Українська народна іграшка як засіб виховання дітей.

                                        Тетяна Іллівна Ящишин

                                        викладач вищої категорії

                                        декоративно-прикладного  мистецтва

                                      Тернопільської школи мистецтв  ім. Герети    

                                       ТОКЕКШМ

                                      м.Тернопіль 

                                      вул.Медова 5, тел.(0352)524003

                                      E-meil. tetyanail@.mail.ru   

             Українська народна іграшка як засіб виховання дітей.

   «Якщо хочеш мене навчити чогось,дозволь мені йти поволі…

    Дай мені придивитись…Послухай.. Доторкнися…

  Потримай в руках…. О, скільки я зможе всього пізнати!

  Тільки, будь ласка, допоможи мені».

                                                                                     А.Роговін

      Українська іграшка завжди вважалася ключовим елементом нашої традиційної культури. Мистецтво українського іграшкарства віддавна було покликане формувати в дітей духовний світ та пробуджувати відчуття рідного коріння. Зараз же українською іграшкою захоплюються не лише діти – поряд із ритуальними, обрядовими та ігровими ляльками «народного зразка» з’являються колекційні та сувенірні екземпляри, виготовлені народними майстрами та професійними художниками. Ці незвичайні та самобутні витвори мистецтва здатні прикрасити помешкання, надати інтер’єру культурної родзинки. Лялька-оберіг, лялька-мотанка. Іграшкова чи сувенірна – всі вони мають своє особливе призначення. В народі її ще називають цяцька лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Як найсуттєвіший компонент гри. Вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну, навіть організаційну ролі.

       Як і гра, іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини, що забезпечує поступове здійснення нею усіх видів діяльності на більш високому рівні.  Іграшки, котрі використовувалися як елемент гри,, їх тематика і форма знаходилися в тісному взаємозв’язку з матеріалами життя суспільства, з розвитком його духовної культури, а також відображали еволюцію поглядів на виховання.

       Іграшка – пам’ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Її форма є однією з початкових субстанціональних форм щодо освоєння людиною навколишнього середовища.

      Народна іграшка є спадщиною  подібно до рідної мови, казки, пісні. Народна іграшка несе в собі художню культуру народної творчості, розвиває самобутні риси естетики свого народу. Українська народна іграшка здавна привертає увагу дослідників чарівним світом її образів, сповнених поезії та казковості, що упродовж століть панували в уяві дітей пробуджуючи фантазії і спонукаючи до творчості.

       Народна іграшка має також неабиякі високі мистецькі якості і широкі виховні можливості. Емоційна дія образів утілених у народній іграшці, широко застосовується педагогами в естетичному вихованні дітей, допомогає залучити їх до споконвічної культури свого народу.

       Одним із ефективних засобів формування творчої активності дітей є різновид українського народного мистецтва – іграшки. Вона є відтворенням у тій чи іншій спрощеній, узагальненій та систематизованій формі предметів і явищ життя й діяльності суспільство. Мистецтво української народної іграшки є особливим типом художньої творчості, що інтегрує у собі різні види народного мистецтва, поєднує матеріальні і духовні здобутки української культури, утверджує талановитість нашого народу. Саме традиційна народна іграшка у своїх певних функціях, формах, пластиці, образних засадах містить у собі інформацію про початкові чинники людського предметно-духовного середовища.

       Формування гармонійно розвинутої особистості не може рахуватися закінченим, якщо не сформовані естетичні погляди. Без естетичного відношення світогляд людини не може бути цілісним, не може в повній мірі оглянути дійсність. Пошук прекрасного в собі й навколишньому світі дає людині пізнання самого себе, своїх фізичних, психічних і моральних якостей, сил і здібностей, думок і почуттів, вчинків і їх мотивів, свого ставлення до предметів і явищ зовнішнього світу і до самого себе являє собою специфічну форму свідомості – самосвідомість особистості. Як і свідомість у цілому, самосвідомість являє собою єдність знань (про себе), і ставлень (до себе), які формується на основі пізнання краси зовнішнього світу, передусім інших людей, у процесі діяльності і спілкування, у процесі взаємопроникнення в світ мистецтва.

      Естетична обдарованість особистості виявляється у її  здатності оволодіти конструктивними уміннями і використовувати їх у процесі взаємодії із довкіллям. Впровадження методичної системи формування конструктивних умінь в учнів зумовлюється емпіричним досвідом методу проектів в українській освітній системі. Тобто система впровадження результатів дослідження являє собою модифікацію традиційної системи емпіричного досвіду формування конструктивної особистості, але уже в нових історико-культурних умовах розвитку мистецької  школи.

     В основу розробки змісту уроку покладено профінформаційний проектно-ігровий і техніко-технологічний підходи. Проектно-ігровий підхід забезпечується художньою працею, а техніко-технологічний – особистісно ціннісними техніками обробки пластичних матеріалів. Основним навчальним досягненням учнів є компетенція продуктивної творчої діяльності. Критеріями компетенції продуктивної творчої діяльності є:

-формування творчих задумів з використанням вербальної інформації  ( текстів підручників, пояснень учителя тощо);

-уміння користуватися сенсорною інформацією (техніко-графічними , художньо-графічними зображеннями);

-навички перетворення структурної інформації (формотворення з різних матеріалів).

       Отже, на даний момент сучасний стан вивчення та збереження української традиційної культури в нашій школі можна розглянути на прикладі проекту «Реліквія поколінь», що  складається з кількох уроків проведених у різних класах для різної вікової категорії, і з різним завданням.

            Так у «6» класі виготовлення ляльки - мотанки було з арт-терапевтичним напрямком.  У «7» класі поєднання міжпредметного зв’язку українознавства та декоративно – прикладного мистецтва. А в «9» класі вивчення теми з географії історикоетнографічних областей України та поєднання виготовлення виробу з декоративно –прикладного мистецтва. 

     Результатом такої роботи є представлені учнями творчі проекти з дослідницьким матеріалом та виготовленими власноруч виробами .