Українська міфологія: дохристиянські уявлення в світогляді українців – міфологічні образи води, вогню, землі, неба, небесних світил, пір року, місяців, днів тижня

Тема 7. Українська міфологія: дохристиянські уявлення в світогляді українців – міфологічні образи води, вогню, землі, неба, небесних світил, пір року, місяців, днів тижня

Мета: розширення і поглиблення уявлення дітей про українську міфологію, значення в житті дитини; пробуджувати інтерес та значення ло української міфології: розвивати активність, мислення, творчу уяву; виховувати почуття любові й поваги до міфології дохристиянських уявлень

Тип уроку: комбінований

Обладнання: портрети дохристиянських божеств, відео.

Хід уроку

І. Оганізаційний момент

ІІ. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

Чи відносяться народні казки до фольклорного жанру?

На які види поділяються казки?

Які є народні ігри?

Які ваша улюблена гра?

Чому саме ця гра?

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

І V. Вивчення нового матеріалу

Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Українські міфи пов'язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. Головними героями, зазвичай, є батько-господар, мати-господиня, їхні діти, худоба та поля. Характерною особливістю української міфології є пантеїзм, тобто філософсько-релігійне вчення, за яким Бог ототожнювався з природою. Тому боги та міфічні істоти були близькими та рідними для наших предків, які жили в повній гармонії з природою.

Міфологію українців справедливо вважають однією з найбагатших у слов’янському світі. Незважаючи на серйозний спротив «язичницьким забобонам» із боку церкви, давні уявлення та повір’я не тільки не відійшли в минуле, але й нерідко, увібравши нові християнські елементи, лише органічно збереглися. 

В Україні існувала особлива ієрархія богів: на чолі всього світу - найстарші боги, котрі керували всім життям; далі - нижчі за рангом боги та демони, які прислуговували старшим богам; а у самого "підніжжя" - люди, наділені достатньою силою для того, щоб побороти демонів.

У деяких народів існує чіткий розподіл духів на злих та добрих, проте в українській міфології такої диференціації не було. Наші предки вважали, що добро і зло, яке несуть духи, визначається не так природою самих духів, як їх роллю в тій чи іншій ситуації. Навіть після прийняття християнства, українець завжди ладен діяти за принципом: "Бога люби, але і чорта не гніви".

Берегиня

В давньослов’янській релігії – мати всього живого, первісне божество- захисник людини, богиня родючості, природи та добра.
З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення-амулети носили на шиї.

На початку літа вона кружляля у вир-водах на берегах річок, осяяна місячним промінням. Де бігала та пустувала Берегиня, трава росла зеленіша, а в полі пшениця густіша. З Х ст., тобто з часу прийняття християнства, символічний смисл Берегині (Венери) було перекладено на образ Богородиці.

Волос (Велес)
Бог худоби, чередників та музик. На думку академіка Б. Рибакова, культ походить з палеолітичних часів, коли це божество ототожнювали з ведмедем, якому поклонялися «хоробрі мисливці, одягнуті в шкури тих звірів, на яких полювали». Лише в бронзовому віці, за дослідженнями Б.Рибакова, Волос-Ведмідь стає богом худоби.

За легендами, Волос — опікун усього тваринного світу, він поріднив людину і тварину, привчив давніх українців не вбивати, а пасти тварин, запрягати їх в плуга та воза, брати від них молоко, вирощувати їх на м’ясо та шкуру. З розвитком скотарства, Волос стає одним з найголовніших богів.

Дажбог (Даждьбог, Сонце-бог)

За найдавніших часів бог Сонця, світла й добра. На думку академіка Б. Рибакова, культ дажбога сформувався за скіфських часів в VI—IV ст. до н. є. На початку н. є. стає богом лісів, гаїв, байраків, садів тощо. Один з найголовніших персонажів української міфології.

В Києві ще за часів трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. є.) було велике капище Дажбога — на Дажбоговій горі (нині Хоривиця). За однією з легенд, Дажбог народився в багатодітній родині київського коваля Сварога. Коли в Києві почався голод, хлопчик приніс із гори зернятко, посадив його, і з нього виріс чудодійний кущ розкішної пшениці, якою люди й нагодувалися.

Так Дажбог привчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб, а батько його Сварог викував першого плуга

Лада

Велика давньоукраїнська богиня весни. Свято Лади наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт.

Зображувалась здебільшого у вишивці верхи на коні разом зі своєю донькою Лялею та пучечком червоної калини в руці.

Мара (Марена)

Богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті.

За давньоукраїнською легендою, Мара — донька Чорнобога — сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів — хто відгукнеться, той вмирає.

Мокоша (Макош, Цариця води, Водяниця)

Давньоукраїнська богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води. Заступниця вагітних і породілей. Кожна п’ятниця в давніх українців була днем Мокоші. Ім’я Мокоша академік Б. Рибаков трактує як словосполучення. Мати врожаю (“мо” — мати, “кош” — кошівниця для зерна).

Популярність Мокоші серед українського жіноцтва була такою великою, що її культ зберігався довгі століття після знищення язичництва.

Перун

Бог блискавки й грому. Один з найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології, «бог над богами».

«Вони (анти) вважають, що один лише бог — повелитель грому й блискавки — є володарем над усім, і йому приносять у жертву биків і чинять інші священні обряди»,— писав візантійський історик Прокопій Кесарійський в VI столітті.

Ярило

Бог весняних робіт, плотської любові. Заступник сівачів і всіх, хто встає рано, до схід сонця. Місяць Ярила — ярець (травень). Зображувався молодим, у білій полотняній одежі, на білому коні, босим.

На голові — вінок квітів як символ вічності і неба. У лівій руці — пучечок житніх колосочків — знак життя і щастя, доброго врожаю і благополучності, у правиці — мертва чоловіча голова — нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому треба жити Яро. На грудях Ярило носив, згідно з повір’ям, зображення бика — символ дужої ярості і пристрасті.

VІ. Підсумок уроку

Що цікавого вам запам’яталось на уроці?

Як поділялись боги української міфології?

Які боги вам запам’ятались найбільше? Чому?

Який висновок ми можемо зробити з нашого уроку?

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

Д/з знайти богів, що пов’язували з місяцями та днями тижня.