ознаки ідеологічної кризи радянського ладу та її причинно-наслідкові зв'язки;Характеризувати протиріччя політичної діяльності Петра Шелеста і Володимира Щербицького

Зміни в системі влади. Конституція 1978 р. Комуністична диктатура. Вплив міжнародних процесів на ситуацію в країніДиктату́ра (лат. dictatura — необмежена влада) — нічим не обмежена політична, економічна та ідеологічна влада у державі або певному регіоні однієї чи кількох осіб, класу, соціальних груп, які у своїх діях спираються на безпосереднє застосування апарату насильства (армії, поліції, карних установ), а також відповідний політичний режим. Диктату́ра — необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що на відміну від демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор.

На уроці!!!Проблемне питання. Чи згідні Ви з твердженням, що в 1960-і – на початку 1980-х років в Україні спостерігалася ідеологічна криза радянської влади? Думку обгрунтуйте.

жовтень 1961 р. - ХХII з'їзд КПРСРішення про підготовку нової Конституції(Конституція СРСР 1936 застаріла);Затвердження нової програми Комуністичної партії Радянського Союзу – стратегії розгорнутого будівництва комунізму на початок 1980-х років

«Щоб підготувати суспільство до принципів комунізму, треба добитися гігантського рівня продуктивних сил, створити достаток матеріальних і духовних благ. А для цього потрібний певний час. Чаша комунізму — це чаша достатку, вона завжди повинна бути наповнена по вінця. Кожний повинен вносити до неї свій вклад і кожний із неї вичерпувати. Було б непоправною помилкою декретувати запровадження комунізму, коли не визріли всі необхідні умови. Якби ми оголосили, що вводимо комунізм в умовах, коли чаша ще далеко не повна, то довелося б черпати не по потребах. Ми б тільки скомпрометували ідеї комунізму, підірвали ініціативу трудящих і затримали рух до комунізму. Ми керуємося строго науковими розрахунками. А розрахунки показують, що за 20 років ми побудуємо в основному комуністичне суспільство». М. Хрущов. Як ви думаєте, чи реальною була ідея М. Хрущова щодо побудови комунізму на початок 1980-х років? Відповідь аргументуйте

Анекдот про комунізм і горизонт

Зміна влади у СРСРМ. С. Хрущов лібералізація Л. І. Брежнєв неосталінізм. Жовтень 1964р“тихий переворот”

15 жовтня 1964 року, в Києві відбулися збори партійного активу міста і області, на яких вище партійне керівництво республіки на чолі з П. Шелестом визнало критику проявів волюнтаризму і суб'єктивізму з боку М. Хрущова та підтримало рішення пленуму ЦК КПРС щодо зміни партійного керівництва та ідеології розвинутого соціалізму

 Розвинутий соціалізм — радянська ідеологема, яка була вигадана та запроваджена у компартійній риториці з метою прикрити провал історичної програмної цілі монопольно правлячої в СРСР КПРС — «збудови матеріально-технічної бази комунізму у СРСР до 1980 року».

Націй і народностей. Закріплення керівних кадрів на адміністративних і партійних посадах з метою реалізації курсу КПРСЗлиття Ліквідація відмінностейміж містом і селом. Державної та колгоспно-кооперативної форми власності у загальнонародну. Класів і соціальних груп. Радянський народ – нова історична спільнота людей. Основні положення “розвинутого соціалізму”між фізичною і інтелектуальною працею

Як оцінював ідеологічні орієнтири радянського керівництва З. Бжезинський?Чому, на думку політолога, нові ідеологічні орієнтири не призвели до реальних змін у житті суспільства? З книги відомого західного політолога З. Бжезинського:„…Брежнєвська епоха…розпочалася як спрямоване на модернізацію правління, покликане внести раціональність у шквал реформ, звалених на країну Хрущовим, проте брежнєвський режим невдовзі став рівнозначним квазісталінській реставрації. Було увічнено основні риси сталінської системи. Насамперед її централізований і спрямований на придушення контроль, привілейовану номенклатуру. Все це відбувалося на тлі дедалі глибшого соціального, економічного і навіть політичного занепаду.”

Централізація політичного життя. Нове керівництво здійснило реорганізацію апарату управління господарстовм і державою, спрямовану на посилення централізації та бюрократизації. Такі зміни вели до зміцнення одноосвібної влади керівників як у центрі, так і на місцях. Керівна номенклатура діяла шляхом безпосереднього спілкування і узгодження питань з відділами ЦКЗміна статусу ЦК як колективного органу та окремих його членів як представників партійно – державного апарату. Питання розвитку республіки залежала від позиції конкретних партійних керівників. Партійні органи остаточно підпорядкували інші органи влади, в тому числі і урядовіВибори в органи влади були декоративні, проходили на безальтернативній основіРеальна влада місцевих рад фактично була знівельована

Робота з документами (стор. 154)1. Які реформи відбулися в управлінні державою?2. Як це було пов'язане з централізацією партійних структур?3. Як Ви думаєте, чи сприяли такі реформи демократизації суспільства? Чому?

Командно-адміністративна система – політико-економічна модель управління суспільством, економікою, заснована на централізованій ієрархічній системі управління з директивними наказами. Номенклатура (від лат. Nomenclatura - перелік, список) – перелік посад, кадри яких затверджують вищестоящі органи. КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА НОМЕНКЛАТУРА – керівне ядро апарату влади в УСРР/ УРСР та СРСР 1917–91. перелік найважливіших керівних посад у партійно-державному апараті, заміщення яких відбувалося виключно із санкції центральних партійних органів РКП(б) та її республіканських філій. З'явився в партійних документах восени 1923. З часом цей термін став самоназвою прошарку керівників компартійно-державних органів влади, а з початку 1970-х рр., після виходу друком наукової монографії М. Восленського "Номенклатура: Панівний клас Радянського Союзу", став загальновживаним в історико-публіцистичній літературі.

Зростання чисельності КПУНа основі даних діаграми зробіть висновки та поясніть можливі причини зростання чисельності КПУ

Зі спогадів Президента України (1991-1994) Л. Кравчука: „Керівництво – це еліта. Вершина республіки. Члени політбюро і секретарі…Між собою вони жили дружно, принаймі спілкувалися щодня. …Щодня влаштовувалися так звані обіди політбюро… Страви подавалися вишукані. Членам політбюро видавались якісь додаткові гроші, крім зарплати, за ті гроші, зберігаючи зарплату вони й харчувалися, а ще й додому замовляли харчі. Скільки саме видавали грошей я не пам’ятаю, але достатньо… Розкішні обіди були неспішними, тривали довго, інколи по півтори – дві години. Тут, за столом, можна було й справи різні вирішувати – партійні, державні, бо ж найвище керівництво партії і держави збиралося… Щодо лікування, то перший і члени політбюро ходили на те лікування аж… через дорогу… Це амбулаторно, а коли що серйозно, то – кремлівська лікарня. Апарат же – всі, хто нижче секретарів, лікувалися на Пушкінській, в четвертому управлінні. Або в Феофанії…(Дачна місцевість під Києвом).” Яке становище посідала номенклатура у радянській Україні? Чому?

Радянські державні і комуністичні діячі Шелест Петро Юхимович (1908-1996)Щербицький Володимир Васильович (1918-1990)З 1946 – на партійній роботі в Україні. У 1961-1963 та 1965-1972 – Голова Ради Міністрів УРСР. З 1961 – член ЦК КПРС. У 1972-1989 – перший секретар ЦК КПУ. Лауреат Ленінської премії (1982). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1977)З 1940 – на партійній роботі. Учасник змови, внаслідок якої було усунено від влади М. Хрущова. У 1963-1972 – перший секретар ЦК КПУ. У 1972 підданий критиці за книгу «Україна наша Радянська». Переведений на роботу в Москву. В 1972-1973 – заступник Голови Ради Міністрів СРСР. Член президії, політбюро ЦК КПРС в 1964-1973. Герой Соціалістичної Праці (1967)

Характеристика протиріч політичної діяльностіПетро Шелест. Відстоював економічні інтереси України. Підтримував розвиток українського народного мистецтва, національної культури. Підтримував і захищав провідних українських кінорежисерів С. Параджанова та Ю.Іллєнка. Усупереч забороні Москви збудував у Києві Палац «Україна».Ініціював видання багатотомної «Історії міст і сіл України». Називали “українофілом”. Брав активну участь у змові проти М. Хрущова, критикував його політику. Підримував антизахідний курс брежнєвського керівництва. Підтримав придушення «Празької весни». Боровся з дисидентським рухом. Володимир Щербицький. Цілковито підтримував політичний курс Л. Брежнєва. Розробка і прийняття нової Конституції України. Не заважав обмеженню прав України, сприяв процесу русифікації. Вів запеклу боротьбу з дисидентством. Не підтримав перебудову, започатковану М. Горбачовим. Сприяв докорінній технічній модернізації легкої і харчової промисловості України. Дозволив будівництво в УРСР низки атомних електростанцій. Приховав інформацію про Чорнобильську катастрофу. Будівництво меморіального комплексу «Український музей історії Великої вітчизняної війни 1941–1945 pp.», відкритого 9 травня 1981 р., монументу на Жовтневій площі (тепер Майдан незалежності), присвяченого більшовицькій революції 1917 р. у Києві., в Києві музею В. І. Леніна (тепер Український дім), хоча Ленін тут ніколи не був реконструкція Хрещатика. Сприяв розвитку спорту

На основі уривку, визначте ставлення автора до України. « …Кожний, хто живе в Радянській Україні, любить її, з гордістю говорить: «моя Україна», «наша Україна». І це цілком природно і закономірно. Тут ми народилися, виросли як громадяни, будівники комунізму. Але водночас ми кажемо: «наша Росія, Білорусія, Грузія, Латвія, всі союзні республіки». І це також природно і закономірно, бо вони є республіки-сестри єдиної сім’ї народів і своєю спільністю становлять могутній Радянський Союз. …Нинішня наша Україна за рівнем і обсягом промислової продукції — це майже шість довоєнних Україн. …. По багатьох найважливіших показниках, у тому числі і за обсягом промислової продукції та капіталовкладень, Україна досягла рівня, який мав увесь Радянський Союз напередодні Великої Вітчизняної війни. У 2—3 рази перевищено довоєнний рівень всієї країни по видобутку залізної руди, виплавці металу, виробництву трак­торів. Менше як 0,5 % території і 1,4 % населення земної кулі припадає на Радянську Україну, але вона дає 8—10 % світового виробництва сталі, чавуну, тракторів, цукру, видобутку вугілля, природного газу…Радянська Україна займає почесне місце на міжнародній арені. Вона бере активну участь у роботі більш як п’ятдесяти різних міжнародних організацій, є членом ООН. До голосу України сьогодні прислухається весь світ. (З книги П. Шелеста «Україно наша Радянська».)

« … ця людина за вдачею – несусвітній шовініст. Він зверхньо ставився геть до всіх націй і народностей, а Україну просто ненавидів лютою ненавистю. Йому здавалося, що саме це – гніздів'я націоналізму, й коли, думав він, тут збунтується люд, то його нелегко втримати в шорах. Цей ідеолог намагався філософськи виправдати свою політику злиття мов і народів. Навіть запровадив «історичний термін» щодо винищення окремих націй – єдиний радянський народ... Тепер ми пожинаємо плоди того жахливого періоду, що став символом суспільного застою брежнєвщини, а я б сказав і сусловщини. Це – добре продумана й замаскована пропаганда, спрямована проти піднесення національної свідомості численних народів СРСР, вона закликає лише до єднання на основі єдиної культури, до сповідування партійних постулатів, до визнання зверхності «старшого брата». А своє, рідне, прадавнє, що склалося історично, впродовж тисячоліть, топчеться й шельмується, зневажається й руйнується..»Запитання до документа Чим П. Шелест пояснює політику русифікації, що проводилася владою в Україні?На основі спогадів П. Шелеста назвіть певні риси, які повинні бути притаманні представнику радянського народу – радянській людині?Зі спогадів Першого Секретаря ЦК КПУ П. Ю. Шелеста

Конституції СРСР 1977 р. (жовтень 1977 р.)

20 квітня 1978 p.- ухвалення позачерговою сьомою сесією Верховної Ради УРСР дев'ятого скликання четвертої радянської Конституції складалася з преамбули, 19 глав та 10 розділів, які мали такі назви: основи суспільного ладу і політики УРСР (політична і економічна системи, соціальний розвиток і культура, зовнішньополітична діяльність і захист соціалістичної Вітчизни); держава і особа (громадянство УРСР, рівноправність громадян, основні права, свободи і обов'язки громадян); національно-державний і адміністративно-територіальний устрій; ради народних депутатів і порядок їхнього обрання; найвищі органи державної влади і управління; місцеві органи державної Влади і управління; державний план та державний бюджет; правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столиця; дія Конституції, порядок її зміни.

Із Конституції Української РСР 1978 року: „Стаття 2. Уся влада в Українській РСР належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу Української РСР. Усі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів… Стаття 6. Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є Комуністична партія Радянського Союзу. КПРС існує для народу і служить народові…Комуністична партія визначає генеральну перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, керує великою творчою діяльністю радянського народу… Стаття 68. Українська Радянська Соціалістична Республіка – суверенна радянська соціалістична держава… Стаття 69. Українська РСР зберігає за собою право вільного виходу із СРСР…” 1. Проаналізуйте наведені положення Конституції УРСР. Чи відповідали проголошені в Конституції принципи реаліям життя? Чому?2. Висловіть свою думку щодо статті 6 Конституції УРСР.3. Чи не суперечить вона статті 2? Чому? Стор. 156

Декларативний характер Конституції України 1978 р. Більшість статей ніколи не були закріплені відповідними законами (наприклад, гарантовані права і свободи); Республіка проголошувалася суверенною, а основною ознакою цього суверенітету називалося право зносин з іншими державами; Гарантією суверенітету нібито була норма на право вільного виходу з СРСР, хоча закону і механізму виходу не існувало; Стаття 6 встановлювала політичну монополію у державі єдиної комуністичної партії. Отож створення інших партій було неконституційним і вело за собою притягнення до кримінальної відповідальності

Перевірка проблемного питання. Проблемне питання. Чи згідні Ви з твердженням, що в 1970-і – на початку 1980-х років в Україні спостерігалася ідеологічна криза радянської влади?

Ознаки ідеологічної кризи. Розчарування у правильності обраного шляху розвитку(побудови комунізму);Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя;Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму;Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві;Посилення ідеологічного тиску на суспільство

Рефлексія. Сьогодні на уроці я : дізнався,що…… Зацікавився ….. зрозумів….. Зумів прослідкувати… порівняв …. аналізував протиріччя у …… був подивований ….. визначив …… з'ясував причини …….

Домашнє завдання стор.141, 152-155 Повторити тема 8 стор 141-144