Урок на тему "Окупація Криму. Початок АТО"

Тема 18.  Окупація Криму. 

1.Початок збройної агресії Росії проти України та окупація Криму

Причини вторгнення. Дистанціювання Києва від участі в новому геополітичному проекті В. Путіна позбавляло Москву монопольного права позиціонувати себе як лідера слов’янського світу. Подальша інтеграція Києва з Брюсселем означає модернізацію української економіки, позбавлення її енергетичної залежності від Газпрому, а отже, і послаблення політичного тиску. Також, сам факт альтернативного розвитку пострадянської країни, яка стала на шлях серйозних реформ та подолання корупційних схем, зводив нанівець усі плани Кремля щодо реанімації СРСР в оновленому Митному союзі. Повалення злочинно-авторитарного режиму Януковича в Україні стало справжнім викликом та серйозним ударом для Росії, тому були втіленні в життя наступні плани - відкрита військова агресія з метою придушення української революції.

26 лютого 2014 р. в Сімферополі під стінами парламенту пройшли мітинги "за" і "проти" збереження територіальної цілісності України. Понад 10 тисяч кримських татар і людей інших національностей прийшли виступити проти можливих сепаратистських рішень Верховної Ради Криму. Їм протистояло до 5 тисяч активістів проросійських організацій. Після тривалої штовханини і низки дрібних зіткнень сепаратистів відігнали від кримського парламенту.

Але вже 27 лютого відбулося  силове захоплення приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Півострів почали наповнювати військові без розпізнавальних знаків, так звані «зелені чоловічки», під якими маскувався спецназ ГРУ РФ. Самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов  звернувся до В. Путіна посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. 1 березня Президент РФ, відправив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної думи 1 березня 2014 р. проголосували за введення російських військ на територію України і в Крим зокрема.

Військові підрозділи України були оточені і поставлені перед вибором збройного протистояння із значно сильнішими та краще підготовленими силами противника. Агресор, керуючись прямою вказівкою В. Путіна,перед своїми військовими підрозділами розташовував цивільне населення. Не бажаючи проливати кров цивільних та розуміючи, що Збройні сили України не готові до військового протистояння з силами Росії, які значно переважають, основні зусилля Україна зосередила на відновленні Збройних сил та забезпече нні порядку на материковій України.

Псевдореферендум. Дії Кремля активно коментувала російська пропаганда, яка зображувала вторгнення в Україну як «захист російськомовного населення Криму від радикальних націоналістів, які здійснили державний переворот в Києві». Паралельно окупаційна влада розпочала підготовку до референдуму про статус Криму, який мав легітимізувати анексію півострова. Вже 16 березня 2014 р. відбувся псевдореферендум, на якому 96,77% учасників голосування висловились за приєднання Криму до РФ. Такий результат не був несподіванкою, оскільки референдум був проведений за допомогою російських військ. Вже 17 березня 2014 - самопроголошена Верховна Рада АР Крим проголосила «незалежність» півострова з метою його подальшого входження до складу Російської Федерації. І як наслідок Держдума Росії прийняла закон про приєднання Криму, який був підписаний В. Путіним 21 березня. Окупаційна влада розпочала переслідування та репресії проти кримських татар та українців, також розпочалось захоплення кораблів Чорноморського флоту України, які були блоковані російськими кораблями. Всього у результаті російської окупації український флот втратив 51 корабель, під українським прапором залишилися тільки 10 кораблів та допоміжних суден. Згодом частину кораблів вдалось повернути.

Такі дії Москви згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Про визначення агресії» – від 14 грудня 1974 року, так і  поправки до Статуту Міжнародного кримінального суду (2010 р.), якими визначено елементи агресії як міжнародного злочину, агресія кваліфікуються як «засилка державою озброєних банд, груп чи найманців, які застосовують збройну силу проти іншої держави».

Наслідки. Таким чином Крим був анексований Росією, але результати псевдорефендуму та входження Криму до складу Росії не визнали ні ООН, ні ОБСЄ, ні ПАРЄ. Україна, США, ЄС, Туреччина та інші держави засудили окупацію острова та не визнали результатів псевдореферендуму. Вже 6 березня 2014 р. ЄС прийняв перший етап санкцій проти Росії, який містив призупинення переговорного процесу Євросоюзу і Росії про пом'якшення візового режиму та нової угоди про партнерство, крім того, під санкції підпадала група можновладців. Вже 17 березня міністри закордонних справ країн-членів ЄС прийняли рішення перейти до другого етапу санкцій і ввели обмеження у вигляді заборони на в'їзд і заморожування активів для 21 російського і кримського чиновників, ці санкції підтримали і США. Згодом свої обмеження проти Росії запровадили Канада, Японія, Австралія, поступово «чорний список» російських громадян, причетних до агресії проти України, збільшувався. Росію було виключено з «великої вісімки», а  4 червня 2014 р. на саміті «G8» у Брюсселі, лідери цих країн засудили агресію Росії.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1.  Чого спочатку намагалась уникнути Україна?
2. Проаналізуйте перебіг подій під час анексії Криму російськими військами.
3. Які міжнародні договори та угоди порушила Російська Федерація, анексувавши Крим?
4. Згадайте масові теракти в Україні.
5. Яких ви знаєте відомих волонтерів під час проведення АТО.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Анексія Криму.
2.  Волонтерський рух під час АТО.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сорочинська Н.М., Гісем О.О. Історія України (рівень стандарту) : підручник для 10 кл.-Тер- нопіль. 2018.
2. Верменич Я. В., Андрощук О. В. Зміни адміністративно- територіального устрою України ХХ–ХХІ ст.– К.: інститут історії України, 2014.інтернет-посилання: http://history.org.ua/?litera&id=9676&navStart
3. Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях та відповідях. – К.: інститут історії України НАН України, 2014. інтернет-посилання: http://history.org.ua/?litera&id=9550&navStart=41
4.   http://www.historians.in.ua/
5.  http://likbez.org.ua